
«Українські перевізники як заручники». Репортаж із заблокованого кордону
Чотири сотні вантажівок у черзі на 60 кілометрів
«Українці стоять в Польщі як заручники. Зараз там близько 400 вантажівок чекають на перетин кордону, якщо блокаду не припинять, ці люди залишаться там надовго», – каже один із водіїв, який щойно перетнув кордон із Польщею. Йому довелося тиждень стояти в черзі на кордоні через блокаду польських перевізників.
«На мою думку, це все спеціально робить якась польська партія. Поляки нам там не допомагають нічим. За сім днів один раз їхав бус, із якого дівчина розда ла нам по пляшці мінеральної води. Хлопці залишаються без пального і продуктів. У мене, дякувати Богу, були продукти. Але загалом ситуація критична. Поляки не йдуть нам на поступки, прикордонники розмахують руками», – пояснює чоловік і додає, що мітингарів із боку Польщі лише троє, їх охороняє поліція. Українських перевізників до страйкарів не підпускають, поліція перекрила дорогу в дві шеренги.
«Ми ходили, питали, просили показати хоча б дозвіл, чи мають вони право бастувати. Сьогодні вранці підходили з приводу дозволу: хтось каже, що суд його дав, хтось – що партія. На якій підставі нас там тримають? Ніхто нічого не каже, схиляють голови. Прикордонники на це не реагують, виконують свою роботу: відпрацював зміну і поїхав додому», – розповідає українець.
Станом на 12:00 17 листопада в черзі на перетин кордону у пункті пропуску «Гребенне», з нашого боку це «Рава-Руська», було 500 вантажівок. Таку інформацію Tvoemisto.tv повідомила прессекретарка Львівського прикордонного загону Олександра Кучковська.
«Останні дані показують, що перед пунктом пропуску «Корчова», з нашого боку це «Краківець», зупинилося 900 вантажівок. Пункт пропуску “Шегині» працює в звичному режимі, але через те, що водії мають надію не стояти в довжелезних чергах на заблокованих пунктах пропуску, їдуть сюди. Таким чином в «Шегинях» утворилася черга з 1200 вантажівок. У цьому пункті пропуску така ситуація спостерігається вже майже п’ять днів», – пояснила Олександра Кучковська і додала, що проблем із перетином кордону в бік Польщі немає завдяки електронній черзі. Поблизу пунктів пропуску очікують по 50-60 вантажівок.
«Гуманітарна допомога, пальне, небезпечні вантажі та товари, які швидко псуються, не затримуються в цих чергах».
Жити (померти) у вантажівці
Як кажуть водії, польські протестувальники щогодини пропускають три вантажівки і машину з гуманітарною допомогою або бензовоз. Черга з українських перевізників сягає 60 кілометрів. Водіям доводиться тижнями жити у вантажних автомобілях без запасів їжі, душу, туалету та інших звичних вигод. Кажуть, з українського боку стояти легше, бо є заправка, де можна поїсти чи прийняти душ. Поляки не забезпечили українських перевізників нічим. Проте у водіїв є можливість «відчепити» фуру і поїхати в магазин по продукти. Також, кажуть перевізники, раз на день приїжджає польський магазин на колесах, де можна купити найнеобхідніше, бодай хліб та воду.
«Я їхав по роздруківках, що вважається порушенням, але все одно застряг на кордоні надовго. Тиждень жив просто в машині, жодних умов нема, туалету нема. Хлопці показували своє невдоволення, запитували в поліції, як нам тут жити, де туалет, а вони показують на ліс. Із українського боку є хоча б заправка, там можна поїсти, піти в душ. А там – лише ліс», – каже Сергій і додає, що в пункті пропуску «Краківець-Корчова» поліція ставиться до українських водіїв більш лояльно, бо й сама не хоче витрачати час на охорону протестувальників. У Раві-Руській до польських мітингарів українців не підпускають, не показують дозволу на страйк, попереджають про арешт у випадку порушення.
«Цей протест організований легально, у поляків є дозволи від місцевої влади, а в нас там нема жодних прав. Коли поліцейські бачать, що хтось із наших намагається вирішувати щось із протестувальниками, попереджають, що можуть забрати у відділок», – пояснює Сергій.
Довге очікування своєї черги на польсько-українському кордоні змушує водіїв не лише жити у вантажівках, а й спричиняє неочікувану смерть.
11 листопада заступник міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Сергій Деркач на своїй сторінці у Facebook повідомив, що у вантажівці під час очікування на кордоні з Україною помер один із водіїв.
«Сьогодні у своїй вантажівці перед пунктом пропуску «Дорогуськ – Ягодин» помер український водій, що планував перетнути кордон. Це сталося на парковці міста Хелм, неподалік від пункту пропуску. Відомо, що 54-річний чоловік сьогодні приїхав на парковку та залишився очікувати там перетину кордону», – написав посадовець у соцмережі, але не повідомив остаточну причину смерті перевізника. Справою займається польська прокуратура.
Черга, якої не видно
Для водіїв, які їдуть з України до Польщі, діє єЧерга. Система запрацювала у травні в 16 пунктах пропуску з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Послуга запису до електронної черги для перетину кордону водіями вантажівок доступна на сайті echerha.gov.ua або в мобільному застосунку єЧерга. Зареєструвавшись у ньому, водій отримує інформацію про статус у черзі, її просування та час прибуття у пункт пропуску. Тим водіям вантажівок, які використовують єЧергу, чекати на кордоні доводиться менше. Хоча кажуть, що через страйк поляків черга постійно відсувається назад та іноді зміщується навіть на тиждень.
«Стою в черзі на кордоні вже добу. Черга на виїзд з України не дуже відрізняється від тієї, що на в’їзд з боку Польщі. Вони взаємопов’язані. Але черга в Україні в електронному вигляді, тому її не видно. Хлопці під’їжджають потроху, і вона розтягується у днях. Для прикладу, коли я замитнився, треба було чекати 12 днів, але потім мене поступово відкинуло в черзі ще на тиждень, потім знову», – каже один із водіїв і одразу додає, що немає сенсу повертатися в Україну через цей пункт пропуску, простіше їхати через Словаччину або Румунію, щоб не стояти тижнями у черзі. Із його слів, в Ужгороді незабаром теж значно збільшаться черги на перетин кордону, бо в єЧерзі переадресовують ті фури, що стоять на кордоні кілька тижнів, на інші пункти пропуску.
«Хлопці кажуть, що з боку Польщі протяжність черги 60-70 кілометрів. Поляки страйкують, а в нас стоять всі товари, зриваються терміни поставок».
Ще один водій, Василь, везе товар із Лубен. Каже, чекав своєї черги в Києві, щоб не стояти на кордоні. Тут він уже добу, але в електронній черзі довелося чекати 15 днів. Василь вважає, що страйк на польсько-українському кордоні – це економічний саботаж, який спричинили проросійські польські перевізники.
«Зараз відбувається справжній економічний саботаж. Те, що зробили поляки для України, дуже цінне. Я готовий стати перед ними на коліна за те, що вони прихистили наших дітей та жінок. Я також перевозив гуманітарну допомогу, майже 200 тонн, і бачив, що відбувалося на кордоні та як поляки допомагали українцям. Тому вважаю, що ці перепони, які зараз нам ставлять, справа не поляків. До водіїв, перевізників у мене нема питань. Ось тут польська машина стоїть, там далі також. Вони так само потерпають від цього, як і ми», – каже чоловік і додає, що в черзі на кордоні зараз і поляки, і румуни, і молдовани, проте ніхто з них не вимагає проїзду поза чергою. Пояснює, що причина в проросійських перевізниках, які втратили ринок через заборону перевезень до росії та білорусі.
Для іноземців, які намагаються виїхати з України до Польщі, страйки на кордоні погіршили ситуацію вдвічі: вони не можуть зареєструватися у єЧерзі, тому мусять чекати в пункті пропуску по кілька тижнів у живій черзі.
«Я приїхав в Україну 31 жовтня, але за тиждень до того став у чергу. Мені сказали чекати 15 днів. Повідомили, що українцям та полякам треба реєструватися на виїзд, що в черзі 500 фур. Тепер моя черга посунулася на 17 листопада. Просування ніякого немає, тому й не маю надії перетнути кордон швидше», – каже Роберт, громадянин Польщі, із Ополе. Пояснює, що відсутність проїду без черги для поляків не проблема, вони звикли, що мають стояти в черзі певний час. Але акція польських перевізників значно ускладнила ситуацію. Чоловік застряг на кордоні на два тижні.
«Кожен бачить причиною страйку те, що хоче. Я з околиці міста Ополе, що на заході Польщі. Там є перспектива, якесь господарство. А ті, що тут живуть, не мають цього. Українці купили багато фур, це відомо, і забрали в місцевих роботу. Тому й організували цей страйк. Все через бізнес. Поляків не записують в єЧергу, але я не бачу з цим проблеми», – веде далі Роберт.
Водночас не всі українські перевізники ставляться до поляків із розумінням. Неподалік пункту пропуску на паркувальному майданчику біля заправки стоїть вантажівка з польськими номерами, розбитими фарами та вітровим склом. Про це також пишуть польські видання, зокрема Rzeczpospolita: «У відповідь на акцію протесту українці посилили цькування польських підприємців. Один із них, стоячи в електронній черзі на виїзд, закидав одну з їхніх машин камінням, розбивши фари та розбивши вітрове скло. Українці залякують підприємців такими листами: «У зв’язку з вашою позицією та участю в проросійській акції протесту повідомляємо, що наша компанія ніколи не буде передавати транспортні послуги компанії на аутсорсинг... і повідомляємо всіх наших партнерів в Європі та Україні. що будь-який транспорт з... оренда заборонена».
Щоби звернути увагу на блокування руху вантажівок на кордоні з Польщею, у тому числі гуманітарних вантажів, українські перевізники 17 листопада влаштували акції протесту біля Генерального консульства Республіки Польща у Львові та Луцьку. Перевізники підписали петицію із вимогою вплинути на ситуацію, що склалася на кордоні через страйк польських перевізників. Також мітингарі просять створити для водіїв належні умови.
Міністр інфраструктури Польщі Анджей Адамчик заявив, що причиною протестів польських перевізників є підписана між ЄС та Україною угода про призупинення дозволів на в’їзд вантажівок до Польщі, які дотепер вимагали від польських перевізників. Він каже, що призупинення цих дозволів призвело до "повного розриву співвідношення щодо кількості легкових (вантажних) автомобілів, які працюють в Україні, і кількості українських автомобілів, які в'їжджають до Польщі. Тому поляки почуваються витісненими з цього ринку. Поляків також обурює недосконалість системи електронної черги, яку запровадила українська сторона. Деякі польські перевізники кажуть, що трапляються ситуації, коли польських перевізників виключають з української системи та відправляють у кінець черги, що збільшує час їх очікування на кордоні для повернення в країну.
Чому поляки страйкують та кому це вигідно
Про протест поляків у пунктах пропуску на кордоні з Україною було відомо ще в жовтні. Вони планували організувати його 3 листопада, проте з невідомих причин перенесли на три дні. Але одразу заявили, що блокування триватиме кілька місяців – до 3 січня. Поляки вимагають, щоб їхні українські колеги знову їздили до ЄС лише з дозволами, щоби правила для іноземних перевізників всередині Європи посилили, щоб у Польщі неможливо було зареєструвати компанії, фінанси яких за межами ЄС тощо. Причина, як вони заявляють, у надмірній конкуренції після лібералізації міжнародних перевезень між Україною та ЄС.
Отримавши повідомлення про заплановані страйки, посольство України в Польщі проконсультувалося з польською стороною. Відбулася зустріч із організаторами страйків. Була домовленість, що якщо польських водіїв почують та підуть з ними на компроміс, страйки триватимуть лиш один день. Якщо ж ні, такі акції обіцяють організовувати до кінця року.
Наразі сторонам не вдалося знайти рішення, яке задовольнило б і польських, і українських перевізників. 13 листопада деякі польські перевізники зустрілися з представниками українського та польського урядів. Вони заявили, що українська сторона не бере до уваги вимоги протестувальників, тому досягти домовленостей не вдалося.
Польські перевізники вимагають:
- повернення українським перевізникам дозволів;
- посилення для іноземних перевізників правил перевезень за ЄКМТ;
- заборони реєструвати компанії в Польщі, якщо фінанси компанії не на території ЄС;
- окремої черги в електронній черзі для автівок з номерами ЄС;
- окремої черги на всіх кордонах для порожніх фур;
- доступу до системи "Шлях".
Українська бізнес-спільнота долучилася до можливого досягнення компромісу між польськими протестувальниками та українськими перевізниками. Відтак закликає сторони дотримуватися умов договору між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини та співробітництво.
«Ми робимо все, щоб розблокувати кордон, бо це негативно впливає на економіку не лише України, але й всієї Європи. Дуже багато людей зараз працюють над вирішенням цієї проблеми. По-перше, протести на кордоні дуже негативно впливають на відносини між двома країнами. По-друге, безумовно, це негативно впливає на економічні відносини між країнами. На території України багато виробничих компаній, які є в ланцюжку великих європейських, міжнародних. Тому якщо наші компанії не встигають передати частину виробничого продукту до колег із країн Європи, це впливає й на велику компанію», – пояснила Tvoemisto.tv керівниця Західноукраїнського офісу Європейської бізнес-асоціації Мар’яна Луцишин. Вона каже, що протести на кордоні призупинили дуже багато процесів на українському ринку. Це, зокрема, гальмує і допомогу збройним силам, і виділення коштів з держбюджету на армію.
«Наразі не приїжджає матеріал, з яким треба працювати, простоюють виробництва в Україні, людям не виплачують зарплату – і, відповідно, немає податків, не наповнюється бюджет. Економіка похитнулася, і в нас немає коштів, щоби підтримувати армію. Крім того, вантажівки, які застрягли на кордоні, залишилися без пального. В них може бути продукція, яка швидко псується. А є продукція, яка може вибухати», – пояснює Мар’яна Луцишин.
Із її слів, великий бізнес у Польщі також незадоволений блокуванням кордону. А перевізники, які беруть в цьому участь, представляють малий та середній бізнес.
«Сьогодні всі говорять про те, чим мають поступитися українці. А ми не можемо цього зробити, бо Україна підписала купу міжнародних угод, ми йдемо до Європейського Союзу. Потрібно сідати за стіл перемовин. Ми можемо підсилювати одні одних, а такими діями поки лише шкодимо», – вважає Мар'яна Луцишин.
Ірина Давосир
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
____________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Репортаж Твого міста
- «Перехожий, скинь шапку й поклонися». Репортаж з львівського кладовища, якого вже не існує
- Як виник книжковий біля Федорова у Львові і чи досі там є російські книжки
- «Любий Ярославе, Львів плаче з тобою». У місті поховали родину Базилевичів
- Історії родин та львівських вулиць. До чого відкрив доступ Держархів Львівщини
- “Від нас могло нічого не лишитися”. Мешканці Сихова оговтуються після атаки
- Уперше по-новому. Як святкуватимуть Різдво у головних храмах Львова
- «Підемо на пікет, якщо її закриють». Що буде з останньою комунальною лазнею Львова
- «Не штрафуйте нас, будь ласка, ми чемні» або Як працює велопатруль у Львові
- Ікони на склі, вишиванки, живопис. У Львові відкрили виставку з унікальної колекції
- На спогад про Гармаша, який хотів відродити «Республіку святого саду»
- «Мусить змінитися». Що відбувається в Медцентрі ЗСУ у Львові
- Шарм і катастрофа. Як у самому центрі Львова руйнується монастир XVII століття
- Як зміняться вулиці Княгині Ольги і Наукова та що буде з мостом
- Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж із заводу, що працює 80 років
- Таємниці підземних переходів Львівської політехніки
- Водії чекають 5-6 діб. Що відбувається на кордоні з Польщею та як вирішити проблему
- Рятують старі речі зі смітників. Як у Львові працює бюро архітектурного порятунку
- Озера твого міста. Де у Львові можна побачити набережну і відпочити
- «Зараз нас годує Закарпаття». Яка ситуація з овочами та фруктами у Львові і які ціни
- «Це компроміс». Як виглядає вулиця Степана Бандери у Львові
- 1200 порцій за пів години. Як біля Львівського вокзалу працює польова кухня
- «Там пекло, але хочемо додому». Історії людей, які змушені перечекати війну у Львові
- «Все буде добре, сину». Репортаж з кордону, куди українців вигнала війна
- Чому закрили гастроном «Сквозняк» і що буде з будинком Сегаля у Львові
- «Пірнаю вже 10 років». Як львівський викладач займається моржуванням
- Усе буде кебаб, або Чому вулична їжа витісняє у Львові локальну кухню
- «Ще з тих часів». Як у центрі Львова збереглося радянське кафе
- Загадка трояндового будинку. Як львів’янка самотужки реставрує будинок із розписами
- А якщо напад? В якому стані перебувають укриття у львівських школах
- Ковчег Дзиндри. Репортаж із музею, який знайдеш там, де не очікуєш
- «Сліпі не можуть жити серед сліпих». Репортаж з аварійного будинку для незрячих
- Містом на інвалідному візку. Чи стали оновлені вулиці Львова доступними. Експеримент
- Такого у Львові більше ніхто не робить. Репортаж із майстерні аніматора
- Простір співжиття. Блиск і бідність львівських дворів
- Тут живе дух Львова. Як працює сторічний музичний магазин, який потрапив до рекордів України
- Хвороба без фільтрів. Історія одного пацієнта з Covid-лікарні у Львові
- Карпатсько-літературна одіссея горами, грибами і творчістю
- Зберегти синагогу
- «Обдзвонювали всіх». Як живе містечко, де вакцинували найбільше людей
- Нове життя старого Підзамча. Репортаж з промислового центру Львова
- Історія львівської Фабрики кахлевих печей, яка встояла крізь століття. Фоторепортаж
- Після хвилі. Як львівська грекиня відроджує втрачену ідентичність
- Богородиця і Христос у вишиванці. На Львівщині є храм з неповторним іконостасом
- Ліки для Гаяне
- «Ми були першими». Репортаж з крафтової пивоварні у Львові
- 80 років повернення. Як у центрі Львова відновлюють церкву, яку знищила бомба
- Шеф Анкіт
- Пережив бомбардування і банкрутство. Репортаж із львівського локомотиворемонтного заводу
- «20 років вже тут збираємось». Як сьогодні працює книжковий ринок біля Федорова
- Між паранджею та вишиванкою
- Викорінені
- «Називайте мене Джонні». Історія білоруса, змушеного переховуватися у Львові
- «Працюємо сповна». Репортаж з єдиного в Україні заводу, де виготовляють пожежні танки
- Дім для всіх. Як живуть мешканці Спільноти взаємодопомоги «Оселя»
- Штучна шкіра та вправність рук. Як у Львові рятують дітей і дорослих з опіками
- Як живеться під дахом Першого театру
- «Ало, що у вас трапилось». Репортаж із диспетчерської Центру екстреної меддопомоги у Львові
- Конструктор для дорослих. Як у Львові ремонтують і модернізують літаки-винищувачі
- Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики
- Смак дитинства упродовж пів століття. Як у Львові працює фабрика «Світоч»
- Де живе львівський Лускунчик. Історія склодзеркального заводу у Львові
- Як у Львові терміново розгортають новий Covid-корпус. Фоторепортаж
- Перше правило – мовчати про коронавірус. Як переживають карантин бездомні у Львові
- «Сьогодні я не поцілую тебе на ніч». Репортаж із Covid-відділення у Львові
- Зробити поле для гольфу своїми силами? Подорож до амбітної та історичної Сколівщини
- «Ти роботу собі нормальну знайди!» Як це працювати контролером у трамваях Львова. Репортаж
- Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я
- «Не будіть у нас звіра!». Як у Львові минув діалог влади і громади. Репортаж
- Волонтер з Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж з Маршу нескорених у Львові
- Хто більше любить Україну? Як Порошенко і Вакарчук одночасно агітували у Львові. Репортаж
- З'їли і не заплатили. Як минув день довіри у ресторанах Львова. Фоторепортаж
- На шпацер з наукою. Як у Львові на вечір ожили відомі вчені
- У бібліотеку через інстаграм. Для кого працюють львівські медіатеки
- Вулиця веж і винарень. Фоторепортаж із першого вуличного фестивалю на Лесі Українки
- Невідкладна допомога парасолькам. Фоторепортаж із львівської майстерні «Айболить»
- Вдихни і співай. Як живе львівський ансамбль незрячих «Струмочок»
- Передайте далі. Репортаж із львівської маршрутки
- Купити гамак, вишиванку і козу. Фоторепортаж із Косівського ринку
- Яким буде сміттєпереробний завод у Львові. Приклад Польщі
- Три по піісят. Репортаж із совкових барів Львова
- Не заходьте за стрічку! Репортаж із відкриття Бескидського тунелю
- Останній дзвоник у російській, українській та польській школах Львова. Репортаж
- Буки Розточчя. Як дбають про природну спадщину ЮНЕСКО поблизу Львова
- Друг на годину. Фотопрогулянка з песиками з ЛКП «Лев»
- День Валентина у Львові. Дев'ять теплих фото і одна історія про кохання
- Потопити «човників». Репортаж із черги на пункті пропуску в Шегинях
- Чекаючи на господаря. Фоторепортаж із притулку для тварин «Милосердя»
- «Скоро нас спишуть». Як помирають книжки в бібліотеках
- Львівський Шанхай. Фоторепортаж із блошиного ринку
- Сварог на Знесінні. Як живуть львівські рідновіри
- Три «К» для перезавантаження Центру Довженка на Сихові
- Конституція Левандівки. Як культурний центр «Супутник» розвиває район
- «Усі хочуть працювати розумом, а не мітлою». Чотири історії львівських двірників
- «Раніше звідси лише вперед ногами виносили». Перезавантаження Органного залу
- Нецифрові технології. Фоторепортаж із графічної майстерні Академії друкарства
- Розкраєні. Як село на кордоні стало торговельною хвірткою до Євросоюзу
- Безпритульні, притульні. Як живуть вуличні собаки в Україні та Польщі
- Хоспіс, а не вмиральня. Як піклуються про смертельно хворих в Україні і Польщі
- Щось таке справжнє. Як в Україні й Польщі відроджують традиційну музику
- Життя, смерть, шахта. Як ведеться гірникам Львівщини та Польщі