Сьогодні росія знову вдарила ракетами по Львову. Загинуло семеро людей, 11 постраждало, серед них одна дитина… Експерти кажуть, що агресор змінює стратегію. Тvoemisto.tv запитало співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, координатора міжнародних проєктів Центру Разумкова Олексія Мельника про цілі росії у цій війні, значення дати 9 травня для путіна і завершення війни.

Упродовж тижня на Львівщину летять ракети. Сьогодні маємо наслідки… На ваш погляд, які основні цілі цих російських атак?   

Йдеться про щонайменше три цілі, які переслідує росія. Перша – посіяти паніку в країні і таким чином здійснити політичний тиск на керівництво нашої держави, примусити його до капітуляції в тому чи тому вигляді. Друга – шантаж, який росія намагається чинити на західних партнерів щодо припинення постачання Україні озброєння. Сьогодні були удари по логістичних шляхах, окупанти намагаються ускладнити логістику або й узагалі перервати ланцюги постачання. Третя ціль – постійна дестабілізація в тих регіонах, де зосереджена найбільша кількість внутрішньо переселених осіб. Росія намагається змусити їх їхати далі, перетинати кордон. Йдеться про використання міграції як зброї. Агресор застосовував це під час сирійського конфлікту. Дмитро Медведєв заявляв про те, що росія так робитиме для того, щоби зменшити підтримку України. 

Чи досягає росія своїх цілей і як цьому протистояти?

Повністю протистояти цьому неможливо. Такі дії росії мають переважно зворотний ефект, бо допомога західних партнерів збільшується. Принаймні на рівні декларацій Сполучені Штати дають чітко зрозуміти, що цей шантаж не працює. Залишається відкритим питання червоних ліній, які путін готовий перетнути. Тут є два аспекти. Перший – чи готовий він перенести ці удари на територію країн НАТО, і другий – застосування тактичної ядерної зброї. На ці питання немає однозначних відповідей, важко передбачити, як поведеться путін.

Нині обговорюють можливість того, що українцям невдовзі доведеться вчитися користуватися сучасною зброєю. Ймовірно, це відбуватиметься в Литві. Що це означає, чи може це стати переломним моментом у війні та чи не призведе до відкритого протистояння Литви і росії?

Наразі ми можемо говорити про існування неформальної антипутінської коаліції. Маю на увазі не антиросійську, а саме антипутінську! Вона неформалізована: це Україна і весь світ, який підтримує нашу боротьбу. Це не лише про підтримку зброєю.

Чи можна вважати ці країни сторонами конфлікту? Формально ні, бо в одній з резолюцій Генасамблеї ООН чітко вказано, що саме вважається актом агресії. От білорусь чітко підпадає під визначення країни-агресора, а ті країни, які надають допомогу в захисті, не підпадають під нього. 

Що стосується підготовки, то так, певні нові види озброєння потребують її. Йдеться про кілька годин, навіть місяців. Утім час на освоєння складних систем, які потребують тривалого навчання українських військових, можна скоротити, бо це не про солдатів строкової служби, а про людей, які мають спеціальну середню освіту, вищу освіту, військову підготовку. 

Зараз треба докласти максимум зусиль до того, щоби ця зброя була в тих місцях, де її мають застосовувати, адже вікно можливостей не безмежне. Що швидшим буде ухвалення рішень, то швидше вона опиниться в руках наших військових, що краще і для нас, і для Заходу.

А необхідні рішення вже ухвалюють, вони працюють?

Працюють. Не так швидко, як треба, як би нам хотілося, але працюють.

Росія наче встановила собі новий термін досягнення певних воєнних результатів. Йдеться про 9 травня. Що це за дата і яке значення вона має в цій війні?  

Перший аспект негативний. Річ у тім, що росія намагатиметься досягти результату і вдаватиметься до ще жорстокіших методів, будуть інтенсивніші бомбардування. І стосується це радше цивільних об’єктів, аніж військових. Що ближче 9 травня, то більшою буде інтенсивність обстрілів, сильнішими будуть руйнування, збільшуватиметься кількість жертв серед цивільного населення. Маю на увазі гуманітарний вимір конфлікту. 

Другий аспект – умовно позитивний. Через намагання досягти результату до якоїсь конкретної дати зменшуються можливості ретельного планування, перегрупування сил, вони стають менше підготовлені до того, щоби провести якусь успішну операцію.

Що думаєте про стратегію росії. Якими є її теперішні основні цілі? 

Нічого нового, на жаль, не побачимо. Зараз може йтися тільки про масштабніший наступ. Сьогодні немає безпечного місця на території України. Якби росія переслідувала суто військово-політичні цілі, тоді можна було б прогнозувати, на які об’єкти будуть атаки, але так не є. Варто сподіватися обстрілів військових чи умовно військових об’єктів, інфраструктури, цивільної інфраструктури, цивільного населення, щоби вплинути на прийняття майбутніх рішень.

Але насправді цей конфлікт із самого початку не має раціональних цілей, тому що денацифікація – не раціональна ціль конфлікту, це особисті амбіції путіна. А якщо нема чітко визначених цілей, то й нема чітко визначеної стратегії, вона ірраціональна. 

Тому можуть бути неприємні для нас несподіванки тактичного рівня, бо росіяни, якими б недолугими вони не були, все ж вчаться на своїх помилках і, врахувавши невдачі перших тижнів війни, спробують придумати щось нове, щоби не повторити помилок.

Основна ціль – схід України?

Так. Очевидно, росія тепер намагатиметься оточити угруповання українських військ у районі проведення ООС. Але класика війни – якщо одна сторона намагається оточити, то так само підставляє під удар свої війська. Наразі важко сказати, яким буде результат за тиждень-два.

Триває новий виток війни, починається серйозна ескалація, яка буде наростати. Великою мірою все залежатиме від того, що матиме Україна з озброєння, боєприпасів, які в нас будуть матеріальні ресурси, наскільки буде забезпечена логістика. 

Як гадаєте, коли закінчиться війна?

Нині йде чергова хвиля, і вона вирішальна, бо сформує переговорні позиції. Те, що можна очікувати в найближчій перспективі, це проміжні результати. Сподіватися на те, що невдовзі буде укладена повноцінна мирна угода, не варто, для цього нема підстав. Тож результати, яких досягнуть на полі бою до 9 травня, визначатимуть наші переговорні позиції на політичному рівні. Тоді й можна буде говорити про характер цього конфлікту. Очевидно, він не буде завершений, але це може бути зовсім інший конфлікт – низької інтенсивності з вираженими кордонами.

Взяття Києва все ще залишається ціллю росіян?

Ціллю путіна залишається знищення України. І ця ціль буде недосяжною, якщо Київ вистоїть і там буде не пропутінська влада. Військовим шляхом цього не змогли досягти, тож намагатимуться застосовувати політичні, дипломатичні інструменти. І щойно стане очевидно, що план путіна провалився, це стане кінцем його як політика і як людини. 

Розмовляла Вікторія Савіцька

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.