Львів, розташований ближче до гір, аніж до великої води, став місцем будівництва козацьких чайок – бойових вітрильних човнів XV–XVIIІ століть, завдяки яким козаки панували на Чорному морі, наганяючи страх на Османську імперію. Поблизу міста були збудовані три козацькі чайки. Легендарна «Пресвята Покрова», яка пройшла майже 30 000 морських миль навколо Європи, не менш відомий човен «Спас» і чайка «Отаман» символізують незламність духу козаків, які не боялися ні штормів, ні турецьких галер і дивували ворогів відвагою.

«Твоє Місто» дізналося, де зараз ці козацькі чайки та ким є ентузіасти, які збудували унікальні історичні човни. Для прикладу, «Пресвята Покрова» уже впродовж 33 років презентує Україну світу під час численних морських походів, зйомок фільмів, культурних заходів і міжнародних фестивалів.

Від веслування на озері біля Львова до походу Атлантичним океаном

Задум збудувати козацьку чайку і пройти нею Дніпром до Запоріжжя та Хортиці виник у львівських козаків, об’єднаних у товариство «Кіш», що займалося відродженням козацьких традицій, строїв та минувшини. 

Так у сухопутному Львові 1992 року збудували копію бойового козацького човна XVIIІ столітття – легендарну чайку «Пресвята Покрова».

«Втім, ідея ця виникла ще в серпні 1987 року, під час козацького походу львівського товариства на байдарках по річці Тясмин, славній козацькій річці, що плине на Черкащині поблизу Холодного Яру через Суботів і столицю Хмельницького Чигирин, – згадує  Юрко Волощак, незмінний писар козацької чайки «Пресвята Покрова», учасник багатьох походів, письменник, журналіст. – Ми вже тоді мали на собі шаравари, козацькі строї, в яких вже кілька років товариством ходили у вертепі на Різдво. Власне, на гроші з вертепів й закупили байдарки».

А саму думку про побудову козацької чайки, за словами Юрка Волощака, подав художник-коваль, отаман товариства «Кіш» Василь Качмар, який став конструктором першої чайки.

Чайка «Пресвята Покрова» / Фото: посольство України у Великобританії

«Впевнено і обґрунтовано Василь запропонував таки побудувати чайку восени 1989 року, – розповідає він. –Товариство цю ідею підтримало. Почали пошуки конструкції чайки в літературі, музеях, архівах. За основу взяли загальні розміри чайки, подані на малюнку Гійома Лавессера де Боплана в  його праці «Опис України», опублікованій 1651 року. Але одразу стало ясно, що висота бортів вказана неправильно. Про це свідчили і макети чайок в музеях Києва, Дніпра та Херсона. Тож за півтора місяця Качмар зробив двометрову модель чайки в усіх деталях і випробував її на воді. Орієнтувався на свою логіку і відчуття пропорцій, як художник. Адже добре працювати може лиш човен гарної форми».

20-метрова чайка «Пресвята Покрова» майже точно відтворює цей макет.

«Далі був пошук матеріалу і вибивання дозволу на закупівлю 40 кубометрів дуба, пошук коштів. Їздили в Дрогобицьке лісництво, вибрали  там дуб на кіль і штевні. Два роки дошки сохнули, – зауважує Юрко Волощак. – Матеріал, кіль та інструмент освятили на Йордан 1991 року і почали будівництво».

Будували «Пресвяту Покрову» на території фанерного заводу в Брюховичах поблизу Львова.

«Осередком, яке виносило цю ідею, і забезпечило будівництво першої чайки, окрім Качмаря, були Гриць Козій, Тарас Олещук, Остап Патик, Андрій Винницький, Левко Тимощук, Михайло Хомішак, Тарас Бенях, Богдан Огородник, Ярослав Ільків та Омелян Дудка, - відзначає Юрко Волощак. - Наша чайка була задумана, як зразок одного з перших типів човна-дуба, побудованого  для маневрів на річках, в плавнях і на морі. Про перемогу таких козацьких човнів над турецькою галерою біля острова-фортеці Тягинь на Дніпрі вказує літопис під 1492 роком. Подія, яка сталася одночасно з відкриттям Америки Колумбом. Піднята біля острова Хортиця з дна Дніпра автентична козацька чайка, датована 1738 роком, цілком підтвердила пропорції і правильність конструкції нашої чайки, за винятком незначних елементів, таких як наявність малого транцю на кормі, опори під гармати з дубових пнів, прибивання обшивки кованими цвяхами, а не заклепками, як у нас».

«Пресвята Покрова»  поки що одна з найточніших авторських реконструкцій такого типу судна. 

Влітку 1991 року на львівській скульптурно-керамічній фабриці були відлиті 8 бронзових гармат-фальконетів, які на Покрову цього ж року відсалютували з бортів на водоймі у Брюховичах, коли на пропозицію отамана Півторакожуха – Василя Качмара чайку назвали «Пресвята Покрова».

Чайку спустили на воду 13 травня 1992 року на озері Глинна Наварія поблизу Львова.

«Всі дуже переживали, як вона триматиметься на воді, – згадує Богдан Пужак, член команди, який побував у багатьох походах. – Але чайка добре трималася, була маневреною і досить швидкою. Тоді на озері ми лише вчилися веслувати, піднімати вітрило і навіть не гадки не мали, що на цій чайці ходитимемо різними морями і навіть Атлантичним океаном, переживемо чимало штормів у відкритому морі та обійдемо навколо всієї Європи. Тоді це виглядало як фантастка».

Чому перший похід «Пресвятої Покрови» ледь не зірвався

У 1992 році, коли світ відзначав 500-річчя відкриття Америки, незалежна Україна вперше отримала запрошення взяти участь у святкуваннях з цієї нагоди, які мали відбутися  в Генуї та Барселоні. Ця подія співпадала з історично зафіксованою першою перемогою козацьких чайок над турецькою галерою в 1492 році.

«Це було дуже символічно, і ми у Києві отримали офіційне запрошення, – розповідає Богдан Пужак. – Завезли чайку на Дніпро, у яхт-клуб на Осокорках, де вона стояла кілька тижнів, поки ми доробляли вітрило, оформляли документи та шукали судно супроводу».

Чайкою дійшли до Херсона, а морські паспорти мали видати в Одесі. Та замість кількох днів чекали півтора місяця: справи не рухалися.

Чайка «Пресвята Покрова» / Фото: посольство України у Великобританії

Тоді згадали про начальника Азовського морського пароплавства Анатолія Бандуру, з яким козаки познайомилися в Києві. Той був вражений побаченим – козаки на бойовому човні, в козацьких строях та з оселедцями. Він залишив свою візитівку, мовляв, звертайтеся, якщо що.

«Ми подзвонили йому й розповіли, що нам відмовили у видачі паспортів. І він відповів: “Беріть документи та їдьте до мене!”. Ми поїхали в Маріуполь, і за день він зробив 40 паспортів – для нас і команди супроводу», – згадує Пужак.

Бандура, як з’ясувалося, був нащадком давнього козацького роду. І допоміг не лише з паспортами: зробив страховку, дав рятувальні жилети і плоти. Саме вони врятували команду, коли перший же шторм накрив чайку одразу після виходу з Херсона.

Шторм тривав три доби – хвилі заливали відкриту чайку. «Ми вдягнулися у рятувальні жилети, прив’язалися шнурами, щоб не змило в море, – каже Богдан Пужак. – Кожна хвиля, що наринала на човен, для нас була випробуванням».

До Стамбула можна було дійти за добу, але море тримало три. Так відбулося справжнє морське хрещення.

Від Херсона до Сен-Тропе команда пройшла п’ять тисяч кілометрів на веслах і під вітрилом – як колись ходили козаки. Згодом на чайку встановили двигун: спочатку слабкий, від «Гольфа», який подарувала підприємиця з Сан-Тропе Сесіль Жакобс, а пізніше, з допомогою Ющенка, потужніший – гідний 20-метрового човна.

Козацька чайка в Сен-Тропе і Бріджит Бардо

У першому поході «Пресвята Покрова» дійшла до Сен-Тропе. Чайка стояла в порту навпроти «Кафе де Парі», готелю «SUBE» і майбутнього магазину «CECILE», в якому художники, що є учасниками залоги чайки, на сьогодні створили 250 квадратних метрів мозаїки на українські теми Різдва, Великодня, Купала, Русалій, св.Юра, св.Миколая та з історії Сан-Тропе.

«На святкування відкриття Америки ми не встигли, – розповідає Богдан Пужак. – Та вирішили просто йти в похід під українським прапором, щоб Європа побачила: є така держава – Україна, є морська козацька історія!».

У кожному порту увагу привертала не розкішна яхта, а наша дерев’яна чайка, що прийшла на веслах. «У Монако люди йшли до нас, а не до яхт шейхів чи принців, – згадує Пужак. – До нас заходив навіть представник принца Монако, цікавився човном і строями.

А Бріджит Бардо щиро дивувалася, як ми на веслах пройшли тисячі морських миль».

Пірати Середземного моря

Перший морський похід львівської чайки запам’ятався не лише штормом і пригодами з паспортами, а й справжньою піратською історією.

«У Сен-Тропе судно супроводу, з яким ми дійшли, вночі просто зникло, – розповідає Валерій Шмідт, помічник капітана “Пресвятої Покрови”. – Це був переобладнаний рибальський сейнер. Ми прокинулися – а його немає. Разом із ним зникли наші речі, документи і каса».

Без двигуна й навігації козаки були повністю залежні від цього судна. «Ми чекали два дні – думали, повернуться. А потім дізналися, що їх затримала поліція на Сицилії. Виявилося, що вони втекли, а в трюмі залишилося двоє наших, які спали. Коли прокинулися – були просто шоковані», – усміхається Шмідт.

Речі вдалося повернути тільки через тиждень, після того як «піратів» офіційно заарештували.

Шторм у Атлантиці: ми чекали смерті

Це було в 1993 році. «Пресвята Покрова» потрапила в страшний шторм у Атлантиці під час переходу з Англії до Франції.

«Поламалося стерно. Шторм був такої сили, що ми не вірили, що виживемо, – згадує Богдан Пужак. – Коли дісталися Франції, ніхто не міг повірити, що ми справді вийшли з Англії,  і в такий шторм на відкритій дерев’яній чайці подолали океан. Французи були вражені».

Хвилі накривали човен повністю. «Чайка ніби летіла з гори у прірву, – каже він. – Головне було тримати ніс човна до хвилі, щоби його  не перевернуло. Воду вичерпували відрами, чекали, коли це закінчиться. Ми справді перебували в очікуванні смерті».

«Це був найважчий шторм за усі походи, - додає Мирон Гуменецький, учасник того походу. – Шторм доходив до 8 балів. Коли нарешті вийшли з океану і зайшли до французького  Дюнкерка, бармен, бачачи наш стан, мовчки поставив чарки і сказав: “Це за мій рахунок”. Ми тоді виглядали, як ті, що повернулися з того світу».

«Від старої чайки майже нічого не залишилося»

«Пресвята Покрова» вже 33 роки борознить моря. Двічі тонула, двічі її піднімали з дна і двічі вона відроджувалася.

Вісім років тому у французькому Понт-Авені шторм затопив човен просто під час зимівлі. Чайка пролежала під водою пів року, і французи не вірили, що її можна врятувати. Та команда власноруч підняла її з дна, відмила й кілька років поспіль ремонтувала.

Перший великий ремонт відбувся ще в 2003-му, коли чайка повернулася в Україну. Згодом, у 2004-му, її перевезли до Польщі, у містечко Сандомир на фестиваль шанті  -пісень, які колись співали британські моряки під час виконання робіт на кораблях.

 А після походу Віслою до Зегжинської затоки, що неподалік від  Варшави,  чайка побувала на зйомках фільму  про історію України з ініціативи Єжи Гофмана. Відтоді  - з 2004 року «Пресвята Покрова»  в Україну не поверталася. Весь час чайка перебуває за кордоном.

 Після того четверо чоловік залоги дійшли чайкою до Гданська, як посланці Помаранчевої революції, і «Пресвяту Покрову»  зустріли мер Гданська і Лех Валенса, які стали до спільного фото.

Далі «Пресвята Покрова» побувала ще в Швеції, Німеччині, Данії, Литві, Норвегії і знову перейшла до Франції, де й перебувала понад 10 років.

У 2024 році ми фактично збудували нову чайку, – каже Богдан Пужак. – Від старої майже нічого не залишилося, окрім кіля, штевнів, кількох шпангоутів, верхніх рядів обшивки, палуби, щогли, стерна, весел, оснастки і вітрил. Ремонт тривав півтора року і обійшовся в понад 20 тисяч фунтів».

Після реставрації у Шатолені човен вирушив до фрацузького Бреста на фестиваль старовинних кораблів, а згодом до Лондона. Нині «Пресвята Покрова» пришвартована в Королівських доках і вдруге зимуватиме у британській столиці.

Чайка «Спас» – козацький човен, що дійшов до Стамбула

У 2006 році поблизу Львова, в селі Раковець, збудували козацьку чайку «Спас» за кресленнями XVII століття. Вона ходила Дніпром, Чорним і Мармуровим морями, була в Грузії та Криму, а 2019-го дісталася Стамбула.

 Капітан її Мирон Гуменецький розповідає, що мрію перетнути Атлантику вирішили втілити саме на цій новій чайці, бо простіше було збудувати човен з нуля, аніж переробляти «Пресвяту Покрову»:

«За основу взяли умовні креслення Боплана та замальовки. Спочатку намалювали зовнішній вигляд чайки, а потім зробили розрахунки. Креслення робив я, а розрахунки фахівці».

«Спас» довжиною 20 метрів, ширший і важчий за «Покрову», має шість бронзових гармат, відлитих за зразками бойових козацьких. Посвята кіля майбутньої чайки відбулася 13 січня 2003 року. Посвятили дерево, з якого почали будувати чайку. Спустили «Спас» на воду в 2006 році на озері Сірка біля Яворова.

 Пригоди чайки «Спас»

Перший похід «Спаса» почався з Миколаєва, де човен добудовували – встановлювали двигун і виставляли валову лінію. Звідти команда вирушила до Севастополя на запрошення військових моряків.

«Коли ми пришвартувалися біля військового пірса, нас ледь не заарештували, – згадує капітан «Спаса» Мирон Гуменецький. – Прикордонники нарахували купу штрафів: незаконно ввійшли / вийшли / пришвартувалися. Але нарешті все владналося».

Зиму 2006–2007 років «Спас» простояв у Балаклаві, біля колишньої бази підводних човнів. П’ять років команда намагалася отримати дозвіл на трансатлантичний перехід, але бюрократія виявилася сильнішою за шторм.

Найбільш пам’ятним для капітана став похід по Дніпру до Капулівки – місць Запорозьких Січей. «Ми йшли лише на вітрилах – без пального. Це був найважчий і водночас найцінніший досвід: постійна робота з курсом, мапами і вітром. Ми справді стали моряками».

«Спас» повертається додому – до Львова

Тепер козацьку чайку «Спас» експонують на виставці Ukraine WOW у Києві. Зовні вона виглядає гідно, але її стан непокоїть творців.

«“Спас" витягли з очерету в Черкасах, де він стояв із 2019-го, – пояснює Мирон Гуменецький. – Ми не могли дістатися до човна: спершу коронавірус, потім війна. Зовні він цілий, але я знаю, що всередині біда».

Організатори виставки спершу планували повернути чайку до Черкас, однак команда попросила перевезти її до Львова. Тут уже знайшли безпечне місце, де її відремонтують і підготують до нового походу.

Фото: Ukraine WOW

«Отаман» спіткала доля «Спаса»

Розповів Мирон Гуменецький трішки і про третю львівську чайку – «Отаман», побудовану в Зашкові. Спершу її планували назвати на честь Євгена Коновальця, але обрали одне з його псевдо – Отаман.

Чайка має довжину 17 метрів і ширину 3,4 метра. Спершу ходила по місцевому озеру, відтак її перевезли до Білгорода-Дністровського.

«Її спіткала доля, схожа на долю “Спаса"», – каже Мирон Гуменецький. – Потрібно міняти всі шпангоути, дерев’яні елементи корпусу, обшивку і палубу. Але, незважаючи на труднощі, сподіваємося відродити човен».

 

Наталя Меркулова

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.