Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про військове капеланство. Тепер кожний батальйон чи військова частина можуть мати свого військового священника, який буде здійснювати духовний супровід військових. Закон вступає в силу через пів року. Тvoemisto.tv поговорило із отцем Андрієм Зелінським, наскільки священник важливий для військових, про капеланство і стандарти НАТО та про те, що говорять священники із військовими.

Отець Андрій Зелінський є одним із перших військових капеланів УГКЦ. Він опікується військовими, починаючи з 2006 року. Тоді він спільно із випускниками Львівської духовної семінарії починав постійну душпастирську працю у Військовому інституті Національного університету «Львівська політехніка». Саме тоді у Львові заснували і центр військового капеланства. 

Відтоді він, як капелан, служив на фронті з 2014 по 2018 рік. У 2016 році він став штатним капеланом 6 окремої бригади морської піхоти України. З 2018 року він обіймає посаду у департаменті військового капеланства у патріаршій курії УГКЦ. Там упродовж останніх трьох років він відповідає за військове капеланство.

Наскільки священик важливий для військових у діючій армії

Варто розуміти, що військове капеланство – це не лише про Літургію. Інститут військового капеланства у нас з'явився ще декілька століть тому. В Україні сьогодні говорять про перехід до стандартів НАТО, і відновлення інституту капеланства –це один із дуже чітких стандартів.

Військові капелани у країнах Північноатлантичного альянсу займають одне із важливих місць, бо турбуються про людину у військовому однострої. У США, наприклад, це також один із дуже давніх військових інститутів, який був другим у структурі Збройних Сил після корпусу морської піхоти. 

У демократичних країнах відсутні політруки, які мали б забезпечувати організацію політичного курсу партії у армії. Натомість із військовими працюють одразу троє спеціалістів: військовий капелан, психолог і соціальний працівник. 

Військовий капелан – це не парафіяльний священник, який присутній у війську. Такі священники на волонтерських засадах існували у військах ще від початку незалежності, тепер доведеться зламати цю тенденцію. 

Перший крок для того, щоб узаконити військових капеланів зробили у 2016 році, коли Міноборони затвердило положення «Про службу військового духовенства», другий епохальний крок – це прийняття Верховною Радою закону «Про Службу у військовому капеланстві». Таким чином, капелани в Україні стають військовослужбовцями. 

Про капелана як один із стандартів НАТО у війську

Із прийняттям цього закону ми повністю переходимо під НАТівські стандарти і це однозначно прорив крізь пострадянське минуле, бо це передбачає наслідки і для держави, і для суспільства, а найголовніше створює на постійній основі інститут, який турбується людиною у військовому однострої. 

Щоби бути військовим капеланом, священники мають мати більше фахових компетентностей. Їх вони здобувають у навчальному центрі. Священники мають забезпечити цілісність військовослужбовця, його стійкість, зберегти його духовний вимір. 

Це відображено також і на канонічному рівні. Капелан має зовсім інший статус священнослужителя у своїй церкві, бо створюється нова юрисдикція, яка відповідає за військових. На час тривалості контракту у ЗСУ він не перебуває у підпорядкуванні у власного єпископа-ординарія. 

Чи у багатьох структурах ЗСУ є наразі священники-капелани

Військові капелани у нас діють у трьох структурах: ЗСУ, Національна Гвардія України і Державна прикордонна служба України. У ЗСУ у нас приблизно 200 капеланів УГКЦ, ПЦУ, протестантських конфесій, на волонтерських засадах діють також і мусульмани. Окремий батальйон, чи окрема військова частина зараз можуть мати окремого військового капелана. 

Про що священики говорять із військовими

Капелан промовляє до військовослужбовців категоріями цінностей. Він наголошує на них і допомагає військовослужбовцям осягнути свою місію. Відповіді на ці питання є фундаментальними для психічного здоров'я людини, зокрема в умовах екстремального стресу. Цінності завжди діють на випередження. Коли людина розуміє, що вона діє відповідно до певної системи цінностей, це допомагає їй запобігти розвитку потенційного посттравматичного стресового розладу. 

Військова служба – це постійний повсякденний стрес. Військовому обмежують свободу, йому необхідно підпорядковуватися наказам. Бойові реалії – це екстремальний стрес, позаяк з'являється безліч загроз життю та монотонне перебування в окопах впродовж багатьох місяців, споглядаючи горизонт. Всі ці речі діють на нашу людську психіку та сприйняття і можуть бути причиною багатьох негараздів. Більше того, вони руйнують якісь основи нашої особистості.

Впродовж служби питання до капеланів виникали дуже різні, бо змінювався сам характер війни. У 2014-2015 році ще була велика доля хаосу, люди не розуміють, що відбувається, ідеологічних рефлексій. Згодом у нас був захист Донецького аеропорту «кіборгами», «котел» під Дебальцевим. Я був і там, і там. 

Працювати з добровольцями і з мобілізованими – це різна специфіка. Це люди із різних соціальних кіл та із різними соціальними викликами.

Яке завдання капелана у військових частинах

Капелан має забезпечити якісну душпастирську опіку, релігійно-просвітницьку роботу, соціально-доброчинну діяльність і консультативно-дорадчу функцію командира з питань релігійної ситуації у підрозділі та на території виконання бойових завдань. Ці чотири функції складають фах військового капелана. 

Питання не тільки, про що і про які теми говорити, бо часто це питання – як слухати. Уміння якісно взаємодіяти із військовослужбовцями, щоби уміти якісно полагодити і зцілити їх, або, зрештою, допомогти людині самій знайти, як зцілити дійсність, яка зранена війною. 

Капелан має справді вміти бути поруч, щоби почути, молитися, підтримати. Це і мудрий порадник, і бойовий побратим. Як побратим, він скрізь і завжди поруч, як порадник – він апелює до певної системи цінностей в умовах жорсткої реальності, в умовах насилля, щоби не опуститися до рівня тваринних інстинктів. 

До мене були різні питання: як молитися, що відбувається, як бути, коли залишила дружина чи дівчина, де знайти кошти, щоби одягнути дитину. Служба у війську робить життя ще складнішим. 

Про усвідомлення військового як захисника України 

До Революції Гідності «захисник» для нас залишався чимось абстрактним. Це радше був елемент культури, який був сформований під впливом різних факторів: етосу Другої Світової війни і етосу Української Повстанської Армії. В залежності, де були розташовані частини, був ще якийсь елемент національного усвідомлення, але це здебільшого обмежувалося епохою козацтва. 

Все це створювало можливості для якоїсь ідеології братства, братерства із Росією і з іншими колишніми радянськими республіками. Ситуація радикально змінилася після Революції Гідності. 

І зараз у протистоянні із Росією капелани мають допомогти українському військовому сформувати його особистість та ідентичність захисника України. Якщо капелан фахово діє, то його вплив надзвичайно значний. Він має доступ до людського серця, до людської свідомості, і тому це має бути особа, яка відповідає всім фаховим вимогам. Це не просто пастир, який приїхав до війська з парафії. Капеланство потребує певного вишколу та формації. 

Роман Тищенко-Ламанський

Головне фото: Andriy Dubchak, RadioSvoboda.org (RFE/RL)