Щороку «Твоє місто» організовує велике інтерв’ю з міським головою Львова та очільником Львівської ОВА Максимом Козицьким про підсумки року і плани на новий. Цього разу Андрій Садовий розповів про те, чи готується він до виборів; чому так багато уваги до Unbroken; що буде з інфраструктурою і громадським транспортом; яка ситуація з меморіалом на Полі почесних поховань; скільки грантових коштів залучило місто і на які інвестиції сподівається; чому така затримка з будівництвом сміттєпереробного заводу. Також поговорили з очільником міста про корупцію, відкриття летовища, рекрутингові центри і навіть про те, які вареники й деруни він любить.

Андрію Івановичу, сьогодні ви організували чудову подію: зібрали кількасот людей із провідних середовищ міста на території будівлі, яку місто зводить для родин тих, що проходять реабілітацію в Центрі Unbroken. Гарно звітували про те, яким видався 2024 рік. Що означає ця подія? Це підготовка до ймовірних виборів?

Це виконання закону України, який зобов'язує міського голову раз на рік звітувати перед громадою. До війни я робив це регулярно, в часі війни це було неможливо. Зараз наші військові тримають кордони, у Львові ми можемо більш безпечно почуватися. Важливо, щоб громадяни міста між собою спілкувалися, знали, хто що робить. Бо фактично міський голова презентує роботу, яку виконали львів'яни.

Читайте також: «Львів може очікувати транспортний колапс», – Садовий

Сьогодні ми мали зустріч у центрі для поранених людей, які будуть там тимчасово проживати. Для прикладу, в лікарню привезли поранених, зробили операції. Якщо їм потрібне протезування, треба чекати п’ять-шість місяців на загоєння рани. Саме стільки часу майже 700 людей проживатимуть у цих приміщеннях біля протезної майстерні і чекатимуть на протезування.

Ми зібралися, я розповів, що місто зробило за останній час, поділилися думками, були запитання. Вважаю це правильним, це треба робити. Якщо хочеш, щоби громада була єдиною, треба спілкуватися з нею. Якщо закриваєшся, то з'являються місця для різних здогадок.

Ви спілкувалися з багатьма людьми. Як львів'яни оцінюють вашу діяльність?

Думаю, як завжди, критично. Все, що добре зроблене, це зробили львів'яни. А у всіх проблемах винуватий Садовий. Я з цим живу, це нормально, я для цього найнявся на роботу. Мій обов'язок – служити громаді, вирішувати проблемні питання.

Я говорив з багатьма, кого ви запросили на цей звіт. І від багатьох чув, що Андрій Іванович дуже багато уваги приділяє всьому, що навколо Unbroken. Продовжуючи тему політики: чи буде політична партія Unbroken?

Та борони Боже! Ви що?! Це екосистема людяності. Українською  «Незламні», англійською Unbroken, бо ми дуже багато працюємо з іноземцями і їм це зрозуміло. Сьогодні ми говорили не тільки про медичну інфраструктуру. Для прикладу, презентували проєкт будівництва трамвайної колії, яка має бути продовженням руху 6-го трамвая до вулиці Миколайчука. Це буде можливість із Сихова нормально добратися до Миколайчука. В часі війни робити це бюджетним коштом було б нереально. Але маємо грант від уряду Франції, підтримку Європейського банку реконструкції та розвитку, тому в 2025-му стартуємо з цим проєктом.

Усі інші плани щодо реконструкції доріг втілювати не можемо. Якщо є вільні бюджетні кошти, скеровуємо їх на допомогу збройним силам. Щойно презентували велику спільну акцію з фондом «Повернись живим», передали 40 машин, 40 мінометів. Тут також є цікавинка: як місто ми не можемо купувати важке озброєння, але можемо робити це, співпрацюючи з фондом «Повернись живим». Це все для наших львівських бригад.

Читайте також: «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами

Щоб ви розуміли, ми вже прийняли 19 тисяч поранених. Тому Unbroken – це екосистема людяності, яка передбачає операції, протезування, реабілітацію. Це Unbroken Sport, Unbroken Art. Це всі елементи, важливі для життя людини.

Також ми розуміємо питання культури. Багато проблем зі здоров'ям, особливо в ментальній частині, медицина не може подолати. Їх лікує мистецтво. Маю приклад: військовий Роман має важкі поранення, ампутації. Коли він слухає класичну музику, в нього пропадають фантомні болі. Слухайте, та то треба робити! Маємо з митцями дуже тісний контакт. Як казав Черчилль, культура – це те, у що треба інвестувати однозначно. І в часі війни також.

І говорити про це на весь світ. Всі багато говорять про ймовірні цьогорічні вибори. Не знаємо, наскільки просто провести в нинішніх умовах вибори президента, парламенту, але, напевно, місцеві вибори в багатьох безпечніших регіонах більш імовірні. Чи підете ви на наступні вибори, якщо вони відбудуться у найближчий рік-два? Якщо ж ні, то чи маєте гідну кандидатуру?

Почнімо із самої можливості виборів. Закон зобов'язує їх регулярно проводити. Воєнний стан забороняє проводити вибори. Знаю, що між керівниками парламентських фракцій підписаний меморандум, що вибори в Україні можуть відбуватися через шість місяців після завершення воєнного стану. Коли це буде, невідомо. Ймовірність, що це буде цього року, чесно кажучи, невисока, бо на фронті дуже серйозна напруга.

Бачите риторику того ж Трампа, який сказав «за один день», потім «за якийсь час», зараз це все трохи відсувається. Він уже обійняв посаду і починає розуміти глибину проблеми. Для країни-агресора це війна за виживання. Програвши війну з Україною, росія має шанс розпастися на дуже багато незалежних країн. Вони це прекрасно розуміють. Для нас це боротьба за існування як нації. Ми повинні стояти до кінця. Тому зараз, в часі війни, питання політики закидають вороги, щоб маніпулювати людьми і сварити нас між собою. Сьогодні в нас є одна партія – український народ. І про жодні вибори я принципово не хочу говорити. Це буде шкодити і місту, і державі.

І в міській раді у вас теж панує єдність із депутатами, напевно, як ніколи раніше.

Це було б тупо – щоб у нас не було єдності. В нас бувають дуже гарячі дискусії з різних питань, але ми завжди знаходимо компроміс. Прошу зауважити: скільки б я не працював міським головою з різними складами депутатів, у мене ніколи не було ні більшості, ні меншості. Ми завжди намагаємося працювати разом і знаходити спільну позицію. Це правильно, це державницька позиція.

Поговорімо про більші інфраструктурні проєкти, забудову в місті. Яка ситуація із судами щодо скасування історико-архітектурного опорного плану?

Далі тривають суди, складні дебати із забудовниками. Багато хто приходить, перепрошує, що вляпався, що не хотів, що його підставили. Бо деякі адвокати пробують заробляти гроші, просто баламутячи забудовників: збирають з них гроші, йдуть у суди, домовляються. Ми працюємо тільки в правовому полі, тому, думаю, історико-архітектурний план вистоїть. Щодо цього питання в мене налагоджений прямий контакт із міністром культури. Він також підтримує тверду позицію міста, Міністерство культури погоджувало цей документ, там стоїть їхній підпис.

Торік активісти звинувачували вас у лобіюванні інтересів Avalon. Мовилося про погодження розробки детального плану території, в межах якого Avalon мала будувати неподалік Львівської національної академії мистецтв на Тютюнників. Це теж мали б погоджувати в Мінкульті.

Звичайно, Мінкульт має це все погоджувати. На сьогодні Академія мистецтв мусить порозуміння з компанією Avalon. Вони погодилися інвестувати значні кошти у влаштування території, просторів, у доступність. Ми робимо все тільки в рамках чинного законодавства. Будуть мати погодження Мінкульту – зможуть реалізовувати проєкт, не будуть – не матимуть можливості.

Що скажете про звинувачення вас у лобіюванні інтересів Avalon?

А в чому воно полягало? Мене можна звинувачувати в усіх гріхах у місті. Тому що на кожній ухвалі, яка виходить, на кожному рішенні виконавчого комітету є підпис Садового. Якщо документ законний, я його підписую, якщо незаконний, не підписую. Я відкритий перед законом.

У кожній депутатській фракції є досить багато забудовників. До слова, ті, що йшли на вибори і виступали проти забудовників, мають їх у своїх фракціях найбільше (Посміхається). Це реальність. Законодавство, прийняте Верховною Радою, винятково в інтересах забудовників, не громади. Якщо людина купила земельну ділянку і згідно з чинним законодавством може там реалізовувати проєкт, то яким чином міський голова може це заборонити? Я не маю такого права. Можу мати свою позицію і публічно висловлювати її. Якщо є порушення закону – гаразд, там я вже на повну працюватиму. Якщо ж усе робиться в рамках законодавства – ну, такі реалії.

Раніше забудовник зводив житло і якусь частину коштів мав інвестувати в інфраструктуру. Тепер закон це заборонив, бо була ілюзія, що квартири стануть дешевші. Це однозначно пролобійований забудовниками закон, за який проголосували депутати Верховної Ради. Квартири дешевшими не стали, а інфраструктуру має робити місто. Добре, що ми із забудовниками дебатуємо і переконуємо їх таки інвестувати кошти, зменшувати свої доходи. Наразі воно більш-менш рухається, бо, в принципі, всіх знаємо у Львові: хто що робить, хто чим дихає.

Бачимо, що й далі будують дуже багато. Скільки населення зараз у Львові? Чи очікується його збільшення?

Якщо подивитися на дані операторів мобільного зв'язку, то вже близько мільйона. У Львові проживають до 150 тисяч переселенців. Виглядає так, що більша частина їх залишиться тут жити. Нам треба думати про нове житло, про соціальне житло. Працюємо з міністерством, щоб мати спільні програми, бо це все коштує.

Як місто маємо мінімальне фінансування. Бюджет розвитку виходить по нулях, бо Верховна Рада за поданням Уряду цього року вирішила з бюджету Львова забрати два мільярди живих грошей. Без жодного пояснення забрала ці кошти, які ми витратили на ремонт будівель після атак, на допомогу військовим. Тепер, якщо хочемо допомагати нашій армії, маємо шукати неординарні варіанти, що й робитимемо. Співпрацюватимемо з різними фондами, фінансовими інституціями. Торік знайшли на допомогу збройним силам 1,1 мільярда, цього року також маємо знайти щонайменше мільярд гривень, але поки цих грошей в нас нема фізично.

Читайте також: Садовий назвав найбільшу проблему, яка була допущена після Помаранчевої революції

Найбільша проблема – відсутність якісного розуміння очільниками держави специфіки громади. Не тільки Львова, а взагалі усіх громад в Україні.

Однак постійно приймають містобудівні умови, погоджують ДПТ. Попит напевно є. Бачимо, скільки з'являється нових мікрорайонів, кварталів, де автомобілі на газонах ледь не в два поверхи паркують. Як ви кажете, квартири не дешевшають, а місто має обмежений бюджет. Як воно підтягуватиме інфраструктуру, наскільки це можливо?

Попит, звісно, є. Проблема ось у чому: маємо рішення виконавчого комітету, де кількість паркомісць у Львові вдвічі більша за визначену нормами ДБН. Але мешканці часто не хочуть купувати паркомісця, хоч і мають таку можливість, бо паркомісце може коштувати 20–40 тисяч доларів, тому й ставлять машини на вулиці. Це серйозна тема, ми її порушували на останній апаратній нараді. Будемо збирати комісію із надзвичайних ситуацій, бо можемо підійти до транспортного колапсу. Кількість машин зростає, дороги не ремонтуємо, тому що нема коштів, ширшими робити їх не можемо.

Єдиний варіант – інвестиції в громадський транспорт, велоінфраструктуру. Єдиний позитивний сигнал, що нібито буде контракт із Європейським інвестиційним банком на приблизно 45 автобусів, які місто отримає в цьому й наступному роках. Це покращить інфраструктуру, бо один автобус дорівнює 40 легковикам. Тому моє завдання – якісна інфраструктура.

«ЛеоКарт» також дав позитивний сигнал. Коли ми це впроваджували, було багато скептиків. А сьогодні до 92% мешканців оплачують проїзд в громадському транспорті завдяки переказу коштів. Залишилося 8%, які платять готівкою, і думаю, що до кінця 2025-го це може опуститися до 5–6%. Це найкращий показник в Україні, в жодному місті України немає такої відсоткової частини і такої системності. Наступний крок: хочемо впроваджувати велопрокат за грантові гроші. Це також має бути частиною «ЛеоКарту». Тобто ти можеш їхати в автобусі, пересісти на трамвай, потім на велосипед – і це все за одну ціну.

Чи знаєте ви, у яких ЖК багато вільних паркомісць? Чи знаєте, скільки непроданих паркомісць загалом у всіх новобудовах, наприклад, за останній рік?

Це цікавий запит. Спробую доволі оперативно підготувати відповідь, і ви сповістите через своє медіа, скільки сьогодні у Львові непроданих паркомісць і в яких ЖК. Думаю, мовитиметься про сотні.

Цікаво буде побачити цифри. Зрозуміло, що паркомісць у підземних паркінгах на всіх не вистачить. Що можна зробити і чи робите ви щось із громадським транспортом, коли бюджет розвитку обмежений?

Якщо ситуація в державі не зміниться, настане колапс по всіх напрямках. Ми горді за наших військових і ми їм помагаємо. Але в нас забрали два мільярди живих грошей, перед тим забрали два мільярди ПДФО, а кількість дронів, які давало місто бригадам, залишилась така сама у відсотковому значенні. Хоча всі ті кошти, які ми даємо державі, мали йти на закупівлю дронів.

Що таке армія? Це кулак. Але він є частиною тіла. Якщо тіло кволе, то є проблема. Якщо ми в державі не матимемо позитивних змін з погляду якісного урядування, то буде трагедія.

Що думаєте про звинувачення екскомандира 125-ї бригади?

Вважаю, що робити публічні звинувачення в часі війни неправильно. Закінчиться війна, тоді можна робити «розбір польотів», питати з голів військових адміністрацій, міністрів, мерів. А в часі війни має бути консолідація.

Хтось же призначав цю людину? Якщо вона не справилася, її забирають і призначають того, хто справляється. Але організовувати публічні дебати на цю тему – це неповага до збройних сил, громадян. Це моя думка. Я не військовий, можу бути критичним, але це думка здорового глузду.

Артур Горбенко / Фото 125-ї бригади

Нещодавно з боку міської ради прозвучали звинувачення підрядника щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Як я розумію, роботи відновили, було фото, як завозять обладнання. Ви писали, що сподіваєтеся на пришвидшення темпів будівництва компанією-підрядником. Чому воно знову так невчасно робиться?

Бо це проєкт за кошти Європейського Союзу, це ЄБРР. Підписана з підрядником угода дуже складна. Ми як місто не можемо змінити його. Якщо це зробити, наступні тендерні процедури триватимуть два роки. Ми мали складний період дискусії з ними, наразі вийшли на якийсь баланс, відновили роботи з будівництва заводу. Не такий темп, як би мені хотілося. На початку війни поляки взагалі зупинили роботи, бо боялися, потім потрошки почали відновлювати. Думаю, завод буде збудований, але це можна було б зробити скоріше. Вчора я особисто перевіряв: 45% обладнання турецького виробництва вже стоїть.

Ви сказали, що в міському бюджеті бракує коштів, тому, відповідно, треба максимально залучати зовнішні.

Звичайно, тому що є низка додаткових робіт, які не були передбачені проєктом і які треба виконати.

На які великі проєкти, що мали б бути реалізовані, і за грантові кошти також, робите ставку в 2025-му?

Коли в тебе на голові проблема, куди покласти поранених, яких із кожним днем стає більше, то це для мене пріоритет. Зараз наше завдання номер один – зробити в кожній поліклініці від одного до кількох поверхів приміщення, де можна лікувати поранених, проводити реабілітацію. Бо це життя людей і це не можна відкладати на завтра. Чи сьогодні, чи завтра завод буде збудований, все буде нормально.

Щодо доріг: закінчиться війна – будемо будувати. Де є грантові кошти, робимо це. На продовження руху 6-го трамвая вони будуть. У інших проєктах дуже складно, самі бачите. Навіть коли стесували бруківку на площі Ринок позабюджетним коштом, ви бачили, який піднявся галас: «О, там Садовий бруківку перекладає». Яку бруківку? Взяли той самий камінь і стесали.

До слова, гарно зробили.

Файно зробили, бо насправді мало хто розуміє, що людині на протезах чи колісному кріслі, мамі з візочком неможливо нормально проїхати по нашій бруківці. Тому це потрібно.

А що з меморіалом на Полі почесних поховань, яке вже майже заповнене? Пригадую, як, здається, рік тому на дискусії «Твого міста» Іван Щурко з обласної ради говорив про те, що треба цей проєкт зупинити, переглянути. Не знаючи, коли ця війна закінчиться, чи не варто подумати про ще одну ділянку?

У нас є дві такі ділянки. Після проведення архітектурного конкурсу ми мали вже 25 обговорень. На них у сесійну залу заходять 40–50 родин, і ми з ними обговорюємо проєкт. Як правило, 99% погоджуються, 1% має критичні зауваження. Ми і проєктна команда, яка перемогла на цьому конкурсі, це враховуємо. Тому фінальний варіант, який іде в роботу, в робочі креслення, матиме невелику зміну, але стане набагато краще. Цього року хочемо розпочати будівельні роботи на місці. Буде дуже якісний меморіал. Я пройшов у своєму житті досвід будівництва меморіалу Героям Небесної Сотні. Влада була категорично проти цього комплексу, людей підбурювали, але він зведений. Сьогодні це місце сили, туди приходять люди: хтось помолитися, хтось відпочити, хтось на краєвид подивитися. Думаю, так само буде з меморіалом на Личаківському кладовищі, бо це наше місце сили. Я буваю там щотижня раз чи двічі. Коли приходиш і бачиш людей, яких знав за життя, зовсім по-іншому сприймаєш цей світ. Розумієш, що всі наші проблеми тимчасові.

Візуалізація проєкту військового меморіалу 

Це правда. Більшість наших європейських колег – журналістів, редакторів, які часто приїжджають до Львова на наше запрошення, починають з питання корупції, її поширення. Особливо ті, що вперше в Україні. Але коли вони відвідають Поле почесних поховань, подивляться, поспілкуються з родинами загиблих, то в них одразу змінюється позиція: вони починають говорити, що диявол мусить бути зупинений.

Продовжуючи тему Європи і грошей, скільки зовнішніх грантових коштів місто залучило в 2024-му?

Це не можна порахувати одною сумою, бо це проєкти, які почалися і тривають. Я можу назвати прості цифри. 26 грудня ми із заступником Сергієм Кіралем літали в Тайвань, звідти привезли угоду на 5 мільйонів доларів на реконструкцію будівлі на Пекарській. Там буде ще три тисячі метрів для реабілітації. Це дуже великі гроші.

Візуалізація реконструкції будівлі на Пекарській / ЛМР

Перед тим приймали делегацію з Литви, приїжджав міністр охорони здоров'я. Нам дали грант 5,6 мільйона євро на будівництво в Брюховичах нових корпусів для реабілітації. А ще долучилися японці, німці. Разом ми зібрали 10 мільйонів євро.

Якщо говорити про протезну майстерню, допомогу GIZ, то це суми, які вимірюються мільйонами. Думаю, за ці роки війни тільки на соціальну інфраструктуру було зібрано до 100 мільйонів євро.

Багато проєктів у реалізації. Для прикладу, приїхав мер Осло. Перед тим я підписав із ним угоду, що Осло як член Unbroken Cities Network ухвалило рішення виділити 1,3 мільйона євро на дитячу лікарню. Частина коштів уже надійшла, ще частина в роботі. Тут хтось хоче працювати з Unbroken Foundation, хтось напряму переказує кошти на лікарню, хтось сам купує і привозить обладнання. Долучаються дуже багато громадських організацій.

Є серйозна базова підтримка від урядів Литви, Франції, Німеччини і Тайваню. Щодо міст лідером є Вюрцбург, спільно з яким ми добудували два поверхи на Мазепи, зараз закінчуємо Центр ментального здоров’я. Вони молодці. Також це Фрайбург, якому ми присвятили один поверх у нашому центрі реабілітації. Плюс спільно з ними втілюємо проєкт щодо великого артцентру. Мер Варшави також допоміг нам двома мільйонами злотих. Один поверх у центрі Unbroken ми присвятили Варшаві. Мери Гданська, Вроцлава, Канн особисто приїжджають, бачать це все і ухвалюють рішення про підтримку.

Що стосується Канн, пригадую, що ви тоді гучно заявляли про геріатричний. Яка тепер ситуація?

Думаю, цього року вже матимемо проєктні рішення. Концепту, який ми хочемо реалізувати, немає ні в Україні, ні у Франції. Співпрацюємо з двома французькими містами – Каннами і Монпельє. В них є геріатричний кластер. Хочемо, щоб це були місця для проживання старших людей. Там же має бути університет третього віку, щоб люди в 75 років ішли вчитися, бо навчання подовжує життя. Це має бути взірцевий варіант, щоби потім можна було це масштабувати на всю Україну. Маємо обласний геріатричний пансіонат на Пекарській. Якщо ви там не були, раджу відвідати. Так ви краще зрозумієте, як ця справа побудована в Україні. Хочемо це зробити на дуже високому рівні, враховуючи стандарти, які маємо в Unbroken.

На фото Каннський центр Simone Veil

До Львова невдовзі зайде південнокорейська компанія. Чи веде Львів перемовини з іншими країнами про інвестиції? І якщо так, то з якими країнами і компаніями?

Я повернувся з поїздки до США, де мав розмову з одним із найбільших виробників спеціального авіаційного обладнання. Не маю права оголошувати назву, поки не підписані контракти, але це одна з найбільших компаній США.

Моя мрія, щоб ми мали тисячу компаній: американських, французьких, німецьких. Тоді ці країни захищатимуть нас у 10 разів більше.

Так, як в Ізраїлі, наприклад.

Так. Найбільша помилка, допущена після Помаранчевої революції, коли Ющенко був президентом, Порошенко – головою РНБО, Юля – прем'єркою, що вони не пустили в Україну західний капітал. Тоді його треба було максимально залучити, продавши наші підприємства. Тоді зараз в нас американці видобували б газ на шельфі Чорного моря. Там би стояв 6-й американський флот. Не дали цього зробити… Якщо країна інвестує своїми компаніями, то потім вона це захищає. Цього не зробили, тому це треба робити зараз. Але, як ви кажете, цьому заважає корупція. В нашій країні відходять старі олігархи, але бачу, що починають з'являтися нові.

А корупція тільки на загальнонаціональному рівні чи на місцевому також?

Корупція не може бути тільки на одному рівні, вона пускає метастази в усі гілки влади. Львів і те, що ми робимо, як більмо на оці. Ви були в нашій лікарні, бачили її. Поїдьте в лікарні інших підпорядкувань, подивіться, яка там ситуація. Чому? Це ж одне місто, одна країна, одні закони. Чому місто зробило, а інші не зробили? Тому що не хочуть. Тому що працюють на кишеню. А тут люди працюють на результат. Ось вам відповідь.

Якщо говорити про перспективи, ви неодноразово робили різні заяви про львівський аеропорт. Яка ваша теперішня думка щодо його ймовірного відкриття?

Цього року в Україні однозначно почнуть працювати декілька аеропортів. Для цього є технічні та інші можливості, має бути політичне рішення. Напевно, воно буде, бо якщо країна присутня на авіаційній карті, то вона в принципі присутня на карті світу. Це питання безпеки нашої держави. Коли Бен-Ґуріон був керівником Ізраїлю, то ухвалив політичне рішення, щоб у часі війни аеропорт Тель-Авіва почав працювати. Це була його персональна відповідальність. Це був єдиний міст, який з'єднував Тель-Авів зі світом. І слава Богу, ніхто жоден літак не збив. Всі літаки єврейської авіакомпанії мають під крилами спеціальне обладнання. Якщо є небезпека атаки, його застосовують. Світ це все вже пройшов. У нас немає іншого варіанта, ми повинні виживати, жити в часі війни.

Як місто підтримує рекрутингові центри? За останні пів року-рік їх відкрилося доволі багато.

Зараз у нас працюють 10 центрів, невдовзі буде рекрутинговий центр «Хартії», потім 80-ки, десантних військ, Сил спеціальних операцій. Як ми їх підтримуємо? Приходить запит «нам потрібно», відтак хлопці приїжджають через два місяці й отримують рекрутинговий центр – готовий, з ремонтом, з усім. Вони дещо шоковані, бо в інших містах самі це все роблять. А тут ми збираємо підприємців, включаємося разом і отримуємо центр для спілкування, де можна прийти переговорити. Багато людей мають фантазію, що якщо ти мобілізуєшся, то вже маєш бути штурмовиком на передовій. Так, такі люди потрібні, вони є, але це невеликий відсоток. В армії потрібні різні спеціальності: водії, пекарі, бухгалтери, люди, які займаються IT чи господарськими питаннями. Бо воює не армія, воює країна.

І навіть кухарі.

І навіть кухарі, так.

До слова, яка кухня для вас найкраща? Чи маєте якийсь улюблений заклад у Львові?

Проблема з тим, бо нема жодного закладу, де б я сказав, що все перфектно. Я дуже критичний і до себе особисто, і до інших. В різних закладах є щось смачне. Так, як готує Катерина, теща і моя мама – ніхто не готує. В моїй родині просто феноменальний яворівський пиріг, який і мама, і Катерина з тещею роблять. Деколи замовляли його, коли були якісь прийняття на стороні. Ну не те, розумієте? Тіста багато, гречки з бульбою мало… Я обожнюю добру українську кухню.

Наприклад, люблю, щоб на вареники було заварне тісто, тоді воно тонесеньке, ніжне. А не так, як, знаєте, беруть тіста, кинуть там пів ложечки бульби, наліплять, і ти то їси.

Але ж такої української кухні майже ніде нема у львівських ресторанах?

Я думаю, 50% ресторанів мають вареники.

Але тих, які фокусуються саме на українській кухні чи на галицькій…

Стривайте, є ж кухня українська. Що таке галицька кухня? Це єврейська, австрійська, німецька, польська, вірменська. Галицька кухня – це така мішанка. Колись в Італії нам подали деруни, зверху був домашній сир. Я був шокований, тому що такі самі деруни мені робила бабця в селі, зверху клала сир і запікала то в духовці.

Це смакота, розумієте? Тому нашим рестораторам треба дуже активно працювати, бо до Львова приїжджають туристи, формують певний потік, і деякі наші ресторатори розслабилися.

Чи тому вони зараз закриваються? Бо знаємо, що останнім часом десятки ресторанів закриваються або ж планують це зробити.

Одні закриваються, другі відкриваються. Є ще одна проблема: 90% орендують приміщення, а власники, які колись купили це майно через пільгову приватизацію 1990-х років, що, на мою думку, не було правильно, просто ставлять неймовірні ціни. Хіба наркотики продавати чи зброю, щоб це було вигідно. Тому ресторани й закриваються, бо немає такого великого обігу грошей. А ті, які мають власне приміщення, працюють нормально. Або коли орендар не дере останню шкуру.

Чи місто не думає про якусь програму підтримки малого бізнесу?

У нас є програма підтримки ветеранів. Ми їх підтримуємо, даємо гранти по 300 тисяч гривень. В середмісті є прекрасне кафе «Вражає!», там чудовий чай і тістечка. Це ветеранський бізнес. Кожен, хто має підтримку від міста, отримує спеціальну наліпку. Ось туди ходжу залюбки.

Коли на зустрічі в Unbroken вас запитали, хто в міській раді працює найбільше, ви сказали, що напевно кіт Левчик, бо заробляє найбільше. То скільки він заробляє і як?

У хороші дні має до двох тисяч гривень донатами на рекламу. На своїй сторінці має 22 тисячі підписників і продає рекламу.

Тобто, в принципі, кіт Левчик може за місяць заробити більше, ніж міський голова?

Так, але всі кошти він витрачає на підтримку бездомних котиків і песиків. До того ж це велика промоція. Хто в нас в Україні має фотографію з Джонсоном, Камероном, президентом Хорватії чи з міністрами різних урядів? Кіт Левчик має, і це дуже важка праця. Попробуйте на руках посидіти, помуркати. Жарти жартами, але це також лікує, скажу вам чесно. Бо коли ти постійно живеш у стресі, треба завжди знаходити якусь розраду.

І на завершення про стрес і його подолання. В листопаді ми їздили в Берлін із такою газетою, наступного тижня зі схожою їдемо на зустріч з європейськими медіа. Завдяки цій газеті ми говоритимемо про те, чим може бути справедливий мир для України. А яка ваша думка з цього приводу?

Якщо їдете в Європу, раджу перед тим поїхати на схід до наших хлопців. Я і депутати регулярно туди їздимо за кожної нагоди. Тоді ти маєш зовсім інші емоції, щоби переконувати партнерів у співпраці.

Ми не знаємо, яким буде цей мир. Взагалі важко передбачити, яким буде наше життя. Часто журналісти, особливо західні, запитують мене: «Як ви виживаєте? Як узагалі виживає Львів, тому що третій рік війни?». Мій рецепт дуже простий: звісно, левову частку часу я витрачаю на вирішення поточних проблем, які виникають щодня. Але я також резервую час для думання про майбутнє. Можливо, це мрії, але це думання, прогнозування, планування дає мені силу вирішувати поточні проблеми.

Читайте також: «Люди критикуватимуть будь-який мир». Про 2025-й, вибори і повернення до російської

Це залежить від президента, але це залежить і від кожного з нас. Просто коли ти добре виконуєш свою роботу, то наближаєш мир. Бо тоді хлопець, дівчина, які на передовій, це бачать і розуміють, що повинні виконувати свою роботу. Стиснули зуби, працюємо. Закінчиться війна, тоді й будемо робити серйозний «розбір польотів».

Дякую, Андрію Івановичу! Не затримую вас, щоб не заважати добре виконувати свою роботу й надалі.

Дякую вам! Щастя, здоров'я. Слава Україні!

 

Розмовляв Тарас Яценко

Текст: Марічка Ільїна

Фото: Твоє місто 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_____________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.