Тривога у Львові пролунала після п'ятої ранку. У місті гупало дуже голосно. Ті, хто вже наловчився розпізнавити звуки, чули, що працювала ППО. Тим і заспокоювали дітей: все добре, наші захисники збивають ракети. 

– Мамо, дуже голосно, і страшно, – труситься наша десятирічна донька. Перечікуємо ще декілька гучних вибухів у ванній і біжимо в укриття. Донька вилітає босоніж, не знаходить у передпокої своїх кроксів – у нас за графіком вимкнули світло. 

На паркінгу дуже мало людей. Син радіє, що зустрів друга, сусідські підлітки жартують, бо один з них подумав, що це грім і не хотів спускатись у безпечне місце. Кожен наввипередки розповідає, як переживав початок цієї атаки. Наша донька заспокоюється, я теж, допоки не з'явиться інтернет і я не прочитаю новини.

«Кинджали» на території Львова. Працює ППО. Не знімайте на відео! Залишайтесь в укритті!», – написав о 5.50 міський голова Андрій Садовий.

Вже о 6.24 було повідомлення про те, що горять два житлових будинки: «Дві школи сьогодні навчання не розпочнуть: учні «Арніки» та 17-ї залишаються вдома. Багато вибитих вікон у районі вулиць Коновальця, Братів Міхновських, Мельника». Це неподалік середмістя. 

«На Коновальця не спрацювало правило двох стін, люди були на сходовій клітці. А ви ж знаєте, які вони у наших будинках, це ж бетон. Уламок зруйнував сходи, людей притиснуло, покрутило», – розповідає мені один із рятувальників. Їх тут чимало. Перепитую, чи сто-двісті. Каже, нас тут багато. Чоловік вийшов на вулицю, коли почали розрізати перила. Ще трохи й рятувальники доберуться до підвалу. Там теж могли ховатись люди. У Львівській міській раді уточняють, що ОСББ тут не було, тож точних даних про кількість мешканців не мають. Доведеться перевірити усе.

У будинку на вулиці Коновальця, 44 загинуло шестеро людей, четверо з однієї родини.

«Після сьогоднішньої атаки живим залишився лише чоловік. Дружина Євгенія та троє їхніх доньок – Ярина, Дарина та Емілія – загинули у власному будинку. У центрі Європи росія винищує українців цілими сім’ями. росіяни вбивають наших дітей, наше майбутнє», – написав на своїй сторінці згодом міський голова Львова Андрій Садовий.

Ярині Базилевич був 21 рік. Вона працювала у офісі «Львів – молодіжна столиця Європи 2025». «Усі дівчата були пластунками, чудова родина. Їхня мама викладачка йоги, працювала в ІТ», – поділиться спогадами товаришка родини. 

«Сьогодні важкий день для Львова і для нас особисто. Друг і однокласник мого сина поранений, його тато загинув», – напише журналістка Світлана Бабинська. Це Юрій Арабський, партнер у бізнес-центрі «Партнер».

Юрій Арабський

Також загинув Олександр Погорецький, як підтвердили «Твоє місто», ексочільник Львівської міграційної служби. У сусідньому будинку на тій самій вулиці загинула акушерка з 5-ї міської поліклінки Ірина Демидова.

Олександр Погорецький

Ірина Демидова

Близько семи годин тривали пошуково-рятувальні роботи на Коновальця, 44. На місці працювали усі – рятувальники, пожежники, правоохоронці, волонтери. Андрій Васько, гендиректор Львівського обласного центру катастроф, каже, що ситуація із станом поранених постійно змінюється, одразу серйозних оперативних втручань потребувало троє осіб, загалом постраждало 64 осіб, з них вісім дітей. «Швидка» сьогодні тут теж довго. 

Ті, що живуть поруч, теж нікуди не поспішають. «Були постріли, ми зрозуміли, що збивають шахеди, я встиг зорієнтуватись, накрив собою дружину, хвилею вибило два вікна, броньовані двері, потім загорівся матрац, я його викинув у вікно, ми одягнули, що бачили, і вибігли», – розповідає чоловік із сусіднього будинку. Каже, що на вулиці горіло авто, довкола був суцільний дим, було дуже страшно. 

Лілія Онищенко, радниця Садового додає, що усі поруйновані будинки розташовані у буферній зоні ЮНЕСКО, їх уже повідомили, чекають на реакцію: «На вулиці Стрийській вони не одразу зреагували, але врешті приїхала комісія і після висновків нам допомогли відновити будинок». У місті сподіваються, що й ці памʼятки місцевої архітектури на Коновальця та братів Міхновських допоможе відновити ЮНЕСКО. 

Пан Михайло з будинку навпроти, Коновальця, 45, прибирає на подвір'ї сміття, шкло, каже, що не чекає на відповідні служби, робить, що може. Дорікає собі, що вчасно не спустився в укриття: «Я доросла людина, треба було піти, але коли глянув у вікно, то там вже було полумʼя. Війна перемістилась сюди за тисячу кілометрів, як так може бути?»

Тим часом у соцмережах львівʼян закликають прийти допомогти на вулицю Міхновських: «Усе маємо, потрібні руки». 

5 вересня у Львові оголосили День Жалоби.

___________________________________________________________________________________________________