Рятувальники ліквідовують наслідки атаки у Києві у ніч на 4 липня / ДСНС

Зараз у Києві, Харкові чи Одесі цивільним буває гучніше й небезпечніше, ніж підготовленим воїнам на обладнаних бойових позиціях. Ілюзій більше немає – ця війна стосується кожного. Перечекати не вийде. Обирати доведеться всім: або ти жертва, або мисливець.

І те, і інше – способи адаптації до ситуації. Обидва стани – це захисні стратегії.

Людина-жертва шукає безпеки через уникнення. Мисливець – через контроль і домінування. Обидва можуть бути реакцією на страх. Просто мисливець перетворює його на дію, а жертва – на відступ і підпорядкування.

Перехід між станами можливий. Іноді людина, відчувши себе жертвою, вирішує стати мисливцем, щоб повернути контроль.

І в цьому є свої переваги. По-перше, ви починаєте реально працювати на перемогу й наближати крах агресивної імперії, яка становить загрозу Україні та цілому світу. По-друге, змінюється ваше самопочуття, підвищується самооцінка.

Ви вже не будете зайчиком серед степу, що ховається в траві й здригається від кожного шелесту. Ви станете вовком, який сміливо полює на свою здобич – удень і вночі.

Так виглядає трансформація від ухилянта чи людини з депресивним розладом до воїна, який бачить себе тим, хто визначає хід подій.

Можна очікувати небезпеки: «Звідки вдарять?»

А можна – навпаки: подумати, як ми вдаримо на випередження!

Їхня поразка – в нашій стійкості.

Усі придатні повинні зголоситися на фронт. Усі інші – не мусять бігати з автоматом, щоб стати мисливцями. Достатньо знайти свою нішу в системі колективної тотальної оборони.

Що це може бути?

Пропоную кілька напрямів і конкретних ідей для цивільних у містах, по яких прицільно б’є ворог:

Насамперед почніть з емпатії – підтримайте одне одного.

Психологічна допомога друзям, сусідам. Спільні зустрічі, розмови в укриттях.

На роботі — «полювання» на страх і відчай у колективі.

Станьте точкою опори для інших – це додасть впевненості й вам.

Відбудова й підтримка міста.

Участь у ремонтах після обстрілів. Організація прибирань, озеленення дворів, маркування укриттів.

Це – як мисливець за зневірою, що перетворює руїну на життя.

Щоденне волонтерство як «полювання» на проблеми.

Допомога ЗСУ – навіть якщо це збір коштів, плетіння сіток, ремонт техніки, приготування їжі.

Волонтерський рух = активна роль у війні, на своїй ділянці фронту.

Це відчуття: «Я виходжу на полювання проти хаосу та страху.

Інформаційна боротьба.

Улюблена народна забава — «диванні експерти» — може стати корисною. Замість сіяти страх і паніку – перевіряйте інформацію, боріться з дезінформацією.

Спростовуйте ворожі міфи та наративи. Станьте мисливцем на брехню.

Культурна оборона

Малювати мурали, створювати гостросюжетні полотна й скульптури, писати й поширювати україноцентричні художні тексти.

Організовувати читання в укриттях, виставки у підвалах.

Це – полювання на спробу ворога знищити нашу культуру.

Освіта й самонавчання

Онлайн-курси з медицини, ІТ, тактики самооборони.

Викладання дітям, яких не евакуювали, або переселенцям.

Так ви вполюєте власні стереотипи й піднімете загальний рівень знань.

Як бачите, є багато способів відрефлексувати на обстріли та адаптуватися до ситуації. І при цьому – зберегти гідність, не втратити себе і не застигнути в образі жертви, яка тільки й чекає, коли це все скінчиться.

Бо скінчиться це все лише тоді, коли ми всі станемо холоднокровними мисливцями, вистежимо й уполюємо своїх кривдників.

Хай так і буде.

Джерело

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

___________________________________________________________________________________________________