Минулого тижня львів'янам показали оновлений фасад лікарні Святого Луки – відомої в народі як 8-ма лікарня на вулиці Навроцького, 23. Що відбувається за фасадом, які ще зміни впроваджують, які проблеми лишаються, «Твоє місто» розпитало головного лікаря медзакладу Василя Трунквальтера, який очолює лікарню з кінця 2020 року.

Як змінилася лікарня за ці останні роки? 

Лікарня змінюється постійно. Масштабні зміни почалися в часи COVID-19 і продовжуються з моменту повномасштабного вторгнення росії. Люди почали приділяти більше уваги медицині. 

Ми бачимо оновлений фасад і територію навколо лікарні. Що ще вдалося зробити?

Насамперед у нас збільшилася кількість ліжок. Якщо в 2019–2020 роках було до 330 місць для пацієнтів, то тепер ця цифра становить 460. 

Окрім цього, збільшилася кількість реанімаційних ліжок: зараз їх 40, а було 10. Будь-яка лікарня повинна мати велику розвинену реанімацію, бо якщо її немає, то це не лікарня, а місцеперебування. 

Тобто якщо виконуються серйозні лікувальні й терапевтичні заходи, складні спеціалізовані оперативні втручання, то є потреба в потужній реанімації. Це взаємопов'язані процеси.

Скільки в середньому оперативних втручань здійснюєте за добу?

Подобової статистики не ведемо, все залежить від обставин. Але за рік маємо близько 20 тисяч оперативних втручань. Це дуже багато. У 2020 році було 5 тисяч, тобто кількість відчутно збільшується.

Із якими найскладнішими випадками вам доводилося мати справу останнім часом?

Ми є лікарнею швидкої допомоги і обслуговуємо фактично пів міста, тобто близько 400 тисяч людей. Важко щось виокремити, бо в нас легких випадків не буває, з такими в лікарні не лежать.

Тому зараз ніхто не розглядає поняття “складна операція”. Наприклад, лапаротомія (хірургічне втручання, розтин черевної порожнини. – Ред.) чи допротезування, чи операція на тазу, які раніше вважали складними, тепер є стандартними для такого рівня медзакладу, як наш. Це вимоги сьогодення, які мусять бути виконані, інакше, якщо дивитися з позиції бізнес-орієнтованості, ми не будемо конкурентоспроможними.

А скільки у вас персоналу?

777 осіб, із яких близько 150 – лікарі, 250 – медсестри. Решта – молодший медичний, допоміжний та обслуговувальний персонал, клінінг тощо. 

Чи є потреба в кадровому підсиленні?

Так. Зараз спостерігається відчутний брак кадрів, персоналу. Є велика потреба в медичних сестрах, у допоміжному персоналі, персоналі для догляду пацієнтів, для реабілітації, для господарського відділу: зокрема електрики, сантехніки. Тобто кожна ділянка має потребу в спеціалістах.

А з чим пов’язаний брак спеціалістів?

Ця проблема так званого кадрового голоду виражена в усьому світі. Ми з нею також стикнулися. Але в нас війна, триває мобілізація. Тому не маємо змоги взяти заміну з ринку праці, бо кваліфіковані спеціалісти теж або мобілізовані, або задіяні в інших закладах, частина їх виїхала за кордон. Незважаючи на те, що Львів прийняв багато внутрішньо переміщених осіб, це додало в кількості пацієнтів, але не додало в кадровому ресурсі.

Розкажіть про лікарню трохи більше. Які є корпуси та скільки загалом відділень?

Маємо основний (оновлений) корпус, господарський, патанатомічний, харчоблок і корпус мікрохірургії ока. Загалом у лікарні 13 відділень. 

Вартість проєкту модернізації будівлі – 40,38 млн грн. З них 33,65 млн грн – це грант від ЄІБ та 6,73 млн грн – внесок міста. Лікарня Святого Луки входить до Першого медоб’єднання Львова та щороку приймає понад 50 тисяч пацієнтів

Чи відкрили ви останнім часом нові відділення? Чи, можливо, переформатували наявні?

Ми відкрили відділення реабілітації (на першому поверсі обладнали лікувально-реабілітаційну базу, зал фізичної реабілітації, кабінети апаратної фізіотерапії, ерготерапії, індивідуальної фізичної терапії, асистивних технологій, відділення має 44 ліжко-місця. – Ред.). 

Також відкрили відділення інтервенційної радіології (там проводять діагностичні ангіографічні обстеження та втручання на судинах серця, головного мозку, органах малого таза, аорті та її відгалуженнях, кінцівках, і магістральних судинах. – Ред.). Торік відкрили Центр ментального здоров’я. Здійснюємо завершальні роботи. Тут буде 35 ліжок – досить-таки велике відділення в структурі Львова та області. Зараз ми в процесі підбору персоналу, 60–70% уже пройшли співбесіду. 

Чи були в штаті лікарні фахівці для надання психологічної підтримки пацієнтам, зокрема військовим та цивільним, які постраждали внаслідок війни?

Були і є. Це вимога сьогодення та умова договору з НСЗУ. Ми мали п'ятьох психологів, тепер до цього штату долучаться психіатри. 

Ви завершуєте роботи в Центрі ментального здоров’я. Розкажіть іще про майбутній новий хірургічний корпус лікарні.

А звідки ви знаєте про новий хірургічний корпус? (Усміхається.)

Побачили візуалізацію проєкту на стіні.

Лікарня потребує додаткових площ. Згідно з новими вимогами і стандартами на одного пацієнта має бути не менш ніж 13–14 метрів квадратних. Думаю, це правильно, бо люди мають отримувати сервіс і комфорт. 

Якщо взяти лікарню, збудовану в 1975 році за радянськими ДБНами, то ми маємо палати на 20 метрів квадратних із п'ятьма ліжками. Так бути не може, це неправильно: по-перше, немає чим дихати, по-друге, досить того, що люди і так зболені, хворі, ослаблені, то ще й п'ятеро в палаті.

Тому переходимо на нові європейські стандарти, які вимагають збільшення площ на одного пацієнта – не менш ніж 13 або 14 метрів квадратних. Відповідно в палаті на 20 метрів квадратних можна розмістити не більш ніж двох пацієнтів. Тож коли ми зараз здійснюємо реновацію відділення, то робимо це за новими вимогами: максимум два місця в палаті (раніше було п’ять). Так, ми втрачаємо в ліжковій мережі, бо коли мали відділення на 40 ліжок, то після реновації залишилося 20. Розширюється простір для пацієнтів, але ми зменшуємо можливості їх лікування, бо скорочуємо ліжкову мережу і пацієнти не можуть потрапити у відділення, бо місця зайняті.

Отже, нам потрібні додаткові площі. Мовиться про новий корпус, не обов'язково хірургічний, на щонайменше 10 000 метрів квадратних на першому етапі. Ось тоді можна буде виконати запит на медичну допомогу в цьому районі.

А де буде цей новий корпус? 

Тривають перемовини з проєктною організацією, яка вивчає місце. Тобто ми поки що перший корпус розглядаємо на місці господарського, який буде демонтований і частково переміщений уже на нові площі. 

Якщо дозволять ґрунти, місце і відстань до сусідніх будівель, тоді вдасться його реалізувати й організувати в тому самому корпусі відділення невідкладної допомоги, яке працюватиме за європейським зразком. Хоча в нашій лікарні – зі всіх лікарень області – організоване відділення невідкладної допомоги, яке функціонує в червоній, жовтій та зеленій зонах.

Нагадайте, будь ласка, про ці кольорові зони?

Червона зона – це зона, якою позначається місце надання невідкладної допомоги. В жовтій зоні надається медична допомога – більш відтермінована. Тобто це може бути підготовка до операції на апендициті, зона дообстеження при діагностиці тої чи іншої патології. Зелена зона – діагностична, де пацієнти можуть пройти УЗД, неврологічні, ендоскопічні, кардіологічні обстеження, які не потребують невідкладної медичної допомоги. І є ще сіра або чорна зона, яку застосовують під час масових поступлень пацієнтів унаслідок стихійних лих чи бойових дій. До цього також треба бути готовими.

Скільки людей звертаються у відділення невідкладної допомоги?

Маємо близько 150 звернень на добу. Це багато як для структури в області. Сумніваюся, що десь є більше після лікарні Святого Пантелеймона, що на вулиці Миколайчука. 

Бачимо, що на території лікарні встановлені металеві сріблясті кулі. Розкажіть про навколишній благоустрій, що вдалося зробити, хто це проєктував? Можливо, вони щось символізують?

Насправді кулі нічого не символізують. Це такий елемент дизайну. Їх нам подарували благодійники, щоб якось прикрасити територію і парк центральної площі перед лікарнею. Благоустрій виконаний в межах ремонтних робіт у лікарні, щоб відвідувачі та пацієнти могли спокійно вийти подихати свіжим повітрям і поспілкуватися поза стінами лікарні. 

Також благодійники допомогли нам влаштувати дитячий майданчик, щоб діти, які приходять з відвідувачами провідати родичів, які лікуються, мали змогу десь відпочити, щоб їм було цікаво. Є ще майданчик для дорослих. Це елемент фізичної реабілітації. В теплу пору пацієнти можуть тут займатися, з ними працюють наші реабілітологи.

До речі, ще один корпус лікарні будуватимуть за інвестиційні кошти?

Ми шукаємо джерела фінансування. Це великий проєкт. Самі не зможемо його збудувати, бо не маємо такого ресурсу. Нам знадобиться допомога міста, країни, інвесторів, партнерів. Наразі ведемо перемовини й пошук інвесторів.

Скільки у вас пакетів, підписаних із НСЗУ, і звідки лікарня бере гроші?

Із НСЗУ в нас підписані фактично всі пакети. Їх близько 35-ти. В будь-якого медзакладу є чотири основні джерела фінансування: Національна служба здоров’я, місцевий бюджет, благодійні кошти і власні надходження та платні послуги. У нас 65% – це кошти НСЗУ і 35% – благодійні кошти, пожертви та допомога партнерів.

Яка середня зарплата у вашій лікарні?

Є вимога Міністерства охорони здоров’я, що заробітна плата в лікарів повинна бути не менш ніж 20 000, у медсестер – не менш ніж 15 000. Можу гарантувати, що воно так і є. В нас середня заробітна плата майже вдвічі більша.

Усі завжди знали, що у 8-й лікарні потужне опікове відділення. Яке там зараз навантаження?

Це тепер Західноукраїнський опіковий центр – єдине на заході України відділення, яке приймає людей із термічною травмою. Таких опікових центрів п’ять на всю Україну: у Львові, Вінниці, Києві, Дніпрі та Запоріжжі. Ось тому вони зараз заповнені, завантажені. 

Це унікальне відділення у Львівській області, на заході України, бо тут виконують складні операції, пов’язані з пластичною хірургією, та лікування опікових травм. Наші лікарі пройшли стажування за кордоном і надають допомогу відповідно до західних стандартів. Допомогу, яку можна отримати в Сполучених Штатах, тепер можна отримати у Львові, тобто в нас.

Ми вже на 30% провели реновацію цього відділення: організували палати інтенсивної терапії для лікування опікових хворих. Якщо зайдете в лікарню у Німеччині або Франції, то побачите аналогічне відділення із окремими боксами для кожного пацієнта, з припливно-витяжною вентиляцією, де дотримані всі вимоги й застосовані новітні підходи.

У нас застосовують лазерне шліфування рубців після опікової травми чи після іншої патології, внаслідок якої вони залишаються. Маємо обладнання, яке дозволяє це робити.

Щодо складної опікової травми, то в нас активно застосовують BTM-покриття на всю ділянку ураження шкіри. Тобто центр справді потужний.

А щодо неврологічного відділення: кількість інсультів збільшилася чи ні?

На скільки збільшилася, точно не знаю, ми не ведемо такої статистики, але відстежуємо тенденції. З кожним днем кількість інсультів збільшується. Зараз відділення заповнене такими хворими. 

Ми знаємо, що в нас кількість тромболізисів (ін'єкційна процедура, яку проводять для розчинення тромбів та відновлення нормального кровотоку. – Ред.) і кількість інсультних хворих за 2023–2024-й зросла вдвічі. Люди провадять нездоровий спосіб життя, нервуються, курять…

При вашій лікарні також функціонує Центр мікрохірургії ока. Яка там ситуація, які зрушення?

Це єдине відділення в області, чи, можливо, й на заході України, яке протезувало око. Більше ніде такого не роблять, хіба що в Києві. Щороку ми оперуємо щонайменше тисячу катаракт (помутніння кришталика ока, яке спричиняє різні ступені розладу зору. – Ред.), а також виконуємо всі можливі операції на оці різної складності. Це також іміджеве для нашої лікарні.

А що ще вважаєте іміджевим?

Блок хірургії кисті. Маємо тут потужну базу для лікування політравми, яка дозволяє виконувати оперативні втручання на будь-якому сегменті скелета. Немає такого сегменту, який би ми не опрацьовували.

На базі лікарні функціонують кафедри травматології та військово-польової хірургії, реабілітації, анестезіології, рентгенографії та променевої діагностики. 

Маємо всю свою апаратуру – КТ, МРТ, ангіограф (не орендуємо), що дозволяє проводити повний цикл обстежень на місці. В такому режимі працюємо уже щонайменше два-три роки. Єдине, чого нам бракує, то це площі.

Усі звикли до 8-ї лікарні. Що дав вам ребрендинг? Чому саме така назва – Святого Луки?

По-перше, Святий Лука був лікарем, по-друге, це було спільне рішення медичної стратегії – зорієнтувалися на Захід, де медичні заклади називають переважно на честь біблійних персонажів. 

До речі, на базі вашої лікарні працює ВЛК. Розкажіть про її роботу. Чи закінчився ажіотаж?

Ажіотаж був пов'язаний із безвідповідальністю тих, що зволікали до останнього, щоб оновити дані. І замість того, щоб навантаження було рівномірним, ВЛК працювала не тільки з призовниками та мобілізованою категорією, а й із тими, що прийшли в останній момент. Тому й утворилися черги. Ми працювали цілодобово. 

Скільки лікарів у комісії та скільки громадян проходять ВЛК за день?

В одній комісії задіяні близько 15 лікарів, а загалом у штаті ВЛК до ста людей. Тепер за добу в лікарні можуть здійснювати 50 обстежень.

І на завершення, які проблеми і виклики постали перед вами? 

Насамперед потрібно реалізувати всі проєкти, пов'язані з реновацією лікарні та її розширенням. Також треба працювати з персоналом: він має навчатися, розвиватися, орієнтуватися в нових методиках. Наразі тільки маленька частинка персоналу працює над своїм розвитком. Тому має бути не відділ кадрів, як було за старих часів, а HR-відділ, до якого мають бути залучені психологи, ментори, тренери. Зрештою, лікарня – це не стіни, білі, сірі чи пофарбовані. Тут головним є фаховий персонал, який має рятувати життя. Підлогу, стелю чи стіни можна змінити, а з людьми так не вийде, тому головний стратегічний пласт – це робота з людьми.

Христина Гоголь, Артем Сахно

Фото Христини Гоголь

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

___________________________________________________________________________________________________