«Любий батько, Ярославе, усі твої дівчата разом. Важко уявити, як би їм було поокремо», – говорить під час проповіді на похороні єпископ УГКЦ Володимир Груца. Львів прощається із родиною Базилевичів, матір’ю та трьома доньками, які загинули через ворожу ракету 4 вересня. У ту ніч сім’я була разом, однак вцілів лише батько.

«Сьогодні Львів плаче, Львів сумує», – продовжує владика. У військовому гарнізонному храмі Петра і Павла чотири домовини. Білосніжні. Мама Євгенія любила красу та естетику. Працювала маркетологинею, займалась йогою, була арома-ентузіасткою, могла годинами розповідати про парфуми та їхні особливості, уміла розпізнавати різні запахи. 

Біля неї труна найстаршої доньки, Ярини. Дівчина вчилась у Львівській політехніці, працювала проектною менеджеркою у громадських та комерційних організаціях. «Молодвіж» готує подію, присвячену пам’яті Ярини, яка з ними працювала. Дівчина любила кермування, подорожі, захоплювалась скелелазанням. Друзі кажуть, що вона була товариською і мала виняткове почуття гумору. 

Далі – домовина середульшої, Дарини. Вона вчилась на культурології в УКУ, мріяла стати акторкою, знімалась у роликах, короткометражних фільмах. У неї був тісний зв’язок із сестрою Емілією. Дівчина волонтерила і мала багато планів на життя. «Я цікавлюся культурою та історією своєї країни і в майбутньому хочу розвивати культуру України та розповідати про неї всьому світу. Ця пристрасть виникла в мені завдяки моїй родині, яка завжди ділилася зі мною історіями про випробування, через які пройшли наші предки під час світових воєн, Голодомору та в часи Радянського Союзу», – писала Дарія Базилевич у мотиваційному листі на отримання стипендії в УКУ.

Батько стоїть біля найменшої доньки. Емілії через декілька днів мало б виповнитися сім років. Дівчинка вчилась у другому класі, в музичній школі грала на фортепіано, любила співати. Її домовина також відкрита. Дівчата мають на голові вінки. Це символ того, що жодна із них вже не буде шлюбована. Їхня матір – у хустині. Тато гладить волосся найменшої, з-під купола долинає церковний спів: «Плачу і ридаю, коли роздумую про смерть…»

Родина Базилевичів жила на Коновальця, у середмісті Львова. 4 вересня росіяни завдали комбінованого удару по місту. Кинджали та шахеди летіли на Львів з п’ятої ранку. Цю сім'ю уламок ракети наздогнав на сходах. Матір та троє доньок, швидше за все, спускались зі свого останнього поверху у безпечніше місце. 

«Уламок зайшов з двору під кутом, сходовий майданчик склався як доміно», – розповідає мешканець цього будинку, у квартирі якого на момент прильоту нікого не було. Рятувальники, які декілька годин розбирали завали будинку, розповіли, що люди не встигли врятуватись. У будинку завалився верхній поверх, дах, сходовий майданчик, уламок ракети майже повністю пошкодив стіну заднього фасаду. Окрім родини Базилевичів, тут загинули підприємець Юрій Арабський та колишній очільник Львівської міграційної служби Олександр Погорецький. У сусідньому будинку загинула акушерка 5-ї міської поліклініки Ірина Демидова. 

Люди вервечкою стікаються до домовин Євгенії, Ярини, Дарини, Емілії. Ярослав підходить до доньок по черзі, по-батьківськи гладить волосся. Зупинився біля дружини, не стримує ридання. Нахиляється до жінки, міцно притискається до її лоба. Вони дали обітницю бути разом і в горі, і в радості, виховати дітей. До нього підходить його товариш. Чоловіки також плачуть. Майже ніхто у церкві не стримує сліз. 

У той ранок Ярослав дивом вцілів. Коли його дружина з дітьми були на сходовому майданчику, він повернувся у квартиру, щоб взяти воду. Це і зберегло йому життя. «Напевне для того, щоб бути свідком цієї страшної події», – каже владика. На похороні Базилевичів зібрались майже двадцять священників.

Біля Ярослава весь час стоїть чоловік у формі. Це Зеник Венярський, товариш дитинства, який воював та повернувся. Він підтримував друга того страшного ранку, коли прилетів уламок ракети. Рятувальники спустили Ярослава з верхнього поверху, де й була його квартира, баштовим краном. Медики надали йому першу допомогу, поліція перекрила доступ до зруйнованого будинку. Але це не зупиняло Ярослава. Він знав, що там, під бетонними плитами, ще хтось є. Рятувальники довго шукали під завалами одну із його доньок. А він не знаходив собі місця. 

«Це була чудова українська родина, – кажуть про них друзі. – Мама Євгенія та двоє старших доньок були у Пласті, а це багато про що свідчить». 

Під церквою чимало пластунів, в одностроях, із знаменами куренів, з символами тих куренів, до яких належали дівчата. Мама була однією із засновниць куреня Олени Пчілки, Дарія – у курені імені Ганки Корінець, Ярка – у курені імені Ольги Бесараб.

Пластунка Оксана Сташків додає: «Ми зібрались львівським осередком пластунів, щоб віддати честь та шану загиблим. Три головні обов’язки пластуна – бути вірним Богові та Україні; допомагати іншим та слухатися пластового проводу. Кожен щодня живе за цим принципом – у школах, університетах, на роботах». Такими були дівчата з родини Базилевичів. 

У церкві оголошують, що сьогодні літургія завершиться не так, як завжди: для дівчат виконають «Аве Марія», основну молитву до Діви Марії.

Далі домовини пронесуть через площу Ринок, де міський сурмач виконає «Тишу». Львів’яни та працівники мерії вишикуються у два ряди, щоб віддати шану та провести родину на Личаківське кладовище. 

А там пластуни заспівають пісню, яку традиційно  виконують біля ватри. Вони вірять, що загиблі пластуни відходять на вічну ватру. Біля могил урочисто лунає: 

 

Погасло багаття, горіли ще мрії,

Кінчила свій лет заворожена ніч,

Далеко на сході багріли обрії,

Воскресній зірниці устріч.

 

Ніч вже йде за верхи,

ясне сонце зайшло, юнаки.

Тихо спіть без тривог,

з нами Бог, з нами Бог.

Трансляція з похорону доньок і матері сім‘ї Базилевич

Світлана Жаб'юк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

___________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.