Люди Твого міста: Андрій Великий
Про Львів
Львів – це для мене енергетика. Досить часто доводиться чути, що люди п'ють якісь напої, таблетки чи ще щось. А я, коли довго не буваю у Львові, починаю вичерпуватись. Просто мені треба приїхати до Львова, мені треба просто дотиком ніг відчути цю бруківку. І я повертаюся... Я люблю це місто і з його мінусами, і з його плюсами. Воно не ідеальне, але я його люблю і люблю львів'ян. Знову ж таки вони є дуже різні. Але мені цікаво тут жити. І, напевне, саме тому моя любов до Львова стала вагомою причиною того, що я ще й досі тут. Бо якось так склались обставини, що ось-ось ніби кар'єра пішла вище, то відразу Київ – там перспективи більші і так далі. Були спроби справді щось там спробувати не у Львові, але для мене це дуже важко. Можливо, хтось скаже, що я маю якийсь страх, але я думаю, що все-таки це є реально любов до цього міста.
Про улюблені місця
Мої улюблені місця у Львові, можливо, це пов'язано із тим, що "Львівська хвиля" тут розташована, але власне ті вулички такі: Замкова, Лисенка і ті, що до Високого замку піднімаються. Ще мені подобається, зараз мабуть всі будуть шоковані, район Левандівки. Але ота стара Левандівка, що біля парку. Колись там був такий кінотеатр "Супутник", який намагаються повернути на орбіту життя, дасть Бог вдасться. Безумовно, люблю район, де я виріс – це район Володимира Великого. Особливо там є такі скверики, про які мало хто знає.
Про покликання
Мене вся родина готувала до того, що я маю бути медиком. Чому? Ну тому що медики більш-менш забезпечені, влаштовані в житті. Мені з дитинства купували такі от набори "Айболить". Я там якихось бабцю й діда колов. Тобто мене привчали до того, що я маю бути медиком і все. Я вже ходив до репетиторів з хімії, біології. Як згадую, це так тяжко було, коли вчив це все, але то було не моє. І в результаті я зумів переконати своїх батьків, після трирічного ходіння до репетиторів з хімії і біології, що я хочу спробувати себе у журналістиці. Я одразу хотів бути радійником. Мені старший брат потаємно від батьків купував ті старі бабінні магнітофони, мікрофони такі радянські. Я щось там бавився, записував, якісь там хіт-паради. Отаке в мене було хобі. І все-таки за півроку до вступу в медінститут моя мама при мені татові сказала таку фразу: "Василю, хай хоч один має те, що хоче..."
Про факультет
Якщо не науково, то університет і журфак почав мене шліфувати як особистість. Там були люди, які об'єднанні якоюсь ідеєю, якоюсь ціллю. Так, були старші викладачі, які не встигали взагалі за тенденціями сучасної журналістики. Але ми тих викладачів поважали попри все, ми реально вчили купу взагалі непотрібного. Можливо, і пригодиться колись, але я бачу, що, напевно, ні. І, відповідно, університет зробив з мене саме особистість.
Про найкращі роки
Студентські роки, я переконаний, є найкращими в житті людини. Так, я втрачав багато, саме тому я на початку четвертого курсу звільнився з усіх робіт, і коли вже студенти перестали ходити на навчання, я об'єднав курс. Ми настільки фантастично провели цей рік. Потім, звичайно, я повернувся на радіо. Але я мусив то зробити, бо я зрозумів, що життя повз мене проходить.
Про перший ефір
Перший прямий ефір я ніколи не забуду. Я не буду оригінальним, я не сів і одразу не став королем ефіру. Безумовно, була лажа і лажа зовсім проста. Людина, яка мене виводила в перший прямий ефір, моя співведуча, забула дати звук в навушники. Мало хто знає, але для радійника не тільки мікрофон важливий, але й навушники. Відповідно, у мене склалась ілюзія, що я не в ефірі. Вона до мене говорить, а я мовчу. І от вийшов такий хлопчик-даун трішечки. Директор забігає і питає: "Що відбувається у вас тут?!!" Але потім повірили у мене ще раз і ще раз, і пішло-поїхало.
Про людей
В мене був період, коли я перестав спілкуватись із людьми. Робота, робота, робота... треба допомагати, треба допомагати людям... а потім ти розумієш, а хто тобі допоможе? Будь-який людський ресурс він вичерпує себе... він себе просто вичерпує. І часом треба отримати енергію від людей, які тебе люблять, людей, які тобі цікаві. Треба вислухати їх, треба почути якісь їхні радощі, часом, якісь їхні проблеми. Я увійшов в такий ритм, що допомагав усім, крім своїх близьких, батьків, друзів. І я подумав собі: "стоп"! Так не можна! Треба ж пам'ятати про своїх людей, які тобі завжди готові допомогти. Оцей баланс в житті дуже важливий.
Про допомогу армії
Мене це настільки не те, що захопило... Волонтерство взяло мене і сказало: "Все! Ми тебе більше не відпустимо". Тому що якщо ти вже раз поїдеш туди, до тих солдатів, і побачиш в чому вони вбрані... В переважній своїй більшості, це – добровольці. Йдуть люди, які мають дітей, які є однією дитиною в сім'ї, і вони йдуть захищати свою Батьківщину. І ось держава їх так цінує. Моя перша поїздка туди мене змінила повністю, я їхав у авто і ридав.
Про недоліки Львова
Я б хотів, щоб моє місто трішечки втратило таку пелену пафосу і реально подивилося на себе, на львів'ян. Я б хотів, щоб було менше злих тролів які є, які у всьому, що б не відбувалося у Львові, знайдуть щось погане. І, водночас, я хотів, щоб спала ця рожева фіранка з тих, хто каже, що в нас все суперськи, все класно. Я дуже хочу, щоб львів'яни розуміли, що вони цікаві і дуже класні... Але я не вважаю своє місто п'ємонтом українства, як багато хто вважає.
Записала Христина Петрик, підготувала Наталя Середюк.
Фото Олександра Чернова.
Люди Твого Міста
- «Мені 27, мовляв, чого я можу навчити?», або Як кардинально змінити школу у Львові
- «Їй подобалося бути стрільчинею». Історія 19-річної захисниці з Львівщини
- «На похороні йому кидали квіти, як актору на сцену». Історія добровольця
- «Остання лекція» Ірини Фаріон
- Люди Твого міста: Ігор Юхновський
- Урятована з гетто. Історія єврейської дівчинки, яку прихистили львів'яни
- «Перемога - це те, у що ти вкладаєш». Як американці інвестують у наші стартапи
- «Мене вразило, що пасажири змовчали». Андрій Жолоб про фронт і тил
- «Маю підопічну, якій 98 років. Це моя «перлинка», або Чому я стала соцпрацівницею
- Шлях додому, або За яких умов повертатимуться біженці. Дискусія
- «Дзизі» – 30 років. Розмова з Маркіяном Іващишиним про Львів і Полтву
- «Для одних Україна не надто галицька, для других не надто харківська»
- Нашим бійцям потрібне «щеплення стресом». Інтерв’ю з психотерапевтом про ПТСР і відновлення
- Люди Твого міста. Філіп Шухевич про славний рід, який допомагає Україні
- «Я хотів, щоби про Україну з перших уст чув Ілон Маск», – американський журналіст
- «Роблю гімнастику і не нарікаю». Як живе без світла бабуся Мая
- Люди Твого міста. Юрій Шухевич про ідеали батька і Верховну Раду
- Уві сні вона не дихає. Історія Софійки, якій потрібна допомога
- Перше «мама» в три роки. Історія Артемка, який заговорив після унікальної операції
- Геловін – це Голівуд. Отець про те, як насправді варто сприймати мистецтво смерті
- Ми – краплі, які творять океан. Як львівські блогери допомагають ЗСУ
- «На сході спочатку до нас ставилися з недовірою» – Юрко Дідула
- «Будемо з ним до кінця». Хто та чому прийшов на суд до Дзиндри
- «Ціль росії в цій війні – вкрасти наше майбутнє», – отець Михайло Димид
- Десятки автівок і сотні дронів. Як львівські блогери допомагають фронту
- «До війни ніхто у світі по-справжньому не знав, на що здатні українці», – Владика Венедикт
- Вивчив українську з колядника. Історія 95-річного отця, що виріс в Аргентині
- «Ми повинні попрощатися з огидним, смердючим радянським минулим», – історик Андрій Павлишин
- «Зараз немає художників та поетів – зараз усі солдати одного українського фронту», – Іванка Крип’якевич-Димид
- Чого нас вчив Любомир Гузар. Важливі тези Блаженнішого. Відео
- «Імперія розвалиться, а ворог зазнає ганьби». Історія родини Лесі Крип’якевич
- Біль за білими дверима. Репортаж із модульного містечка для переселенців у Львові
- «Для всіх був, як батько». Спомини побратимів про Тараса «Хаммера» Бобанича
- До 50-річчя арештованої коляди. Як у Львові відроджують найдавніший вертеп в Україні
- «Боронимо свою землю і чекаємо перемоги». Історії трьох захисниць
- «Дитяча книжка непереможна». Уляна Чуба – про перемогу у номінації Бі-Бі-Сі та вітрогонів
- Люди «Твого Міста». Галина Крук про Львів, поезію та розмову з Богом
- На передовій науки. Як Оксана Заячківська представляє Львів світу
- «Його світ був великим». Львів'яни прощаються з Іваном Вакарчуком
- Як успішно змінити професію. Розмова із IT-шницею EПAMу
- «Я хотів розірвати шаблон уяви про Шевченка», – режисер про фільм «Тарас. Повернення»
- Люди Твого міста. Роксолана Богуцька про моду, автентику та львів’янок
- Люди Твого міста. Микола Петренко про концтабір, ЛТБ та черги за книжками
- Тілько ві Львові. Віктор Морозов про батярів, Гаррі Поттера та місто як пуп землі
- Люди Твого міста: Вікторія Бриндза про свої досвіди та досліди
- Люди Твого міста. Юрій Кох про Львів, сни та найбільший облом в житті
- Юліан Чаплінський про еміграцію, Львів за 20 років та двори без машин. Частина друга
- Люди Твого Міста: Ярема Возниця про дитячі хвороби, вакцинацію та вибір лікаря
- Люди Твого міста. Тарас Возняк про скандали, «газ щастя» і дух міста
- Магда й барви. Як розмова Ірини Мориквас із сином стала дитячою книжкою
- Акварель не терпить вагань. Люди і квіти художниці Тетяни Гамрищак
- Бути чесним із музикою. Антоній Баришевський зіграє у Львові «Людкейджа»
- Дзвінкі каблуки. Як у Львові навчають ірландських танців
- Бах на Пекарській. Звідки взявся електричний оргáн у львівській квартирі
- Оксана Линів: Українська музична освіта значно краща за західноєвропейську
- Оксана Кісь: Львів завжди мав жіноче обличчя
- Олександра Сербенська: Не достатньо знати, що українська – солов’їна
- Люди Твого міста. Мирослав Скорик: Мій абсолютний слух виявила Крушельницька
- Люди Твого міста. Отець Богдан Прах: Як не боятися бажати великого
- Андрій Павлишин: Львів став культурною столицею не від доброго життя
- Люди Твого міста: Ігор Балинський про Львів медійний і Львів релігійний
- Люди Твого міста: Ігор Копчик про Ван Гога та урвища Львова
- Люди Твого міста: Оксана Муха про зцілення піснею та дух Львова
- Люди Твого міста: Маріанна Кіяновська про мистецтво, що творить Львів
- Люди Твого міста: Марія Музичук про шахи і любов до Львова
- Люди Твого міста: Оксана Караванська про моду та не галицький Львів
- Люди Твого міста: Ярослав Грицак про Львів як Нью-Йорк Східної Європи
- Люди Твого Міста: Батяри Радковці про Львів-Вавилон
- Люди Твого міста: Уляна Явна про старовинні українські строї
- Люди Твого міста. Владика Борис Ґудзяк про Львів та недовіру
- Люди Твого Міста: Олег Цьона про Львів як дім
- Люди Твого міста: Павло Шеремета про Львів як центр ідей
- Люди Твого міста: майстриня етноодягу про тренди серед вишиванок
- Люди Твого міста. Митрополит Мокшицький про відповідальність за Львів
- Як змінити бізнес в Україні? 7 важливих тез Софії Опацької
- Люди Твого Міста: Богдан Новосядлий про Бога, космос та інтернет
- Люди Твого Міста: Влодко Кауфман про місця спокою у Львові
- Люди Твого міста: Ігор Лильо про душу Львова
- Люди Твого міста: Олександр Фільц про сильну і слабку сторони Львова
- Люди Твого міста: Лев Скоп
- Люди Твого міста: Мирослав Маринович
- Люди Твого міста: Олександра Коваль
- Люди Твого міста: Ярослав Рущишин
- Люди Твого міста: Ілько Лемко
- Люди Твого міста: Олеся Саноцька
- Люди Твого міста: Марк Зархін
- Люди Твого міста: Мар'яна Савка