Як американка відновила зв’язок з Україною, вивчивши «Щедрик»

689 0
Є українська колядка, яку ви чуєте щороку. Роблячи святкові покупки, готуючи різдвяні страви або дивлячись телевізор, ви чуєте її на задньому плані. Це пісня під назвою «Щедрик» – українська мелодія, відома у США та західному світі як «Carol of the Bells». Ця пісня, улюблена мільйонами, має унікальне, глибоко особисте значення для Марії, американки українського походження, яка плете маскувальні сітки у волонтерському центрі в Києві.

Для Марії, як і для тисяч українців-американців, улюблений різдвяний хіт втілює гордість за предків, невіддільну від глибоко вкоріненої історичної травми. «Щедрик» – це рятівне коло для української мови та культури, що знаходяться під загрозою зникнення, колядка, яка втілює вплив української м’якої сили у світі.

Слова англійською та українською у неї різні: 

Українська версія має назву, яка приблизно перекладається як «Щедрий вечір» і переносить слухача в українське село. Там птах залітає в будинок господаря і велить йому дивитися з подивом на своїх новонароджених ягнят і красуню-жінку.

«Коли я читала останню частину, я завжди плакала, і я ніколи не розуміла чому, тому що мені здавалося, що я ніколи там не була», – сказала вона, – але я завжди відчувала ностальгію, наче мене відірвали від моєї мами ще до того, як я з нею познайомилася», – сказала Марія.

Це нагадало їй про те місце, звідки її сім’ю вигнали.

Марія плете маскувальну сітку у волонтерському центрі в Києві

Улюблену у всьому світі мелодію написав український композитор Микола Леонтович і вперше представив широкій аудиторії у 1916 році в Києві, який тоді входив до складу Російської імперії.

Лише через три місяці після гучної прем’єри пісні згасаючу імперію сколихнули революція та тривала громадянська війна, яка проклала шлях до недовгої Української Народної Республіки.

Керуючись надією отримати союзників, які допоможуть стримати наступ російських військ, у 1919 році український уряд розпочав амбітний музичний тур до Європи, де на мирних переговорах перекроювали карту світу після Першої світової війни.

У той час, як прославлений оркестр рухався далі Західною Європою, здобуваючи всесвітню славу, росіяни просувалися на захід, в Україну.

Читайте також: Як це жити тиждень у вантажівці. Репортаж із забокованого кордону

На той час, коли у жовтні 1922 року відомий український хор виконав свою коронну пісню в Карнегі-Холі, російське завоювання України було завершено.

Тієї новорічної ночі українські виконавці різдвяного хіта миттєво втратили своє громадянство, і єдиним порятунком від комуністичних репресій залишалося поселення в США.

Приїзд виконавців «Щедрика» до США у 1922 році (Відділ гравюр і фотографій Бібліотеки Конгресу США)

Приблизно в той самий час родина Марії намагалася адаптуватися до життя в США, утікши від російської загрози.

Прабабуся Марії Катерина Єлькова (уроджена Катерина Ільків), позує в українському традиційному вбранні 1960-х років

У 1906 році до Нью-Йорка приїхала українська прабабуся Марії, шестирічна Катерина Іванюк. Родина походила з околиць Російської та Австрійської імперій, які страждали від надзвичайної бідності та випадкових набігів російських солдатів.

Під час одного з таких штурмів між російським військовим і одним із родичів Катерини сталася жорстока сутичка, внаслідок якої солдата було вбито під час самооборони. Боячись розплати з боку російської влади, вся родина виїхала в невідомий край, якому судилося стати надійним притулком на наступне століття.

Біль вимушеної міграції настільки глибоко пронизав її сім’ю, що почуття втрати Кетрін постійно проривалося через спокійне дитинство Марії. Вона відчувала це майже фізично кожного разу, коли прабабуся вчила її «Carol of the Bells» з книжок на українську тематику.

Самвидавні книжки, подібні до тих, які належать Марії, підтримували зв’язки між українськими громадами в США та їхніми предками за залізною завісою.

Коли Марія закінчила школу, її україномовна бабуся Софія сказала їй, що вона може запитувати про історію сім’ї, що хоче.

Софія була американкою у другому поколінні й спотикалася зі своєю українською мовою, навпомацки знаходячи слова для спілкування.

«І тоді я побачила біль і сором, – згадувала Марія, – Жінка виглядала дуже розчарованою, і мені було боляче, що я поставила свою бабусю в таке становище». 

Марія показує фотографію дозволу на імміграцію, який дозволив її українським предкам оселитися в США.

Численні подібні ситуації, що відбувалися протягом її життя, сформували у Марії сприйняття її української ідентичності як зниклого скарбу, невіддільного від втрати:

«Здавалося, що якби я не тримала її й не захищала, вона б зникла»,  сказала Марія. «І те, як моя сім'я говорила про це, здавалося, що це щось надто важливе, щоб відпустити... У нас є щось настільки особливе, що люди будуть активно намагатися це вбити».

Читайте також: Експрес Київ - Львів. Як це жити на два міста

Ця ідея зміцнилася після вторгнення Росії в Україну в 2014 році, яке перетворило споконвічну озлобленість її родини до Росії на жахливо реалістичний життєвий урок виживання.

Мешкаючи на той час у Пуерто-Ріко, Марія зіткнулася з новинами, працюючи в українській технологічній компанії. Приблизно в той час вона здійснила мрію свого життя – вивчити мову своїх предків. «Щедрик» став першою піснею, яку вона вивчила українською.

Уперше на рідній землі

У 2022 році, приблизно через століття після того, як «Щедрик» вперше досяг берегів США, щоб стати всесвітньо визнаним символом Різдва, Марія вперше ступила на українську землю. Тоді, як і століття тому, Україна зіткнулася з наступом Росії, подібним до того, який змусив і її сім’ю, і улюблену американську колядку покинути країну їхнього походження.

Приїхавши з маленькою валізою, з книжками свого дитинства, присвяченими Україні, Марія згодом оселилася в охопленій війною столиці у квітні 2023 року. Незважаючи на постійну небезпеку для життя через повітряні нальоти, їй знадобилося лише кілька тижнів і одна особлива подія, щоб зробити найважливіший вибір у своєму житті:

«Я пам’ятаю травневий День вишиванки, коли напередодні ввечері нас бомбили чи не 20-й раз… Я була виснажена. Всі були виснажені. І я пам’ятаю, як йшла вулицею, відчувала втому, і бачила, як усі навколо мене були явно втомленими. Але ми всі йшли туди, куди треба, у своїх вишиванках. І я відчувала, що тут моє місце».

Через 18 місяців після тих подій Марія – горда американка в четвертому поколінні – викладає військову англійську в Україні, де збирається провести решту років. Крім того, що вона йде волонтером в українську армію, вона готується подавати документи на українське громадянство, для чого їй потрібно відмовитися від американського паспорта.

Листівка, надіслана прадідусеві Марії в сім’ю в Україну з написом «Бажаю вам щасливого та радісного Різдва та Нового року. Найкращі побажання. Брат Ілько»

За понад сто років після міграції її родини до США, Марія стане першим її членом, який святкуватиме Різдво у своєму рідному селі в Тернопільській області на Західній Україні.

 

 

Оксана Остапчук,

Тім Мак

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

__________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми  про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.

Цей матеріал створено у співпраці з Counteroffensive.News

 
 
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!