Конфлікти між військовими ТЦК і цивільними виникають все частіше. 3 грудня у Львові під час спроби перевірки документів смертельно поранили військовослужбовця ТЦК Юрія Бондаренка, а 14 січня водій обстріляв мікроавтобус військових ТЦК. Це збурило суспільство, викликало море коментарів, які підживлювалися ботами і розпалювали ворожнечу. Опубліковане днями дослідження Інституту масової інформації про дезінформацію, фейки і маніпуляції в 10 регіонах України свідчить, що мобілізація, настроювання проти ТЦК – ключові теми у виявлених російських фейках і маніпуляціях. Натомість керівник ГУР Міноборони Кирило Буданов вважає, що вплив російської дезінформації менший, а ключовим є провал медійної кампанії щодо мобілізації до ЗСУ через непродуману комунікацію. Щоб зрозуміти, як можна виправити ситуацію, «Твоє місто» наприкінці грудня провело публічну дискусію «Перемогти ворога разом: як відновити довіру між ТЦК і суспільством». Публікуємо цей матеріал ще раз.

Мобілізація – спільна відповідальність…

«Головна проблема – хибне переконання, що мобілізація є справою лише армії, – вважає речник Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ, полковник Олег Домбровський. – Ми за повну відкритість у питаннях мобілізації, роботи ТЦК та СП. За цей процес та дотримання норм по закону відповідають органи місцевого самоврядування, держава. Армія підключається вже на етапі навчання та виконання бойових завдань». 

За його словами, після загибелі Юрія Бондаренка офіційний допис ОК «Захід» атакували близько 1500 ботів. Це спровокувало реальних громадян підхоплювати фейки, підігріваючи нерозуміння мети мобілізації. Та ставлення до мобілізації залежить від багатьох речей: починаючи з якості оповіщення та умов перебування на збірних пунктах до рівня підготовки у навчальних центрах. 

Олег Домбровський / Фото Суспільного

Щоб змінити ставлення до мобілізації, вища влада, вважає Олег Домбровський, має почути спільну позицію з місць, яку можна виробити на таких чесних дискусіях в регіонах. «Бо сили оборони тримаються на впевненості, що мобілізаційний ресурс якісно відбирається та готується для національного спротиву».

«Твоє місто» неодноразово запрошувало на дискусію Львівський ТЦК та СП, а також раніше зверталося з пропозиціями  показати роботу ТЦК в реальному житті замість «страшилок» із Telegram-каналів, однак жодного разу не отримало від них позитивної відповіді.

Олег Домбровський водночас стверджує, що армія не ховається:

«Я сприятиму залученню колег з ТЦК до діалогу».

Та головна проблема, веде він далі про інше, – у мовчанні місцевої влади. «В комунікацію мають включатися мери, голови громад, розповідати, що вони роблять, щоб суспільство позитивно сприймало мобілізацію».

Пресофіцер пропонує керівникам приїхати на збірні пункти, перевірити умови, їжу, наявність душових та ліжок. «Для цивільної людини, яка не служила 20–30 років, мобілізація – величезний стрес. Треба дбати про адаптацію людей до того, як вони стануть в стрій. ТЦК – це сервісний центр обліку, він не має самотужки нести весь тягар соціальної адаптації».

… але їй потрібен один керівник

«Мобілізація неефективна, бо розпорошена між 5–7 структурами, – певен керівник апарату Львівської ОВА Тарас Грень. – Система не працює, інтереси та вектори відомств суперечать один одному. У процесу має бути один керівник – Міністерство оборони, яке володіє базою «Оберіг», де зосереджені облік та планові завдання. Генштаб має інше завдання – воювати».

Багато нормативних актів відірвані від реальності, каже Тарас Грень і називає приклад 176-ої постанови про 100% бронювання працівників закладів охорони здоров’я, хоча зняти бронювання можна лише в ручному режимі.

Тарас Грень

Він додає, що бракує реальних механізмів відповідальності, її нема навіть за порушення комендантської години:

«Часи 2022 року минули. Громада не може сама доставити людину в ТЦК, це ілюзія. Статистика оповіщення дуже сумна. Та без балансу між повноваженнями та реальними ресурсами владі залишається лише гримати кулаком по столу. Суспільство має чітко усвідомити: без мобілізації нас не буде як нації. Ця думка не доноситься системно, комунікація провалена на всіх рівнях. Держава має мати стратегічний план і сильні контрнаративи, щоб переконувати людей, а не говорити про мобілізацію лише тоді, коли сталася біда».

Чому страшилки перемагають реальність

«Найбільша проблема виникає не коли ти йдеш в армію, бо бійцям ще щось пояснюють, а коли виходиш з неї. Демобілізований у ТЦК не отримує жодної інформації про свої права, бонуси чи алгоритм повернення у цивільне життя», – каже військовий медик, заступник міського голови Львова з питань ветеранів Андрій Жолоб.

Він пояснює, що розгубленість і відчуття, що «держава тебе кинула» стають ідеальним ґрунтом для ворожої пропаганди. Зараз місто власноруч компенсує брак комунікації, працюючи з ветеранами та їхніми сім'ями. Доводиться адаптувати людей зі специфічним бойовим досвідом, який часто помилково називають просто ПТСР, до реальності.

Андрій Жолоб

«У мене була стереотипна фантазія: жовтий автобус везе тебе в окоп, де ти одразу гинеш від ракети. Все насправді не так. Та російські боти активно підживлюють ці ілюзії в людей, легітимізуючи бажання ухилитися від служби», – додає він, пояснюючи, що хоч реальний досвід показує зовсім іншу картину, та через брак адекватної комунікації страшилки перемагають реальність.

Андрій Жолоб називає проблему, з якою доводиться працювати: зараз місцева влада дізнається про повернення ветерана лише тоді, коли через два місяці виникає конфлікт і доводиться працювати в режимі «пожежної машини».

Громада, каже він, мала би знати заздалегідь, що конкретний боєць демобілізується і повертається додому. Це дозволило б зустріти людину, надати підтримку та уникнути соціальної напруги ще до того, як вона переросте в кризу.

Абсурдні кейси мобілізації ТЦК…

Про інший бік діяльності ТЦК критично висловлюються юристи.

«ТЦК створюють штучні перешкоди навіть там, де закон на боці громадянина. Мені відмовляють у відповідях електронною поштою, змушуючи чекати паперові листи. Через це люди, які мають законне право на відстрочку, змушені ховатися, бо не можуть вчасно підтвердити свій статус, – пояснює адвокат Олег Мицик. – Їх відписки породжують чергові запити і скарги. До прикладу, замість вказати, якого саме документа бракує, ТЦК пише, що надано недостатньо даних».

Адвокат описав низку шокуючих випадків зі своєї практики, коли до армії забирали людей з очевидними діагнозами. Одного його клієнта з тяжким психічним розладом мобілізували, бо не мав при собі документів з лікарні. Іншого, у якого бракує 12 квадратних сантиметрів кістки черепа (пряма підстава для непридатності), Сихівський ТЦК призвав. Ще одного з карликовістю, зростом менше 150 сантиметрів, мобілізували, хоч був визнаний непридатним ще у 2014 році. А ветерана з тяжким ПТСР з 2014 року мобілізували без огляду ВЛК, одразу відправили в бойову частину і він загинув у перший же день.

Олег Мицик

Окремий біль – мобілізація наркозалежних, що перебувають на метадоновій терапії. Одного з таких чоловіків визнали придатним, в навчальному центрі йому не давали ліки. Родичі передавали метадон посилками, які частина не забирала з пошти по 5 днів. Не витримавши і отримавши відмову у повторній ВЛК, людина пішла у СЗЧ. На скарги Міноборони та Омбудсмен відповіли формально: «Він обрав інший шлях захисту» .

«Або такий кейс: батько трьох дітей, який рік воював добровольцем, звільнився на законних підставах, мав відстрочку в Рівному. Втомився її постійно оновлювати, його затримало ТЦК Сколе і мобілізували, хоч знали, за місяць його доведеться звільняти. Це марна трата державних та людського ресурсів», – переконаний адвокат.

Мицик розповів, як ТЦК приховано відправляє мобілізованих із психічними діагнозами в інші регіони, не повідомляючи адвокатам куди. Тільки погрози записати розмову і покласти відповідальність на командира, якщо хворий розстріляє казарму, змушують надавати інформацію і рухатись.

… і як їх уникнути

«ТЦК формально правий, коли мобілізує людину, яка має право на відстрочку, але не оформила її належним чином. В результаті витрачаються ресурси поліції та військових, виникає конфлікт, а людину все одно доводиться демобілізувати через пів року. Щоб не з’їдати час і нерви, відстрочку треба оформлювати заздалегідь через ЦНАП або «Резерв », це можна зробити з листопада 2025-го, – каже Тарас Грень і порівнює нинішню мобілізацію з кухнею, де сім господинь, а хата неметена. – В системі відсутній когнітивний зв’язок між нормою і життям. Через страх звинувачень в корупції оператори «Оберегу» не можуть виключити людину з розшуку без довідки».

Тарас Грень

І хоч оновлення законодавства у 2024 році та впровадження «Резерв плюс» спростили процедури бронювання та отримання відстрочок, та багато підприємців досі не дбають про військовий облік підлеглих, намагаючись знайти обхідні шляхи замість виконання закону, каже Олег Домбровський.

«Мобілізація – завдання не лише армії, а й прямий обов’язок місцевих голів. Часто вони самоусуваються від вручення повісток через страх, хоча це їхня місія. Справжня підтримка війська – це не лише дрони, а й активна участь у мобілізаційних процесах на всіх рівнях. Так можна уникнути демонізації ТЦК та нападів на групи оповіщення», – наголошує він.

«Мобілізація – це обов’язок і влади, і ТЦК, які несправедливо стали цапами-відбувайлами, хоча відповідальність за процес – спільна, – сперечається з ним Тарас Грень. – ЛОВА вже направила до Генштабу та Міноборони 13 сторінок пропозицій щодо виправлення законодавчих суперечностей. Замість порожніх гасел потрібні конкретні зміни в правилах та непопулярні рішення на всіх рівнях влади».

Водночас пресофіцерка Волинського ТЦК Уляна Кравчук нагадує про прозорий військовий облік, який можливий лише тоді, коли громадяни свідомо оновлюють дані, а влада на місцях активно долучається до процесу оповіщення:

«Хоча зараз повістки вручають переважно ТЦК та поліція, згідно із законом це право і обов’язок також мають представники сільських, селищних та міських рад. Прозорий військовий облік можливий лише тоді, коли громадяни свідомо оновлюють дані, а влада на місцях активно долучається до процесу оповіщення».

Пресофіцерка нагадує: під час воєнного стану за законом чоловіки віком 18–60 років зобов’язані мати при собі документи і пред'являти їх на вимогу поліції, ТЦК чи прикордонників. Порушення передбачає адміністративну відповідальність. Якщо люди відмовляються це робити, порушують правила обліку, їх запрошують до ТЦК для встановлення даних. А відео з «пакуванням» у буси, які розлітаються мережею, зазвичай є вирваними з контексту фрагментами. Службові перевірки показують, що конфлікти виникають через відмову особи назвати себе або надати документи.

Рекрутинг – приклад здорової комунікації

«Мобілізація має відійти від сухих протоколів до індивідуального підходу. Навіть на фронті люди реагують по-різному. В моїй роті були ті, які через тваринний жах від вибухів не могли виїжджати на евакуацію, і ті, які під вибухи виконували цю роботу зі сміхом», – переконаний Андрій Жолоб.

Він наголошує на перевазі рекрутингових центрів, де пояснюють людині її роль і навіть пропонують переваги, як це роблять рекрутери в ІТ. Без цього армія ризикує перетворитися на систему, де «мікроскопом забивають цвяхи», використовуючи фахівців не за призначенням лише тому, що у них є руки й ноги. Місто надає бригадам і забезпечує 20 рекрутингових центрів. 

«Рекрутингові центри стали вікном можливостей для цивільних: там пояснюють усе – від зарплати до термінів навчання. «Нахтігаль»  успішно працює з Луцьким ТЦК, нещодавно до бригади через них долучилось чотири хлопці, – твердить офіцер рекрутцентру батальйону «Нахтігаль» 20 бригади оперативного призначення «Любарт» першого корпусу «Азову» Сергій Пруцких. Та ТЦК залишаються закритими у комунікації. Сергій намагався три дні познімати роботу одного зі львівських ТЦК для свого YouTube-каналу, щоб показати реальні проблеми, але отримав відмову. Якщо ТЦК не говоритимуть про себе самі, інформаційний простір заповнить ворог, використовуючи це мовчання у своїх цілях.

Сергій Пруцких

Офіцер не певен, що зміна правил змінить гру в цілому: «Зараз теж є правила, всі мають оновити дані, але не роблять цього. Рекрутцентри ж дають максимальну можливість отримувати інформацію і в цьому, напевно, наше майбутнє. Ми маємо трошки танцювати з своїми майбутніми кандидатами та побратимами. Та це працює і показує хороший кейс на місцях вже зараз» .

А от Олег Домбровський вважає, що рекрутинг ефективний для відбору вмотивованих кадрів у мирний час. Проте в умовах воєнного стану загальна мобілізація стосується 100% військовозобов’язаних – це конституційний обов’язок захисту держави, альтернативи якому немає.

Хто відповідає за ВЛК

Питання роботи військово-лікарських комісій стало одним із найгостріших етапів обговорення, виявивши глибокий розрив між юридичними нормами та їх реальним виконанням.

Олег Домбровський чітко розмежував відповідальність, наголосивши, що ВЛК – це структура, де слово «військовий» є лише приставкою, адже склад комісій формують цивільні лікарі: «Армія не має втручатися в ці процеси, а відповідальність за якість оглядів та комплектування комісій лежить на головних лікарях міських лікарень та місцевій владі. Начальники ТЦК лише верифікують готові рішення ВЛК електронним підписом, не маючи прямого впливу на медичний вердикт». За абсурдними рішеннями ВЛК стоять конкретні цивільні лікарі. Відповідальність за їхню роботу мають нести голови лікарень та місцева влада, аж до публічних дискусій та звільнень некомпетентних фахівців. 

Та зауважимо, що ВЛК в Україні офіційно підпорядковуються регіональним та центральним ВЛК, які є органами саме військового управління та Міноборони.

Уляна Кравчук нагадує, що рішення ВЛК можна оскаржити одразу ж. Та адвокат Олег Мицик наголошує, що жоден мобілізований не отримує висновок ВЛК на руки, хоча підписується за його отримання. Це унеможливлює вчасне оскарження рішень. «За законом виготовляють три копії – для ТЦК, військової частини і того, хто проходить ВЛК. Та людина навіть не може сфотографувати відмітки лікарів», – обурений він.

Роль маніпуляції і дезінформації, та як їм не піддаватись

Експертка із цифрової безпеки Надія Баловсяк стверджує, що Україна фактично програла війну з дезінформацією, вона перейшла у фазу когнітивної війни. Це боротьба не просто за факти, а за уявлення людей, що є нормою, що правильно, а що – ні. Ворог намагається змінити світогляд українців, використовуючи вразливості соціальних мереж та психологічне виснаження суспільства.

Експертка навела особистий приклад того, як прицільно та агресивно працюють ворожі алгоритми. Ще в перше літо повномасштабного вторгнення вона отримала в Instagram рекламу, яка пропонувала послуги з того, як «відмазати»  чоловіка від служби. «Мій чоловік – офіцер ЗСУ. Але ворожі структури закидають ці наративи в український інфопростір, сподіваючись на реакцію вразливої аудиторії. Рекламне посилання вело на Telegram-канал. Коли я спробувала зробити скріншот, виявилося, що канал заблокував таку можливість». Така стратегія дозволяє дезінформації поширюватися, залишаючись невидимою для офіційних звітів та модерації.

Останні місяці експертка спостерігає вибух ШІ-контенту. Нейромережі генерують тисячі підробних відео про «звірства ТЦК», які TikTok не встигає видаляти. Центр протидії дезінформації при РНБО щоденно фіксує такі вкиди, але швидкість поширення ШІ-фейків значно вища за швидкість їх спростування.

Надія Баловсяк та Олег Мицик

Telegram залишається найбільш токсичним середовищем, де немає жодної модерації. Там безперешкодно публікуються нецензуровані відео знущань з військових та найбільш жорстока пропаганда. Проте Надія Баловсяк зауважує: заборонити його в Україні майже неможливо. Її дослідження показало, що 86% державних структур (26 із 29 проаналізованих міністерств та відомств) офіційно використовують Telegram як основний канал комунікації.

Як боти маніпулюють охопленнями у Facebook? Експертка пояснює, що алгоритм платформи працює просто: що більше взаємодій (коментарів, реакцій), то популярнішим вважається допис. Ворожі боти приходять під контраверсійний пост про мобілізацію і масово накручують гнівні коментарі. Facebook бачить високу «цікавість»  до теми й показує цей допис реальним українцям – виснаженим, втомленим людям на четвертому році війни. Люди виплескують свій стрес і ненависть у коментарях, чим ще більше «розганяють»  негативний допис, потрапляючи в пастку, створену ворогом.

Оскільки технічно заборонити соцмережі неможливо, єдиний шлях – створення власних сильних емоційних наративів. Надія наводить як приклад кампанію «А мій в Азові» , яка викликала щирі емоції та гордість. Та головна порада – менше читати соцмережі, якщо ви не готові перевіряти інформацію і шукати першоджерело, як це робить експертка.

Що може виправити ситуацію

У фінальному блоці дискусії учасники спільно сформулювали конкретні кроки для виходу з кризи. 

Стратегічне управління та комунікація:

• Єдиний оператор: мобілізацією має керувати одна структура від початку до кінця, щоб уникнути «ручного управління»  та суперечностей між відомствами.
• Контрнаративи: замість виправдань держава має створювати сильні наративи людською мовою, як от «А мій в Азові» .
• Живий діалог – як приклад «Прірва»  – проєкт «Нахтігалю» , який показує, що пряме спілкування військових із цивільними знімає агресію. Людям, зокрема, важливо чути про біль і хейт, з яким стикаються працівники ТЦК.

 

Правова відповідальність та прозорість:

• Симетрія відповідальності: потрібно прийняти законопроєкт про відповідальність працівників ВЛК та ТЦК за незаконний призов. Лише за цієї умови можна повертати кримінальну відповідальність за відмову від ВЛК.
• Бодікамери: ТЦК вже мають детальні інструкції щодо використання камер. Потрібна публічність цих протоколів, щоб і цивільні, і військові розуміли: кожен конфлікт фіксується і не може бути маніпуляцій.
• Необхідно на рівні закону визначити, що робити, коли суд визнав мобілізацію незаконною, щоб людина не залишалася в юридичному вакуумі.

 

Медицина та якість ресурсу:

• Стоп армії хворих людей: ТЦК мають перестати «пхати»  у військові частини очевидно хворих людей. Це виснажує бойових медиків, які замість підготовки бійців змушені возити їх по комісіях. Треба більше дбати про здоров’я українців, бо зараз ситуація геть непроста.
• На думку Андрія Жолоба у нас забагато юридичних дірок та відмазок. Захист країни має стати загальним, а не вибірковим.

 

Підтримка на місцях:

• Місцева влада та бізнес мають не лише купувати дрони, а й виконувати свій обов'язок – надавати списки, проводити оповіщення та дбати про здоров'я нації (спорт, огляди, санаторії).

• ТЦК закликають бізнес та заклади освіти до взаємодії – армія не повинна оповіщати людей самотужки, якщо система обліку на підприємствах працюватиме прозоро.

 

Інформаційна гігієна та діджиталізація :

• Цифрова детоксикація: менше читати соцмережі, де алгоритми та ШІ (штучний інтелект) таргетують на нас страхи. Навіть експерти часом репостять ШІ-фейки, не помічаючи цього.
• Спільний обов’язок: «Резерв »  та діджиталізація спростили процеси, але вони не замінять проактивність місцевої влади. Саме мери та голови громад мають проводити збори з бізнесом та роз'яснювати правила, а не ховатися за спину армії.

 

Модерував Тарас Яценко

Текст: Марічка Ільїна

Фото і відео Твого міста

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.