«Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
Раніше ми публікували розмову з істориком та перекладачем, депутатом Львівської міської ради першого скликання Андрієм Павлишиним про те, як у місті зносили пам’ятник Леніну та готувались зустрічати танки.
Ілько Лемко розповідав, як у 90-х у Львові перейменовували вулиці та площі – тоді було змінено 600 назв – та про те, як з'явився рекет, чому вимикали світло та звідки взявся мікрорайон Санта Барбара на Сихові.
«Львів’яни посунули на ринки»
З початком незалежного шляху в Україні набирала обертів так звана «човникова торгівля». За словами доктора економічних наук Ростислава Слав’юка, у період 1991–1993 років Львів суттєво вирізнявся тим, що містяни бурхливим потоком метнулися на ринки, аби продавати усе, що тільки можна, та шукати засоби для існування. Саме географічне розташування міста, його наближеність до кордону з Польщею відіграли чималу роль у тому, що тут з’явилось багато стихійних місць торгівлі, деякі з яких, до речі, працюють досі. У 90-х у людей з’явилась можливість умовно вільно відвідувати інші країни, що давало змогу продати іноземному покупцю привезений товар, а на отриману валюту закупити «заморського» продукту, який можна було перепродати вже українському покупцю.
«Коли у 90-х зароджувався ринок на Галицькому перехресті, то там нічого взагалі не було. Це була засипана щебенем площа, на якій люди розкладали столи, стільці і продавали все, що привозили. У 1991–1993 роках у місті був бурхливий розвиток торгівлі на усіх можливих майданчиках», – розповідає економіст.
Чималу роль у цьому також відіграла неспроможність роботодавця платити повноцінну зарплату. Працівники заводів замість зарплати отримували натуральний продукт, який самі ж виробляли. Таким чином на ринки потрапляла продукція, якої раніше ніколи там не було: «Ринки перетворилися на величезні мурашники, де почався перший перерозподіл майна та ресурсів. Хтось мав один товар, хтось – інший, і це почало набирати обертів. Я б навіть сказав, що це перша комерційна платформа львів’ян. Такого не було у жодному з українських міст».
Про це також пише у своїй книжці «Львів повсякденний» Ілько Лемко: «Влітку і восени 1997 на львівських підприємствах почалася практика видавати зарплату власною продукцією: на «Іскрі» лампочками, на заводі «Львівприлад» пропонували брати зарплату вітчизняними холодильниками, на інших підприємствах – консервами, свічками, туалетним папером, яйцями, керамічними виробами. У Львові на кільцевій дорозі працівники велозаводу продавали велосипеди».
Черпаки та каструлі замість військових замовлень
У 90-х на території Львова та навколишніх районів було 356 великих підприємств, що працювали на загальносоюзну систему економіки. Експерт стверджує, що така кількість виробництв концентрувалась далеко не у кожному місті радянського союзу. Більшість з них також мали державні воєнні замовлення, що стимулювало стрімкий розвиток цих підприємств.
Ростислав Слав’юк називає таку систему консервативною і відсталою, що особливо стало помітно після розпаду союзу: «Було таке, що ми у Львові, наприклад, на завод ЛОРТА (Львівський державний завод «Львівське об'єднання радіотехнічної апаратури») чи на ЛАЗ (Львівський автобусний завод) отримували комплектувальні, наприклад, з Іркутська чи, скажімо, з Красноярська, і треба було подолати ці 7 тис. км, аби підприємства могли продовжувати виробляти товар».
У 1991 році навіть найпростіший елемент приладу було складно отримати. Причинами цього стало не тільки розпорошене по всьому союзу виробництво, але і орієнтованість на державні замовлення, тобто нульове пристосування до вільного ринку. Також тоді не було маркетологів та комерційних директорів, які б шукали ринки збуту, укладали контракти та займались просуванням товарів. Показовою є історія ЛАЗу, коли Україна не мала можливості масово закуповувати автобуси, оголошуючи замовлення на 500 автобусів, для прикладу, а завод продовжував виробляти їх по тисячі на рік.
«У 91-му році підприємства, які працювали як фабрики, за наказом раптом опинились на ринку. Усю вироблену продукцію потрібно було продавати, ніхто не знав, як це зробити, тоді ринок почав працювати проти підприємств», – зазначив економіст.
Великі підприємства змушені були перепрофільовуватися, Ростислав Слав’юк пригадує, коли від безвиході на масштабних воєнних виробництвах виготовляли черпаки та каструлі. Багато підприємств у таких умовах змушені були оголошувати банкрутство. У такий спосіб економіка Львова, як і деяких інших міст України, почала існувати навколо того, що можна якимось чином отримати як матеріальний ресурс чи товар. Попри це, деяким заводам вдалось швидко переорієнтуватися на ринкову економіку. Серед таких – Львівська пивоварня, яка перетворилась на акціонерне товариство.
«Люди хотіли грошей»
Практично всі підприємства Львова розпочали процес приватизації: «Деякі підприємства, наприклад, Львівська пивоварня, зуміли його пройти. Кожному працівнику за коефіцієнтом трудової участі і стажу надали певну кількість акцій. Той, хто працював більше отримував більшу кількість акцій, хто менше – меншу», – розповідає Ростислав Слав’юк.
Це призвело до того, що люди, які щойно отримали акції масштабного прибуткового підприємства, не усвідомлювали, як правильно розпоряджатися ними, як та коли вони зможуть отримати дивіденди. Тоді почали з’являтися компанії, які скуповували такі акції, за них пропонували чималі кошти, а інколи навіть нерухомість: «До прикладу, у Львові з’явилася посередницька фірма «Світоч», яка ніяк не була пов’язана з кондитерськими виробами. Вона скуповувала акції у пересічних громадян, які щойно їх отримали. Власникам акцій іноді пропонували суму, яка дорівнювала вартості трикімнатної квартири у Львові. І люди масово продавали ці акції, бо хотіли миттєвих грошей. Їм ніхто не пояснив, що за акції можна було б отримати дивіденди. Часто ці акції просто продавали структурам, які згодом опинялись у руках відомих тепер олігархів”, – розповів професор «Львівської політехніки.
Читайте також: У Львові на колишній Фабриці повидла провели реконструкцію. Що там буде
Акції роздавали без урахування місця проживання громадянина-отримувача. Наприклад, мешканець Дніпра, чи Харкова міг отримати частку Львівської фармацевтичної фабрики. Це поглиблювало проблему перепродажу підприємств та зосередження бізнесу у декількох капіталоутримувачів. «Проблема була в тому, що майно великих виробництв перейшло у власність мешканців Дніпра, Донецька, Києва, а у Львові залишилась його меншість. Львівські підприємства в основному належали не львів'янам, і навіть не жителям заходу України», – пояснює Ростислав Слав’юк.
Також багато підприємств почали створювати при собі менші компанії, щоб шукати ринку збуту та реалізовувати товар. «Сама компанія-виробник не могла цим займатись. Новостворені компанії наймали молодих працівників, які вивчали маркетинг та шукали способи, як продати товар за кордон. Так в Україні зароджувався міжнародний бізнес. Молоді люди почали їздити, шукати, продавати. Наприклад, тоді було створено ТзОВ «Електрон», яке почало виробляти бензобаки для автомобілів «Mercedes». Це було надзвичайно серйозне замовлення міжнародного рівня. Так українська економіка виростала з шортиків до офісних костюмів», – підкреслив експерт.
Економічні рани Львова
На думку Ростислава Слав’юка, Львів – одне з міст, економіка якого найбільше постраждала від розпаду радянського союзу. Насамперед через те, що зникли централізовані масштабні державні замовлення. Такі заводи як ЛАЗ, ЛОРТА, «Кінескоп» забезпечували своєю продукцією усіх членів союзу. З його розпадом вони перейшли на дрібний буржуазний уклад. «У Європі такі підприємства, як ЛАЗ, називають містоутворювальними. Фактично одне виробництво такого рівня може дати життя цілому місту. У Львові таких було сотня. Я вже не кажу про харчову промисловість, кондитерку, молочку і тому подібне. Сталось навіть так, що ці підприємства почали руйнувати інфраструктуру, тому що за ними були закріплені готелі, транспортні сполучення, санаторії, дослідні інститути, конструкторські бюро, в яких працювали фахівці”.
Читайте також: “Полярон” та “Кінескоп”. Як територію колишніх заводів перетворюють на житло
Це спричинило відтік висококваліфікованих працівників за кордон, масові скорочення і зародження «човникового бізнесу», з’явилися базари. У Львові така практика була більш поширена, аніж у інших містах України, насамперед через географічне розташування міста: «У мене був знайомий, який працював на заводі, а паралельно налагодив канал постачання якісного стоматологічного обладнання. Люди вчились, шукали, і так у місті почали з’являтися перші приватні стоматологічні клініки. Тут все ввозилось з-за кордону і в нас такого обладнання реалізовували значно більше, аніж будь-де».
Ілько Лемко пише: «Тепер, приблизно з 1992 року, поляки більше не їздили до Львова заробляти, а вже львів’яни везли на польські базари усякий крам. Це стало для багатьох львів’ян стартом у приватний бізнес. Продавалося усе – від цвяхів і шкарпеток до електроприладів, особливо цінувались гірські лижі, постільна білизна, прогресівське взуття. А найвигіднішою стала торгівля алкоголем. Львівські горілчані підприємства працювали на повну потужність, і тут вигравали ті, хто мав необмежену можливість купувати алкоголь».
Підприємства перепрофільовувались, шукали нові ринки, проте це вдавалось не усім. Львівському бронетанковому ремонтному заводу було набагато складніше перейти на виробництво міксерів, державні замовлення надходили, але їх було замало. А військове виробництво, згідно з законодавством України, не можна приватизовувати.
У 90-х львів'яни почали біднішати, на заводах скорочували вакансії: «Роботу втратили інженери, фахівці невисокого класу, які практично не знали, що ще можуть робити. Також скоротили дуже багато військових».
Ростислав Слав’юк додає, що у той час уже зароджувався малий бізнес. Невеликі підприємства почали масштабуватись, стали налагоджувати приватні вантажні перевезення, а це, знову ж таки, ще одна можливість вийти на закордонні ринки.
Львів як логістичний хаб
Декілька років тому Львів мав стратегію, відповідно до якої ІТ та туризм вважались ключовими напрямками, які треба розвивати. «Хибно вважати, що Львів виживатиме від туризму. Це ж промислове місто. Львів є великим хабом, тут мали б планувати будівництво доріг, шляхові розв’язки до кордону, я не кажу вже про аеропорт. На мою думку, Львову більше доходів приноситимуть правильні міжміські сполучення, транспортні та складські хаби, а не туризм», – вважає економіст.
Він також додав, що створення вільної економічної зони у Львові та навколишніх районах дадуть можливість знижувати податки або ліквідувати їх для інвесторів, які сюди прийдуть. Якщо брати за взірець західні країни, то це створить сприятливий ґрунт для розвитку нових та модернізації старих підприємств за рахунок іноземних інвестицій.
«Єдиний варіант для Львова – це надходження інвестицій, а щоб це трапилось, треба створити вільну економічну зону за прикладом провідних західних країн».
Володимир Федорович
____________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Я ненавиджу центр Львова», – ветеран війни про адаптацію військових
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- «Прийду до побратимів на могили, скажу, що перемогли»
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- «Люди на війні роблять дива, приїдуть до Львова, а тут «йой, все пропало»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- Обіцяв сину повернутися. Історія художника-ветерана
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче