На Київському міжнародному економічному форумі, що відбувся 16 жовтня 2025 року, під час панелі In People We Trust обговорювали проблеми дефіциту кадрів, впливу мобілізації, міграції, інтеграції ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Серед викликів також відплив молоді на навчання за кордон і розрив між потребами бізнесу та якістю підготовки працівників. Глобальні процеси – автоматизація, розвиток штучного інтелекту і міжнародна конкуренція за таланти – лише посилюють ці проблеми. Як наголошували учасники дискусії, Україні потрібно діяти вже зараз: інвестувати в перекваліфікацію, освіту й підтримку компаній, що розвивають навички працівників і допомагають у реабілітації. «Твоє місто» зібрало ключові проблеми та які рішення пропонують.

Портрет молодого українця за кордоном

 

Керівниця соціологічної компанії «Градус» Євгенія Близнюк представила результати дослідження про українську молодь, яка живе за кордоном.

«Свобода – це базова прошивка покоління»

Соціологи компанії «Градус» дослідили українську молодь за кордоном у межах форуму KMEF-2025 («Вдома краще? Як Україні конкурувати за молодь, яка поїхала»). Згідно з результатами середні показники «факторів повернення» все ще поступаються «факторам залишення» в європейських країнах, хоча позитивна динаміка зростає.

Повернути молодь заважають раціональні чинники: безпека, якість життя, перспективи, а мотивами для повернення є емоції: ностальгія, звичне життя та соціальна підтримка.

«Суперсили» молодого покоління за кордоном

Українська молодь, яка вже понад три роки живе за кордоном, суттєво змінилася. Її описують як «нових європейців», які за цей час фактично дорослішали в іншому середовищі.

Вони стали мультилінгвами – більшість вивчила принаймні одну мову країни перебування, а дехто навіть дві чи три. Молоді українці сприймають знання кількох мов як норму, а самі себе – як громадян світу.

Вони не прагнуть жити в одному місці, відчувають потребу у відкритих кордонах і свободі пересування. Це покоління характеризується високою гнучкістю: вони – super agile, швидко змінюють рішення відповідно до обставин і не вважають це слабкістю.

Цінності та життєві пріоритети

Свобода є базовою цінністю для молодих українців. Вона проявляється, наприклад, у виборі мови, в праві самостійно обирати місце проживання. Її називають базовою прошивкою покоління.

Молодь вирізняється індивідуалізмом та орієнтацією на власні потреби й бажання. Для неї пріоритетом є не матеріальні цінності, а якість життя, баланс і «радість життя». На відміну від старших поколінь, що прагнули статусних символів, молодь обирає особистий комфорт і внутрішню гармонію.

Водночас багато хто відчуває внутрішній конфлікт і виснаження, коли хоче бути в Україні, але залишається за кордоном.

Бар’єри для повернення

Найсильнішим бар’єром для повернення молоді респонденти назвали обмеження свободи через закриті кордони. Інші перешкоди – відсутність чіткої «картини майбутнього» в Україні, невизначеність із працевлаштуванням та самореалізацією, соціальні зв’язки за кордоном і скепсис щодо подолання системних проблем, таких як корупція чи бюрократія.

Мотиватори для повернення

Попри всі труднощі, дослідження виявило низку «магнітів» для повернення. Серед них сприятливе співвідношення вартості та якості життя в Україні, соціальні зв’язки, сім’я, коло друзів і позитивні емоції, пов’язані з рідним середовищем.

Окремо наголошується на «щирій вірі в позитивні зміни та потенціал країни». Незважаючи на реалістичне бачення проблем, молоді українці «дуже оптимістичні щодо того, що Україна обов’язково розквітне».

Стратегія життя: багатополярність

Якісні інтерв’ю показали, що молодь обирає багатополярність: не визначається з однією країною проживання, воліючи належати до кількох.

Як зазначає Євгенія Близнюк, для держави це позитивний сигнал: «Україна досі в цьому переліку». І завдання – підвищувати її значимість без тиску на повне повернення.

Освіта: ключ до 

повернення та розвитку

 

Сьогодні люди готові повертатися, але ставлять умови: безпека, якісне житло, освіта й робота. Засновниця «Освіторії» та очільниця GovTech-центру GGTC Kyiv Зоя Литвин акцентувала на освіті.

Якість людського капіталу не може перевищити якості системи освіти

За два роки війни з професії пішло близько 40 тисяч українських учителів, з яких 15 тисяч були молодими спеціалістами. Основні причини – низька зарплата та бюрократія, що перетворює роботу на «паперообіг».

Сьогодні молодий учитель отримує близько 7 тисяч гривень, що є найнижчим показником у Європі. У бюджеті на 2025 рік закладені 66 млрд грн і передбачене підвищення зарплат педагогам на 50% у два етапи – на 30% і 20%.

Щоб зменшити бюрократію, тестують цифрову платформу «Мрія» – освітній аналог «Дії», яка має об’єднати вчителів, державу та батьків.

Як компенсувати нестачу вчителів

Зоя Литвин зазначила, що найкраще долати дефіцит учителів учителями, адже «людині потрібна людина». Особливо це стосується початкової школи, де онлайн-навчання виявилося майже неефективним. А старшій школі, навпаки, цифрові рішення можуть допомогти.

Приміром, платформа «Всеукраїнська школа онлайн», створена під час пандемії, сьогодні дає змогу навчатися дітям з окупованих і прифронтових територій та тим, хто за кордоном. Нині нею користуються 2 мільйони дітей, щотижня додається близько 4 тисяч реєстрацій. Серед користувачів 6 тисяч учнів із Криму, Луганська та Донецька і 36 тисяч школярів із окупованих територій після 2022 року.

Спікерка додала, що штучний інтелект може бути помічником у тьюторстві, але не здатен замінити живого вчителя, особливо для молодших дітей.

Українська освіта і Європа: відставання та потенціал

Експертка зауважила, що війна суттєво вплинула на якість освіти. Дослідження PISA показало: лише половина 15-річних учнів в Україні досягають базового рівня грамотності з математики, а з читання – близько 60%. Крім того, розрив між міськими та сільськими школярами в знаннях з математики становить майже чотири роки навчання. Попри це, українська система освіти, за результатами порівнянь, залишається якіснішою, ніж у Молдові, Румунії та Грузії, хоча все ще відстає від країн ЄС.

Освіта як фактор демографії та відновлення країни

Освіта – це не лише знання, а й ключовий демографічний інструмент, наголосила Зоя Литвин: «Ніщо так не сприяє народжуваності або поверненню людей у країну, як якісна і доступна система освіти».

Водночас в Україні гостра нестача дитячих садочків і шкіл: у Києві на одне місце в дитсадку претендують п’ятеро дітей, а кожна сьома школа пошкоджена або зруйнована.

Але триває відновлення і, зі слів спікерки, великі надії покладають на реформу “Нова українська школа”, особливо щодо старшої школи.

Експертка підсумувала, що якісна освіта можлива лише тоді, коли система виконує державне замовлення і розуміє, яких фахівців потребує країна: «Освітянам бракує чіткого бачення, куди ми йдемо як країна і кого хочемо виховувати, але кроки в цьому напрямку вже є».

Ситуація на ринку праці

 

Гендиректор Work.ua Артур Міхно назвав нинішню ситуацію на ринку праці в Україні шансом для старту або зміни кар’єри.

Сьогодні на ринку праці відкриті понад 45% вакансій, які не потребують досвіду

Зараз надзвичайна можливість для всіх, хто хоче розвивати кар'єру чи робити перші кроки. Такого ще ніколи не було.

«Понад 45% вакансій, розміщених на платформі Work.ua, не містять вимог до досвіду», – зазначив Артур Міхно, додавши, що це понад 110 тисяч активних вакансій щодня.

Компанії готові навчати: освіта має стати частиною роботи

Зі слів керівника Work.ua, бізнес розуміє, що ринок праці переживає кризу, тому щораз більше компаній готові навчати нових співробітників. Особливо це актуально для великих підприємств, яким важливо вибудовувати внутрішні системи освіти, передавання досвіду й ефективного онбордингу.

Артур Міхно наголосив, що сьогодні є чимало інструментів короткострокового навчання, зокрема онлайн-курсів, які дозволяють людям розвиватися буквально «з мобільного телефона дорогою з роботи»: «Треба побудувати процеси так, щоб освіта стала частиною робочого процесу».

Який вплив на бізнес має відплив молоді за кордон

Спікер оголосив результати опитування Work.ua серед понад тисячі українських компаній: 43% бізнесів відчули відплив кадрів після дозволу молоді виїжджати за кордон, проте реально з цим стикнулися лише 37%, переважно великі підприємства.

На його думку, ситуація не є критичною: кількість відгуків від молоді 18–22 років зменшилася лише на 5%, а нових резюме – на 4%.

«Певний вплив є, але не визначальний», – зазначив Артур Міхно, додавши, що мотивація працівників важить не менше, ніж зарплата: одні тримаються за роботу через бронювання, другі шукають сенс.

Дефіцит технічних фахівців: питання престижу та сенсу

Керівник Work.ua звернув увагу на дисбаланс на ринку праці – надлишок юристів і менеджерів при гострій нестачі технічних спеціалістів, зокрема електриків, інженерів і геодезистів.

Подолати це, на його думку, можна не лише державними програмами, а й зусиллями бізнесу через підвищення престижу робітничих професій: «Про те, що геодезист може заробляти 70–80 тисяч гривень і що ця робота цікава, мало хто знає».

Спікер вважає, що компанії мають інвестувати не лише в зарплати, а й у сенси: працівники повинні розуміти, що створюють щось більше, аніж просто продукт заради грошей. Це допоможе втримати кадри й привабити нових фахівців.

Той, хто дасть навички,

 стане переможцем на ринку праці 

 

Ректор KSE Тимофій Брік на дискусії зазначив, що інженерні спеціальності – ключ до відбудови й технологічного розвитку України.

Інженери – основа відбудови й технологічного розвитку

Тимофій Брік наголосив, що інженерні спеціальності є головними для української економіки як тепер, під час війни, так і в повоєнній відбудові: «Інженери потрібні не лише для безпеки, а й для створення інновацій, що дозволять Україні брати участь у глобальному ринку праці».

І додав, що технології подвійного призначення, які розвиваються у військовій сфері, в майбутньому можуть використовуватись у цивільних галузях – від логістики до ремонту електромереж під водою.

Структурна прогалина на ринку праці: дефіцит навичок

Спікер зазначив, що на українському ринку праці виникла структурна прогалина – вакансії є, але бракує фахівців із потрібними навичками: «У людей просто немає навичок, щоб отримати цю нову роботу».

Ректор KSE навів приклади переселенців і жінок, які через мобілізацію чоловіків опановують нові професії, зокрема технічні.

«Той, хто дасть навички, буде переможцем на ринку праці», – підсумував він, наголосивши на важливості професійно-технічної освіти.

Нові можливості для ветеранів: швидка перекваліфікація

Розповідаючи про ініціативи KSE, Тимофій Брік сказав, що університет розпочав проєкти професійної освіти для дорослих, зокрема для ветеранів.

Навчання спрямоване на практичні спеціальності – оператори ЧПУ, зварювальники, механіки. За дев’ять місяців програми вже випустили 120 осіб, з яких 16 є ветеранами.

«Це реальна перспектива для ветеранів, які вже за чотири-шість тижнів можуть перекваліфікуватися й отримати роботу», – сказав ректор KSE.

«Навіть під час війни можна створювати центри, які притягують людей»

Один із напрямів роботи KSE – програма повернення українських студентів, що навчаються за кордоном. Зі слів Тимофія Бріка, університет щороку заохочує до повернення п’ятьох-шістьох студентів, пропонуючи гранти, стипендії та проживання. «До нас повертаються люди з Іспанії, Німеччини, Британії», – зазначив він.

Програма на пілотному етапі, однак KSE планує її масштабувати. Спікер додав, що університет приваблює й іноземних студентів, зокрема з Колумбії: «Навіть під час війни можна створювати такі центри, які притягують людей. Але це довгий шлях, треба дуже багато працювати, щоб кожну окрему людину повертати».

Як KSE бореться за таланти: освіта, цінності та культура

Ректор KSE зазначив, що університет входить до найкращих українських вишів за конкурсними балами, кількістю олімпіадників і високими результатами вступу. Водночас освіта має виходити за межі академічних знань: «Українським університетам потрібно навчати не лише hard skills, а й сучасної культури, свободи, лідерства й етичних правил».

Тимофій Брік вважає, що багатьом закладам досі бракує ресурсу, панує бюрократія, ієрархія чи навіть сексуальний харасмент, тому талановита молодь не хоче туди йти: «Сучасний університет має створювати середовище, де студент розуміє, як працює життя і як стати успішною людиною. Це не пафосні речі, а реальні інструменти, які допомагають не розчаруватися і бути більш продуктивними на ринку праці».

Інвестиції в освіту

 

Голова правління ПУМБ Сергій Черненко розповів про інвестиції в освіту, підтримку ветеранів і кадрову політику на прикладі роботи ПУМБ. 

Освіта як інвестиція в майбутнє

Сергій Черненко нагадав, що співпраця ПУМБ із Київською школою економіки триває вже вісім років. Партнерство почалося в той час, коли Школа перебувала в кризовому стані, але він повірив у її потенціал: «Я відверто повірив і дуже пишаюсь тим, що моя віра не те що виправдалася, а була перевершена тим, чого дійсно Київська школа досягнула».

Після успішної співпраці з KSE ПУМБ поширив свою підтримку на інші університети, запровадивши по 10 стипендій у Київському авіаційному інституті та Політехніці для інженерів. Загальні інвестиції банку в освіту вже перевищили 100 млн грн, він увійшов до першої трійки компаній України за цими показниками.

Підтримка ветеранського бізнесу

Спікер розповів, що ПУМБ підтримує ветеранів через інтеграцію в колективи та ветеранське підприємництво.

Щоб глибше зрозуміти потреби захисників, команда топменеджменту банку відвідала центр Superhumans, після чого ініціювала проєкт «Жити назустріч». Його мета – дати ветеранам економічні знання, психологічну підтримку та можливість розвивати власні бізнеси. Торік банк спільно з Київською школою економіки відібрав 300 учасників навчання. Після захисту проєктів вони отримали гранти від 500 тисяч до 1 млн грн. Цього року кількість заявок уже перевищила 400. Така ініціатива не лише допомагає ветеранам повернутися до мирного життя, а й «є реальною підтримкою для української економіки».

Кадровий дефіцит і автоматизація

Голова ПУМБ визнав, що банківська сфера також відчула дефіцит кадрів. Вихід він бачить у автоматизації процесів: «Ми не можемо залучати іммігрантів через мовні та культурні бар’єри, тому покладаємося на автоматизацію, і це працює».

Водночас банк прагне бути привабливим роботодавцем. Натхнення бере з філософії Disney – «Happy you, happy client».

ПУМБ проводить регулярні опитування Employee Pulse Survey, щоб розуміти настрої команди. «Це не завжди про гроші – важливо, щоб люди відчували залученість і цінність», – наголосив він.

Трудові мігранти:

Україні доведеться 

залучати на ринок

 праці людей з-за кордону

 

Директор Центру економічного відновлення Кирило Криволап окреслив один із найгостріших викликів для країни – дефіцит робочої сили. Без кардинальних рішеньУкраїна не зможе підтримати економічну стійкість, профінансувати оборону і покрити соціальні витрати.

Виживання економіки потребує подвоєння ВВП

Кирило Криволап зауважив, що нинішній обсяг економіки не відповідає потребам держави: «Старий ВВП вже не балансує ні соціальні видатки, ні оборону. Ми як країна не виживемо».

Щоб зберегти фінансову стабільність, Україна має подвоїти ВВП завдяки більшій кількості працюючих та підвищенню продуктивності.

Втім, обидва шляхи обмежені: через війну та міграцію населення скоротилося майже на 30%, а близько двох мільйонів людей невдовзі вийдуть із ринку праці. «Ми фізично не зможемо подвоїти ВВП», – підсумував експерт.

Хто повернеться, а хто ні

Кирило Криволап назвав три групи українців за кордоном: перша – приблизно третина, яка повернеться одразу після завершення бойових дій, навіть «на руїни, просто тому, що це дім»;  друга – до 25% українців інтегрувалися і навряд чи повернуться (це молоді професіонали з високими компетенціями, за яких буде найважче боротися); третя група – «велика середина», за яку варто змагатися. «Ти можеш за неї боротися, тільки якщо створиш класну, сучасну, модернову країну», – вважає він.

І наводить приклади Польщі та Литви, де емігранти почали масово повертатися, коли побачили, що рівень життя на батьківщині виріс, країна стала комфортною для роботи й життя.

Дефіцит «блакитних комірців» і потреба в трудових мігрантах

Експерт каже, що на українському ринку дуже бракує робітничих спеціальностей: 63% компаній скаржаться на дефіцит «блакитних комірців», тоді як нестача топменеджерів становить лише 9%. Попри це, лише 13% компаній готові наймати іноземців, решта дотримується позиції «робочі місця – для українців».

Спікер наголосив, що такий підхід є застарілим: «Ми або десятиліттями будемо на підсосі Заходу, або не встоїмо як держава». І назвав залучення трудових мігрантів питанням виживання, адже нинішні квоти на робочі візи мізерні, в пріоритеті інженери, а не робітники.

«Можливо, треба реалізувати мрію президента, що поляки будуть працювати в Україні. А чом би й ні?» – іронізує Криволап, наголошуючи, що повоєнна відбудова створить тисячі вакансій, які нікому буде заповнити.

Як діяти: проактивна стратегія держави

Кирило Криволап закликав до системного підходу – створити державну агенцію для залучення трудових мігрантів за прикладом Ізраїлю. Він оцінив втрати від еміграції та зниження людського капіталу на 300 млрд дол. недоотриманого ВВП за 10 років, якщо не інвестувати в повернення та перекваліфікацію: «Інвестувати в повернення і рескілінг – це no-brainer, це треба робити».

Не забувати про українців за кордоном

Експерт звернув увагу на важливість системної комунікації з українською діаспорою. Після створення Міністерства національної єдності вперше за три роки почалася реальна робота з українцями за кордоном через хаби підтримки.

Після зміни уряду ці функції перейшли до Мінсоцполітики, але частину комунікації втрачено, тому її треба відновлювати.

Спікер закликав створити систему кейсменеджменту для тих, що хочуть повернутися: «Людина в Берліні, яка хоче повернутися в Харків, має розуміти, де працюватиме, де житиме і хто її зустріне. Це має бути системно, не випадково».

 

Замість післяслова

 

Наприкінці панелі учасники підсумували, що для залучення, повернення й утримання кадрів потрібен комплексний підхід – поєднання освіти, можливостей, корпоративної культури і державної стратегії.

Зоя Литвин наголосила на значенні освіти:
«Потрібно підтримувати освіту. Добре, що стільки людей – учасників цієї панелі це вже роблять на різних рівнях: профтех-, вища освіта й дослідження, які допомагають ухвалювати кращі рішення».

Тимофій Брік розширив підхід, наголошуючи на ролі можливостей у розвитку людей:
«Я скажу «не освіта». Скажу ширше – це про можливості. Освіта – це лише один інструмент, який створює можливості для людей, щоб вони могли потім самі створювати собі можливості. Але є й інші інструменти. Я за можливості».

Сергій Черненко звернув увагу на бізнес як фактор залучення кадрів:
«Я представник приватного бізнесу, тому державі нічого рекомендувати не буду. Але як бізнесмен вважаю, що маємо почати з себе, стати привабливими, щоб люди хотіли у нас працювати. І це буде магнітом, який притягне і людей з-за кордону».

Артур Міхно додав, що важливо формувати сенс роботи всередині компаній:
«Думаю, треба формувати сенси, щоб людина розуміла, що її компанія створює, що вона отримує, долучаючись до цієї компанії. І будувати на цьому корпоративну культуру, формувати внутрішню освіту, бо держава точно з усім не зможе справитися. А далі медійно долучатися і розвивати ці речі».

Кирило Криволап наголосив на стратегічній ролі держави у формуванні сучасної країни:
«Іншого виходу нема. Ми маємо створювати сучасну успішну країну, де кожен може реалізуватися і стати кимось. Інакше її просто не буде. Ми – велика нація. Половина зараз за кордоном, і держава, суспільство та бізнес повинні виконати цю обіцянку».

Станіслав Нестеренко

Фото: КМЕФ

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.