Народний дім – нове прочитання

Будинок на вулиці Театральній, 22 має багату історію. Це важлива пам'ятка архітектури, зокрема її романтичної течії – класицизму та бідермаєру (перехідний період між класицизмом і романтизмом. – Ред.), який характеризується простотою та класичною формою. 

Будинок споруджували впродовж 1703–1727 років. Тут функціонував монастир тринітаріїв (костел Пресвятої Трійці і монастир тринітаріїв — втрачений комплекс сакральних споруд у середмісті Львова між нинішніми вулицями Краківською і Театральною. – Ред.). Монастир проіснував до 1783 року, а після його ліквідації тут запрацював університет разом із академічною гімназією, де вчилися члени «Руської трійці» Яків Головацький і Маркіян Шашкевич. 

На жаль, під час революційних подій 2 листопада 1848 року пожежа знищила будівлю університету і цінну університетську бібліотеку в колишньому Тринітарському костелі (тепер Преображенська церква). Головна Руська Рада 1849 року звернулася до Міністерства внутрішніх справ тодішнього австрійського уряду з проханням, щоби на місці згарища колишнього Тринітарського монастиря влаштувати Народний дім, а на руїнах Тринітарського костелу, де була університетська бібліотека, міську церкву. В 1850 році Рада оголосила про збір коштів на спорудження народного інституту та для його подальшого існування. 

Будівлю Народного дому в її теперішньому вигляді зводили протягом 1851–1864 років за проєктом архітектора Вільгельма Шмідта. 

У будівництві брав участь Сильвестр Гавришкевич. Саме за його проєктом перебудована з Тринітарського костелу Преображенська церква (завершена 1898 року). При Народному домі діяла низка культурно-освітніх товариств і установ. Уже в 1862 році до його приміщення перевели Першу академічну українську гімназію, яка раніше функціонувала в Бернардинському монастирі. Тут же відкрили бурсу (інтернат).

Завдяки відомому історику та лінгвісту Антонові Петрушевичу була створена бібліотека, яка мала цінну збірку слов'янських стародруків і рукописів XV–XIX століть. Книгами й рукописами цієї бібліотеки користувався Іван Франко. У 1914-му бібліотеку та бурсу перевели в новий будинок на теперішній вулиці Лисенка, 14. 

У Народному домі свого часу діяли товариство і редакція «Галицько-Руської матиці», тут видавали книжки науково-популярного змісту. Пізніше це товариство отримало власний будинок на теперішній вулиці Б. Хмельницького, 28. Сам інститут видавав місячник «Вістник Народного дому», в якому друкували статті переважно історичного змісту. З інших громадських організацій тут у різний час розміщувалися «Народна торгівля», «Казино руське», політичне товариство «Руська рада». У великому залі Народного дому виступав народний театр і проводили художні виставки «Товариства красних мистецтв». У травні 1877 року тут експонували виставки львівських художників Вільгельма Леопольського, Корнила Устияновича, Теофіля Копистинського та інших. 

Реконструкцію інтер'єру здійснили 1928 року за проєктом Олександра Каплонського. А через два роки за проєктом архітектора Адама Опольського реконструювали бальні зали та міський театр «Розмаїтості». 

З 1 вересня 1944 року в будівлі оселився Окружний будинок офіцерів Львівського військового округу. Із 2002-го в приміщенні Будинку офіцерів запрацював кінотеатр «Кінопалац». Це був перший кінотеатр сучасного типу у Львові, який мав три глядацькі зали на 290, 88 і 18 місць. У 2020 році його закрили, він переїхав на вулицю Коперника. Сьогодні в будівлі функціонує простір захисників та захисниць «Вибір», воєнно-історичний музей, мистецько-освітній імерсивний простір «АRT- 42м²», театр танцю «Левеня» та бібліотека. 

Переосмислення простору

І хоча львівʼяни досі мають звичку збиратися під «Кінопалацом» на Театральній, важливо зробити так, щоби ця будівля набула іншого сенсу, щоб відбулося переосмислення цього простору, який має стати центром підтримки, реабілітації, освіти та спілкування військових, ветеранів, їхніх сімей та всього ветеранського середовища, розповідає «Твоєму місту» теперішній начальник Львівського будинку офіцерів полковник Дмитро Бучко (колишній директор Віталій Провозін трагічно помер улітку 2024 року. – Ред.). 

«Разом із фокус-групою ми обговорили нове бачення Будинку офіцерів, і всі погодилися, що він має стати безпечним простором для військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей. Це має бути осередок, куди їм буде приємно прийти, безкоштовно випити кави, просто поспілкуватися з побратимами, попрацювати в коворкінгу, почитати книги, побути тут із дітьми, взяти участь у майстерках», – пояснює Дмитро Бучко і додає, що вони прагнуть створити дружню атмосферу, яка дозволить військовим адаптуватися до цивільного життя. 

У Будинку офіцерів розробили відповідний план розвитку. В червні минулого року тут відкрили Простір Захисників і Захисниць «Вибір» спільно з благодійним фондом «Фундація підтримки медицини для військових». Він є повністю безбар'єрним, доступним для протезованих військових або тих, що пересуваються за допомогою колісних крісел. Його планують використовувати для проведення подій і майстерок.

Нещодавно тут відбулися курси підвищення кваліфікації психологів, які працюють із військовими. Також у просторі проводять заходи для людей з обмеженою мобільністю та майстерки для дітей, зокрема з малювання, ліплення тощо. З квітня цього року простір запрацював для всіх військовослужбовців. 

Також у Будинку офіцерів функціонує мистецько-освітній патріотичний імерсивний простір «АРТ-42м²» (імерсивні технології – це повне або часткове занурення у віртуальний світ, поєднання реальної та віртуальної реальності, які сприяють подоланню ПТСР, зниженню рівня тривожності та відновленню внутрішньої рівноваги. – Ред.). Спершу простір був створений для морального розвантаження військовослужбовців, але з часом викликав велику зацікавленість серед школярів і став місцем дозвілля та навчання. Тут діти можуть пізнавати світ, розвивати критичне мислення і творчу уяву. До прикладу, зараз Будинок офіцерів знайшов меценатів на створення другої серії  мальованого мультфільму про «Лелеку Тадея», який розказує дітям, як комунікувати із військовослужбовцями, зокрема з інвалідністю, та як ставитися до ветеранів.

А оскільки Будинок офіцерів перебуває на балансі КЕВ м. Львова (квартирно-експлуатаційного відділу. – Ред.), то всі фінансові ресурси на функціонування закладу надходять звідти. Крім того, Будинок офіцерів намагається залучати грантову допомогу. Простір для захисників і захисниць «Вибір», який заснував фонд «Фундація підтримки медицини для військових», також налагоджує контакти з меценатами. 

Незабаром у просторі планують відкрити курси тактичної медицини для цивільних, бо потреба в них досі актуальна. Зі слів Дмитра Бучка, вони вже мають розроблену програму і медика, готового займатися з групами до 20 осіб. 

Також хочуть запустити власну студію подкасту, яка могла б функціонувати як гурток фото та відео для дітей, а також свій ютуб-канал, на якому ветерани та військовослужбовці зможуть ділитися своїм досвідом. «Так склалося, що тепер часто всі живуть у телефонах. Не кожен може прийти сюди, хоча тут відбувається спілкування з відомими особистостями, які приходять до нас на концерти, заходи чи майстерки. Хочемо десь це фіксувати, тож відкриваємо таку фото-відео-студію», – розповідає Дмитро Бучко.

Потрібна реставрація пам’ятки

Однак цей історичний будинок потребує ремонту, реставрації та створення безбар’єрного простору.

«Коли я прийшов сюди на посаду (в січні 2025 року. – Ред.), то зрозумів, що для військових, для ветеранів тут нема безбар'єрності, окрім як простору захисників та захисниць «Вибір». Питання доступності для нас пріоритетне. Я почав стукати в усі двері, щоб створити безбар'єрний доступ до всіх наших сервісів. Очікую відповіді щодо проєктно-кошторисної документації, і будемо мати виділені кошти для першого етапу робіт», – веде далі Дмитро Бучко.

Насамперед мовиться про вхід, вбиральні та доступність імерсивного простору «АRT- 42м²». Наступним етапом стане встановлення ліфта, щоби військовослужбовці, ветерани та люди з інвалідністю мали доступ до залу, розташованого на другому поверсі. Бо наразі ветеранам на колісних кріслах потрібно допомагати підніматися і спускатися. 

«Коли я вперше оглядав цю будівлю, то помітив ліфтову шахту. Вона недіюча, але є пускові механізми та двигун ліфта. Цікаво, що коли ми розчищали приміщення, то побачили книгу, де знайшли запис, що ліфт був запущений у 1984 році, але його експлуатацію припинили в 1992-му задля безпеки. Тепер можемо повернутися до його встановлення», – вважає Дмитро Бучко.

Щодо самої будівлі також постало чимало викликів. Зі слів начальника, це проблема з міським колектором, який підмиває фундамент і частину будівлі. Через це в одній стіні утворилася велика тріщина, яка потребує невідкладного дослідження та усунення. Також є проблеми з опаленням: котли, які тут встановлені, працюють ще з 1964 року. Пан Дмитро жартує, що це єдині «парові котли» в Україні, які ще функціонують.

«Фасад будівлі також у плачевному стані. Ми вже звернулися з проханням щодо пошуку коштів до австрійців, адже будівля має спільну з австрійцями історію, які цю споруду віддали громаді Львова. Тому сподіваємося, що зможемо завдяки грантовим коштам та цінності самої будівлі реставрувати фасади», – вважає співрозмовник.

Також у будинку планують відновити вікна, зокрема ті, що були зачинені десятиліттями, і відкрити затишний внутрішній дворик, де можна було б організовувати театральні вистави, різні заходи й перформанси, маленькі фестивалі. «В нас дуже красиві вікна, які я мрію показати львів'янам, і красивий дворик з вулиці Вірменської, якого містяни, ймовірно, ніколи не бачили. За два місяці ми вже вивезли звідти купи сміття і кілька машин різного мотлоху. Дуже хочеться оживити цей дворик, показати його туристам та львів’янам, створити нову локацію», – каже Дмитро Бучко.

Крок за кроком тут ремонтують внутрішні приміщення. Нещодавно у холі відкрили каміни, які, як виявилося, були в стіні. Тепер їх реставрують. «Загалом роботи дуже багато, знадобиться чимало ресурсів. Зараз безпосередньо працюємо над холом. Спочатку просто хотіли повісити картини і злегка підмалювати стіни. Дійшли до того, що відкрили дуже красиві каміни, які були в стіні, бо стіна тут до двох метрів. Ми їх реставруємо та організуємо виставку фотографів-військових, які дали дозвіл експонувати тут свої роботи», – розповідає начальник.

У закладі сьогодні працюють 12 людей: четверо з них військові, решта працівники Збройних сил України. Тут готові відкривати сервіси для військовослужбовців, але потрібні люди, які їх адмініструватимуть. Наприклад, це можуть бути протезовані військовослужбовці, які не можуть проходити військову службу. Дуже важливо, щоби Будинок офіцерів став місцем, куди зможуть прийти працювати військові або ветерани, особливо після поранень, каже Дмитро Бучко. 

А ще тут працює Центр підтримки реабілітації для військових «Вибір» – серце Будинку офіцерів, зі слів пана Дмитра. Нещодавно в цьому центрі проводили художню майстерку для військових, картини з якої експонуватимуть в Органному залі, а потім продадуть на благодійному аукціоні. На Великдень команда планує проєкт із писанкарства та випікання пасок, є домовленість із коледжем харчової промисловості. Для військовослужбовців та їхніх дітей, які власноруч випікатимуть і прикрашатимуть паски, це також буде своєрідна реабілітація. Потім ці паски відправлять на фронт, розповідає Дмитро Бучко.

Простір будинку пристосували і для духовних потреб: тут діє постійний щотижневий проєкт «Кава з капеланом», який уже відвідують близько 30 військовослужбовців. Військовий капелан, священнослужитель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла Нестор Кизик провадить роботу духовного наставника, спілкуючись індивідуально та зі спікерами. В підвальному приміщенні обладнана сповідальня.

А ще в Будинку офіцерів функціонує унікальний військовий музей, де експонують елементи військової історії та нинішньої російсько-української війни. Він найстаріший в Збройних силах України: у травні йому виповниться 60 років. В музеї можна побачити військові однострої, символіку, зброю і навіть збиті нашими військовими російські дрони. Музей можна відвідати з вівторка до неділі. 

Також тут можна побачити велику бібліотеку, яка є відкритою для відвідувачів, фонди якої перевищують 70  тисяч книг. Планується наповнення полиць книжками сучасних авторів. А ще тут хочуть створити осередок для військових письменників, щоб вони могли презентувати свої книги та окремі твори. Для цього в будівлі є зал на 250 місць, який планують збільшити до 400. Тут відбуваються різні патріотичні події – презентації, концерти, зустрічі. Наприкінці розмови начальник Будинку офіцерів поділився ще однією важливою ідеєю: облаштувати укриття в підвалах площею 700 метрів квадратних, яке може вмістити до тисячі людей.

«Дуже важливо, щоб збройні сили мали свою локацію. Адже за кордоном існують різні клуби для військових, де вони приходять, спілкуються. Це їхнє середовище, де вони почуваються безпечно й комфортно», – підсумував Дмитро Бучко.

Катерина Чорномаз

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав