Журналістка Сандра Вовк, яка спеціалізується на темі культури, заглянула до кількох львівських майстерень і центрів, щоб проаналізувати і розповісти, як у Львові змінюється сучасне мистецтво.

Найбільші зміни відчули саме мистецькі галереї, які розлетілися по всіх куточках міста – їхня загальна кількість на сьогодні наближається до 80. Нові заклади відчинили свої двері, а старі, добре знані локації, відкрили думки до переосмислення їх простору, аби представити ту хвилю українського мистецтва, що з швидкістю народжується у відповідь на сьогоденні події. Але жодна з цих трансформацій не змогла відбутися без бурхливих реакцій львів’ян, які поставили кураторам питання: «Чому саме тут і чому саме зараз?»

Львів, місто, яке довгий час асоціювалося виключно з класичними формами мистецтва, де б ти не глянув, – тепер без сорому встановлює неконформістські сучасні скульптури посеред парків та показує гострі п’єси у своїх знаних театрах. 

Лише за один тиждень прогулянки Львовом стає очевидно: місто суттєво розширило свої мистецькі горизонти не лише у просторах, де тепер можна побачити мистецтво доступно й сучасно, а й у темах, які ці простори більше не бояться піднімати та обговорювати. Реальність, на жаль, сумна – війна страшна й болюча, тож усі митці, нові та досвідчені, звернулися до творчості як до способу виплеснути емоції та знайти рідну душу у своїй публіці.

Попри це, куратори також перестали боятися дивувати й кидати виклик своїй аудиторії, добираючи для показу мистецтво, що балансує між «класичним» і «академічним», навіть якщо воно не створене у XIX столітті чи раніше, та більш сучасними, сміливими роботами, інсталяціями, нетрадиційними матеріалами. І хоч дискусій навколо цього достатньо, львівські митці наголошують: загальний настрій є значно спокійніший і водночас сміливіший, ніж його намагаються подати.

Читайте також: «Маленький принц» на даху і мистецтво замість готелю. Що відомо про новий простір на Шота Руставелі у Львові

Кураторка мистецького простору Zenyk Art Gallery, Христина Береговська, поділилася щодо цього своєю думкою з «Твоїм містом»:

«У Львові перестали боятися змін. Бо вже війни перестали боятися. Львів завжди був консервативний, ми - Галичина, у нас тут дуже багато було канонів, i був великий страх змінити ці канони. Але коли почалася війна, то ця остання крапля страху зникла. Разом із цими змінами, мистецькі простори почали експериментувати з експозиціями, більше не обмежуючись одними і тими ж старими та класичними роботами, які раніше показували у великих міських галереях.

Зауважимо, що Zenyk Art Gallery запрацював у лютому цього року на вул. Шота Руставелі, 7. За пів року простір відвідало 70 000 людей.

ZAG Gallery

І мистецтво, і культура нарешті сколихнули людей. Вони взагалі змінили парадигму нашої експозиційної діяльності, її сенсів. Вони змінили місію і візію загального мистецтва».

Простори на кшталт ZAG із виставкою «Рай:Пекло» чи Палац Мистецтв із проєктом «Оаза?» стали місцем для вираження реакції та переживаннь багатьох українських митців на труднощі війни. Це роботи, які не обов’язково вписуються в «академічний» стиль, але набувають більш абстрактних форм, від того не стаючи менш вражаючими. Поруч із абстрактними скульптурами «військової феї» можна побачити розпачливі олійні полотна київського неба – і все це не виглядає постановкою, а сприймається справжнім.

Виставка «РАЙ/ПЕКЛО» в ZAG — це 145 робіт 66 авторів: від графіки Альбрехта Дюрера й ікон XVI ст. до сучасного українського мистецтва, створеного з металу, бетону, шамоту, скла та емалі

Виставка сучасного мистецтва «ОАЗА?»

Втім, всупереч поширеним уявленням, чимало львівських мистецьких просторів також відіграють величезну роль у використанні відносно безпечного становища міста, аби зберігати й показувати роботи, врятовані з інших куточків країни. Це знімає частину тягаря з плечей інституцій у Києві чи Харкові й водночас дає львів’янам можливість бачити шедеври класичного мистецтва поряд із новими роботами.

Такий баланс лише підсилює статус Львова як мистецького міста й відкриває простір для ще більшого культурного розвитку. Часто цей процес пов’язаний із серйозними труднощами – адже мова йде про порятунок робіт від ризику знищення росіянами та їхнє «лікування» в процесі.

Багато робіт в ZAG є саме такими – позичені з Харківського музею, щоб не тільки показати їх львівʼянам, які могли ще не бачити жодної з них до цього, а й вберегти їх у відносній безпеці. Іншими прикладами операцій рятування робіт є проєкти Леоніда Марущака, що з 2022 року перевозить роботи з прифронтових міст як Бахмут, рятуючи їх він винищення.

Коментуючи цей процес евакуації мистецтва, Христина Береговська прояснює: «Я дуже багато занурилася, як докторка наук, в тему шляху евакуації творів мистецтва в час повномаштабної війни. Це жахливий шлях. Більше половини творів, які пройшли евакуацію, мусіли поміститися в один вагон, хоча робіт було стільки, що вартувало б розмістити в п'ятьох. Потрібно було впихнути те, що не влізало, в один вагон. Можна собі уявити, який був спосіб перевезення і транспортування. Частина робіт просто «мертва». Вони зберігаються в бункерах, де навіть миші не живуть.

Маючи можливість виставляти такі роботи, ZAG фактично легально відновлює їх та дарує їм нове життя завдяки експериментальним виставкам».

Все ж, це не означає, що львівський мистецький світ не зважає на реакції місцевих, яким може бути незрозумілим раптовий вибух експресії та виставкової активності у місті. Після свого широко обговорюваного скульптурного проєкту у Стрийському парку під назвою «Скульптурний маршрут», куратор Павло Гудімов відповів «Твоєму місту» на запитання про цей великий мистецький «бум» у Львові:

«Як на мене, йдеться не тільки про сучасне мистецтво. Ми говоримо про те, що реакція на війну, на повномасштабне вторгнення, вона у різних професійних колах є зовсім різна. Mи бачимо театральний бум, ми бачимо музичний бум, але, думаю, що мистецький бум, можливо, не такий гучний, але він вже так само почав відбуватися».

«Скульптурний маршрут» у Стрийському парку 

Продовжуючи, він зауважив, що Львів за останні три роки має 40% приросту культурних інституцій. Це величезний, каже Гавло Гудімов, плацдарм, який виникає, не домовляючись.

«Ми говоримо про те, що ця війна додала якоїсь впевненості саме в мистецькій галузі. І коли кажемо про Київ, а там лише 15% приросту, повірте мені, столиця завжди дивиться на Львів. Іноді заздрить, іноді дає свою відповідь».

«Я! Галерея»

Як куратор, Павло Гудімов відповідає і за свої мистецькі простори, розташовані в старих львівських квартирах – «Я Галерея» (вул. Шота Руставелі, 8) та «Я Галерея: Пентхаус», який запрацював торік. До речі, останній розташований у будинку початку ХХ століття на вулиці Зеленій, 20, який збудували для Давіда Векслера – власника фабрики, яка була у подвір’ї. Артпростір є на останньому поверсі.

Це місця, які існують не лише для показу робіт талановитих митців, як-от Юрія Денисенкова, але й самі стають витвором мистецтва завдяки відновленому простору.

Виставка «Вісім зникаючих покоївок» Юрія Денисенкова / Фото: zaxid.net

«Тут ти приходиш дивитися живопис в живописі. І виставка, і стіни, і простір сам - це робота тонких художників, в тому числі концептуаліста і художника, Володимира Костирка, який, по суті, придумав цей концепт. І в Києві, і у Львові наші інституції розташовані в будинках, які були зроблені в перші десятиліття XX століття. Коли ми робили це в Києві, то не задумувалися особливо над тим, яка це велика архітектурна спадщина. В той час у Львові ти про це не можеш не задумуватися. Це унікальна садщина, зроблена прекрасними архітекторами і замовлена промисловцями, банкірами і так далі».

Разом із іншими львівськими креаторами Павло Гудімов також започаткував Львівський тиждень скульптури, частиною якого став проєкт у Стрийському парку. Відповівши на питання про ключову роботу «Впевнена», він не погодився, що вона належить саме до сучасного мистецтва, й пояснив її значення:

«Звісно, скульптура – це поняття дуже розмазане на сьогоднішній день. Тому, коли ми говоримо зараз про прошук нової форми, особливо, коли ми говоримо про публічний простір, то в нас це ще неорана нивка. І я не прогадав з тим, що вона має бути одним з ключових творів мистецтва, яка явно сколихне. Вона й сколихнула».

Скульптура "Впевнена" / Фото: ЛМР

Митець пояснює, що робота Василя Корчового виявилася дуже резонансною, і він чудово розуміє, чому: дуже огрядна, жіноча гола фігура. У впевненій позі, а руки в боки.

«І вона викликала дійсно хвилю і обурення, і дискусії, і підтримки. І це було прекрасно, тому що це справжній мистецтвський твір. При тому Корчевий працює в дуже традиційній техніці. Він займається і меморіальною, і станковою скульптурою. Але його чесна позиція не є по своїй суті контемпорарійним артом. Це такий нормальний, «файн арт». Та вона набула зовсім іншого значення і стала однією з найвідоміших скульптур. Завдяки тому, що потрапила в правильне місце, в правильний час, і в правильний настрій суспільства».

Читайте також: Нові власники розкрили деталі щодо будинку в центрі Львова, який за 50 млн грн придбала компанія, пов’язана з місцевим бізнесменом

У той час як більшість львівських галерей працюють над поєднанням класичного й сучасного мистецтва, деякі інституції обирають радикально новий шлях. Однією з них став «Mercury Art Center», який нещодавно придбав і опанував новий простір на вулиці Січових Стрільців площею 2000 м квадратних та почав створювати виставки, максимально показуючи нестандратне і нове сучасне мистецтво. Цьогоріч у серпні там відкрили виставковий проєкт Олега Тістола «Тіні Імперіалу», а опісля споруду зачинять на ревіталізацію та трансформують в артцентр.

Над запуском артцентру розпочали роботу за місяць до повномасштабного вторгення, а в лютому 2024 року інституція відкрила двері для відвідувачів за тимчасовою локацією на площі Міцкевича, 10. 

Під час огляду їхньої двогодинної експозиції, розташованої у просторі колишнього готелю «Imperial», керівниця мистецьких програм центру Анна Хома розповіла про інституцію:

«Наша місія – популяризувати українське мистецтво. Воно звучить так трішки популістично, але так дійсно є. Окрім виставкової діяльності, ми займаємося реалізацією та колекціонуванням мистецтва. Наша збірка налічує понад 6 000 експонатів. Також ми відкрили перший на Заході України аукціонний дім мистецтва. Ми завжди експериментуємо та шукаємо найефективніші шляхи підтримки українського мистецтва».

Виставка «Тіні Імперіалу» / Фото з Facebook Mercury Art Centre

«Меркурій» вражає, та водночас залишається під загрозою нерозуміння з боку тих, хто не готовий до експериментальних робіт і нетрадиційних форматів. Команда ж центру це усвідомлює й сміливо вибудовує амбіційний курс на створення мистецького хабу.

Анна Хома наголошує, що головна мета їхнього простору – зробити мистецтво доступним для всіх.

«Можливо, хтось це сприйме так, що ми спрощуємо концепції й мистецтво. Але для мене, наприклад, показником є моя мама. Вона працює в поліції, дуже освічена, має дві вищі освіти, але в неї з мистецтва лише я, – усміхається Анна, – Відповідно, коли вона приходить на виставку, я завжди цікавлюся її враженням, чи все було зрозуміло, і чи побачила для себе щось нове».

«Коли ми кажемо «популяризувати», це означає зробити його доступним у різний спосіб. Тобто, людина має відчувати себе комфортно, прагнути дізнаватися нове, а не навпаки. І багато відвідувачів, до речі, пишуть відгуки «дякуємо, дуже цікаво, що є пояснення, від автора, від куратора», – додала вона.

Львів поступово зміцнює свій статус культурного центру, який охоплює всі вікові категорії, ідеї та стилі, залишаючись водночас гордо і без вибачень українським. Цим процесом місто фактично запрошує до діалогу: що таке українське мистецтво для кожного з нас? 

Сандра Вовк

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_______________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.