Українська школа змінюється: зарплати освітянам підвищать, але не всім; старша школа готується до реформи, але без участі батьків тут не обійтися; війна впливає не лише на знання дітей, а й на те, чому 50 тисяч школярів на Львівщині досі не ходять до місцевих освітніх закладів, чому учні старших класів виїжджають і чому в селах доводиться закривати школи. Про це в розмові зі Світланою Жаб’юк для «Клубу експертів та експерток» розповів директор департаменту освіти та науки Львівської ОДА Олег Паска.

– Яка зараз середня зарплата вчителя і якою буде з нового року, зважаючи на те, що в держбюджет на 2026-й заклали її підвищення?

– Середня зарплата – умовне поняття. Коли в школу після вишу приходить молодий фахівець, він має мінімальну ставку 7000 гривень, що не мотивує добрих студентів ставати учителями. Ухвалено, що зарплата зросте в два з половиною рази. Це дасть можливість втримати учителів, підтримати їх. Від ідеї збільшити кількість годин навантаження відмовилися. Сподіваюся, що до цього не повернуться, бо 22 години навантаження – насправді щонайменше 45 годин на тиждень, враховуючи підготовку, перевірку завдань, класне керівництво, заповнення журналів.

– Чи зросте зарплата працівників дошкільних закладів і яка там ситуація?

– Ні. Наш департамент звертав увагу на те, що якщо не підвищити зарплату в дошкільній і позашкільній освіті, зрештою, у вищій школі, то руйнуватиметься система. Щодо дошкілля й позашкілля зарплата визначається відповідно до нормативів Кабміну і фінансується з місцевих бюджетів. Не кожен може доплачувати більше. А зарплата вчителів фінансується переважно з держбюджету завдяки освітній субвенції.

– Скільки і яких учителів бракує, окрім математиків, фізиків, про яких говорять постійно?

– Бракує вчителів англійської мови, інформатики. Бо випускники цих факультетів ідуть у IT, міжнародні організації, бізнес. Іноземна мова, математика та інженерні спеціальності зараз дуже затребувані. Добрий фізик, хімік також на вагу золота.

Офіційна кількість вакансій прихована, і це загрозливо. Щоб отримати зарплату, вчителі змушені добирати навантаження. Часто вчитель фізики викладає математику або й інші дисципліни, які не мають стосунку до його предмета.

За дослідженням УЦОЯО міські діти мають у середньому в три-чотири рази вищий рівень знань, аніж сільські. Цей розрив через розпорошування уваги сільських учителів внаслідок навантаження різними предметами. Є й такі сільські школи, які кращі за міські, але загальна тенденція отака.

– Через це на Львівщині закривали й об’єднували школи, робили опорні, довозили дітей із декількох сіл в один освітній заклад?

– За законом клас утворюється зі щонайменше п'яти учнів. Школи об’єднують, коли мало учнів, інакше створюються класи-комплекти, що погіршує якість освіти. Громади можуть закрити школи, де менш ніж 45 учнів (з вересня 2026 року 60), і довозити дітей до більших шкіл або фінансувати свої школи власним коштом, бо Мінфін не виділятиме освітніх субвенцій. Зміну до 60 учнів вважаємо необґрунтованою, бо в дев'ятирічках при такій кількості утворюються повноцінні класи.

– Є інформація, що на Львівщині мали б закрити ще 54 школи.

– На Львівщині через зменшення кількості учнів щороку закриваються школи або понижується їхній ступінь. Система освіти є просто індикатором, наслідком політики народжуваності. Коли у 2005–2010 роках керівництво держави доплачувало суттєві суми, на Львівщині був сплеск народжуваності – плюс 35 000 дітей за п'ять років. Це 12% всіх учнів (станом на 2020-й було 300 000 учнів). І це лиш один інструмент. Треба популяризувати багатодітність, зокрема в медіа.

– Троє дітей – це дуже дорого. Навіть у країнах з кращим добробутом є тенденція до зменшення народжуваності. А в нас ще додається питання безпеки.

– Так питання не можна ставити, бо кожна дитина дорога для батьків. Прогнозую, що кожна громада матиме програму підтримки багатодітних сімей. Лиш би не було пізно. Це серйозне питання національної безпеки і виживання громади. Для деяких керівників місцевих громад основним критерієм розвитку є наповненість шкіл, бо це означає, що люди можуть забезпечити сім’ї, мають роботу. Ми живемо в епоху боротьби за людей та інтелект. Різні держави виманюють наших кращих дітей, створюють їм умови. Для прикладу, пропонують вступ без іспитів і безкоштовне навчання.

– За кордон зараз виїжджають старшокласники, і хлопці, і дівчата. Скільки таких уже покинуло Львівщину?

– Є така тенденція, особливо в 10–11-х класах, пов'язана не тільки з війною. Приблизно порахую: зменшення кількості вступників у профтехосвіті після 11-го класу (на 2000) і тих, що не вступили у виші (ще 2000) – це, грубо беручи, 5000 учнів, тобто до 15%.

– Ректорка Львівської політехніки під час нашого інтерв’ю сказала, що коли дозволили виїзд, студенти перших курсів також забирали документи.

– Ми недооцінюємо свою освіту і середовище. У нас хороша технічна освіта. Не секрет, що технічні спеціальності ЛНУ імені Франка становлять 40–50% його міжнародного рейтингу.

– Цього навчального року учні, які переїхали до нас із прифронтових міст, мали б піти у місцеві школи. Але не всі пішли.

– Є така проблема. На початок року у Львівській області було 50 000 учнів, які дистанційно навчаються у своїх школах, плюс 8000, які навчаються в місцевих школах Львівщини. Очне навчання дає кращі знання, бо дистанційка в нас переважно непрофесійна, фахівців важко зібрати. З професійною немає значення, де дитина вчиться. У Львові такою є Українська дистанційна школа, яка другий рік поспіль має 200-бальників, дає якісні знання. Там працюють фахівці Львівської політехніки і дуже круті вчителі, які на початку стали волонтерами. А діти навчаються тільки дистанційно – з-за кордону або окупованих територій, де взагалі складно працювати.

Дітей, які зазвичай вчаться дистанційно, тримає середовище, друзі, вчителі. В умовах психологічної травми унаслідок війни, коли їхні домівки розбиті, знищені, школа дає дітям психологічну стабільність, позитив. За законом це вибір дітей і батьків, останнім важко ухвалити рішення, щоб дитина пішла в школу за місцем проживання, хоча це правильний крок, який допоможе знайти нових друзів, краще вчитися, мати більші можливості.

– Це, як правило, підлітки, які не соціалізуються, живуть у віртуальному світі?

– Так. Міністерство намагалося вирішити цю проблему. Все впиралось у те, що багато вчителів і деякі діти залишилися в прифронтових містах, ходять до школи. В інших країнах ти зобов'язаний ходити в школу, в деяких дозволяють суботню або недільну, і діти паралельно вчаться дистанційно в українській.

– Хіба не логічно зберегти школи на окупованих і прифронтових територіях, доплачувати вчителям, але щоб діти все ж таки соціалізувалися?

– Це питання до Міносвіти, освітньої політики. Є страх, що якщо діти підуть, то школи з часом закриють.

– Це складна ситуація. Бо школи закриваються в громадах, де діти є…

– Ні, ВПО в нас зазвичай у містах, великих містах.

– А чи мають ці діти світло під час онлайн-навчання? У нас же ж бувають тривалі знеструмлення. Чи всі школи Львівщини забезпечені генераторами, безперебійним електропостачанням?

– Зараз практично всі школи мають генератори. Ми навчилися гнучко реагувати на виклики. Якщо школа опалюється твердим паливом, то навчання можуть починати, коли достатньо світла, для прикладу, о 10:00. Коли ж для опалення потрібна електрика, то міста використовують генератори. В крайніх випадках збільшують зимові та зменшують осінні/весняні канікули. Намагання запропонувати єдиний «рецепт» зашкодить. Ще перед початком 2022/2023 навчального року ми розробили рекомендації на різні випадки.

– Ви не підтримуєте рекомендацію МОН, щоб збільшити тривалість зимових канікул, вчитися по суботах?

– Ні. Кожна громада відчуває, як їй краще вийти із ситуації. Показники ЗНО щодо Львівщини не демонструють суттєвих втрат позицій.

– Чи підтримуєте ви ініціативу уряду про безоплатне харчування всіх учнів?

– До 4-го класу дітей треба годувати, бо тоді формуються харчові звички. У старших класах харчові звички вже сформовані. До того ж це фізично неможливо, бо їдальні розраховані на 50–100 учнів, і це зриватиме навчання. На прифронтових територіях діти часто не мають що і де їсти, можливо, тому ухвалили таке рішення. Варто придумати механізм індивідуального підходу, нераціонально робити харчування для всіх.

– То через війну в нас нерівний доступ до освіти?

– Ні. Є Всеукраїнська школа онлайн, дистанційні курси. Зараз система освіти – не тільки школа. Нинішнім дітям легше себе знайти у житті, аніж дітям 20–30 років тому, до доби інтернету. Проте діти на прифронтових територіях не мають як зосередитися, і це впливає на рівень навчання.

– Гаджет – це засіб для навчання, але водночас він розфокусовує увагу. Чи маєте якісь дослідження про це?

– Головне у навчанні – вміння зосереджуватися. Соцмережі та інтернет порушують концентрацію. Намагаємося це впорядкувати, запропонувавши обласному учнівському парламенту ухвалити рішення самому за допомоги експертів. Є багато приватних і комунальних шкіл, де діти складають телефони в ящичок біля учительського стола, а після уроку забирають. Гаджет – серйозний виклик для вчителя, але він важливий під час тривог для зв'язку з батьками.

– Ми перейшли на Нову українську школу, не всі мали підручники, багато з них було онлайн, тому й виробилася звичка використовувати гаджет під час уроку.

– Реформа НУШ спонукала до швидкого написання нових підручників. У поспіху часом втрачалася якість. Старі підручники з точних наук були практичніші, цікавіші. Зараз їх пишуть переважно науковці, але краще за вчителів ніхто підручників не напише. Я консультував з приводу написання одного неформально, і ми стикалися з дивними аргументами експертів. Таке враження, що це для усунення конкуренції з тими, в кого більше грошей. Це перетворене на бізнес, який треба зупинити. Іван Вакарчук (колишній міністр освіти та науки. – Ред.) хотів вирішити це після ЗНО, щоб автори підручників відправляли їх на рецензію в іншу область, але до цього не дійшло.

– Чи потрібно так багато підручників? Різні варіанти навчання, щороку нові підручники з того самого предмета… І що з підручниками з англійської, які батьки купують?

– Постійна зміна програм і підручників – це просто бізнес, який треба зупинити. Щодо англійської: не розумію, чому не зробити, як у Польщі – викупити права на кембриджські чи оксфордські видання і надрукувати. А зараз батьки справді змушені їх купувати.

– Чому в нас така ситуація з математикою? Чи це може бути пов’язане із запровадженням НУШ?

– Рівень знань учнів з математики зараз приблизно такий, як і в 2017-му. Був спад у 2022-му, але ми повернулися до попередніх показників і вони мене не турбують. А от читання мене турбує, тут ми з 2016-го щороку падаємо. За американськими дослідженнями 1960-х на долю людини, її успішність найбільше впливає вміння читати. Це ключові навички, які треба закладати в молодшій школі. Якщо дитина не читає, то не зможе осягнути математику, хімію, англійську.

Маємо приділяти увагу читанню, тому створили і розвиваємо платформу «Книгокрай» і робимо багато іншого. В книжці «Прихована історія американської освіти» одного з кращих учителів Нью-Йорка Джона Тейлора Гато описаний такий приклад. При наборі в американську армію новобранці проходили тест з читання, не прив’язаний до Міносвіти. У час Першої світової з ним упоралися 90%, Другої світової – 80%, у 1960-х – 60%.

Те саме відбувається і з нашою системою освіти, бо ми є частиною глобального світу. Маємо дивитися на зміни, порівнюючи не з минулим роком, а з часами відновлення незалежності. Тоді легко зрозуміємо, куди рухаємося і які висновки з цього зробити.

– І куди? Як профіль нашого школяра відрізняється від школяра з 1990-х?

– Теперішні діти стали більш розкуті, відповідальні, самостійні, аніж діти епохи розвалу радянської імперії. Коли це покоління прийде до влади, то прагматично дбатиме про інтереси країни. Ми завжди комусь щось були винні, мали комплекс меншовартості. Вони його не мають завдяки інтернету, спілкуванню, знанню іноземних мов, поїздкам за кордон.

Попри позитиви, є питання до реформи НУШ, зокрема щодо технічних спеціальностей. Чому НУШ обрали як єдину правильну модель? Багато шкіл обирають інші програми, як-от «Інтелект». Треба інтегрувати найкраще з тих програм, оскільки різниця в навичках читання і навичках математичних між НУШ та «Інтелектом» дуже серйозна.

– Маю досвід навчання дітей за обома програмами. «Інтелект» структурованіший і зрозуміліший, там більш посилена програма, але коли набирають учнів з різним рівнем підготовки, батьки розчаровуються, бо тоді з дитиною треба більше займатися. Чи має бути відбір у початковій школі?

 – Ми не можемо робити відбір. Маємо забезпечити кожній дитині однаковий доступ до освіти. Треба модернізувати НУШ, використовуючи досвід інших проєктів. Мовиться не про амбіції авторів проєкту, а про долю дітей. Бо добра річ у школі додає дитині шансів на успіх у житті.

– Ми раніше дивилися на оцінки. Теперішні батьки можуть сказати, що не варто вимагати від дитини хороших оцінок з усіх предметів. До того ж оцінювання в школі змінили: за одну контрольну можуть ставити три оцінки.

– Департамент освіти й експерти проти такого оцінювання, воно має бути зрозумілим для батьків і дітей. Дивно, чому окремі автори цієї нормативки і люди з Міносвіти впираються, щоб цього не скасувати.

– Не знаю, чи вже розібралися вчителі, але точно не всі діти і батьки.

– Розповім вам інсайт, як учителі тепер виставляють оцінку: вони розуміють рівень дитини і ставлять оцінки, тримаючи в голові середній бал, а потім з цього знову його виводять. Цю каторгу для вчителів треба скасувати. Оцінка – не вирок, а діагноз. Вона має виконувати не каральну, а спонукальну, розвивальну функцію. Дитина йде до школи, щоб зрозуміти, чи вона попрацювала, засвоїла матеріал, чи щось упустила і має догнати. Це мотивація для висновків.

– Навантаження на учнів у школах доволі велике. Хтось із учителів радить вибрати два-три предмети і досягати найвищого рівня, не намагатися вивчити все на найкращу оцінку. Яка ваша рекомендація як освітянина?

– Треба шукати талант і те, до чого дитина має схильність, а не казати, що всього іншого їй не треба. Ми вивчаємо різні предмети, щоб наш мозок працював і був здатен виконувати різні завдання. Що краще вчимося, то більший потенціал мозку, то краще він справляється із завданнями і може більш творчо працювати. Тому навчання в освітньому закладі – це про розвиток.

– Як відбуватиметься реформа середньої школи. Що буде з Фізико-математичним ліцеєм, Академічною і Класичною гімназіями?

– Фізмат залишається. Академічна гімназія теж, але буде ліцеєм. Доведеться змінити назву. Такі профільні ліцеї потрібні. Діти до 9-го класу вчаться так, як у звичній школі, а в старшій обирають профілізацію. Якщо обрали профіль, для прикладу, точні науки, то матимуть із них шість уроків математики чи фізики на тиждень, що дозволить краще підготуватися до вступу. Тоді репетитор не дуже знадобиться.

Фізико-математичний ліцей є таким прикладом, але він однопрофільний. А в Шептицькому є приклад класичного ліцею згідно з реформою, яку впроваджує МОН, бо там шість профілів, вся міська молодь зібрана в одному ліцеї. Туди запросили дуже сильних учителів з усього міста. В дітей хороші результати, за результатами ЗНО мають 200-бальників. У такому закладі можуть бути різні види навчання і позашкільної діяльності: футбол, волейбол, шахи, танці, оркестр. Таке різноманіття можливе, коли дітей багато.

– Тобто в 10–11-х класах діти нормально вчитимуться у школі, а не готуватимуться паралельно до ЗНО з репетиторами?

– Багато залежить від місцевих громад – наскільки правильно вони зрозуміють реформу старшої школи. Якщо є шанс узяти сильного вчителя з сусідньої дев’ятирічки, то треба це зробити. Треба шукати найкращих вчителів у громаді для ліцею. Однак переймаюся тим, що це може бути за принципом родичання або через політичні моменти. Так можна завалити реформу старшої школи, не відчуваючи відповідальності перед дітьми. Тому сподіваюся на активну участь в реформі громад, батьків.

– Мають бути конкурсні відбори вчителів?

– Відповідно до закону «Про повну загальну середню освіту» до 1 вересня 2027 року у всіх профільних ліцеях мають відбутися вибори на посаду директора, а потім конкурси на посаду вчителя. Громади мають це контролювати. Тут не вплине ні департамент, ні Міносвіти, бо ми не маємо інструментів, щоб змусити вибирати найкращих. Батьки, цікавтесь, що відбувається в закладах, які мають намір зробити або вже роблять ліцеями. Це шанс для ваших дітей!

– Тепер учителі вчать і водночас мають додатковий заробіток з репетиторства. Це може залишатися чи ні?

– Якось Іванові Вакарчуку сказали, що теперішні вчителі заробляють, бо займаються репетиторством. Він усміхнувся і відповів: «Нарешті знання почали цінувати». Заборон не буде. Але правильно організовані ліцеї в більшості вирішать питання репетиторства, бо діти зможуть здобути знання при такій кількості годин і фахових учителях. Там будуть усі обов’язкові предмети, просто різна кількість годин залежно від профілю.

– Ви казали, що, згідно з дослідженнями, на успішність дитини впливають не тільки школа і вчитель. А що ще?

– Кількість книжок удома. Чи читають батьки і діти. Залежить, якою мовою спілкуються вдома. Якщо українською, то в дітей вищі шанси краще вчитися. Бо нею побудована наша система освіти. І ті, для кого українська рідна, швидше і краще сприймають матеріал. Їм не треба перекладати, вони не тратять час, розуміють термінологію. Тому знання української мови з дитинства – один із чинників.

І ще цікавим чинником вважається той, чи є улюблені вчителі. Тобто вчитель – це не тільки людина, яка навчає компетентностей, як прописано в законодавстві, а найперше є особистістю. Якщо хочемо, щоб наших дітей вчили особистості, це мають бути найкращі люди, яким треба добре платити.

Текст: Марічка Ільїна

Фото: Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.