
Фото: people.in.ua
«Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
Уже кілька тижнів Львівщина лідирує за кількістю виявлених хворих на Covid-19 в Україні. Чиновники називають різні причини цього. За якими критеріями визначати справжню картину і в чому може бути причина такої кількості хворих?
Найважливіше для розуміння того, скільки людей насправді інфіковані, – це широке тестування. І у Львові в останні кілька тижнів роблять набагато більше тестів, ніж раніше. Тому і виявляють більше інфікованих. А другий критерій – скільки людей госпіталізовані та не можуть лікуватись вдома.
Широке тестування – це важливо, і неправильно карати області за те, що вони це роблять. У відсотках зараз виявляють ту ж кількість людей, що і раніше. У Німеччині, наприклад, де немає високої смертності, пішли саме шляхом поширення культури тестування і проактивного пошуку контактних осіб, яких одразу ж тестують. Так вони виявляють і безсимптомних носіїв, які можуть передавати інфекцію далі. Це здоровий спосіб, щоби робити тестування.
На мою думку, у Львові є проблема із лабцентром, де немає сучасного обладнання і не достатньо лаборантів. У Львові долучили приватні лабораторії та відсилають зразки в інші області – це нормально і щоб отримувати результати, потрібно співпрацювати. Але Центр громадського здоров’я і облдержадміністрація повинні організувати допомогу для лабораторій.
Читайте також: Що насправді відбувається із ПЛР-тестами у Львові. Розмова із керівником обласного лабораторного центру
У деяких інших областях взяли лаборантів від приватних лабораторій і долучили до роботи в державному лабцентрі. Також там взяли лаборантів, які, можливо, не мали всіх навичок, щоб робити саме ПЛР або ІФА-тестування, але які вже є лаборантами, і їх навчили нових навичок, щоб вони допомагали. А третя річ – це закупівля сучасного обладнання, щоби за короткий час робити більшу кількість тестів.
Людина, яка має симптоми або є контактною особою, здає зразок і тиждень чекає на результати. За цей час, теоретично, вона здатна інфікувати багатьох інших, якщо не дотримується самоізоляції, бо ж іще немає позитивного тесту. Тому такі речі дуже допоможуть, щоби робити більше тестів, швидше виявляти інфікованих, щоб вони якнайшвидше самоізолювалися.
Окрім збільшення обсягу тестувань, логічно, що причиною зростання кількості інфікованих є пом’якшення карантину: більше людей виходять на вулицю, ідуть на роботу, користуються громадським транспортом. Тому важливо, коли виходимо з карантину, розуміти, що ми повинні мити руки, тримати дистанцію, а як не можемо – то носити маску. Якщо ми дотримуємось цих правил, то можна вийти з карантину безпечно. Але бачимо, що у транспорті, у ресторанах не всі дотримуються цих правил.
Щодо ІФА-тестів. Чиновники кажуть, що немає можливості тестувати когось поза групами, визначеними наказом МОЗ.
У тому документі ідеться про контактних осіб – і це ті, кого і потрібно тестувати. Поширити ІФА-тестування на всіх людей в країні справді немає можливостей.
Читайте також: Чому у Львові ІФА-тести на коронавірус не роблять масово, як обіцяли в МОЗ
Але виявляється, як я прочитала у правилах на сайті НСЗУ, що контактних осіб тестують лише після 14-ти днів самоізоляції, а не одразу. Тут можна покращити протоколи у частині того, хто має отримувати безкоштовні тести від держави, і швидше виявляти контактних.
Скажімо, як я маю симптоми, іду до свого лікаря, отримую позитивний тест, то мають встановити, з ким я контактувала і їх тестувати також. Цього в Україні не робиться. Вірус не з’являється з повітря, він передається переважно від людини до людини –– через контакт. І якщо ретельно шукати контактних осіб і тестувати їх, тоді зможемо зменшити кількість людей, які будуть інфіковані.
У Німеччині також тестували тих, хто перетинав кордон або мав симптоми захворювання, їх ізолювали і знаходили всі їхні контакти, тестували і ізолювали тих людей, а потім їх контакти – і так далі і далі. Тому вони змогли в карантин і на самоізоляцію розміщувати людей, які могли інфікувати інших, а не обмежувати всіх. Це важливо.
Ще одне. В Україні багато інфікованих медиків. Їх тестують що два тижні, але, на мою думку, це не відбувається постійно, хоча дуже допомогло би концентруватися на тих, хто може інфікувати інших. Окрім медиків, це і люди, які працюють в лікарнях, обслуговують їх і часто у них бувають.
Ще одна група ризику – це ті, хто мешкає в будинках для літніх людей, інтернатах, куди, у закритий простір, персонал приходить з вулиці. Люди, які там працюють, також мають ретельно тестуватись.
До названих груп я би додала сім’ї медиків. Вони теж мають отримувати безоплатне тестування як контактні особи.
Читайте також: «Серпень – це запізно». Які проблеми виникли у лікуванні раку на карантині
У Львові у лікарнях першої хвилі вже високий відсоток заповненості хворими на Covid-19. Як, на вашу думку, потрібно було підготувати медзаклади до пандемії і чи можливо уникнути того, що у них рано чи пізно закінчаться місця для важкохворих?
По-перше, потрібно визначити, які лікарні повинні мати лише пацієнтів, які хворіють на Covid-19. У тих лікарнях не повинні надавати допомогу іншим пацієнтам. Коли вони вже переповнені, тоді можна визначати інші лікарні, але, знову ж, це не має бути одне відділення – ціла лікарня має перейти на нові правила надання допомоги, на використання засобів індивідуального захисту. У всій лікарні мають працювати правила – хто може чи не може мати доступ до пацієнтів, як поводитись із ними і як ізолювати самих працівників, щоби вони не виїжджали додому і не передавали вірус іншим.
Це дуже гарно і розумно зробили в декотрих частинах Італії. Вони забезпечили, щоби медичні працівники не захворіли, а, крім того, створили умови для пацієнтів, щоби вони не були повністю відділенні від сім’ї – налагодили спілкування телефоном, скайпом, зумом.
Друга важлива річ така, що не всі, хто має симптоми, мусять бути в лікарні. Ті пацієнти, які потребують додаткового кисню, мають дуже високу температуру, яка не збивається, симптоми, що загрожують їхньому життю, повинні бути в лікарні. А ті, хто має позитивний тест, а симптомів не має або вони не важкі, можуть залишитися вдома та підтримувати зв’язок з сімейним лікарем через телефон. Медсестра або лікар можуть приходити до них раз на день, щоб побачити, в якому стані пацієнт. Захворілим, які лікуються удома, треба надати дуже чітку інформацію, правила, як вони мають лікуватися, що вони мають робити, пояснити, що вони не можуть виходити і контактувати із родичами. А лікарі або медсестри, які їх відвідують, повинні мати засоби індивідуального захисту – захисний костюм, окуляри, маску, рукавиці, щоби також не інфікуватися.
Читайте також: Вражені Covid-19 легені помітні неозброєним оком. Патологоанатом про те, що показує розтин інфікованих
Те, що кожен, хто має позитивний тест або будь-які симптоми, госпіталізується, призведе до того, що не буде ліжок в лікарнях.
Третя складова підготовки лікарень, які приймають хворих на Covid-19, це достатня кількість апаратури для реанімації. При кожному ліжку в інтенсивній терапії повинен бути апарат штучної вентиляції легень. Якщо цього у них немає, то інші лікарні, не першої хвилі, повинні позичати, передавати обладнання для пацієнтів, які матимуть проблеми з диханням. У багатьох країнах медзаклади передавали свою апаратуру і навіть своїх спеціалістів – анестезіологів, пульмонологів чи інфекціоністів, щоб вони тимчасово працювали в опорних лікарнях.
Лікарні ж, що не є опорними, якщо до них звертаються пацієнти із симптомами Covid-19, повинні їх одразу перенаправляти в опорні, не брати їх, щоб не спровокувати маленький спалах у себе. Так мало би бути із самого початку, але так не зробили.
Окрім того, зараз має діяти універсальне правило, що кожен пацієнт, який приходить до будь-якого медзакладу, має сприйматися як потенційно інфікований. Тому медичний персонал повинен користуватися засобами індивідуального захисту з кожним пацієнтом – маскою, окулярами, рукавицями, а коли можливо – дотримуватись дистанції. Кожен з нас повинен захистити себе і свого пацієнта.
Львівська лікарня швидкої меддопомоги почала приймати хворих на Covid-19. Наскільки це виважене рішення. Адже там надають ургентну допомогу іншим пацієнтам.
Якщо вони чітко розділяють простір, якщо ті, хто лікується від Covid-19, мають інший вхід, якщо розділений персонал і лікарі, які працюють з інфекцією, фізично не перетинаються з іншими, то це можна організувати, але це важко.
Якщо перебрали реанімацію, інфекційне відділення, відділення травми, інші відділення, то мені не дуже зрозуміло, яку додаткову допомогу може надавати лікарня швидкої допомоги, бо ці відділення є важливими для надання ургентної допомоги.
Краще організувати так, що уся лікарня і всі відділення призначені лише для пацієнтів з Covid-19. Тоді немає плутанини – хто, що, де і як лікує, що робить те чи те відділення. Інфекційна хвороба передається, коли медики перетинаються, коли кімнати перетинаються. Можливо, вони змогли все це зробити, але в багатьох лікарнях світу, де краща інфраструктура і більше можливостей, не вдалось це організувати.
Ви казали, що кількість хворих зростає, зокрема, через пом’якшення карантину. Де є та межа, за якої і діють певні обмеження для безпеки, і люди можуть менш-більш нормально жити і працювати?
Це важке питання. Я думаю, зараз в усьому світі шукають золоту середину. Мусимо якось знайти спосіб, щоб безпечно виходити з карантину.
Карантин був «купівлею часу», щоб організувати суспільство, інфраструктуру, роботу так, щоб зменшити ризики інфікування. Я знаю дуже багато компаній, які вже навіть звикли до дистанційної роботи і продовжують так працювати. Це зменшує кількість людей в громадському транспорті, що добре, щоб менше передавати інфекцію. Я би заохочувала, щоб люди працювали вдома.
А коли ми повертаємось на робоче місце, кожен з нас повинен мати план, як ми будемо це робити. Чи ми їдемо громадським транспортом, чи йдемо пішки, чи маємо власну машину. Якщо громадський транспорт – то який? Потрібно взяти санітайзер, маску, не торкатися лиця, тримати дистанцію, якщо це можливо. А якщо автобус дуже повний, то не пхатись туди – краще вийти з дому на 20 хвилин раніше і пропустити кілька переповнених автобусів.
На робочому місці нам треба подумати, як ми цілий день – вісім годин – будемо співпрацювати з колегами, як тримати дистанцію, чи ми будемо в масках, чи ні, як виходитимо на вулицю, як будемо харчуватись – чи замовляємо, чи приносимо своє, щоб зменшити контакт із чужими людьми. Потрібно планувати і те, як ми повертаємось додому і що ми робитимемо; якщо захворіємо – лишимось удома, зателефонуємо сімейному лікарю тощо. Якщо кожен з нас має план, ми можемо зменшити ризик бути інфікованим або інфікувати. Це на особистому рівні.
Що ми можемо робити на рівні місцевої влади? Наша громадська організація Arc.UA підготувала багато порад для місцевого самоврядування, що можна знайти на нашому сайті. Ідеться про те, щоб мати санітайзери в громадському транспорті, мати більше автобусів та вагонів, щоб люди не мусили так щільно сидіти, мати окремий транспорт для груп ризику, скажімо, окремий автобус для людей, які мають їхати в лікарню – у деяких містах такий транспорт вже є.
Можна також на місцевому рівні закупити тести і робити їх людям, які працюють у підприємствах інфраструктури – чи це прибиральниці, чи водії громадського транспорту, чи інші, хто має багато контактів з людьми. Потрібно, щоб у них були засоби індивідуального захисту і санітайзери, чіткі правила, як вони мають поводитися.
Також дуже би допомогло, якби влада організувала співпрацю з продуктовими магазинами, аби люди, які є в групах ризику, приходили туди у визначений час. У США, наприклад, є година для літніх людей – з 8:00 до 9:00 – коли вони без інших людей можуть купити продукти. Тоді вони менше контактують із потенційно інфікованими людьми.
Читайте також: У складні часи люди мають допомагати один одному
А на державному рівні потрібно налагодити процес тестування – допомогти закупити обладнання і більше реагентів для лабораторних центрів МОЗ, вчити лаборантів, щоб збільшити спроможність тестування. Потрібно купувати більше тестів через ДП «Медичні закупівлі», а не шукати якісь не дуже прозорі способи.
І на місцевому, і на державному рівні потрібно у першу чергу забезпечити медичних працівників засобами індивідуального захисту. І не лише на сьогодні, а на місяць наперед, і з розумінням, що медики користуються масками більше, ніж раз у день. В одній лікарні в Нью-Йорку, коли там був пік Covid-19, використовували 100 тисяч хірургічних масок за день. Ми повинні прорахувати і прозоро купувати якісні маски, що захищатимуть наших медиків. Степанов же весь час «дякує» лікарям, але не може забезпечити їхній захист та закуповує захисні костюми в Китаї вдвічі дорожче, ніж це роблять волонтери в Україні.
Читайте також: Чому заражаються медики або Давайте купувати те, що справді захищає
На державному рівні потрібно чітко визначити, хто має отримувати тестування безоплатно. Водій автобуса має значно вищий ризик інфікуватись, ніж поліцейський, який сидить в машині. Але поліцію тестують, а водіїв – ні. Треба подивитись, хто найбільше контактує.
І ще одна річ – не брехати. Останнє, насправді, це найважливіше. Із самого початку, із січня-лютого, коли ще була міністр Скалецька, вона казала, що все готове до пандемії. Але ми побачили, що насправді ми не готові. Нам тоді казали, що у нас достатньо апаратів ШВЛ, достатньо засобів індивідуального захисту – але це було не так.
Нечіткі і невизначені меседжі підривають довіру до того, що говорить МОЗ, ЦГЗ, місцева влада. Говоріть правду. Людям можна говорити правду.
Коли наш президент сидить у кав’ярні без маски, не тримає дистанцію, в присутності головного санітарного лікаря, і це показують по цілій країні, то це не підвищує довіру до того, що кажуть наші урядовці чи представники держави. Я думаю, багато людей трохи розгублені в тому, що вони мають робити, і виходять з карантину, думаючи, що можуть повертатись до попереднього життя. Але цього робити не можна.
Наші читачі майже щодня питають, коли відкриють дитячі садочки. Чи можна це зробити? За умови дотримання правил.
Якщо подивитись на статистику захворюваності на Covid-19, то побачимо, що діти не так часто інфікуються і не часто потрапляють до лікарні. Але діти можуть переносити інфекцію, хоча переважно будуть хворіти від батьків і вчителів, а не інфікуватись один від одного.
Якщо дотримуватись правильного і ретельного миття усіх поверхонь, якщо вихователі – у масках, усі миють руки, дітей розсаджують на відстані, то, я думаю, можна відкривати дитячі садки.
Але те, чи відводити дитину у садок, має бути вибір батьків. Їм треба сказати правду: що відбуватиметься у дитсадку, хто там працюватиме, які правила, що їх мають дотримуватися усі без винятку. Батьки мають розуміти, який є ризик.
Читайте також: Час нових рішень або Чи можна відкривати дитячі садочки у Львові
Як нічого не робити – це небезпечно, як написати повно правил і не дотримуватись – це небезпечно, але якщо мати правила і дотримуватись, то буде дуже і дуже низький ризик, що дитина інфікується.
А як щодо шкіл? Зараз говорять про те, що з 1 вересня може продовжитись дистанційне навчання.
Так само, як і в дитячі садочки, можна повернутись до шкіл. Лише треба організувати роботу так, щоб знизити ризик інфікування: ретельно дезінфікувати класи, їдальні, туалети, усі кімнати. Навчання може бути частково дистанційним, частково – у школі.
Читайте також: Чи треба брати дітей з окупованих територій на навчання в Україну
Я думаю, що дистанційне навчання не є найкращим способом вчитись. Школа – це великою мірою соціалізація, це окрема культура – школярі збираються, гуртуються, мають прямий контакт із вчителями, можуть задавати питання і бути більш залученими до освіти. Шкільне навчання не може бути дистанційним постійно, треба знайти спосіб, щоб повернутись до навчання у школах, щоб соціалізація дітей і підлітків не страждала від того, що відбувається. На моїй фейсбук-сторінці є прості правила, як повернутись до школи.
Насправді у віці до 20 років є дуже мало тих, хто інфікований і має серйозні симптоми. А є групи ризику, які ми маємо захищати – це старші люди або люди, які мають інші захворювання. Але це не діти, які ходять у садочки і школи.
Ми маємо писати наші політики, стратегію, правила виходу з карантину, відштовхуючись від нашого досвіду, знаючи хто і як хворіє і як ми можемо їм допомогти знизити ризики.
Лайфхаки від Уляни Супрун:
- Якщо у вас немиті руки, а вам кортить торкнутись обличчя, стисніть руки у кулаки – ними торкатись обличчя не захочеться.
- На вулиці оминайте людей або ідіть трохи повільніше, щоб дотримуватись дистанції.
- Закривайте маскою не лише вуста, а й ніс – мазок на ПЛР-аналіз беруть з носу, бо вірус переважно живе саме там.
- Не торкайтесь маски, не ставте під неї пальці. Найгірше – це опустити маску на підборіддя і потім знову її підняти.
- Мити руки. І знову мити руки. І знову мити руки.
Олександра Бодняк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Цей медіа-продукт був створений TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не обов'язково відображає погляди USAID чи уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання або використання будь-яким іншим способом без письмової згоди редакції та відповідного посилання на першоджерело, забороняється.
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» – це медіа, якому справді можна довіряти.
Якщо Вам подобається те, що ми робимо – долучайтеся до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!
Що отримають члени спільноти Tvoemisto.tv:
- ексклюзивні e-mail розсилки
- доступ на спеціальні закриті події для Спільноти
- можливість голосувати за теми матеріалів та публічних дискусій, які планує редакція
- можливість стати експертом «Твого Міста»
- ексклюзивне друковане видання з доставкою додому/в офіс (щодвамісяці)
-
у майбутньому – знижки у мережі партнерів «Твого Міста».
Підтримати Tvoemisto.tv можна за посиланням.
Інтерв'ю Твого міста
- «Хіба ми не можемо виробляти таке на Львівщині? Можемо!» Що з економікою в області
- «Це великий вибух».Володимир Станчишин про підлітків, жорстокість і помилки батьків
- Чому більшість коштів у Львові спрямовують на одні й ті ж лікарні. Інтерв'ю про медицину
- «Було б добре подовжити туди трамвайну колію». Інтерв'ю з керівником «Львівелектротрансу»
- «Ви не самі!» Хто стане новим світовим лідером і чого сподіватися Україні в 2025-му
- Нова база, гроші та простої. Інтерв'ю про АТП у Львові, яке обслуговує більшість маршрутів
- «Будуть нові корпуси». Розмова про лікарню Святого Луки у Львові
- Зміни в медицині Львівщини. Чого очікувати і як працює реформа МСЕК
- «Все, що добре – то львів'яни, а в усіх проблемах винен Садовий». Інтерв'ю з мером
- «Про цей район Львова шириться багато міфів». Інтерв'ю з заступником мера
- Чи будуть у Львові нові автобусні маршрути і куди ще може поїхати трамвай. Інтерв'ю
- Як Львів готується до нових викликів. Інтерв'ю з першим заступником мера
- «Це ж ваш підвал, то хто має створити вам умови?» Інтерв’ю з львівським рятувальником
- Школи Львівщини почали навчання. Які зміни чекають учнів та вчителів
- Як працює львівська «швидка» та яких змін очікувати. Інтерв'ю з директором «екстренки»
- Навіщо Львівському медуніверситету дві лікарні та що зі вступом. Інтерв'ю з ректором
- «Люди хочуть знати, з ким служитимуть». Розмова про вакансії в армії
- Чи вплинула мобілізація на туризм на Львівщині та що обирають туристи
- Бронювання, відстрочка та повноваження ТЦК на Львівщині. Інтерв'ю з керівником апарату ОДА
- Головний патрульний Львівської області: «Червону зону ми не перетнули»
- Павло Шеремета: «Нам потрібні інновації, інакше завтра може не настати»
- Чи спрацює Саміт миру щодо України. Інтерв'ю з послом Швейцарії
- «Ветерани думають, що витягнуть себе, як барон Мюнхгаузен». Інтерв’ю із сексологинею
- Кожна 5-6 пара в Україні безплідна. Інтерв’ю з директоркою перинатального центру
- Які об'єкти на Львівщині пошкодили ракети. Розмова з головною архітекторкою області
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу