Tvoemisto.tv і ведучий Володимир Глащенков продовжують відеопроєкт #Кухня військової економіки, в якому під час готування страв власники та керівники компаній діляться своїм унікальним досвідом і дають корисні поради. Цього разу гостем програми став СЕО компанії robota.ua Валерій Решетняк, розмова з яким тривала за приготуванням справжнього українського борщу. 

Володимир Глащенков: Наша традиційна зустріч на Кухні військової економіки. Сьогодні – за варінням борщу. Ми платимо величезну ціну за можливість варити цей борщ, який вже не один рік готуємо в багатьох госпіталях для поранених воїнів. Хочу, щоб ми завжди починали день із думки про те, як можемо захистити незалежність і підтримати Збройні сили України. 

Сьогодні ми готуємо борщ разом з robota.ua і їхнім СЕО Валерієм Решетняком. Валерію, розкажи, який Ти обрав рецепт?

Валерій Решетняк | Фото: пресслужба robota.ua

Валерій Решетняк: Я обрав простий рецепт, який кожен може приготувати вдома. Ніяких ексклюзивних продуктів – лише традиційна засмажка, буряк, морква, цибуля, картопля, свинина і ребра. Виходить наваристий український борщ, який легко готувати та смачно їсти.

Наші зустрічі Кухні військової економіки, окрім приготування страв ще зосереджені на поведінці та лідерстві гостей. Попри труднощі війни, ваша компанія продовжує працювати та досягати результатів. Розкажи про твій шлях в robota.ua. Опинитися під час війни в компанії, в якій ти до того не працював, з командою людей, які з тобою не знайомі, напевно, великий виклик.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, я ще не працював в robota.ua. Я займався виходом на міжнародні ринки в іншій українській компанії. На початку 2023 року я приєднався до команди robota.ua на позицію директора з продажу з перспективою очолити компанію. Я працював на цій посаді три місяці, і за цей час компанія оцінювала, як я взаємодію з командою та якою є динаміка бізнесу. 

Як це, коли повномасштабна війна у розпалі, а тобі потрібно інтегруватися у компанію та зрозуміти ринок, враховуючи як він динамічно змінювався у 2022–2023-му роках?Що б ти порадив лідерам, які опиняються в подібних ситуаціях?

Найперше, що працює, в роботі з командою  – особистий приклад. Це найкращий спосіб для лідера спілкуватися з колегами та партнерами. Якщо я декларую цінності, але дію інакше, люди це помітять. Я беру участь у перемовинах з клієнтами, розбираюсь у процесах, працюю в кросфункціональних командах. Мій досвід в ІТ допомагає мені у цьому.

По-друге, хоча стратегія важлива, операційні деталі часто її «з'їдають на сніданок». Тому важливо бути глибоко зануреним в операційні аспекти та вирішувати навіть дрібні проблеми. Це не мікроменеджмент – треба довіряти команді та давати їй простір для прийняття рішень, але бути добре обізнаним у деталях. Так формується культура взаємодії з колегами.

Читайте також: Тарас Кицмей про бізнес у час війни: «Має бути наш внутрішній GPT»

Розкажи, як ти менториш і ведеш членів команди до цілі, яку ти побудував?

У нас є процес стратегування, який включає кілька стратсесій на рік. Ми аналізуємо ринок, оцінюємо наші можливості та прогнозуємо сценарії. Це дозволяє нам приблизно оцінити, яким буде дохід компанії та скільки вакансій буде на ринку. Команда формує ціль самостійно. Коли цілі виникають в результаті командної гри, то ефект набагато більший, ніж якщо лідер скаже: «зробіть це».

Розповім на прикладі комунікації з нашими польськими акціонерами: коли ми поставили плани з продажу, вони вважали, що їх занадто амбітними через війну. Але я відповів, що команда в це вірить, і ми можемо досягти цих цілей. Що ми й зробили.

Коли готуєш борщ, ти розумієш, які інгредієнти потрібні. Так само і в роботі: потрібно адаптуватися, управляти змінами, розвиватися, пропонувати те, чого ще немає на ринку. Як ти досягаєш порозуміння з колегами для ефективного менеджменту?

Під час стратегічного планування виникає 50-60 ключових проєктів, що охоплюють різні сфери, як для пошукачів, так і для роботодавців, а також маркетинг. Кожен проєкт має свого лідера, я лише тримаю більшість з них у фокусі. 

Але інколи твоя думка відрізняється від думки лідера напрямку і треба синхронізувати ваші погляди. До того ж я відчуваю, що в тебе не адміністративний тип управління.

В ІТ з адміністративним типом дуже важко. Там такий спосіб малоефективний.

Тоді це довготривалі діалоги?

Я б не сказав, що довготривалі. Навпаки, я вважаю, що мітинги повинні бути короткими, з мінімальною кількістю учасників і проходити якомога рідше. Співробітники це дуже цінують. 

Повертаючись до борщу, зараз нам потрібно нарізати цибулю, часто це не дуже люблять робити. Так само і в роботі є складні завдання, які не хочеться виконувати. Поділись, як ти навчився працювати зі складними рішеннями, коли потрібно «різати цибулю», навіть якщо це незручно?

Це дуже просто. Треба уявити, що це як заходити у холодну воду – не хочеться, але потрібно. Робота СЕО, як і у професійного атлета, дисциплінує. Якщо керівник не розв'язує складні задачі та не приймає непопулярні рішення, він втрачає цю навичку.

Якщо хочеш бігати марафон, потрібно постійно тренуватися, навіть якщо це не завжди приємно. Це частина життя і безперервний процес. Я полегшую собі життя – я максимально відкритий. Раз на квартал я проводжу таунхоли з 270 співробітниками, де ми ділимось планами та анонсуємо зміни, які можуть бути непопулярними.

Тобто кожного кварталу ви підбиваєте підсумки. А щодо менеджерського рішення, то розумію, аби бути у формі, треба підтримувати її постійно, а не лише коли є настрій. Робота менеджера має бути регулярною і висхідною щоденно.

Моя професійна деформація не дуже здорова – наприклад, у перший день відпустки у мене була запланована нарада по стратегії (сміється). Але я не кажу, що це нормально.

Своїм співробітникам я кажу, що відпустка – це відпустка. Важливо перемикатися, щоб зарядити свою батарейку. Хоча іноді бувають і такі ситуації.

Читайте також: Віталій Потрников: «Я повірив, що українці стануть українцями»

А як Ти підзаряджаєшся? Бо моменти «різання цибулі» під час війни виникають періодично.

У мене двоє дітей, 15 і 18 років, які є моїм джерелом відновлення. Також я займаюся фітнесом чотири рази на тиждень. Моя робота дається мені органічно, хоча іноді доводиться «різати цибулю». Я люблю те, що роблю, тому у відпустці на четвертий чи п'ятий день може з’явитися «свербіж»: думаю, що щось забув чи потрібно ще щось зробити.

robota.ua була лідером до повномасштабного вторгнення і ви продовжуєте активно розвиватися, попри значні зміни на ринку. Зараз питання команди та людей є ключовими: чисельність зменшується, еміграція і втрати впливають на нас як націю. Які зміни ви бачите на ринку праці за час Твого перебування і під час війни?

Ситуація на ринку була досить дивною останні півтора року. Наш бізнес спочатку пережив значний спад, коли почалась велика війна: кількість вакансій впала в 14 разів, і дохід компанії зменшився відповідно. Але з квітня 2022-го ситуація почала змінюватись. Якщо до війни у нас було близько 100 000 вакансій, то зараз їх уже близько 110 000.

Але це не свідчить, що бізнесу дуже легко. Це свідчить, що бізнес дуже важко знаходить потрібних їм людей і прикладають для цього більше і більше зусиль.

Можна сказати про резильєнтність українського бізнесу, як про здатність відштовхуватися і відновлюватися, як гумовий м'ячик. Це індикатор нашої стійкості: компанії швидко адаптуються, виходять на міжнародні ринки, а у robota.ua є доступ до 160 світових job бордів. Бізнес-моделі перебудовуються, співробітники релокуються, що сприяє зростанню вакансій. Наприклад, у Харкові, попри бомбардування, відкриваються нові ресторани. 

На лінії зіткнення, зокрема в Харкові, Дніпрі, Запоріжжі та Одесі, люди демонструють величезну внутрішню силу: вони продовжують працювати, створювати, вірити в перемогу та розвивати свій бізнес. Це викликає величезну повагу.

В українського бізнесу один з найбільших викликів – це непрогнозованість і відсутність кадрового резерву. Щодня виникає питання про кількість мобілізованих або тих, хто виїхав з країни. Хоча зараз є більше вакансій, ніж до війни, це, як на мене, все одно свідчить про те, що компанії змушені постійно шукати людей. Які інструменти та підходи використовують компанії, адаптуючи бізнес до цієї ситуації? 

По-перше, люди йдуть у виші та беруть інтернів і стажерів. Якщо раніше айтівці  йшли до політехнічних вишів, то тепер це роблять всі. Навіть у моїй кав'ярні біля дому бариста – 16-річна дівчина, а влітку у «Епіцентрі» працювали школярі, які з вересня пішли в 11 клас.

По-друге, існують такі круті ініціативи як “Тиждень дорослого стажера” від фонду «Життєлюб». Ідеєю проєкту є привернути увагу до шукачів роботи старшого віку. Ми цього року в robota.ua також брали участь, і у нас в маркетингу проходила стажування чудова пані Лариса. Вона стала натхненням для команди, разом вони розробили круті креативи. Коли ми звернулися до фонду «Життєлюб», щоб взяти ще одну стажерку, нам відповіли, що у них вже є черга на стажерів! Це свідчить про навчання та перенавчання людей різного віку.

Як Ти утримуєш людей і підтримуєш лідерів напрямків, окрім щоквартальних відкритих звітів і активної комунікації? Адже від тебе сьогодні очікується енергетична підзарядка для них.

Є прості, але ефективні методи, як-от індивідуальні зустрічі one-to-one. Хоча іноді керівники намагаються перекласти це на HR, я вважаю, що саме керівник повинен проводити ці зустрічі.

Хочу зафіксувати це: не делегуйте роботу і всю комунікацію з людьми на ейчарів.

HR-менеджери важливі для розв'язання складних кейсів, де керівнику може бути важко. Але якщо люди бачать, що керівник щиро цікавиться, а не лише перевіряє стан проєкту, то така людська розмова дуже ефективна. Іноді потрібна фінансова підтримка. Наприклад, коли наш співробітник, який отримав поранення, повернувся з фронту, ми не мали процедури для виплати, тому просто погодили виплату і перерахували кошти. Це частина нашої філософії – люди мають відчувати реальну підтримку.

Що Ти робиш, щоб уникнути спротиву від безпосередніх керівників, які можуть запитувати: «Чому Ви взаємодієте з моєю командою, адже це моя робота?»

Найскладніші рішення я приймаю колегіально з командою з п’яти топменеджерів. Іноді, хоча я не люблю цього, доводиться «протискати» рішення. В таких випадках важливо презентувати його команді, навіть якщо є суперечливі думки. Тоді моя роль – використати здоровий глузд, щоб впровадити рішення.

Мають бути чіткі логічні аргументи для прийняття рішень, навіть якщо вони непопулярні. Ми також використовуємо месенджери для термінових питань, коли немає часу на зібрання. Так можемо оперативно вирішувати навіть ключові питання.

Повертаючись до борщу: ми обсмажили інгредієнти, додали м'ясо і зараз додамо ребра для більшого смаку. Тепер залишилося поставити варитися. Всі ці інгредієнти можна знайти вдома: картопля, цибуля, морква, буряк, м'ясо, вода, трохи солі, перцю і, звісно, любов, щоб наповнити страву позитивом.

Продовжуючи про роботу,  як змінилися Твої взаємодії із зовнішнім світом під час цього періоду викликів? Як це вплинуло на Твою роль як лідера та чого нам всім варто очікувати?

Спочатку війни навіть найстійкіші мали сумніви, але ми вистояли. Наша витривалість вражає і зараз. Раніше, коли закордонні партнери вже «списали» Україну, ми довели свою силу. Як у бізнесі: команда демонструє результат, і тоді інвестори довіряють більше ресурсів. Ми продовжуємо працювати на результат, на Перемогу.

Українці мають це особливе відчуття «служіння», яке може бути незрозумілим для іноземців. Волонтерство та безкорисливі вчинки не завжди приносять монетизацію, але вони наповнюють добром і енергією. Я знаю, що у вас дуже багато проєктів для військових та ветеранів, щоб люди, які повертаються після важкої війни, могли значно легше соціалізуватися.

Ми активно підтримуємо військових, купуємо автівки, донатимо на різні ініціативи, співпрацюємо в рамках військового рекрутингу з державою. Рік тому ми почали співпрацю з Міністерством оборони, створили сайт defence robota.ua, на який за перші 3-4 місяці надійшло понад 30 000 відгуків на військові вакансії. Це 30 000 мотивованих людей, готових приєднатися до Збройних сил України. 

Підписання Меморандуму з Міноборони

Особливо хочу відзначити ефективну роботу Міністерства у справах ветеранів, хоча я зазвичай стриманий у ставленні до державних установ. Ми підписали Меморандум з Міністерством у червні й вже через два тижні реалізували два важливі нововведення: 

1. Компанії на robota.ua можуть вказувати, що надають перевагу ветеранам та ветеранкам при прийомі на роботу; 
2. Ветерани, які шукають роботу у нас на robota.ua можуть фільтрувати вакансії компаній, які шукають співробітників серед ветеранів.

Крім того, ми вже підтримуємо 40 ветеранських бізнесів в Україні, які були верифіковані Міністерством у справах ветеранів. Ми надали їм більше ніж 1 мільйон гривень у вигляді наших послуг. Кожна компанія може безплатно отримати послуги на пів року, що особливо важливо для малих бізнесів. Якщо з'являться ще 40 таких компаній, ми зможемо надати ще бонусів на мільйон гривень. Це наш внесок у допомогу ветеранам тут і зараз.

Скажи, що для тебе незалежність? Для мене це можливість жити у вільній країні, де люди самі визначають свою долю. Це великий дар, який особливо відчувається в умовах війни. Спілкуючись з іноземцями, розумію, що те, що ми переживаємо, для них було історією минулого, і вони не завжди усвідомлюють цінність справжньої свободи. Що для тебе особисто незалежність країни?

В бізнесі у нас часто децентралізована система прийняття рішення. Так само важливо й в державі. Для мене незалежність – це децентралізована система, де рішення приймаються на місцях, а громадянське суспільство має реальний вплив. Наша відмінність від північного сусіда в тому, що у нас активне громадянське суспільство, яке може змінювати ситуацію, коли щось йде не так. Це і є основа нашої незалежності. Сьогодні може бути один президент, завтра інший, але справжня сила країни в тому, що в ній працюють інститути, і суспільство має вплив на вибір лідерів. Для мене ідеальна країна – це та, де інститути функціонують, і ми самі визначаємо своє майбутнє без надії на якогось чарівника, який зробить нам диво.

Так, кожен з нас має бути готовий діяти. Сьогодні ми зробили маленький внесок, який є частиною великої справи. Вдячність ветеранам за їхню відвагу – це основа. Ми всі можемо проявити свою громадянську позицію щодня, демонструючи цінності та підтримуючи країну. Це не одноразовий акт, а постійний процес. Давайте разом будувати країну мрії, вірити в перемогу і наближати її всіма можливими способами. Слава Україні!

Героям слава!

Текст: Софія Шавранська

Розмовляв Володимир Глащенков

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

__________________________________________________________________________________________________________________