Щоб перемогти дракона, треба залишитися людиною

1139 0
«Ми боялися дати поживу ворожій пропаганді. Ми боялися поставити під загрозу ті залишки державних інституцій, які ще примудрилися зберегтися», – каже Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи і УКУ. В результаті, на його думку, ми пропустили той момент, коли у своїй деградації система перетнула червону лінію. Сьогодні ж варто подивитися на принципи й червоні лінії, щоб усвідомити, де ми є й куди прямуємо.
Фото умовне / інстаграм-сторінка 72 бригади ім. Чорних Запорожців

Фото умовне / інстаграм-сторінка 72 бригади ім. Чорних Запорожців

Ми самі погодилися. Ми, громадянське суспільство, бачили згортання демократії, свободи слова, парламентаризму, прозорості, децентралізації.

Ми бачили зростання авторитаризму, «5-6 ефективних менеджерів» замість законних інституцій, єдиний марафон, запровадження цензури, постійне зростання порушень прав людини, закриття необхідних в час війни реєстрів, призначення намісників замість обраних місцевих лідерів тощо.

І ми погодилися, бо війна. Бо це потрібно для перемоги.

Читайте також: «Наведіть порядок у себе на горищі»

Ми розуміли, що якщо не буде перемоги, то все буде марно, всьому настане кінець, і тому ми погодилися. Погодилися мовчати. Запровадили самоцензуру. Обмежили критику, сфокусували її лише на корупції, але пробачали авторитаризм, цензуру, порушення базових конституційних прав і принципів організації влади тощо.

Ми боялися дати поживу ворожій пропаганді. Ми боялися посіяти зневіру та чвари. Ми боялися поставити під загрозу ті залишки державних інституцій, які ще примудрилися зберегтися.

Є відчуття, що в результаті ми пропустили той момент, коли у своїй деградації система перетнула червону лінію.

Немає книг, де написано, як зберегти демократію в час війни, коли потрібні єдність, централізація й жорстке управління. Але є чимало книг, як втратити власну країну, заплющивши очі на її повільне сповзання в авторитаризм і несвободу. На думку спадають «Як втратити країну» Едже Темелкуран та «Про тиранію. Двадцять уроків двадцятого сторіччя» Тімоті Снайдера.

Два роки тому, готуючись до першої конференції з відновлення у Лугано, сотні громадських організацій підписали «Луганську декларацію».

Читайте також: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»

Варто нині подивитися на ці принципи й червоні лінії, щоб усвідомити, де ми є й куди прямуємо.

«Вбити дракона й стати драконом» у ході форсайту в тому ж 2022 році (пізніше, восени) було визначено як найбільш ймовірний (на той момент) сценарій розвитку подій.

Дракона ми поки що не вбили, але самі вже почали перетворюватися на подібну істоту. Не вірте тим, хто скаже, що для перемоги над драконом треба стати драконом самому. Адже маленький дракон завжди поступається великому дракону. Щоб перемогти дракона, треба залишитися людиною.

У мене немає наразі відповідей, самі лише запитання. Але вже час їх собі ставити.

Джерело

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми  про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.

 

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!