Колаж: Дмитро Тарадайка
Десятки автівок і сотні дронів. Як львівські блогери допомагають фронту
«Я пишаюся, що ми можемо за добу зібрати мільйон гривень!»
Історія Наталі Литвин та Олександра Куровського
Спочатку інформаційно, а згодом і для збору коштів почали використовувати свої сторінки в Instagram подружжя львівських блогерів – Наталі Литвин (Куровська) та Олександр Куровський. З лютого вони передали на фронт десятки автомобілів.
«Завдячуючи нашій великій аудиторії, ми вже придбали 42 машини. Наш товариш, українець у британській діаспорі, допомагає шукати хороші пікапи. Також ми зібрали незчисленну кількість гуманітарної допомоги і всіляких дрібниць для військових», – каже Наталі Литвин, яка має на інстаграмі майже мільйон підписників.
Займатися волонтерством Наталі з Олександром почали ще у 2014-му році. Зараз вони відкрили іменний благодійний фонд, аби легалізувати та спростити збір коштів. Кажуть, що всі потреби закривають швидко, люди дуже активні. Однак, найбільший спалах переказів завжди є після жахливих трагедій, під час яких гинуть українці, як от після “прильотів” по Кременчуці, Вінниці та Оленівці.
«Я помічаю, що саме в такі дні люди спрямовують свою злість, щоби фінансово допомогти армії», – пояснює Наталі.
Блогерів, які мають велику аудиторію в інстаграмі, називають інфлюенсерами. Вони знають, як правильно подати й донести інформацію, щоб була ефективна й активна реакція.
«Ми намагаємося з емоціями розповідати історії тих, кому допомагаємо: хто ці люди, за що вони воюють… Також ми організовуємо розіграші, в яких за донати можна виграти справжні військові трофеї від ЗСУ», – каже Олександр.
Найбільші донати надходять від бізнесу. Але якраз завдяки активності дрібніших переказів, швидко вдається назбирати необхідну суму. Розповідають, що одна із найбільших пожертв була за трубу від протитанкового комплексу Стугна, яку розмалювала українська художниця. За неї блогери отримали 70 тисяч гривень, які також спрямували на потреби армії.
«Представники діаспори передали нам 2000 євро. Блогерка Таня Пренткович також активно долучається. Ми робимо ставку на масовість. Часто я починаю свій день зі сторіс, мовляв: «Купи захиснику каву». 20 гривень – це нічого не вартує для однієї людини, але якщо багато людей надішле по двадцять гривень, то ми можемо зробити щось велике. Як говорив Сергій Притула, не варто недооцінювати навіть дві гривні», – розповідає Наталі.
Подружжя намагається допомагати всім підрозділам, які до них звертаються, але роблять це за пріоритетами. До речі, мають окрему форму для запитів про потреби. За словами Олександра, серед їхніх найбільших досягнень зараз – підбитий гелікоптер, мінімум п’ять врятованих життів, накрита база росіян…
Наталі додає, що дуже цінною також є і довіра людей: «Вони бачать, як ми цим горимо, як ми стараємося. Я пишаюся, що можемо за одну добу зібрати мільйон гривень. Вважаю, що найбільше наше досягнення у волонтерстві – багато врятованих життів».
Підтримати українську армію через Фонд Куровських можна за посиланням.
«Найчастіше скидають 200-300 гривень». Історія Христини Жук
25 тепловізорів та 5 пікапів вже передала на фронт і блогерка зі Львова Христина Жук. Зараз вона збирає на компресор для танків, автобус й автомобілі. «Оскільки в мене батько в ЗСУ, то я спочатку бралася за все. Зібрала дві тисячі євро на тепловізор буквально за декілька годин. Тоді я зрозуміла, що маю велику аудиторію і можу займатися волонтерством», – каже Христина.
Додає, що в перші дні повномасштабної війни ходила у військкомат, де їй відмовили у службі в армії. Тож волонтерство для неї зараз – гарна можливість допомогти фронту дистанційно.
«Мені сказали, що дівчат без досвіду не беруть. Тож я поїхала у військову частину на Скнилові і запиталася про їх потреби. Там відповіли, що хлопцям потрібна їжа. Я почала їм допомагати з першого дня, бо розуміла, що не можу просто сидіти і чогось чекати. Я активна людина і відчуваю, що зобов’язана активно долучатися. Якщо не буду цього робити, то просто зійду з розуму. Хочу, щоби ми швидше вигнали ворогів із нашої країни і всі повернулися до звичного життя», – розповідає блогерка.
Христина Жук намагається допомагати усім, хто звертається з потребами, але надає перевагу регулярним частинам ЗСУ. Блогерку вразило, що одного разу до неї зверталися навіть проукраїнські чеченські добровольці.
«У мене черга на два місяці по запитах. Найгірше – це комусь відмовляти. Дуже страшно відмовляти людям, які ризикують своїм життям на фронті. Язик не повертається говорити, що ти не можеш для них щось зробити», – каже вона.
За словами Христини, українці зараз долучаються активно, але менше, аніж на початку війни. Нині люди зрозуміли, що війна – надовго, тож варто зберігати гроші і для своїх потреб та заощаджень. Тому часто блогерка ділить велетенську суму на шматочки і закликає всіх долучатися. Наприклад, 340 000 гривень на пікап для ЗСУ вдалося назбирати лише за добу. Тоді Христина просила підписників задонатити по 34 гривні – і це ефективно спрацювало.
«Найбільшу суму, яку мені пожертвували, – 4,5 тисячі євро. А в 90% випадків – це 200-300 гривень. Людей лякають великі суми, але коли їм пояснюєш: нумо всі зберімося до гурту, пожертвуймо «на каву» і купимо машину, – тоді все вдається», – ділиться вона.
Важливим своїм досягненням волонтерка вважає, що все ще «не здулася», адже це складна робота, яка потребує часу й зусиль. Але Христина вже знає, на що буде її останній збір, після нашої перемоги: «Я маю мрію після війни відкрити ще один збір – на бетон. Хочу, щоби ми побудували велику стіну на кордоні з росією. Це буде мій останній збір».
Слідкувати за зборами від Христини Жук можна на її інстаграм-сторінці.
Зараз актуальною є монобанка, де збирають на компресор для танків.
«Дуже хочу, щоби ті, кому я допомагав, повернули мені всі речі. Особисто!».
Історія Володимира Андрєєва
Десятки авто, сотні дронів та систем Starlink передав бійцям ЗСУ блогер Володимир Андрєєв (@dobermanko). Він волонтерить із 27-го лютого. Спершу займався дрібною амуніцією: берцями, рукавицями, окулярами, військовими розгрузками. Потім перейшов на бронежилети, шоломи, тепловізори, дорогу оптику та дрони.
Зрештою – на автомобілі, автобуси, системи Starlink і снайперські гвинтівки. «Точно не можу сказати, скільки саме я передав, але орієнтовно це було 120 дронів, 28 машин, один автобус, один автомобіль-багі, 124 старлінки, шість снайперських гвинтівок та тисячі патронів», – відповідає Володимир.
Як тільки перші ракети прилетіли в Україну, блогер зрозумів, що стояти осторонь не може: «Я не маю військового досвіду, тож вирішив спрямувати свою медійність на користь для ЗСУ. Спочатку це займало багато часу, я навіть думав взяти відпустку з офіційної роботи. Зараз, коли все налагоджено, часу стало більше й на особисті речі».
Спочатку він точково допомагав багатьом. Але з квітня почав співпрацювати лише з 8-м полком ССО. Отримує запити про актуальні потреби безпосередньо від військових цього полку. За його спостереженнями, зараз серед людей відчувається втома і адаптація до війни, тому вони донатять в менших масштабах, аніж раніше. Однак нагадує, що надіслати навіть гривню – це краще, аніж нічого не надіслати.
«Люди постійно активні, та розміри пожертв різняться. Але потрібні суми ми все одно збираємо. Найбільший донат був у 100 тисяч гривень одним платежем. Найчастіше ж – це 100-200 гривень. Надсилають і одну гривню, і п’ять. Незалежно від суми – це все допомога. Одна гривня – це, здається, дуже мало, але це набагато більше, аніж сидіти на дивані і нічого не робити», – каже блогер.
Найбільшим своїм досягненням Володимир вважає усмішки захисників, які радіють, немов діти, коли закривають свої важливі потреби на фронті. «Найбільше, що я передав військовим, – це партію із 73-ох систем Starlink і автобус. Дуже хочу, щоби ті, кому я допомагав, повернули мені всі ті речі. І щоб зробили це особисто», – відповідає волонтер.
Сторінки Володимира Андрєєва у Facebook та Instagram.
Долучитися до його актуальних зборів можна за реквізитами:
Монобанк: 4441114450651219
ПриватБанк: 5363542603051781
PayPal: volodymyr.andreev@gmail.com
Нагадаємо, зараз у Львові працюють чимало волонтерів, організацій та благодійних фондів, які збирають найнеобхідніші речі для наших захисників, а також переселенців. Щодня Тvoemisto.tv готує та публікує підбірку актуальних ініціатив, до яких може долучитися кожен.
Текст: Юлія Сабадишина, Роман Тищенко-Ламанський, Антоніна Костик
Фото надали блогери
Колаж Дмитра Тарадайки
Люди Твого Міста
- «Мені 27, мовляв, чого я можу навчити?», або Як кардинально змінити школу у Львові
- «Їй подобалося бути стрільчинею». Історія 19-річної захисниці з Львівщини
- «На похороні йому кидали квіти, як актору на сцену». Історія добровольця
- «Остання лекція» Ірини Фаріон
- Люди Твого міста: Ігор Юхновський
- Урятована з гетто. Історія єврейської дівчинки, яку прихистили львів'яни
- «Перемога - це те, у що ти вкладаєш». Як американці інвестують у наші стартапи
- «Мене вразило, що пасажири змовчали». Андрій Жолоб про фронт і тил
- «Маю підопічну, якій 98 років. Це моя «перлинка», або Чому я стала соцпрацівницею
- Шлях додому, або За яких умов повертатимуться біженці. Дискусія
- «Дзизі» – 30 років. Розмова з Маркіяном Іващишиним про Львів і Полтву
- «Для одних Україна не надто галицька, для других не надто харківська»
- Нашим бійцям потрібне «щеплення стресом». Інтерв’ю з психотерапевтом про ПТСР і відновлення
- Люди Твого міста. Філіп Шухевич про славний рід, який допомагає Україні
- «Я хотів, щоби про Україну з перших уст чув Ілон Маск», – американський журналіст
- «Роблю гімнастику і не нарікаю». Як живе без світла бабуся Мая
- Люди Твого міста. Юрій Шухевич про ідеали батька і Верховну Раду
- Уві сні вона не дихає. Історія Софійки, якій потрібна допомога
- Перше «мама» в три роки. Історія Артемка, який заговорив після унікальної операції
- Геловін – це Голівуд. Отець про те, як насправді варто сприймати мистецтво смерті
- Ми – краплі, які творять океан. Як львівські блогери допомагають ЗСУ
- «На сході спочатку до нас ставилися з недовірою» – Юрко Дідула
- «Будемо з ним до кінця». Хто та чому прийшов на суд до Дзиндри
- «Ціль росії в цій війні – вкрасти наше майбутнє», – отець Михайло Димид
- «До війни ніхто у світі по-справжньому не знав, на що здатні українці», – Владика Венедикт
- Вивчив українську з колядника. Історія 95-річного отця, що виріс в Аргентині
- «Ми повинні попрощатися з огидним, смердючим радянським минулим», – історик Андрій Павлишин
- «Зараз немає художників та поетів – зараз усі солдати одного українського фронту», – Іванка Крип’якевич-Димид
- Чого нас вчив Любомир Гузар. Важливі тези Блаженнішого. Відео
- «Імперія розвалиться, а ворог зазнає ганьби». Історія родини Лесі Крип’якевич
- Біль за білими дверима. Репортаж із модульного містечка для переселенців у Львові
- «Для всіх був, як батько». Спомини побратимів про Тараса «Хаммера» Бобанича
- До 50-річчя арештованої коляди. Як у Львові відроджують найдавніший вертеп в Україні
- «Боронимо свою землю і чекаємо перемоги». Історії трьох захисниць
- «Дитяча книжка непереможна». Уляна Чуба – про перемогу у номінації Бі-Бі-Сі та вітрогонів
- Люди «Твого Міста». Галина Крук про Львів, поезію та розмову з Богом
- На передовій науки. Як Оксана Заячківська представляє Львів світу
- «Його світ був великим». Львів'яни прощаються з Іваном Вакарчуком
- Як успішно змінити професію. Розмова із IT-шницею EПAMу
- «Я хотів розірвати шаблон уяви про Шевченка», – режисер про фільм «Тарас. Повернення»
- Люди Твого міста. Роксолана Богуцька про моду, автентику та львів’янок
- Люди Твого міста. Микола Петренко про концтабір, ЛТБ та черги за книжками
- Тілько ві Львові. Віктор Морозов про батярів, Гаррі Поттера та місто як пуп землі
- Люди Твого міста: Вікторія Бриндза про свої досвіди та досліди
- Люди Твого міста. Юрій Кох про Львів, сни та найбільший облом в житті
- Юліан Чаплінський про еміграцію, Львів за 20 років та двори без машин. Частина друга
- Люди Твого Міста: Ярема Возниця про дитячі хвороби, вакцинацію та вибір лікаря
- Люди Твого міста. Тарас Возняк про скандали, «газ щастя» і дух міста
- Магда й барви. Як розмова Ірини Мориквас із сином стала дитячою книжкою
- Акварель не терпить вагань. Люди і квіти художниці Тетяни Гамрищак
- Бути чесним із музикою. Антоній Баришевський зіграє у Львові «Людкейджа»
- Дзвінкі каблуки. Як у Львові навчають ірландських танців
- Бах на Пекарській. Звідки взявся електричний оргáн у львівській квартирі
- Оксана Линів: Українська музична освіта значно краща за західноєвропейську
- Оксана Кісь: Львів завжди мав жіноче обличчя
- Олександра Сербенська: Не достатньо знати, що українська – солов’їна
- Люди Твого міста. Мирослав Скорик: Мій абсолютний слух виявила Крушельницька
- Люди Твого міста. Отець Богдан Прах: Як не боятися бажати великого
- Андрій Павлишин: Львів став культурною столицею не від доброго життя
- Люди Твого міста: Ігор Балинський про Львів медійний і Львів релігійний
- Люди Твого міста: Ігор Копчик про Ван Гога та урвища Львова
- Люди Твого міста: Оксана Муха про зцілення піснею та дух Львова
- Люди Твого міста: Маріанна Кіяновська про мистецтво, що творить Львів
- Люди Твого міста: Марія Музичук про шахи і любов до Львова
- Люди Твого міста: Оксана Караванська про моду та не галицький Львів
- Люди Твого міста: Ярослав Грицак про Львів як Нью-Йорк Східної Європи
- Люди Твого Міста: Батяри Радковці про Львів-Вавилон
- Люди Твого міста: Уляна Явна про старовинні українські строї
- Люди Твого міста. Владика Борис Ґудзяк про Львів та недовіру
- Люди Твого Міста: Олег Цьона про Львів як дім
- Люди Твого міста: Павло Шеремета про Львів як центр ідей
- Люди Твого міста: майстриня етноодягу про тренди серед вишиванок
- Люди Твого міста. Митрополит Мокшицький про відповідальність за Львів
- Як змінити бізнес в Україні? 7 важливих тез Софії Опацької
- Люди Твого Міста: Богдан Новосядлий про Бога, космос та інтернет
- Люди Твого Міста: Влодко Кауфман про місця спокою у Львові
- Люди Твого міста: Ігор Лильо про душу Львова
- Люди Твого міста: Олександр Фільц про сильну і слабку сторони Львова
- Люди Твого міста: Лев Скоп
- Люди Твого міста: Андрій Великий
- Люди Твого міста: Мирослав Маринович
- Люди Твого міста: Олександра Коваль
- Люди Твого міста: Ярослав Рущишин
- Люди Твого міста: Ілько Лемко
- Люди Твого міста: Олеся Саноцька
- Люди Твого міста: Марк Зархін
- Люди Твого міста: Мар'яна Савка