Виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк в інтерв’ю Tvoemisto.tv пояснює, що відбувається на ринку електроенергії, як містам готуватися до знеструмлень тепер і взимку, якою є ситуація на Львівщині та чому газові генератори – не панацея. 

Наскільки критичною є ситуація з генерацією електроенергії в Україні? Чи відрізняється вона на Львівщині?

Для того, щоб розуміти ситуацію, треба подивитися, що входить у генерацію та чим ми оперували цього року, минулого та в 2022-му. Загалом потужність, яку ми на піку використовували в Україні, сягала 27–29 гігаватів. Це те, що ми виробляли та споживали. Були задіяні дев’ять атомних реакторів, які становили 55-60% від нашої генерації на той час. Торік в роботі було 17–18 гігаватів генерувальних потужностей. Після березня і квітня, коли росіяни розбомбили теплові станції, мовилося про задіювання теплових електростанцій, сонячних станцій, вітряків та гідроелектростанцій. Ми втратили фактично 80% потужностей – найбільше теплових електростанцій, а також більшу частину гідроелектростанцій. Зараз, коли працює сонячна генерація, спостерігається стійкий дефіцит до 2-3 гігаватів щодня. Це те, що ми не закриємо до зими, навіть якщо деякі теплові станції піднімуться. Можливо, якісь їхні блоки вдасться запустити, але загалом ситуація сумна: і надалі буде дефіцит. Минулого року в нас не було багато імпортованої електроенергії, однак тепер бачимо, що в деякі дні всі 1,7 гігавата, які ми можемо брати завдяки перетину з Європейським Союзом, ми беремо. Тобто маємо стійкий дефіцит, який тільки збільшуватиметься, бо споживання влітку є меншим, аніж зимою. В цей період у нас ще ввімкнуться міста, які мають електричне опалення, і дефіцит значно зросте.

Чи відрізняється ситуація на Львівщині?

Ситуація на Львівщині дещо краща, ніж в інших частинах України, адже маємо поблизу дві атомні електростанції – Рівненську і Хмельницьку. Вони, коли вийдуть з ремонтів, можуть забезпечувати значну частку споживання. Проте в нас нема маневрових електростанцій. Ну і, зрештою, є близькість перетину з Європейським Союзом: переходи з п'ятьма країнами. Частина енергії з них іде через Львівську область. Це, звісно, не труба з водою, але ймовірність того, що Львівщина буде краще забезпечена, є вищою, аніж ті самі Харків чи Дніпро. В нас зовсім інша безпекова ситуація і менші ризики.

Бачимо зовсім різні прогнози – від фатальних до тих, що встигнемо відновитися до зими. На що насправді варто сподіватися?

Ми не встигнемо відновитися ні цього року, ні наступного, тому що великі енергоблоки – це величезні споруди, частина з яких розбита безнадійно, тож відновити їх швидко фізично неможливо. Ми не зможемо швидко поставити мобільну чи розосереджену генерацію через відсутність потрібної кількості когенераційних установок. Ми їх одразу не купимо, не привеземо, не поставимо – це величезний обсяг роботи. Тому прогнозований дефіцит в оптимістичному варіанті – майже 20% від потреби, а це означає, що п'яту частину доби ми можемо прийдешньої зими бути без світла.

А за менш оптимістичного сценарію?

А за менш оптимістичного сценарію… Ми ж за цим оптимістичним сценарієм вважаємо, що росіяни не стрілятимуть або не влучатимуть по розподільчих вузлах АЕС. А хто сказав, що вони не вдарять по видачі атомних станцій? Вони ж уже пробували це робити торік. Тому менш оптимістичний сценарій – це коли ми втратимо 9 гігаватів, які видають АЕС. Тоді фактично залишиться лише розосереджена газова генерація і все, хіба ще невелика кількість гідрогенерації, але це вже зовсім поганий варіант. Ще можемо “сісти” на імпорт, який становить 1,7 гігавата, який можемо взяти фізично, бо в нас більшого перетину нема.

А в чому проблема з імпортом? Чому неможливо “пересісти” на нього повністю?

Є декілька моментів. Перший –технічний. Лінія електропередачі мусить мати технічну спроможність пропускати таку кількість струму, яка нам потрібна. Ці перетини вимірюють потужністю. І на сьогодні сума всіх перетинів, які ми маємо, становить 1,7 гігаватів. Може бути й трішечки більшою.

Другий момент – юридичний. Треба оформити й підписати договори про ці перетини. Це частина того, чим займається «Укренерго» (там також проводять аукціони щодо перетинів). 

Третій момент – фізична спроможність країн ЄС доставити такий обсяг електроенергії, адже її треба запланувати, завезти паливо, мати резервні блоки, не задіяні на їхньому внутрішньому ринку. Це ж чималі обсяги. 

Четвертий момент, який може бути й першим, – хто за це заплатить? Вартість енергії в цей період буде значно вищою, аніж у нас. Ми з нашою електроенергією по 2,60 гривні чи по 4,32 гривні, як є зараз, не закриємо цієї вартості, вона в них у рази більша.

Читайте також: Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами

Очевидно, що до зими потрібно готуватися вже, оскільки вона буде надскладною. Як до неї готується Львів?

Якісь речі є публічними, якісь – ні. Можемо згадати старі «буржуйки» й теплові пункти у Львові, а також підготовку до цього комунальних підприємств, «Львівтеплоенерго» та «Львівводоканал» займалися забезпеченням резервного живлення. Однак треба розуміти, що вартість електроенергії, прописана в їхньому тарифі, мізерна. Тому тепер ці компанії не мають грошей на банальне покриття операційних витрат, адже цим ЛКП потрібна електроенергія, якої в тарифі немає. І ми переходимо на резервне живлення, тобто дизельні генератори, щоби помпи працювали і могли подавати гарячу та холодну воду до будинків. На це витрачається дуже багато електроенергії. Водоканал, зокрема, є найбільшим споживачем електроенергії в області, а в тарифі він цю електроенергію не враховує. Він не має її навіть за теперішньою ціною, а енергія з дизеля та резервних машин буде істотно дорожчою, аніж та, що закладена в мережі. Тому питання фінансової стабільності підприємств, їхньої готовності до опалювального сезону поставлене руба однозначно. Вони мусять зробити запаси палива, закупити його, провести тендери, а це потребує часу. Це питання мене трохи непокоїть, адже коштів банально немає. Це означає, що знову треба йти до міської ради і просити гроші на такі речі, а ЛМР теж їх не дуже має, тому що з міського бюджету забрали торік ПДФО. Треба було підвищити тариф, а цього не зробили. І цю різницю мало б покрити місто, яке теж не дуже має на це гроші. Думаю, що правильніше було б про це запитати департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради. 

У міськраді нам сказали, що треба зачекати на коментарі до цього, що тривають напрацювання.

Бачите, Львів складається з різних районів. Є центральні, в яких повністю індивідуальне опалення, в інших – централізоване, підготовка до якого – завдання «Львівтеплоенерго». А тут ще й постало питання готовності будинків. Якщо у вас стоять циркуляційні помпи, то треба визначити, чи вистачить їхньої потужності, щоби подати на горішні поверхи тепло і воду. Якщо ж немає, то треба думати про те, щоб встановити генератор, який міг би це забезпечити. Адже ЛКП не може фізично подбати про ваш будинок, лише доставити тепло до нього, а далі вже все залежить від внутрішньобудинкової системи. Це все також треба розрахувати, бо мовиться не тільки про помпи, там також відкривають клапани, вмикають електронні лічильники, системи управління. Тобто треба мати декілька кіловатів для резервного живлення, щоби працювала система опалення. У кожного будинку своя потужність, просто треба, щоб управитель зайнявся цим, ініціював загальні збори, зібрав гроші на генератор. Нагадаю, що «Асоціація енергоефективних міст» разом із Львовом заснувала Револьверний фонд, із якого ОСББ може брати безвідсоткові позики на такі речі. Тобто можна позичити гроші під 0% і протягом року їх повертати. Це зручний інструмент, бо викинути одразу від 10 до 40 тисяч гривень на генератор складніше.

Може, Львову варто закупити газові генератори? Зараз часто звучить, що це дієве рішення на локальному рівні.

Вони бувають двох типів – турбінні й газопоршневі. Це не пристрої для постійного й повноцінного забезпечення міста електроенергією. Це рішення для забезпечення тимчасової генерації для комунальних підприємств. Мовиться про контейнерні установки, також можуть бути спеціально збудовані установки. Я бачив міста, де взяли старий двигун від ЗІЛ, навісили на нього генератор і використовують, щоб забезпечити помпу водоканалу електроенергією. Та знову ж таки не варто сподіватися на генератори як на повноцінну заміну енергопостачання міста. Це радше аварійне постачання для комунальних підприємств, щоб вони могли виконувати свої базові завдання – забезпечувати водою й теплом. 

Читайте також: У Львівобленерго пояснили, як зараз відбуваються відключення

Тобто на побутовому рівні газові генератори ніяк не розв’яжуть проблему?

По-перше, в нас просто немає такої кількості газових установок. Їх просто неможливо купити і змонтувати до зими в такій кількості. Їхнє головне завдання – подавання електроенергії в пікові години. Вони можуть регулярно працювати, але це теж питання вартості газу. Якщо газ коштує вже 18 і більше тисяч, то ця електроенергія буде істотно дорожчою, ніж та, що є на ринку, а ще ж цей газ треба мати. Якщо ми маємо намір один гігават чи два замінити газом, то це теж об’єми, які треба накопичити в підземних газосховищах ще до зими. А це, натомість, закупівля газу, його зберігання, передавання. Росіяни ж так само стріляють по газотранспортній системі. До того ж газовий генератор хтось має встановити, провести тендер, купити, підключити його. І це ми ще оминаємо питання, де його поставити, де доступ до труби з тиском, доступ до електромереж, куди цю електроенергію можна постачати в наявну міську розподільчу мережу. А хто його купить, хто інвестує в це гроші, хто генеруватиме цю електроенергію, хто за неї платитиме? Бо якщо населення очікує, що приватний інвестор купить всі ці речі з ризиками і подаватиме енергію по 4 гривні до квартири, цього не буде. В тарифі, де вартість становить 4,32 гривні, 2,60 гривні витрачають на транспортування електроенергії. Сама електроенергія коштує трошки більше як гривня. І це не той тариф, за який хтось заплатить, візьме кредит під 30% і тягнутиме цю газову систему. Тобто поки не буде тарифу, який задовольнятиме приватного інвестора, доти ми всі будемо без світла. Це реальна ситуація. «Енергоатом» тягнув ці зобов'язання постачання енергії населенню безкоштовно, але більше не може. «Укргідроенерго» фактично розбите. Ще були зобов'язання «Укренерго», яке займається транспортуванням електроенергії, її передачею, але воно також уже не дуже може цим займатися, бо промислове споживання знизилося, відповідно, різниця в заробітку є значно меншою, аніж була. Станом на сьогодні наш енергоринок зазнав величезних збитків – десятки мільярдів на рік. Якщо сподіватися, що прийде якийсь приватний інвестор на ринок, де матиме мільярдні збитки, то такого не буде. Поки не буде нормальної тарифної  політики, його можна не чекати. Але тільки інвестор може купити й доставити генерувальну установку без тендера. В міжнародних структур ці процеси займуть пів року або й довше. А умовний інвестор Петро може вийти і сказати «я купую завтра». Тобто лише приватні інвестори можуть робити це швидко, але не стануть цього робити, тому що не мають тарифу, який дасть їм можливість окупити ці інвестиції. Тому ми й застрягаємо в цій дилемі.

А якщо Європа подарує нам великий газовий генератор, який зможе забезпечити два квартали?

Європа це робить. Але є обмеження. Нагадаю, ми маємо проєкт USAID, який є найбільшим постачальником таких генераторів. Так ось, вони за попередні півтора року поставили трішки більше ніж 90 когенераційних установок у міста по всій Україні. І вони, маючи гроші на оплату технічного персоналу, на проєктування, на монтаж, поставили менш ніж 100 мегаватів. Це не магазинний продукт, який узяв з полиці, купив, поставив і він працює. Це вимагає проєктування, великі установки потребують геодезичних та геологічних досліджень: треба перевірити, чи не просяде ґрунт, чи можна зробити фундамент, чи немає заливання. Всі ці моменти мають бути враховані, а це нешвидкий процес, оскільки мовиться про потужні установки, котрі можуть бути небезпечними для довкілля й користувачів. Багато що вже й так спростили, здешевили, але є низка процедур, які неможливо не враховувати. 

Читайте також: Взимку в Україні світла та тепла може не бути по 20 годин на добу

Чи є альтернативні рішення для побутових споживачів?

Фахівці радять на цю зиму ставити акумуляційні установки. Можуть бути моменти, коли буде достатньо електроенергії, а будуть такі, коли її бракуватиме. Тому рекомендують ставити батарейні блоки на 5–10 кіловат-годин, щоб квартира могла автономно бути впродовж доби без мережі. Застерігаю від купівлі саморобних установок, базованих на автомобільних літієвих батареях, які продають у інтернеті! Вони є дуже атракційними з огляду на ціну: кіловат-година коштує 150–200 доларів, і це дуже хороша ціна за таке рішення, але воно небезпечне. Не ставте таких речей, якщо у вас немає окремої кімнати, а ще краще будиночка! Такі рішення підходять для домогосподарств у індивідуальній забудові, де ви можете виділити окреме приміщення, де нічого немає і нічого не може згоріти. В квартирі таке не раджу ставити, бо були неодноразові випадки, коли воно горіло (літієва батарея такого типу горить потужніше, аніж бензин) і неможливо було загасити. 

«Енергоатом» вивів один із енергоблоків на невідомій атомній електростанції на ремонт. Як це вплине на українську енергосистему?

Це, звісно, матиме вплив. Якщо вона зараз у роботі, а є, умовно кажучи, 10–12 енергоблоків, то ми виводимо 8–10% із ладу. Враховуючи, що пріоритетом забезпечення є критична інфраструктура і промисловість, яка працює на оборону, то лише після їх забезпечення відбудеться розподіл на все інше. Тому це скорочення торкнеться насамперед населення, а не промисловості чи критичної інфраструктури. 

В Україні з 8 червня змінили підхід до графіків знеструмлень. Тепер область самостійно вирішуватиме, як їх застосовувати. Як, на вашу думку, це змінить ситуацію, чи покращить її?

Воно не може покращити ситуацію, тільки, грубо кажучи, інакше розподілити ресурс. Якщо раніше диспетчерська служба інформувала обленерго, яке займається розподілом, про доступний для розподілу обсяг, то тепер принцип змінився: буде розподіл за шістьма групами, але вони самі мають визначити, які з них виключати. Як це відбуватиметься на практиці, поки що не розумію. 

Із 1 червня в Україні підвищили тарифи для побутових споживачів. Чи це, на вашу думку, виправдано?

Це треба було зробити давно, тут сумнівів немає. Біда в тім, що абсолютно немає пояснення, куди підуть гроші та як будуть використані. Їх треба було б пускати на будівництво нової генерації газорозподілу або ж на модернізацію споживання, утеплення об'єктів, встановлення засобів регулювання, акумуляції і так далі. Невідомо, як це буде використане. Наразі зрозуміло лише те, що ці гроші мали б піти «Енергоатому» і потім якимсь чином бути використані. Вони можуть бути вилучені в державний бюджет і через нього перерозподілені, а можуть бути відкладені «Енергоатомом» для будівництва атомних блоків. Історія з будівництвом тягнеться давно. Процес зведення блоків триває 10–12 років, а нам треба прийдешню й наступну зими пережити, бо в нас немає енергозабезпечення. Непродуктивно думати про те, що ми через 12 років будемо мати ще один атомний блок. Тому важливо отримати пояснення від Міністерства енергетики й «Енергоатому».

Володимир Федорович

Фото умовні

___________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.