У Львові триває трансформація Пагорба Слави: демонтують радянську символіку і здійснюють ексгумацію поховань. У травні тут повалили колони при вході на меморіал. «Твоє місто» дізналося, як планують переосмислити цю територію та якими новими сенсами наповнити цей простір.

Декомунізація

 

«Пагорб слави впав», – повідомив керуючий справами виконкому міської ради Євген Бойко 27 травня, коли на вході до меморіального комплексу на Пасічній, 50 повалили колони, які були вхідною брамою на меморіал. І додав відповідне відео.

Декомунізацію Пагорба Слави у Львові розпочали ще в 2022 році. Після повномасштабного вторгнення з меморіалу зняли радянську зірку і знак серпа та молота. В листопаді 2023-го демонтувати три радянські скульптури: «Мати-Батьківщину», «Воїна з прапором» і «Присягу», перемістивши їх у музей «Територія терору», що на проспекті  Чорновола, 45г. 27 травня знесли парадний вхід до Пагорба Слави, а 2 червня демонтували другу вхідну колону. 

Читайте також: Як зміниться військовий цвинтар у Львові: символіка, простір і виклики

Фото Романа Балука

Крім того, тут розпочали ексгумацію радянських поховань. Зі слів керівника Меморіально-пошукового центру «Доля» Святослава Шеремети, ексгумували 161 одиночне поховання. Всі знайдені останки та надмогильні плити перенесуть на спеціально визначене місце на Голосківському кладовищі. Загалом на Пагорбі понад 220 індивідуальних поховань, чотири братські могили і могили агентів НКВС Миколи Кузнецова та майора Степана Путіна.

Військовий цвинтар 

та (не)вічний вогонь

 

Пагорб Слави розташований над Личаківським парком на вул. Пасічній. Це військовий цвинтар і меморіальний комплекс. Його історія охоплює понад століття – від Першої світової війни до радянської епохи. Цей простір, який нині сприймається переважно як радянський меморіал, насправді бере початок із 1914 року.

«Військові поховання там були ще з часів Першої світової війни, коли російська армія на неповний рік окупувала Галичину та, зокрема, Львів. Саме тоді там ховали військових російської імперської армії. Згодом радянська влада, зважаючи на містобудівне значення цього плато над Львовом, вирішила використати його в своїх ідеологічних цілях», – розповідає в коментарі «Твоєму місту» архітектор і краєзнавець Іван Щурко.

Після Галицької битви, коли російська армія здобула короткочасну перемогу та зайняла Львів, на реквізованих у мешканців ділянках за тодішнім парком Бартоша Гловацького (тепер – Личаківський. – Ред.) заснували військовий цвинтар. Його патронесою стала дружина генерал-губернатора Галичини графа Георгія Бобринського. Офіційна назва звучала як «Холм Славы».

Читайте також: «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами

Згідно з планом, реалізованим у 1918 році архітектором Адольфом Віттманом, кладовище складалося з двох частин. Перша займала плато, що круто спадало до сучасної вулиці Черемшини. Тут розмістили 141 спільну та 177 поодиноких могил російських солдатів і офіцерів, зокрема й мусульманського віросповідання. На їхніх могилах встановили надгробки з відповідною символікою. На галявині поруч височів чотириметровий білокам’яний православний хрест із написом «Братскія могилы доблесныхъ русскихъ воиновъ, жизнь положившихъ за Веру, Царя и Отечество. 1914–1915 гг.». Майже 150 метрів на південь на другому уступі плато були поховані російські солдати, які померли від епідемій. Ця частина мала окремі пам’ятні хрести. 

Під час російської окупації Львова Пагорб Слави був місцем проведення різноманітних маніфестацій. У квітні 1915 року від православної церкви Святого Георгія (на теперішній вул. Короленка. – Ред.) відбувся хресний хід до кладовища, в якому взяли участь представники російської адміністрації, армії та москвофільських організацій.

Після відступу росіян зі Львова влітку 1915-го цвинтар залишився без нагляду і почав занепадати. У 1920-х роках тут випасали худобу, а на схилах видобували пісок. У 1922 році князь Кароль Богуцький намагався ініціювати відновлення цвинтаря. Спеціально створена комісія дійшла висновку, що повноцінне відновлення недоцільне, й ухвалила рішення ексгумувати останки з «інфекційної» ділянки та перепоховати їх на Австрійському військовому цвинтарі. Проте вже на початку робіт з’ясувалося, що кількість похованих значно перевищує дані, зафіксовані в книгах, у 10 разів. Через брак коштів ексгумацію припинили. 

У 1930-х роках, коли спадкоємці власників землі зажадали компенсації, магістрат ухвалив остаточне рішення про повне перенесення поховань. До кінця десятиліття більшість останків були ексгумовані, «інфекційна» частина перетворена на пісковий кар’єр, а територія цвинтаря остаточно втратила своє початкове значення. До Другої світової війни поховання часів Першої світової тут майже не збереглися.

Після завершення боїв за Львів у 1944 році, коли місто знову опинилося під радянським контролем, виникла потреба в новому військовому меморіалі для поховання солдатів Червоної Армії. Міська рада затвердила проєкт нового меморіалу на місці колишнього Пагорба Слави. Архітектори А.В. Натальченко, Г.А. Швецько-Вінецький та І.О. Персиков розробили план комплексу. Його будівництво закінчилося в 1952 році.

Меморіал мав прямокутне планування і був огороджений кам’яним муром, прикрашеним лавровими гірляндами та гербами родів військ. Вхід був оформлений двома пілонами з червоного пісковику, а в центрі встановлена чаша з вічним вогнем. Головну частину території перетинала Алея Героїв, яка ділила її на два кола, кожне з яких містило по 13 надгробків. Обабіч алеї розташовані шість рядів братських могил. Особливу увагу привертали три скульптурні композиції – «Присяга», «Батьківщина-Мати» (скульптор Михайло Лисенко) та «Воїн з прапором» (скульптор Віталій Форостецький). 

Видимий радянський монумент

 

Уперше серйозна розмова про демонтаж радянських символів на Пагорбі Слави у Львові почалася після Революції Гідності та початку російсько-української війни в 2014 році. Проте активна фаза дискусій і дій розгорнулася вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну в 2022 році.

Громадські активісти та частина історичної спільноти почали наголошувати, що Пагорб Слави, попри статус меморіалу, залишився одним із найбільш видимих радянських монументів у публічному просторі Львова.

«Якщо українських Героїв і надалі хоронитимуть на Марсовому полі, то рано чи пізно їхні могили впритул межуватимуть зі згаданими військовими похованнями радянського часу», – наголошував історик Микола Бандрівський.

Також він пояснював, що Пагорб Слави у Львові залишався потужним агітаційним рупором радянщини та агресивного мілітаризму сусідньої росії, яка проголосила себе спадкоємницею та правонаступницею СРСР: «У будь-якій країні світу, яка себе поважає, подібна ситуація вимагала б негайного переосмислення та кардинальних архітектурно-містобудівних рішень. Тим більше в часі війни, коли наявний меморіальний військовий комплекс нерозривно пов'язаний з історією агресора, з яким ведемо кровопролитну війну. Але для цього треба бути не паперовим патріотом. Адже росіяни завжди йдуть зі зброєю туди, де є бодай найменші прояви «русского духа». І так буде доти, доки ми не почнемо остаточно позбуватися отих російсько-радянських реліквій у нашому місті». 

Що далі

 

Іван Щурко пропонує залишити тут парк і оглядовий майданчик. «Це питання мало б стати предметом експертної дискусії. Як на мене, можна залишити тут парк, оглядовий майданчик максимум – невеликий пам’ятний знак про те, що тут був військовий цвинтар. Але без жодного ідеологічного навантаження», – веде далі Іван Щурко. 

Активна фаза змін привернула суспільну увагу, зокрема дискусії щодо подальшої долі простору й того, яким чином Львову варто працювати зі спадщиною радянського періоду. 

«У місті є розуміння, що цю територію варто переосмислити, але зробити це спільно з громадою, а не адміністративно. Ми не можемо просто знести й забути, мусимо пояснити, чому це важливо і що саме прийде на зміну», – вважає керуючий справами виконавчого комітету Львівської міської ради Євген Бойко.

Закінчення демонтажу скульптур радянського періоду та ексгумації поховань на Пагорбі Слави стане лише першим етапом трансформації цього простору. Далі місто має намір переосмислити функцію цієї території з урахуванням її складного історичного контексту та потреб сучасної громади, каже посадовець:

«Наразі роботи тривають. За відсутності форс-мажорів та за сприятливих погодних умов завершення демонтажу та ексгумації варто очікувати до кінця серпня. Додатково проведемо геологічне обстеження, оскільки частина поховань виявлена на глибині всього 30–40 сантиметрів, що порушує санітарні норми».

Наступним кроком стане визначення майбутнього цієї території. «Місто не ухвалюватиме рішень одноосібно. Поруч розташований монастир Сестер Служебниць, Личаківський парк. Будемо радитися з громадою», – запевняє Євген Бойко.

Формат і функцію цього простору, каже він,визначатимуть спільно з містянами, архітекторами, істориками, урбаністами, представниками Церков і громадських організацій. «Будемо шукати цільове призначення простору з урахуванням історичного контексту, підходів до пам’яті та потреб громади», – каже він.

Елементи з Пагорба Слави мають зберігатися в музеї, вважає історик Ілько Лемко: «Тут завжди горів так званий вічний вогонь, але, як кажуть, нічого вічного нема. Зараз це вже ліквідували. По всій Україні є музеї тоталітаризму, і це нормально. Такі речі мають бути в музеї, щоб люди пам’ятали, що це було.  Не знаю, чи варто робити тут якийсь український патріотичний меморіал, якось воно не пасує. У Львові для цього є багато інших місць».

Через російсько-українську війну виникає природне бажання знищити всі ці сліди, стерти їх, тому так важко говорити про цей простір із холодним розумом, пояснює Іван Щурко.

«Можливо, правильним рішенням буде просто парк без жодних згадок про історію, яка нічого доброго нам не дала ні під час Першої, ні під час Другої світових воєн, ні в повоєнні роки. Певне історичне значення це місце має, та лише в контексті розуміння історії. Якоїсь цінності в контексті української мілітарної історії воно не має», – підсумував Іван Щурко.

Марта Винник

Фото: Твоє місто, ЛМР, Центр міської історії

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

___________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.