Фото: Тvoemisto.tv
«Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
Про те, як російські уряди нищили українську мову
Ми дуже сильно спрощуємо, коли кажемо, що російсько-українська війна проти мови і що мовне питання головне. На цьому я наголошую, бо мова була інструментом, який використовували. Ішлося про інше. Річ у тім, що росія розуміє важливість українського питання – це про її власне існування. Без України росія не може існувати як велика росія. Для того вона вживає різних інструментів і мову зокрема.
Але це не єдиний інструмент, навіть не головний, тому що головний інструмент – це свобода. Україна прагне до свободи, вона без неї не може. Україна – це символ свободи. Як писав Вольтер, українці завжди прагнули до свободи. Натомість коли росіяни мають вибір, то завжди вибирають, як вони вважають, сильного лідера.
Читайте також: Не шукайте у тилу російськомовних, або Чому українізація зараз недоречна
Звичайно, росія вживала спеціальні засоби проти мови, тому що мова є важливим інструментом для поширення національної ідеї. Не народної, а національної ідеї. Мовилося про те, що нація – це той народ, який хоче мати окремі політичні права. А щоб мати власні політичні права, він має мати власну високу культуру. І ця висока культура має бути у власній мові.
Якщо хочеш, щоби народ не став нацією, заборони вживання мови на публічному рівні. Зверніть увагу, що приватно ніхто мову не забороняв. Важливо, щоби ця мова не існувала в публічному просторі, а значить – у популярних книжках.
Бо якщо дивитися на заборони, то російський уряд ніколи не забороняв переклад Гегеля українською чи лібрето до опери. Що забороняв в Україні російський уряд, то це видання книжок для шкіл, переказ Святого Письма, те, що могло би бути популярним, доступним для середньостатистичного читача.
Мовилося про те, щоби читач не став національно свідомим. Поки українська ідея могла б бути нішевою і займати 10-20 людей у Києві, про це ніхто не дбав. Якби українською спілкувалося 10 тисяч чи 10 мільйонів, тоді це дійсно було б проблемою. І тому йшлося про те, щоби максимально звести українську мову до статусу мови для домашнього вжитку. Не «пустити» її в публічний простір. Мовилося про те, щоби поневолити ці народи, забрати у них політичні права.
Не потрібно українізувати Україну, вона вже українізована
Слід приймати російськомовних українських переселенців і допомагати їм. Про що ми говоримо, коли хтось у потребі і гине? Чи звертаємо увагу на те, якою мовою він розмовляє? А тим паче якщо він – твій співвітчизник, коли він втікає від того самого ворога. Для мене це карколомна підміна понять. Сергій Лойко, який провів дуже багато часу в боях за Донецький аеропорт, написав книжку «Аеропорт» про це. Для нього війна з росією є втіленням боротьби між добром і злом. Він писав, що більшість українців спілкуються там між собою російською, і команди дають російською. Відмінність у тім, що українці говорять більш вишуканою, культурною російською. Тож чи ті люди, які зараз гинуть у Маріуполі, розмовляють по-китайськи?
Це якийсь галицький комплекс – не просто допомогти, а допомогти по-моєму, з огляду на мої умови. Не може бути таких умов. Люди в біді. А якщо люди в біді, то треба їм допомагати. Навіть терпіти, якщо вони, скажімо, мають власні проблеми чи комплекси, бо вони приїхали з війни. Вони емоційно виснажені, вони дуже збуджені.
Читайте також: «В Україні неможливий Путін, а в Росії неможливий переможний Майдан», – Ярослав Грицак
Ми, галичани, маємо виростати з цього. Бо ще Франко казав, що ми не галичани, ми не буковинці, ми – українці. З усією повагою до Галичини, бо вона робить величезний внесок в Україну, в її минуле, теперішнє та майбутнє. Це величезна виняткова територія. Але наше галичанство полягає у тому, що ми завжди думаємо не про нашу величину, а про Україну.
Подібну розмову я мав у ректораті університету. Ми говорили про те, що треба розвивати бізнес в Україні тепер. І хтось дуже розумний сказав, що обов’язково треба його українізувати. Це не той пріоритет. Війна триває, і бізнес треба робити попри все, аби він був, а не те, щоб він був україномовний.
Це підміна понять, і я дуже сильно проти цього борюся. Тому що наше завдання – не українізувати Україну, вона вже українізована. Наше завдання – модернізувати Україну. І щоразу, як починаємо модернізувати, говоримо про мову. Ми не про те говоримо, ми робимо крок убік. Величезний.
Ні Майдан не був одномовним, ні на сході воюють, розмовляючи однією мовою. Я дивлюся наше телебачення. Подивіться, якою мовою говорять люди, коли розповідають про ситуацію в Одесі, Херсоні чи в Маріуполі. Але хіба вони не українці?
Війна за Україну – це війна за майбутнє світу, за територію свободи
Різниця між українцями та росіянами полягає в тому, що українці борються за свободу, за своє існування. Натомість у росії свобода неможлива. Українська мова – це мова свободи, але й російська в Україні звучить як мова свободи. Російська мова в росії звучить як мова путіна, а в Україні дуже часто як мова свободи.
Тому що різниця в політичних традиціях. Ми політично різні. У нас неможливий путін чи лукашенко, а в них неможливий Майдан. Це засаднича різниця. Ми не хочемо сильної влади, у нас сакральна влада неможлива. У нас неможливий путін, на якого ми будемо задивлятися і вважати майже Богом. Українці завжди ставляться до влади дуже нормально-ужитково. Українці не страждають від комплексів вищовартості, як росіяни. Комплекс вищовартості породжує комплекс меншовартості. Росіяни бачать, що їм не вдається те, що відбувається на Заході, і політично, й економічно. Росія, по суті, слабка країна, другорядна, третьорядна країна. Українці ж хочуть, щоби було так, як на Заході, натомість росіяни – ні. Вважають себе окремою цивілізацією, і для них нормальні закони неписані. Це звучить банально і трохи пафосно, але це правда. Війна за Україну – більше, ніж війна за Україну. Це війна за майбутнє світу. За територію свободи.
Про те, що путін лобіює статус російської мови на переговорах
Не можна з путіним дискутувати на його рівні. На своєму рівні він завжди переможе. Це як відома приказка, що не можна грати в шахи з голубом, бо він переверне ваші фігури, напудить на дошку, а потім вдаватиме, наче виграв.
Щоби виграти, ми маємо грати на вищих рівнях, аніж путін. Він намагається грати в дуже принизливу гру. І мова в цій грі не причина, а привід.
Читайте також: Стали відомі шість ультимативних вимог Росії до України
Наша сила буде в чомусь іншому – у сильній армії, у сильній державі, у незалежній судовій системі. Це те, що нас робитиме сильними, і те, що росія не може собі дозволити навіть близько.
Мова – це зброя. Без сумніву, зброя. Але не робімо з неї головної зброї. Тому що коли ми робимо з неї головну зброю, то ми йдемо слідами путіна. І в цій війні за мову ми не переможемо. Це нас відволікатиме від головної мети.
Давайте будемо говорити про мову після того, як переможемо. Про мову і про історію ми дискутуватимемо ще дуже довго. Наші діти та внуки, напевно, ще будуть робити це. Але я хочу, щоб вони дискутували в багатій та сильній державі.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Я ненавиджу центр Львова», – ветеран війни про адаптацію військових
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- «Прийду до побратимів на могили, скажу, що перемогли»
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- «Люди на війні роблять дива, приїдуть до Львова, а тут «йой, все пропало»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- Обіцяв сину повернутися. Історія художника-ветерана
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку