Відомо, що зовнішня політика є продовженням внутрішньої. Не випадково Росія починає втручатися у внутрішні справи США, намагаючись сіяти розбрат, граючи на природних проблемах і перетворюючи їх на політичну зброю. Події в Лос-Анджелесі можуть мати наслідки, що вийдуть далеко за межі внутрішньоамериканського контексту, змінюючи світ.

Маючи великий досвід аналізу російської гібридної війни в Україні та Європі, хочу звернути увагу на подібності та відмінності в нинішніх подіях. Розгляньмо протести проти імміграційної політики в Лос-Анджелесі з кількох точок зору: управління протестами, внутрішньополітичне середовище США та зміни в геополітиці.

Суть протесту — ліберальне бачення політики щодо біженців — жодним чином не стосується НАТО, Китаю, України чи Росії. Це складне внутрішнє питання для країни іммігрантів, яка стикається з хвилею нелегальної міграції, десятиліттями знехтуваною прикордонною політикою та суттєвими відмінностями у ставленні до нелегальних мігрантів у різних штатах і громадах США — від територій до соціальних груп (зокрема тих, хто щойно здобув громадянство).

Протести не мають на меті зміну уряду чи приєднання до певного економічного чи геополітичного блоку — саме тому вони повністю відрізняються від оксамитових революцій у Центральній Європі наприкінці 1980-х, Арабської весни чи обох Майданів в Україні у 2004 та 2013–2014 роках. Вони, здається, не координуються з єдиного центру, не мають формального керівництва і прямо не пов’язані з політичними партіями чи фігурами. Вони є органічними за своєю природою, але через брак координації та внутрішньої безпеки є надзвичайно вразливими до зовнішнього втручання та маніпуляцій. Насильство залишається серйозним фактором ризику, а також триває моральне змагання.

Читайте також: Що довше ми думаємо, що війна закінчиться, то довше вона триватиме

Внутрішньополітичне середовище США також унікальне. Демократичні вибори призвели до контролю Республіканської партії над обома палатами Конгресу, виконавчою владою, а також до консервативної більшості у Верховному суді. Водночас США — це федеративна республіка («не держава, а зібрання штатів», як сказав один мій американський друг), де велика частина повноважень зосереджена на рівні губернаторів та законодавчих органів штатів. Місцеве самоврядування також має сильний вплив, підсилений величезними місцевими бюджетами та установами.

Росія активно висловлюється щодо цих протестів. Поки що лише на академічному та «активістському» рівнях — але кожен, хто знає сучасну Росію, розуміє: будь-який несанкціонований коментар швидко видаляється, а його автор — карається. Нічого подібного не сталося з Костянтином Блохіним, одним з експертів Центру дослідження проблем безпеки Російської академії наук. Він публічно закликає до жорсткого розгону протесту із застосуванням армії США та до ігнорування громадської думки в Каліфорнії, де влада належить Демократичній партії. Інший одіозний російський публічний інтелектуал, Олександр Дугін, у своєму Telegram-каналі прямо й безкарно заявляє: «Лос-Анджелес — це Майдан, і організовують його ті самі люди, у той самий спосіб». Це — атака меншого масштабу: спроба відштовхнути США й Україну одне від одного через конспірологічну версію про «кольорові революції».

Росіяни відомі тим, що експлуатують існуючі розколи, посилюючи їх, накладаючи один на інший і множачи ці тенденції по всій країні. І для цього їм не потрібні «boots on the ground»: тролі, найняті та ідеологічно підготовлені високопоставлені науковці та експерти (не лише «радянологи»), а також концептуальний рефлексивний контроль через формування певних наративів — усе це дозволяє управляти процесом з мінімальними слідами прямого втручання.

Так, можна припустити, що «boots» насправді також присутні: лише зараз стає більш помітним латиноамериканський аспект діяльності російських «сплячих агентів», і розміщення людей у протилежних таборах (згадаймо роль Марії Бутіної в Національній стрілецькій асоціації) багато років є звичним modus operandi Росії. Щоб очистити середовище від таких впливів, знадобиться надзвичайно ретельна робота американської контррозвідки.

Росія має великий досвід ведення «війни натовпу»: від «руху миру» 1980-х, спрямованого на підрив ядерного стримування Європи, до сучасного використання «зелених чоловічків» під час вторгнення в Крим і організації «місцевої самооборони» в містах Донбасу. Вона здатна — і, можливо, готова — «зробити це знову».

Росія використовує внутрішні політичні події в США як зброю для досягнення власних цілей — і робить це показово. І тут ми виходимо на геополітику. Частковий успіх «міграційної війни» під час громадянської війни в Сирії дозволив Росії суттєво змінити політичний ландшафт Європи, піднявши з маргінесу до передових позицій антиімміграційні (і проросійські) партії. Найяскравіші приклади — французьке «Національне об’єднання», німецька «Альтернатива для Німеччини» та британська партія «Реформа».

Цілі Росії щодо США такі: відволікти й розділити Америку, щоб вона була надто зайнята власними проблемами й не могла формувати глобальний порядок, відійшла від Європи і зосередилася на Китаї. Політичне насильство на ґрунті імміграційних питань може завдати достатньо болю (особливо у разі залучення армії), щоб досягти цієї мети.

Стара трансатлантична формула «залишити американців усередині, росіян — поза межами, а німців — унизу» втрачає актуальність. Росіяни вже всередині, німці — нагорі, а американці готуються вийти. Але це ще триває, тож виявлення таких шаблонів і нейтралізація їх — завдання актуальне як ніколи.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________