Як змінити бізнес в Україні? 7 важливих тез Софії Опацької
Про бізнес-освіту в Україні
Бізнес-освіта має свою цінність тоді, коли є конкуренція на ринку. Тоді люди хочуть бути розумнішими у довшій перспективі, аніж їх конкуренти, вони хочуть робити якісь такі кроки, до яких їх конкуренти не можуть додуматися. Бізнес-освіта багато в чому має бути тим поштовхом: це спілкування з викладачами, це спілкування із колегами. Вана повинна бути тим середовищем, яке спонукає до якихось нових рішень.
В один момент кілька випускників Києво-Могилянської бізнес-школи почали говорити зі мною про те, чому все, що є на хорошому рівні, має бути в Києві. Начебто країна велика, потрібно, щоб інші регіони також мали якісь можливості і не мусили за всім їздити до Києва. Далі був доволі такий тривалий процес більш детального знайомства з ідеєю та обговорень. До спільного рішення ми прийшли по суті через 9 місяців.
Про «Ефект Медичі»
Бізнес-школа у Католицькому університеті – це є своєрідний «Ефект Медичі», коли два зовсім різні середовища між собою співіснують і я відчуваю, що бізнес-школа надає швидкості університету у прийнятті рішень, а з іншого боку - університет інколи каже, що "давайте трішки подумаємо". І оце думання до прийняття рішень воно часом є важливим, але коли рішення прийняте – то рух є швидким.
Про завдання бізнес-школи та її викладачів
Задача Львівської бізнес-школи номер один – дати якісь знання, навички і ставлення. Задача номер два – створити таку мережу людей, які вже пройшли навчання і можуть допомагати один одному. Тут задача викладача бути викладачем, як бути консультантом і ставити правильні запитання. Тому, що більшість відповідей у людей, що приходять до нас вчитися, є. Вони швидше до нас приходять не за відповідями, а за питаннями, які заставляють цих людей думати.
Про роботу із чиновниками
Зазвичай бізнес-школа не займається програмами, які орієнтовані на державних службовців або сферу публічного адміністрування. Але, звичайно, коли відбулись події на Майдані, ми як Університет шукали для себе відповідь на запитання, а що ми тепер можемо зробити для того, щоб ми всі відбулись як нове суспільство. До прикладу, у Сполучених Штатах є відома «Harvard Kennedy School», де навчаються і мріють навчатися особливостей державної служби кращі мужі цієї країни. Одразу заснувати свою умовну «Kennedy School» не так і просто, бо це все-таки школа і це є певний шлях. І ми знайшли трішки інше рішення – ми вирішили, що нам треба швидко готувати людей у короткий період часу і це має бути якась коротша програма. М зупинились на ідеї програми Good Governance. Це тримісячна програма, де ми готуємо людей незалежно від того, чи вони є з бізнесу, чи з громадського сектору чи вже працюють на державній службі.
Про корупцію
Моє переконання, що зміни залежать від кожного з нас. Можна багато розраховувати на перших осіб держави, на зміну системи… Так, систему треба міняти, але я більше вір'ю, що зміни мають відбутися в кожній людині. І це незалежно, чи ми про бізнес говоримо, чи про державну службу, чи про корупцію, чи про будь-що. Якщо не відбуваються зміни із власником – його організація ніколи не зміниться. Якщо не відбуваються зміни із людиною, яка працює у державній структурі – державна структура ніколи не зміниться.
Про залишки «совковості» у свідомості українців
У нас, українців, все-таки дуже високий рівень патерналізму в суспільстві. Тобто очікування, що щось буде надано мені. Друга річ, яка все ще залишається у нас ще така постсовкова, це ставлення до права на помилку. Тобто наше суспільство є таким доволі традиційним. І з одного боку це добре, бо ми зберегли дуже важливі традиції для нас, але з іншої сторони ми дуже радикально ставимось до права людини на помилку. В нас помилка – це вже втрата обличчя.
У лютому 2015 року Львівська бізнес-школа УКУ відзначала сім років з часу заснування. LvBS - унікальний симбіоз бізнес-школи та католицького університету (єдиного для усього пост-радянського простору, але поширеного для західного світу бізнес-освіти).
Спілкувалася Наталя Горбань, підготувала Наталя Середюк.
Люди Твого Міста
- «Мені 27, мовляв, чого я можу навчити?», або Як кардинально змінити школу у Львові
- «Їй подобалося бути стрільчинею». Історія 19-річної захисниці з Львівщини
- «На похороні йому кидали квіти, як актору на сцену». Історія добровольця
- «Остання лекція» Ірини Фаріон
- Люди Твого міста: Ігор Юхновський
- Урятована з гетто. Історія єврейської дівчинки, яку прихистили львів'яни
- «Перемога - це те, у що ти вкладаєш». Як американці інвестують у наші стартапи
- «Мене вразило, що пасажири змовчали». Андрій Жолоб про фронт і тил
- «Маю підопічну, якій 98 років. Це моя «перлинка», або Чому я стала соцпрацівницею
- Шлях додому, або За яких умов повертатимуться біженці. Дискусія
- «Дзизі» – 30 років. Розмова з Маркіяном Іващишиним про Львів і Полтву
- «Для одних Україна не надто галицька, для других не надто харківська»
- Нашим бійцям потрібне «щеплення стресом». Інтерв’ю з психотерапевтом про ПТСР і відновлення
- Люди Твого міста. Філіп Шухевич про славний рід, який допомагає Україні
- «Я хотів, щоби про Україну з перших уст чув Ілон Маск», – американський журналіст
- «Роблю гімнастику і не нарікаю». Як живе без світла бабуся Мая
- Люди Твого міста. Юрій Шухевич про ідеали батька і Верховну Раду
- Уві сні вона не дихає. Історія Софійки, якій потрібна допомога
- Перше «мама» в три роки. Історія Артемка, який заговорив після унікальної операції
- Геловін – це Голівуд. Отець про те, як насправді варто сприймати мистецтво смерті
- Ми – краплі, які творять океан. Як львівські блогери допомагають ЗСУ
- «На сході спочатку до нас ставилися з недовірою» – Юрко Дідула
- «Будемо з ним до кінця». Хто та чому прийшов на суд до Дзиндри
- «Ціль росії в цій війні – вкрасти наше майбутнє», – отець Михайло Димид
- Десятки автівок і сотні дронів. Як львівські блогери допомагають фронту
- «До війни ніхто у світі по-справжньому не знав, на що здатні українці», – Владика Венедикт
- Вивчив українську з колядника. Історія 95-річного отця, що виріс в Аргентині
- «Ми повинні попрощатися з огидним, смердючим радянським минулим», – історик Андрій Павлишин
- «Зараз немає художників та поетів – зараз усі солдати одного українського фронту», – Іванка Крип’якевич-Димид
- Чого нас вчив Любомир Гузар. Важливі тези Блаженнішого. Відео
- «Імперія розвалиться, а ворог зазнає ганьби». Історія родини Лесі Крип’якевич
- Біль за білими дверима. Репортаж із модульного містечка для переселенців у Львові
- «Для всіх був, як батько». Спомини побратимів про Тараса «Хаммера» Бобанича
- До 50-річчя арештованої коляди. Як у Львові відроджують найдавніший вертеп в Україні
- «Боронимо свою землю і чекаємо перемоги». Історії трьох захисниць
- «Дитяча книжка непереможна». Уляна Чуба – про перемогу у номінації Бі-Бі-Сі та вітрогонів
- Люди «Твого Міста». Галина Крук про Львів, поезію та розмову з Богом
- На передовій науки. Як Оксана Заячківська представляє Львів світу
- «Його світ був великим». Львів'яни прощаються з Іваном Вакарчуком
- Як успішно змінити професію. Розмова із IT-шницею EПAMу
- «Я хотів розірвати шаблон уяви про Шевченка», – режисер про фільм «Тарас. Повернення»
- Люди Твого міста. Роксолана Богуцька про моду, автентику та львів’янок
- Люди Твого міста. Микола Петренко про концтабір, ЛТБ та черги за книжками
- Тілько ві Львові. Віктор Морозов про батярів, Гаррі Поттера та місто як пуп землі
- Люди Твого міста: Вікторія Бриндза про свої досвіди та досліди
- Люди Твого міста. Юрій Кох про Львів, сни та найбільший облом в житті
- Юліан Чаплінський про еміграцію, Львів за 20 років та двори без машин. Частина друга
- Люди Твого Міста: Ярема Возниця про дитячі хвороби, вакцинацію та вибір лікаря
- Люди Твого міста. Тарас Возняк про скандали, «газ щастя» і дух міста
- Магда й барви. Як розмова Ірини Мориквас із сином стала дитячою книжкою
- Акварель не терпить вагань. Люди і квіти художниці Тетяни Гамрищак
- Бути чесним із музикою. Антоній Баришевський зіграє у Львові «Людкейджа»
- Дзвінкі каблуки. Як у Львові навчають ірландських танців
- Бах на Пекарській. Звідки взявся електричний оргáн у львівській квартирі
- Оксана Линів: Українська музична освіта значно краща за західноєвропейську
- Оксана Кісь: Львів завжди мав жіноче обличчя
- Олександра Сербенська: Не достатньо знати, що українська – солов’їна
- Люди Твого міста. Мирослав Скорик: Мій абсолютний слух виявила Крушельницька
- Люди Твого міста. Отець Богдан Прах: Як не боятися бажати великого
- Андрій Павлишин: Львів став культурною столицею не від доброго життя
- Люди Твого міста: Ігор Балинський про Львів медійний і Львів релігійний
- Люди Твого міста: Ігор Копчик про Ван Гога та урвища Львова
- Люди Твого міста: Оксана Муха про зцілення піснею та дух Львова
- Люди Твого міста: Маріанна Кіяновська про мистецтво, що творить Львів
- Люди Твого міста: Марія Музичук про шахи і любов до Львова
- Люди Твого міста: Оксана Караванська про моду та не галицький Львів
- Люди Твого міста: Ярослав Грицак про Львів як Нью-Йорк Східної Європи
- Люди Твого Міста: Батяри Радковці про Львів-Вавилон
- Люди Твого міста: Уляна Явна про старовинні українські строї
- Люди Твого міста. Владика Борис Ґудзяк про Львів та недовіру
- Люди Твого Міста: Олег Цьона про Львів як дім
- Люди Твого міста: Павло Шеремета про Львів як центр ідей
- Люди Твого міста: майстриня етноодягу про тренди серед вишиванок
- Люди Твого міста. Митрополит Мокшицький про відповідальність за Львів
- Люди Твого Міста: Богдан Новосядлий про Бога, космос та інтернет
- Люди Твого Міста: Влодко Кауфман про місця спокою у Львові
- Люди Твого міста: Ігор Лильо про душу Львова
- Люди Твого міста: Олександр Фільц про сильну і слабку сторони Львова
- Люди Твого міста: Лев Скоп
- Люди Твого міста: Андрій Великий
- Люди Твого міста: Мирослав Маринович
- Люди Твого міста: Олександра Коваль
- Люди Твого міста: Ярослав Рущишин
- Люди Твого міста: Ілько Лемко
- Люди Твого міста: Олеся Саноцька
- Люди Твого міста: Марк Зархін
- Люди Твого міста: Мар'яна Савка