Вино, гроші, чума та зелений чай. Історія львівської родини Боїмів

8179 0
Період кінця ХVI / поч. ХVІI cт. - один з найцікавіших в історії Львова, його золота доба. Часи високого мистецтва та жахливих епідемій, розквіту східної торгівлі та друкування перших книжок, часи найвищих релігійних утисків та консолідації русинів навколо Ставропігійського братства, часи величного ренесансу, коли будувались Успенська церква, синагога Золота Роза та Каплиця Боїмів. Саме про родину Боїмів та їхній архітектурний шедевр у центрі Львова розповідає історик та львівський екскурсовод Денис Булавін.
фото: findway

фото: findway

А давайте поговоримо про родину Боїмів, яким ми завдячуємо перлиною львівської архітектури. Адже на їх житті повною мірою відобразились “блиск та вбогість” європейського пізнього Середньовіччя. 
 
Загалом, чим ще цікавий цей період в історії Львова в кінці XVI ст. У Львові формується нова міська еліта, як тоді казали - патриціат. Старі, переважно німецькі роди (Зоммерштайни, Штехери та ін.) відходять, нові приходять. Здебільшого це були абсолютно нові люди, які прибували до Львова з інших міст та країн. Дуже часто вони мали низьке або невідоме соціальне походження, адже в ті часи людина просто так не зривалася з місця і не їхала кудись починати життя з нуля. Це були ті, про кого українська приказка каже: “Був Іваном, а став паном”. А Львів тоді був містом, де можна швидко піднятися на верхівку, що було неможливо у Флоренції чи Парижі. Прізвища нових патриціїв всім нам відомі: Шольц-Вольфовичі, Кампіани, Алембеки, Боїми… 
 
Отож не дивно, що ми насправді дуже мало знаємо про “отця-засновника” тієї родини - Георгія (або Дьордя, або Єжи, або Юрія) Боїма. Один з найкращих дослідників історії Львова - Владислав Лозинський бідкався в своїй книзі “Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku”, розповідаючи про Боїмів: ні заповітів, ні судових позовів, ні великих грошових операцій! Ну що за люди!
 
Георгій Боїм
Відомо, що Георгій Боїм походив з Угорщини, був протестантом та потрапив до Львова разом із королем Стефаном Баторієм. Ймовірно був королівським секретарем (принаймні так сказано на його портреті всередині каплиці). Був багатим (торгував вином та прянощами), а також лихварував. Але ж гроші не роблять тебе “патрицієм”. Який найлегший шлях до кола міської верхівки? Правильно - вдале одруження. Проте у випадку Георгія була ще одна умова - прийняття католицизму. Тож у Львові Георгій приймає “святу католицьку віру” та одружується з полячкою Ядвіґою Нижньовською. Їх портрети досі висять на стіні каплиці. Строгі, поважні, суворі обличчя. Такі часи. Невідомо наскільки шлюб був вдалим, проте у них народилося 4 дітей: 3 доньки та 1 син. Життя й кар'єра йшли своїм ходом: Георгій став одним з найбагатших та шанованих патриціїв, був міським райцею (аналог депутата міськради). Але навіть “солодке життя” має тенденцію закінчуватись і ти змушений думати про смерть. 
 
Треба сказати, що наші патриції все ж були людьми епохи Ренесансу, отже їм також було було притаманне бажання увійти в історію не просто “грошовими мішками”, а інтелігентними, культурними людьми. А позаяк жили в часи епідемій, коли смерть була близько, то своєрідною тогочасною модою серед львівського патриціату була побудова каплиць навколо Львівської Катедри. Це робили не тільки Боїми й Кампіани, а й, до прикладу, Шольц-Вольфовичі, чия каплиця знаходилася біля вівтарної стіни катедри (там де зараз фреска ікони Богородиці), але, на жаль, не дійшла до нашого часу. 
Взагалі Львів тоді був також і “містом кладовищ”, адже крім Катедри, кладовища також були навколо Вірменського собору та Успенської церкви (тільки євреям мудрі релігійні приписи забороняли ховати людей там, де вони живуть…). А так як Львів був католицьким містом, то й найбільше кладовище було навколо Катедри. Уявіть собі, воно займало майже весь простір між храмом та будинками навколо (хоч і було на 1-2 метри нижче рівня сучасної поверхні). Можливо, що це було навіть гарно, адже це був “маленький Личаків” - тут були гробівці, склепи та каплички. 
 
Каплицю могла дозволити собі тільки дуже заможна людина. Вартість такої каплиці, як у Боїмів чи Кампіанів (разом з цінними матеріалами та оздоблювальними роботами), могла дорівнювати вартості львівської кам'яниці. Але ці люди на своє “увіковічнення” грошей не шкодували. Ще й могли змагатися між собою, в кого каплиця “дорожча” - так власне було у Боїмів з Кампіанами. Ну що за люди!
 
До речі, у своїй каплиці Георгій Боїм залишив для нас і декілька загадок. До прикладу, чому вона така “багата” на старозавітні сюжети?.. Тільки на головному фасаді вісім (!) старозавітних пророків (Соломон, Давид, Ісая, Захарій, Михей, Єремія, Даниїл, Осія). В інтерєрі - по центру головного вівтаря  барельєф “Агнець Старого Завіту” (люди в капелюхах (євреї) за столом з ягнятком), на першому ярусі - старозавітні праотці Єзекиїл, Мойсей, Аарон та Єремія, а на куполі - вже 12 старозавітних пророків! Звісно, християни визнають та шанують Старий завіт, але все ж, тут його трохи забагато. І треба ж розуміти, що кожна така скульптура чи барельєф дорого коштують, отже - це все робилося свідомо і з явним підтекстом. А ось з яким?..
 
До речі, навіть знаменитий напис під фігурою “Скорботного Христа” - це цитата зі Старого Завіту, зі знаменитого “Плачу Єремії”, в якому пророк говорить про зруйнований Єрусалим: “Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду! Стало немов би вдовою! Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, - ось данину платить! Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього. З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив. Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами…” 
 
 
А пізніше йде “львівська” цитата: “Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз! О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого!”. Ймовірно Боїм закладав щось дуже “особистісне” в цю головну цитату своєї каплиці. Ймовірно тогочасні львів'яни це “зчитували”. Нам лишається лише здогадуватись та відносити ці слова до скорботного Христа… Чутки говорять про єврейське походження Георгія, але жодного документу “дольвівського” періоду ми не маємо. Тож його таємниця похована разом з ним в каплиці. 
Ми також не знаємо, якою Георгій був людиною, але те що він був гарним батьком - можна сказати впевнено. Він вдало видав доньок заміж (двох - за представників роду Шольц-Вольфовичів), а єдиному сину Павлу дав найкращу освіту. А якою була найкраща освіта в той час? Правильно - медична! Павло Георгій Боїм (з вдячності він додав ім'я батька до свого) за освітою поїхав в Європу, до одного з найстаріших університетів - Падуанського. Там він став доктором філософії і медицини. Є відомості, що він навіть був деякий час проректором та викладачем. Проте Павло все ж повертається до Львова, де стає практикуючим лікарем та провізором (керівником) престижного міського шпиталю св. Духа (знаходився на території суч. пл. Підкови). Справжнім випробуванням для нього стає 1623 рік, коли до Львова приходить чума. Багато міщан утекли з міста, в першу чергу - найбагатші. А так як багато з них були також лікарями, то Львів опинився без лікарів. З усієї ради в місті залишилися лише Павло Боїм (який тоді був райцею), Ян Алембек та помічник писаря Бартоломей Зіморович. Павло серед них був найбагатшим і він спокійно міг втекти, ніхто б і слова на сказав. Але він не зробив цього, чим, ймовірно, і врятував місто. Був запроваджений жорсткий карантин. Ми це все проходили з вами в 2019-му. Тільки в ХVІІ cт. було складніше - не було масок і антибіотиків. 
 
Портрет Павла Боїма
 
Павло Боїм став львівським героєм і в майбутньому він був і війтом (головою суду), і бургомістром (мером міста). Одружився з Доротою Барчівною, родина якої не належала до львівського патриціату, з чого можна зробити висновок, що шлюб був “по любові”. Про це також свідчить те, що у них було 9 (!) дітей: 3 доньки і 6 синів. Долі синів склалися дуже по різному: Найстарший Георгій (Єжі) пішов поганою стежкою та був позбавлений спадку. Микола і Ян стали купцями. Міхал і Бенедикт - єзуїтами. І лише Павло продовжив справу батька та став лікарем. Нащадків лишив тільки один син - Микола-купець. Якраз його син Рафал (правнук Георгія Боїма) - останній представник династії, про якого згадують львівські хроніки (в 1708 р.) 
Найцікавіше склалась доля в Міхала, одного з небагатьох нащадків Георгія, який не похований у родинній каплиці. Отримавши медичну освіту в тому ж Падуанському університеті, він вирішив присвятити життя Богу та став єзуїтом. Його манив великий світ то ж Міхал став провадити місіонерську діяльність в далекому Китаї. Мабуть що його треба вважати найвідомішим з Боїмів. Його життя було досить цікавим - про нього варто написати окремий допис. То ж не перемикайтесь! 
Історія Львова насправді цікава. Дивіться: ця почалась з торгівлі вином, а закінчилася - життям для Бога!.. “Блиск і вбогість” середньовіччя…
 
 
Ей, Денисе, а в назві щось було про зелений чай?! А, так! Є легенда, що саме Міхал Боїм вперше привіз до Львова зелений чай. На жаль, ніт! Це дійсно легенда, бо відправившись у великий світ, Міхал більше так і не побував в рідному
місті…
 
Від редакції. Пам'ятник Скорботного Ісуса Христа, якому судилося прикрашати купол каплиці Боїмів у Львові на висоті 26 метрів, року став центральним експонатом виставки «Те, чого не видно». Відкриття виставки відбулося 15 січня 2024 року о 17:00 в Музеї «Івана Георгія Пінзеля» у Львові.
Фотографії - з екскурсії Дениса Булавіна
 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

 


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!