Колаж: Твоє місто
Кошти є, потрібні ментори, або Як ветерану у Львові розпочати власну справу
Підтримка ветеранів, які повертаються з війни до цивільного життя, серед ключових завдань держави, кожної громади. Розвиток власної справи є одним зі шляхів реінтеграції. На попередніх дискусіях «Твоє місто» вже обговорювало з представниками влади, ветеранських центрів і ветеранами те, як реінтегрувати їх у цивільне життя в контексті працевлаштування, реабілітації.
Власний бізнес допомагає ветерану не лише забезпечити себе і свою родину, але й створювати нові робочі місця, зміцнювати економіку України, вкладатись у відбудову повоєнного суспільства. Чи стикаються ветерани з бюрократичними перепонами, браком ресурсів? Чи знають, як отримати стартовий капітал, скориставшись програмами – від місцевих до міжнародних, як правильно почати свій бізнес? Чи релевантний в Україні досвід інших країн, для прикладу США (в 2023-му «Твоє місто» мало розмову з Джастіном Зіфом, який пройшов Ірак та Афганістан, а тепер очолює Green Flag Ventures, що інвестує в defense tech в Україні)?
У межах дискусії «Ветеранський бізнес у Львові. Виклики і можливості», яку модерував керівник медіа-хабу «Твоє місто» Тарас Яценко, представники ветеранського бізнесу і влади порушили ці та інші питання розвитку ветеранами власної справи.
Варіантів підтримки море, здобути її реально
Сергій Жуковський після вторгнення перевіз родину з Токмака (Запорізька область) у Турку на Львівщині, а сам пішов воювати. Втратив обидві руки під час виконання завдання в 2023-му. Пройшов протезування й реабілітацію в Superhumans, а також навчання для ветеранів на започаткування власної справи. І створив «Сушену радість» – виготовляє та реалізує м’ясні снеки. Каже, багато ветеранів хочуть мати власний бізнес, щоб керувати всіма процесами. Він ФОП із 2005 року. Колись робив на замовлення бухгалтерські розрахунки, технічні креслення, написав людям близько 20 бізнес-планів. Тому не мав проблем і отримав грант від DVV International на розвиток власної справи. Згодом отримав ветеранський ваучер від Львівської міськради.
Сергій Жуковський переконаний, що починати власну справу треба з навчання, а ідея прийде. «Ніде в Україні так не підтримують ветеранський бізнес, як тут. Варіантів море. Місто і область пропонують гранти й ваучери. Раджу всім скористатися будь-якою можливістю, податися шанси є, і то великі. Скептики мені казали: «Там тільки для обраних, не смикайся». Але отримати підтримку реально!» – наголошує ветеран.
Співрозмовник вважає, що держава досі не визначилася, що саме є ветеранським бізнесом, і це проблема. Місцева ж влада розуміє, що ветеранський бізнес може провадити не лише ветеран, але й його дружина, діти, батьки. Більшість ветеранів не потребують дотацій. Але якщо захисника вже нема серед живих, його родині потрібна допомога.
Сергій Жуковський зауважує, що з бізнесом у Львові все по-іншому. Співрозмовник зіткнувся з проблемою надійних постачальників м’яса. За умовами гранту мав оплачувати сировину за рахунками, дійсними 25 днів. «Двоє мені пообіцяли такий, але в останній момент відмовили, хоч і знали мою ситуацію. Шукав скрізь, але люди хотіли готівку чи плату через термінал. Грантодавець дав кілька днів, щоб знайти постачальника м'яса. Назустріч мені пішла «Галицька свіжина», зараз співпрацюємо з нею», – описує ситуацію ветеран.
Ваучер – це імпульс для розвитку
Назар Олексюк був адвокатом. Коли почалося повномасштабне вторгнення, став на захист країни. Рік воював, потім звільнився в запас і вирішив розширювати бізнес дружини, яка ще в 2021-му відкрила зоомагазин. Ветеран створив ФОП і почав масштабувати бізнес – відкрив ще один магазин «Шалені мопси» і «мопсомат» – апарат для продажу товарів для тварин в автоматичному режимі.
«Моя історія з грантами почалася з ваучера ЛМР. За два-три дні до завершення прийому документів прочитав у фейсбуці допис Олекси Возняка, що можна здобути підтримку (то був перший конкурс ваучерної підтримки для ветеранів). Пакет документів з рахунками, квитанціями робив нашвидкуруч, сумнівався в перемозі, але таки подався. Коли захищав проєкт, слухав багатьох інших учасників, був у захваті від того, скільки всього класного люди роблять. Не знав, чи пройду, але всі мої заявки задовольнили, у підсумку я отримав компенсацію за апарат», – згадує Назар Олексюк.
Це надихнуло співрозмовника розвинути ідею. Він посів сьоме місце на конкурсі від Українського ветеранського фонду «Варто почати власну справу», де допомога вдесятеро більша за ваучер, з березня 2024-го реалізовує свій проєкт: «Саме завдяки імпульсу від того першого ваучера я знав, що робити далі, як розширювати бізнес, розвивати досвід. Без цього не було б продовження. Сьогодні я звітував за перший етап. Плануємо встановлювати нові апарати, відкрити ще один зоомагазин. Працевлаштуємо людей, буде користь для економіки і громади».
Назар Олексюк розповідає побратимам про свій досвід повернення і можливості реінтеграції. Ветеранський бізнес і допомога – це натхнення і приклад для тих, що повертатимуться. Все непогано, не треба занепадати духом, хоч люди й не знають, скільки ще воюватимуть: «Мої побратими до повномасштабної займалися бізнесом, мали підприємства. Вони не закрили ФОПи, тож можуть долучатися до таких конкурсів, як ВАРТО від УВФ (максимум 1,5 мільйона гривень), який оголосили сьогодні. Я одразу написав хлопцям, щоби подавали документи. Їм цікаво щось робити дистанційно, будувати мрії, вони розуміють, що матимуть куди повернутися».
Системний підхід до ветеранської політики
Керівник апарату Львівської ОВА Тарас Грень вказує на однаковий момент у цих двох історіях побудови бізнесів – ініціативу ветеранів. Але у Львові, де є фінансові ресурси і люди, ситуація краща, аніж у селах чи віддалених територіальних громадах. Нещодавно він із представниками міста та відомою міжнародною організацією аналізував звернення щодо грантів для започаткування бізнесу. Виявилося, що для одного проєкту найважче було знайти 30 (!) ветеранів для навчання побудови бізнесу, написання бізнес-планів (подібні зрізи є щодо семи областей).
«В одному дослідженні я прочитав цікаву фразу – «суспільство коливається від героїзації до знецінення». Коли ветеран повертається, шукає себе, переоцінює цінності. Все починається саме з нього, він може все! Але подальшу його долю визначає те, що суспільство, сім'я, родина, друзі, влада вкладуть у цього ветерана після повернення, – вважає чиновник. – Найбільша проблема в тому, що суспільство і можновладці говорять про пільги, але не враховують, що все починається в голові ветерана. Тобто саме він вирішує, що хоче мати, для прикладу кафе. Ми не хочемо розглядати ветерана як пільговика. Вони герої, адекватні платники податків. Ці люди могли втратити все, повернутися й заново почати жити. Саме тому всі програми області та міста спрямовані на допомогу».
Він переконаний, що основне – сталі принципи взаємодії, тоді й фінансовий ресурс буде. Але треба пам’ятати, що влада – це ми всі, суспільство. І формувати суспільну культуру, змінювати ставлення суспільства до ветерана мусять усі – і влада, і ветеранське середовище.
Область пропонує ваучери, допомогу для започаткування бізнесу, зрушення. До 20 мільйонів гривень, значна частина яких уже реалізована, виділені для цієї ваучерної підтримки, яку адмініструє департамент економічної політики ЛОВА. Не мовиться про відшкодування, хоча є певні обласні програми, соціальний захист відповідних виплат.
«У 2024-му на гранти до нас подалося 50-52 суб'єкти підприємництва. Не кажу про 22 волонтерські організації, яким відшкодовують 50-70 відсотків вартості виробленого, як-от дронів. Але попит завжди зростатиме. Бо у всіх, хто подався на цю програму, успішні бізнеси. Бачимо перспективу, що в 2025-му охочих стане більше», – пояснює Тарас Грень.
Однак співрозмовник звертає увагу на системну проблему: «Вдячний ЛМР, що ветеранська політика в пріоритеті, але ОТГ не має виконувати основну частину роботи держави, це неправильно! В нас відсутня системна ветеранська політика, тому ініціатива не доходить до ветерана, губиться на рівні обласної, районної адміністрації чи ОТГ. Громади реалізують це, бо ветерани вертаються саме туди, спрацьовують горизонтальні зв’язки. Але якщо змістити акцент на те, що ветеран – не пільговик, він може все, просто треба допомогти, все стає на свої місця».
Загалом у області виділений і профінансований 131 мільйон гривень на реабілітацію, медичні послуги, соціальні заходи, «Лігу Нескорених». Керівник апарату Львівської ОВА запевняє: «Від самого початку ми вирішили не створювати одне управління, яке адмініструватиме це все. Поясню на прикладі «Ліги Нескорених»: хто ліпше займається спортом щодо ветеранів, аніж управління спорту? Отак усе й пішло. Ці речі видозмінюватимуться. Але будь-яка система, послуги мають дійти до ветерана. Первинною є не стрічка в бюджеті, а системний підхід до ветеранської політики. Він не може реалізовуватися в одному населеному пункті чи одній області».
Запит на навчання і краще інформування
У 2024-му на ваучерну підтримку в бюджеті міста виділили 80 мільйонів гривень, на програму нацспротиву – мільярд. Однак директорка департаменту економічного розвитку ЛМР Інна Свистун теж наголошує на потребі комплексної політики підтримки ветеранів на державному рівні. У Львові таку давно реалізовують у різних напрямках, зокрема й щодо підтримки підприємництва та бізнесу, за яку відповідає департамент економічного розвитку ЛМР. Для прикладу, ваучерні програми підтримки діють ще з 2009-го. Ветеранський ваучер запровадили в середині 2023-го, щоби допомогти ветеранам реінтегруватися в громаду й підтримувати економіку Львова. Спочатку ваучери давали лише ветеранам чи їхнім дружинам. Але через збільшення запиту розширили на дорослих дітей, батьків ветеранів.
«Наприкінці 2023-го до нас уперше звернулася мама ветерана. Ми не змогли погодити її заяву, тому внесли зміни в програму: розширили її на сім'ю ветерана. Спочатку заявок було мало, тож за результатами 2023-го реалізували лише 27 проєктів підтримки. Більшість – від людей, які раніше займалися підприємництвом. У наступному конкурсі в 2024-му таких була половина, решта створювала свій перший бізнес. За умовами програми вони мали зареєструватися як ФОПи. Завдяки цьому в громаді створили понад 25 нових робочих місць», – пояснює чиновниця.
Після першого конкурсу стало зрозуміло, що йому бракує розголосу. Тож на сторінці «Економіка. Львів» та у ветеранських спільнотах оголосили про навчання всіх охочих: як готувати документи, як звернутися по ваучер. Його пройшло майже 100 осіб, вони подали заявки на другий конкурс, за підсумками якого підтримали понад 50 ветеранських започаткувань бізнесу. Також провели стратегічну сесію з ветеранами, які здобули підтримку, і побачили великий запит на навчання.
«Ми шукаємо додаткові фінансові можливості, комунікуємо з донорами для створення спільних програм підтримки. Маємо вже дві такі – з Норвезькою радою з питань біженців і чеською організацією «Людина в біді». Дві третини суми фінансує донор і одну місто. Пропонуємо десятиденний курс тренінгів, як почати бізнес, розібратися з рекламою, маркетингом, скласти фінансовий план. Це те, що має допомогти людям, які починають бізнес, – каже Інна Свистун. – Надаємо консультаційну підтримку. Запросили ветерана розповісти новій групі про досвід створення бізнесу і побачили, що успішний приклад дуже надихає. Вчимося на кожному кроці, працюємо над поширенням інформації про можливості. Формуємо тренінгову програму, запрошуємо тренерів, щоби навчання були ефективними. Це найменше, що ми можемо зробити для підтримки ветеранів».
Із 7 жовтня почався навчальний курс завдяки спільній програмі з чеською організацією «Людина в біді». Охочих пройти його і податися на грант понад сотня. Держава дає ваучери авансом, місто компенсує. Після створення комісії, коли ветеран приходить із мінібізнес-планом, на що потрібні кошти, і підтвердженням, що він їх інвестував, місто компенсує їх одразу, бачачи, що гроші доцільно використані.
Комунікація і мапа ветеранського бізнесу
Допомога в розвитку ветеранського бізнесу – відносно нова тема для України. Можливо, не всі знають про програми, можливо, варто більше комунікувати про це? Тарас Грень переконаний: інформація найкраще поширюється від побратима до побратима, але комунікацію варто розвивати всім: «У Міноборони пів року тому був озвучений дуже правильний принцип: коли мобілізовують людину – мобілізовують усю сім'ю. Ми не можемо говорити тільки про ветеранів. Вдячний, що місто говорить і про дітей, родини, всі супутні речі. Але спілкуватися треба простою мовою. Для ветерана, не для чиновника, це величезний блок питань і проблем, які ми частково порушили в 2024-му. Не називатиму, скільки листів і звернень до Кабміну написала ЛОВА щодо статусу родин зниклих безвісти за особливих обставин. Це окрема історія, вони не підпадають під ті чи інші категорії соціальної підтримки».
На потребі комунікації та промоції акцентує й Інна Свистун, кажучи, що місто склало для цього мапу ветеранського бізнесу, завдяки якій містяни дізнаються про підприємництво ветеранів і користуються їхніми послугами. Такий бізнес ознакують наліпками з QR-кодом і посиланням на мапу, щоб люди ще знадвору бачили, що це ветеранський бізнес. У неділю в середмісті Львова проводили ярмарок ветеранських бізнесів. На листопад планують форум ветеранського підприємництва. «Що більше активності, зворотного зв'язку від ветеранів і родин буде, то кращими й ефективнішими ставатимуть програми. На пальцях можна перелічити заяви, які ми не підтримали. Вони були від незареєстрованих у нашій тергромаді. Ми даємо можливість зареєструватися ФОПом до моменту отримання фінансування, від подавання заяви є час це зробити!» – наголошує чиновниця.
Назар Олексюк пояснює, що комунікація та підтримка дуже важливі. Коли він отримав ваучер, спілкування продовжилося: є групи, куратори, які інформують. Ветеранів не покинули. Брендування і мапа ветеранського бізнесу – хороша річ, але, з його досвіду, це не працює. Він використовує мапу і бренд «Створено захисниками» від Мінветеранів із жовтня 2023 року, маркував ним магазини. В перший місяць люди звертали увагу на маркування, а за пів року вже не зауважували його…
«Я клеїв ці наліпки на дверях, прилавках, роздруковував у різних кольорах, максимально експериментував, але люди не реагують на це. Те саме з мапою. «ЛУН Місто» зробило всеукраїнську, але Мінветеранів пасивно до цього віднеслося, на весь Львів було «аж» п'ять бізнесів. ЛМР створила свою мапу, і завдяки комунікації на ній кількадесят бізнесів», – додає ветеран.
Ментори для ветеранського бізнесу
Підприємець і депутат фракції «Голос» у Львівській міській раді Олекса Возняк схвалює ініціативи підтримки розвитку підприємців, бо що більше їх буде, то вільнішим стане наше суспільство. Але люди мають бути готові до того, що беруть відповідальність за себе. «На конкурсі бізнес-ідей дуже просто сказати 25-річному студенту, що його черговий Google не «злетить». Та коли на його місці ветеран, то психологічно важко пояснити, що задум не спрацює, бо він бачить у цьому нове щасливе життя. Тому важливо доповнювати гранти навчанням, обговорювати ідею, скоригувати її чи підказати, що варто щось інше робити», – пояснює він.
І вважає, що найкращий варіант – це менторство від досвідчених підприємців, які консультуватимуть ветеранів, допомагатимуть їм реально оцінювати ситуацію, шанси. Можна це робити за підтримки міськради чи адміністрації. «Менторство, зокрема оплата праці менторів, може передбачати програми ваучерної підтримки. Ментор раз на тиждень зустрічатиметься з ветераном, даватиме йому рекомендації, щось підказуватиме. Це дуже важливо, бо якщо ти не маєш досвіду в бізнесі, то самому його складно будувати», – веде далі депутат.
Чи можуть місто, область, громади разом із міністерством налагодити таку співпрацю? Давати кошти на це в межах ваучерів, грантів і щоби ветеранський фонд повністю забезпечував менторство цих проєктів? Досвідченіші в бізнесі ветерани могли б стати менторами для інших. Інна Свистун каже, що така консультаційна підтримка з подальшим супроводом ветерана передбачена в проєкті з чеською організацією: «Менторство можна запустити, звернувшись до львівських підприємців, які вже мають чималий досвід у бізнесі. Вони можуть допомоги, стати менторами для ветеранів, робити це як додатковий громадський внесок. Думаю, це було би круто, спробуємо з Олексою це реалізувати».
Тарас Грень акцентує, що ЛОВА має вужче поле для маневру в бюджетних історіях, але своєрідне менторство в їхній програмі є. Супроводити ветерана до певної реперної точки необхідно, бо завжди постає питання відповідальності за ці кошти, супровід у формуванні й подаванні звітності. «Однак супровід чи виділення коштів може сформувати низку проблемних технічних питань у роботі з правоохоронними органами. Тому кожен ухвалюватиме власне рішення. Ідея коректна і правильна, тому що треба тільки зрушити, а далі воно піде само. За будь-яких умов це треба робити: чи це донорство, чи державні кошти, чи комунальні», – вважає він.
Назар Олексюк розповів, що був на консультації експертів, викладачів Київської школи економіки. На ній були присутні люди, які висунули чимало різних ідей. Тому ветеранам не варто соромитися реєструватися на такі консультації, тим паче що недавно УВФ знову оголосив реєстрацію на них.
Масштабування проєктів підтримки і ризики ветранського бізнесу
Мінветеранів прогнозує, що на кінець війни матимемо в Україні два мільйони, а у Львові 70-80 тисяч ветеранів. Олекса Возняк вважає малоймовірним те, що всі вони захочуть стати підприємцями, але коштів на ваучери все одно для всіх не вистачить. Тому постає питання, як ці програми зробити більш масовими при обмежених коштах бюджету.
«Треба готуватися до масштабування, відбору на конкурси кращих і гірших, бо не всі зможуть отримати гроші. Як це сприйматимуть хлопці, які повернулися? Можна збільшити підтримку завдяки грантовим коштам. Можна залучати підприємців. До нас звертаються ті, що готові підтримувати ветеранів, відібраних для участі в програмі, надавати їм послуги за знижкою або безкоштовно. Так можна збільшити вартість цієї підтримки. Комісія міськради може обрати кращих із кращих, а потім залучати кошти нашого бізнесу, щоб це підтримати», – пропонує депутат.
Назар Олексюк каже, що найбільший ризик у тому, що людина пішла в бізнес, отримала гроші, а за рік збанкрутувала, бо її ідея від початку була приречена на провал: «Я вчився онлайн і чув такі ідеї, від яких людей треба відговорювати. Але якщо буде навчання і якісь ментори скажуть, що це завідомо програшний проєкт, то зможуть підказати, в якому напрямку краще рухатися. Людей треба скеровувати. Не казати, що їм відмовили, а пояснювати, брати за руку і вести. Просто дати гроші ветеранам, бо вони попросили, трохи цинічно. Підприємництво є ризиком, до якого ми підштовхуємо. Людина відчула, що можна ризикувати, а там, де великий ризик, важке падіння. Тому треба допомагати, але обережно».
Олекса Возняк наголошує: 90% бізнесів вмирають протягом першого року. Хто пережив цей рік, той, найімовірніше, житиме далі.
Сергій Жуковський не згоден з колегою-ветераном, певен, що ризики мінімальні. Бо місцеві програми і гранти іноземних донорів мають термін реалізації до року. Що стосується державних грантів, то тут ризики в рази більші, бо термін реалізації у них сім років. «Коли ветеран без досвіду підприємницької діяльності приходить, йому кажуть: «Ось грант на мільйон-півтора, термін реалізації – півтора року. Ти платиш податки, робиш усе, але якщо в тебе не виходить, то маєш повернути кошти». Оце ризик великий. А тут від місцевої влади й іноземних донорів ризики мінімальні, – переконаний він. – Так, не всі стануть успішними підприємцями, але частина піде далі. Навіть якщо їм щось не вдасться, вони нададуть за цей рік робоче місце, сплатять з цього ваучера якісь податки для Львівської громади, щось та й буде. Тому пробувати треба. Я ніколи не складаю рук попри те, що в мене їх немає».
Із ним погоджується Інна Свистун: «Пробувати треба стовідсотково. В ЛМР програма щодо ветеранського ваучера одна з найдоступніших. До нас звернувся ветеран, який раніше вже отримав ваучер, щоби ми допомогли створити ветеранський кластер. Там мала б бути спільнота ветеранів, які вже започаткували бізнес або хочуть це зробити. Разом вони могли б думати над ідеями. Це варто зробити, воно теж працюватиме як допомога».
У межах дискусії «Ветеранський бізнес у Львові. Виклики і можливості» учасники обговорили багато аспектів – від ініціативи кожного ветерана, інформування до суспільних змін і того, що стейкхолдери, влада на місцях і держава, громади, донори, громадські організації мають спільно творити хаби й інкубатори, які допомагатимуть ветеранам рости, самореалізовуватися в цивільному житті. Ми матимемо передовий досвід, яким можна буде ділитися. Хочеться вірити, що у Львові, на Львівщині вдасться це зробити пілотним, суперуспішним і масштабувати на всю Україну. Попереду багато роботи, викликів. Бажаємо всім наснаги в цьому, а ветеранам міцного здоров'я й успіхів у бізнесі! А ми мусимо змінюватися як суспільство й підтримувати ветеранів у їхніх починаннях.
Текст: Марічка Ільїна
Модерував Тарас Яценко
Фото: Твоє місто
Реалізовується в межах проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine.
___________________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- «Військовий не має думати про довідки й виплати», – ветеран львівської 80-ки
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- «Я ненавиджу центр Львова», – ветеран війни про адаптацію військових
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- «Прийду до побратимів на могили, скажу, що перемогли»
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- «Люди на війні роблять дива, приїдуть до Львова, а тут «йой, все пропало»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- Обіцяв сину повернутися. Історія художника-ветерана
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Ростислав Антимис: «Зробіть рік контракту, люди бояться рабства»
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- «Наша перемога залежить від реформи армії», – Юрко Вовкогон
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Із передової в офіс? Що потрібно ветеранам, щоби повернутися до роботи
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям