До торішнього вересня ви очолювали комунальне підприємство «Бюро спадщини». Які виклики постали перед вами на новій посаді?

Тут багато нового, особливо те, що стосується господарської частини. Тут понад сорок гектарів, які потрібно постійно доглядати (на Личаківському цвинтарі понад 300 тисяч поховань, більш ніж 2000 гробівців. – Ред.).

Крім того, з колективом від початку роботи ми почали думати, що запропонувати відвідувачам, які приходять сюди, адже тут відчувається спокій і вічність. Личаківський цвинтар, створений у 1786 році, відображає не тільки історію Львова, а й усієї Галичини.

Перше, що ми зробили, це перевидали путівник Личаківським некрополем. Це туристичний маршрут, що охоплює найбільш знакові пам'ятки цвинтаря. Його можна придбати на території музею та обійтися без екскурсовода.

У межах Львівського тижня скульптури ми пропонували відвідувачам екскурсії Личаківським цвинтарем, під час яких розповідали про меморіальну пластику кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Також відновили роботу екскурсійного електромобіля, який був поламаний до повномасштабного вторгнення. 

«Музей Личаківський цвинтар» працює щодня з 9:00 до 18:00. Туристів часто привозять туристичні компанії, часом і своїх гідів. Ми хотіли б мати власного гіда, однак тепер екскурсії проводять наші наукові працівники, хоча це й не входить до їхніх обов'язків.

Павло Богайчик

Скільки туристів відвідує «Музей Личаківський цвинтар»?

Якщо брати до уваги статистику за 2023 і 2024 роки, то до повномасштабної війни і пандемії ковіду ці цифри були більші.

За 2024 рік музей відвідало понад 70 тисяч туристів, але це все ще нижчий показник, аніж у доковідному періоді.

Після карантину кількість туристів скоротилася. У 2021 році зросла, але в 2022-му знову суттєво зменшилася. Туризм є однією з основних статей доходу музею. Квиток для дорослих коштує 100 гривень, для студентів і школярів – 80, дозвіл на відео- та фотозйомку – 100 гривень.

Які поховання на території музею є найвідомішими та найцікавішими для туристів?

Серед найвідоміших і найбільш відвідуваних є могили Івана Франка, композиторів Ігоря Білозора, Станіслава Людкевича, Анатолія Кос-Анатольського, оперної співачки Соломії Крушельницької.

Щовечора біля цих могил можна побачити квіти та свічки, що вказує на вшанування пам'яті цих визначних постатей.

Із вами уклали контракт на рік. Які основні завдання ви поставили перед собою?

У складі музею є науковий відділ та господарська частина, про яку я вже згадував. І оскільки Личаківський цвинтар займає велику територію, для мене важливим і одним із ключових завдань на найближчий період є розробка концепції нової навігації, бо туристи часто губляться на цій величезній території. Шукаємо на це фінансування.

Інший важливий момент – акцент на власну друковану продукцію.

Крім того, плануємо продовжувати дослідження, яке передбачає інвентаризацію наявних поховань і створення туристичних маршрутів.

Хочемо прокласти десять нових авторських туристичних маршрутів упродовж цього року та промаркувати їх на території цвинтаря, а також  підготувати друковані листівки, які можна буде придбати, щоби пройти цими маршрутами самостійно та дізнатися більше про поховання.

Дуже важливою є робота з Полем почесних поховань. Працюємо над проєктом усних історичних досліджень про наших воїнів, які загинули в російсько-українській війні, щоб зберегти їх пам'ять. Проєкт передбачає роботу з родинами, фіксацію спогадів родичів, друзів і побратимів про загиблих Героїв. Це стане важливою базою для майбутніх досліджень і практик вшанування пам'яті, оскільки ці матеріали можна буде використовувати для наукових робіт і публікацій.

Личаківський цвинтар – це величезна історична територія, що потребує постійного догляду. З чим стикаєтеся в процесі її утримання та збереження?

На території «Музею Личаківський цвинтар» близько двохсот пам'яток історії монументального мистецтва, внесених у перелік пам'яток ще в ХХ столітті різними рішеннями облвиконкомів. Частина їх – радянські поховання. Триває процес, щоби не вносити їх у державний реєстр, адже вони були важливі для тієї епохи. Радянська влада маркувала простір своїми символами. Тепер ми повинні переосмислити й переглянути цей список пам'яток і,  можливо, внести нові.

Що стосується надмогильних споруд, то деякі з них потребують ремонту. Однак в законі чітко сказано, що догляд могил є обов'язком родичів покійних або тих, що мають повноваження доглядати ці поховання. Тому намагаємося координувати ці питання, щоби знайти оптимальні варіанти підтримки й ремонту.

Щодо території, то це одна з найбільших проблем, яка полягає в тому, що бракує людей для догляду. Личаківський цвинтар займає велику площу, отже, щоденне прибирання його потребує значних людських ресурсів.

Зараз у музеї працюють сорок людей, десять із яких залучені до прибирання території. Проте не вистачає ще близько п'яти працівників для забезпечення належного догляду. Важко знайти людей через війну, багато хто виїхав або ж перебуває на фронті. Якщо хтось зацікавлений, може звернутися до адміністрації музею!

Що скажете про безпеку на території цвинтаря, особливо в нічну пору?

У штаті музею є сторожі, які здійснюють спостереження за територією. На території цвинтаря встановлені відеокамери.

Які основні зміни відбулися на кладовищі за останні роки?

Найбільша зміна, яка відбулася на території Личаківського цвинтаря, пов'язана з Полем почесних поховань. До повномасштабної війни там був меморіал, який в народі називали «Марсове поле», тепер на цьому місці маємо поховання наших Героїв. Це дуже важлива зміна, яка, на жаль, болюча для кожного з нас…

Крім того, спостерігаємо збільшення кількості реставрованих об'єктів. Маємо добру співпрацю в рамках українсько-польського проєкту збереження спільної культурної спадщини. У межах цього проєкту відновлюють надгробки. Відколи цей проєкт діє, вже відновили понад 150 надгробків. Українські та польські реставратори працюють разом, щороку складають план роботи, вибирають певну кількість об'єктів для реставрації і виконують ці роботи впродовж року.

Відреставрована гробниця родини Мосінг

Відреставрована гробниця родини Кіліяновичів

Як вдається зберігати історичні пам'ятки на території Личаківського цвинтаря?

Збереження історичних пам'яток забезпечується через їх реставрацію. Крім цього, адміністрація музею за гроші від господарської діяльності здійснює ремонт та вирівнювання надмогильних плит, якщо вони перекосилися чи просіли. Ці роботи намагаємося виконувати самостійно, наскільки дозволяє наш ресурс. щороку цим займаємося. Звісно, це не ті обсяги, яких би нам хотілося, але працюємо в межах доступних можливостей.

Чи запланована реконструкція або розширення Личаківського цвинтаря в найближчі роки?

Територія, на якій розташований Личаківський цвинтар, обмежена забудовою з усіх боків, тому розширити її для цивільних поховань неможливо. Опікуємося тією територією, яку маємо, і поєднання якихось ділянок в межах цього простору є фактично неможливим.

Як вирішуєте питання обмеження місць для нових поховань?

Відповідно до нормативних документів, затверджених Львівською міською радою, на території Личаківського цвинтаря можна здійснювати поховання тільки прямих родичів, тобто батьки можуть бути поховані поряд із дітьми, а чоловік поряд із жінкою. Також тут відбуваються поховання відомих діячів, які зробили значний внесок у розвиток міста, громади або цілої нації.

Фото з відкритих джерел

Пропоную поговорити про ще одне важливе місце – Меморіальний комплекс Героїв України. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. Торік Львівська міська рада оголосила конкурс, на якому обрали проєкт військового цвинтаря. Натомість у місті почалися суперечки щодо вибору проєкту-переможця. Згодом почалися зустрічі з родинами полеглих, щоб доопрацювати проєкт. Міський голова Львова Андрій Садовий згадував, що вже відбулися кілька десятків таких зустрічей і є невеликий відсоток незгодних з проєктом. Чи буваєте ви на таких зустрічах і що саме просять замінити родичі полеглих?

Читайте також:  Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Зустрічі з родинами відбувалися протягом тривалого періоду минулого року, їх було понад 20. Під час них обговорювали пропозиції родин щодо меморіального комплексу. Основні пропозиції стосувалися надгробних споруд, зокрема хрестів і колумбаріїв. Усім родинами, які беруть участь у зустрічах, роздають анкети для запису своїх пропозицій. Усі зібрані пропозиції передані архітекторам, які перемогли в конкурсі, для доопрацювання концепції. Після цього, як архітектори доопрацюють концепцію, розпочнеться процес розробки проєктно-кошторисної документації та отримання необхідних дозволів і погоджень згідно з чинним законодавством. Аж тоді почнеться спорудження меморіалу.

Скільки таких зустрічей ще заплановано і чи є умовний дедлайн, щоб вийти на спільний результат?

Коли концепція буде доопрацьована, ще кілька зустрічей проведуть для того, щоби показати її, обговорити з родинами. Відтак будемо рухатися до наступних етапів.

На вашу думку, чи не зарано втілювати проєкт? У інтерв'ю «Твоєму місту» ректорка Харківської школи архітектури наголошувала, що відомі в світі проєкти, зокрема військове кладовище у Вашингтоні, обговорювали і споруджували після закінчення війни.

Будівництво меморіалів завжди викликає дискусії. Так є в усьому світі. Погоджуюся з колегами, що дискусії потрібні. Львівська міськрада організовує зустрічі для обговорення, щоби доопрацювати важливі моменти. Ці розмови тривають. Це правильний підхід, так і має бути. Лише через обговорення зможемо досягти консенсусного рішення щодо спорудження меморіалу.

Процес поховання потребує чіткої процедури. Як це відбувається?

Вважаю, що у Львові дуже добре організований процес поховання. Міська рада взяла на себе всі витрати, пов'язані з цим. Якщо говорити про Поле почесних поховань, наші робітники копають могили, а ми забезпечуємо сам процес поховання на території. Церемоніал організовують різні структурні підрозділи Львова. Личаківський цвинтар відповідає за догляд території: постійне прибирання, вивезення сміття, насипання доріжок і забезпечення належного стану доріг. Ці питання вирішують через музей.

А як щодо невідомого воїна, похованого на території меморіального комплексу? Чи триває процес ідентифікації?

На жаль, ми досі не знаємо його імені…

Керуючий справами виконавчого комітету ЛМР Євген Бойко наголошував, що не варто називати Поле почесних поховань Марсовим полем. А хто мав би ініціювати зміну назви цього кладовища? Чи є вже якісь пропозиції, варіанти? Хоча його офіційно називають Меморіальним комплексом Героїв України, чи буде ще якась додаткова назва?

Міська рада і ми на території нашого інформаційного центру постійно акцентуємо увагу на тому, що це Поле почесних поховань. Ми не використовуємо назву «Марсове поле». А щодо того, як саме називатиметься це місце після втілення проєкту, думаю, дійдемо згоди.

У жовтні вандали здійснили наругу над могилами Героїв. Чи діє цілодобова охорона на території комплексу?

На території старої частини цвинтаря працюють відеокамери, також є сторожі, які чергуються. На Полі почесних поховань є цілодобова охорона, механізм її роботи ми створили спільно з муніципальною вартою.

Чи вдалося перенести всі останки радянських солдатів із меморіалу?

Наразі здійснюємо завершальний етап ексгумаційних досліджень. Плануємо закінчити їх до кінця вересня цього року. Після цього розпочнеться процес перепоховання останків, виявлених під час досліджень. Ці останки будуть перенесені в інше місце для належного поховання.

У вас функціонує інформаційний центр. Хто і з якою метою туди звертається?

Цей проєкт був розроблений для забезпечення належного відвідування Поля почесних поховань. Ми дали можливість маломобільним групам населення відвідувати це місце: в інформаційному центрі є інклюзивний санвузол, сповивальний столик. Також є мультимедійний екран, де можна знайти інформацію про конкретну могилу. Це дозволяє родичам, друзям, побратимам воїнів швидко знайти потрібне місце поховання, просто ввівши прізвище та ім'я загиблого. В інформцентрі можна зігрітися, працівники завжди готові запропонувати чай або каву.

Антоніна Костик

Фото: Твоє місто, Павло Богайчик

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.