фото: Андрій Поліковський
Люди Твого міста: Марія Музичук про шахи і любов до Львова
Про «шахову» родину Музичуків
Батьки із самого початку вирішили, що шахи будуть моєю професією. Так воно і сталося. Тато і мама дуже добре грають у шахи та є Заслуженими тренерами України. Вони здебільшого працюють із дітьми як тренери в дитячо-юнацькій спортивній школі. Маю старшу на два з половиною роки сестру Ганну. Так само, як і я, вона є Міжнародним Гросмейстером. Батьки привчали нас до шахів в однаковому віці: спочатку – сестру, а згодом і мене.
Я дуже рано почала грати в шахи: граю з двох років. Вочевидь, у такому віці мало що розуміла. Чесно кажучи, навіть не пам’ятаю, як це все відбувалося. Батьки розповідають, що мала дещо розсіяну увагу. Мені було приблизно 10 років, коли зайнялася шахами серйозно. Відтоді приділяю цьому по кілька годин на день.
У сімейному колі ми дуже рідко граємо між собою. Це не так цікаво. Із сестрою хіба що можемо розіграти бліц-партію на миття посуду (сміється). Більше люблю брати участь у звичайних турнірах, де вже відбувається серйозна боротьба.
Про юність, подаровану шахам
Я рідко відвідувала шкільні уроки, завжди мала індивідуальний графік, тож різні іспити здавала вже опісля своїх турнірів. Викладачі поблажливо до того ставилися, бо розуміли, наскільки це для мене важливо. Я їм вдячна за це. Перемога у Чемпіонаті України з шахів серед дівчат до десяти років дала мені можливість брати участь у чемпіонатах світового рівня. Це подарувало мені чимало сил.
Я багато чула від своєї старшої сестри про поїздки за кордон на різноманітні шахові турніри. Слухала і думала: «Коли вже і я нарешті туди поїду?» Так і сталося. Тішусь, що мені теж вдалося. Раніше до того ніколи не бувала за кордоном, тому неймовірно зраділа. Відтоді я щоразу намагалася грати якомога краще, викладатися на повну під час усіх турнірів: як українських, так і міжнародних.
Про «п’ять-шість годин» та способи відволіктися
Аби відчувати справжнє задоволення від гри потрібні результати. Треба вигравати, аби це стимулювало працювати над собою далі. Я приділяю шахам увагу щодня. По п’ять-шість годин. Часу на різноманітні хобі мені, на жаль, бракує. Хоча й люблю читати, проводити час із друзями, слухати музику. Це заспокоює.
Коли шахіст грає, він має бути повністю сконцентрований. Тож перед цим варто себе налаштувати. У кожного свій рецепт. Мені, наприклад, допомагає 20-хвилинна прогулянка до води перед партією. А після партії… це вже залежить від результату. Коли виграєш, тоді, звісно, маєш позитивні емоції й хороший настрій. Хочеться побути в компанії, аби поговорити, розповісти про успіхи. Коли ж результат негативний, то часом потребую побути наодинці, аби ніхто не тривожив. За 10 хвилин я «відходжу» від програної партії та вже можу нормально спілкуватися. Звісно, програші засмучують, але я не з тих, хто дуже перейматиметься після поразки.
Про емоції після перемоги та звання «Львів’янка року»
Після перемоги на чемпіонаті світу в мене було дуже багато емоцій. Усі їх навіть не описати! Пам’ятаю, як зробила свій останній хід, й мене одразу всі почали вітати. Довкола було дуже багато камер. Люди підходили й поздоровляли, кликали на інтерв’ю. Раніше у мене також було багато інтерв’ю. Але коли я прилетіла до Львова після чемпіонату світу, то побачила стільки камер, скільки не бачила до того. Вдячна усім, хто влаштував для мене такий сюрприз. Дуже багато людей. Дуже багато квітів. Це незабутні емоції!
Одразу після чемпіонату світу чимало львів’ян упізнавали на вулиці, підходили та вітали. Це було приємно й неочікувано. Пригадую, як просто йшла по проспекту, а мене зупинила жіночка й запитала: «Це ви чемпіонка світу?» Відповідаю, що так. А вона: «Боже, яке це щастя! Я вас вітаю».
Було дуже приємно отримати звання «Львів’янка року». Це важливо для мене. Коли я жила в Стрию, то вже тоді знала, що навчатись буду у Львові. Налаштовувала себе, що поїду до Львова й буду тут жити. Вже давно почуваю себе львів’янкою. П’ять років навчалася у Львівському державному університеті фізичної культури. Освоїлась тут і дуже люблю це місто. Мені надзвичайно подобається проспект Свободи і площа Ринок. Це мої улюблені місця, де часто гуляю, проводжу час із друзями.
Про чемпіонат світу з шахів у Львові та нову чемпіонку-львів’янку
Після чемпіонату світу в Сочі у мене була зустріч із Петром Порошенком, під час якої я висловила бажання, щоб матч за звання чемпіонки світу з шахів серед жінок пройшов в Україні. Президент підтримав ідею. Я вважаю, що у Львові є всі можливості, аби гідно провести фінал чемпіонату світу з шахів, який відбудеться наступного року в березні 2016 року.
Хочу відзначити, що недавно у Львові з’явилася ще одна приємна новина – львів’янка Наталя Букса стала чемпіонкою світу з шахів серед дівчат до 20 років. Із чим її і вітаю. Я слідкувала за цим турніром. Особливо, за останньою партією. Кілька разів Наталія відмовлялася від «нічиєї», адже на той момент «нічия» не гарантувала їй першого місця. Такими ходами вона дещо погіршувала свою позицію, але це було правильне вольове рішення. Наталя заслужила цю перемогу.
Про «тусовку» шахістів у Львові
Львівська шахова школа відома у всьому світі. Вона виховала більше 20 гросмейстерів. Є дуже мало міст, які б могли похвалитися такими ж високими досягненнями. Фактично, усіх шахістів Львова, усіх гросмейстерів я знаю. Час від часу ми зустрічаємося, граємо бліц-партії, збираємося в шаховому клубі, точніше – збиралися…
У нас був Львівський шаховий клуб. Проте, так склалося, що Львівський національний університет ім. Івана Франка відібрав його в нас. Раніше ми там постійно зустрічалися, проводили турніри. Коли я ще жила в Стрию, а турніри були тут, у Львові, то я з легкістю долала півторагодинний шлях сюди. Хотілось тут грати. Але, на жаль, цей клуб у нас забрали. Зараз ми час від часу там ще збираємося, але тепер це лише приміщення.
Про те, коли варто віддавати дитину на шахи
Чимало батьків мене питають, коли дитина вже готова до щоденних тренувань. Багато залежить від характеру дитини: є діти терплячі, наполегливі, а є дуже емоційні, непосидючі. Протягом двох місяців після того, як дитина почала займатися шахами, можна вже помітити певні здібності: чи їй це подобається, чи має вона хист вираховувати наперед.
Якщо у 5-6 років дитина має до того здібності й бажання, то варто давати їй можливість займатися шахами. Через кілька років ця дитина може також стати чемпіоном або чемпіонкою світу.
Розмовляла Юлія Сабадишина,
фото – Андрій Поліковський,
оператор – Володимир Барчук,
режисер, монтаж – Патриція Кузнєцова
Люди Твого Міста
- «Мені 27, мовляв, чого я можу навчити?», або Як кардинально змінити школу у Львові
- «Їй подобалося бути стрільчинею». Історія 19-річної захисниці з Львівщини
- «На похороні йому кидали квіти, як актору на сцену». Історія добровольця
- «Остання лекція» Ірини Фаріон
- Люди Твого міста: Ігор Юхновський
- Урятована з гетто. Історія єврейської дівчинки, яку прихистили львів'яни
- «Перемога - це те, у що ти вкладаєш». Як американці інвестують у наші стартапи
- «Мене вразило, що пасажири змовчали». Андрій Жолоб про фронт і тил
- «Маю підопічну, якій 98 років. Це моя «перлинка», або Чому я стала соцпрацівницею
- Шлях додому, або За яких умов повертатимуться біженці. Дискусія
- «Дзизі» – 30 років. Розмова з Маркіяном Іващишиним про Львів і Полтву
- «Для одних Україна не надто галицька, для других не надто харківська»
- Нашим бійцям потрібне «щеплення стресом». Інтерв’ю з психотерапевтом про ПТСР і відновлення
- Люди Твого міста. Філіп Шухевич про славний рід, який допомагає Україні
- «Я хотів, щоби про Україну з перших уст чув Ілон Маск», – американський журналіст
- «Роблю гімнастику і не нарікаю». Як живе без світла бабуся Мая
- Люди Твого міста. Юрій Шухевич про ідеали батька і Верховну Раду
- Уві сні вона не дихає. Історія Софійки, якій потрібна допомога
- Перше «мама» в три роки. Історія Артемка, який заговорив після унікальної операції
- Геловін – це Голівуд. Отець про те, як насправді варто сприймати мистецтво смерті
- Ми – краплі, які творять океан. Як львівські блогери допомагають ЗСУ
- «На сході спочатку до нас ставилися з недовірою» – Юрко Дідула
- «Будемо з ним до кінця». Хто та чому прийшов на суд до Дзиндри
- «Ціль росії в цій війні – вкрасти наше майбутнє», – отець Михайло Димид
- Десятки автівок і сотні дронів. Як львівські блогери допомагають фронту
- «До війни ніхто у світі по-справжньому не знав, на що здатні українці», – Владика Венедикт
- Вивчив українську з колядника. Історія 95-річного отця, що виріс в Аргентині
- «Ми повинні попрощатися з огидним, смердючим радянським минулим», – історик Андрій Павлишин
- «Зараз немає художників та поетів – зараз усі солдати одного українського фронту», – Іванка Крип’якевич-Димид
- Чого нас вчив Любомир Гузар. Важливі тези Блаженнішого. Відео
- «Імперія розвалиться, а ворог зазнає ганьби». Історія родини Лесі Крип’якевич
- Біль за білими дверима. Репортаж із модульного містечка для переселенців у Львові
- «Для всіх був, як батько». Спомини побратимів про Тараса «Хаммера» Бобанича
- До 50-річчя арештованої коляди. Як у Львові відроджують найдавніший вертеп в Україні
- «Боронимо свою землю і чекаємо перемоги». Історії трьох захисниць
- «Дитяча книжка непереможна». Уляна Чуба – про перемогу у номінації Бі-Бі-Сі та вітрогонів
- Люди «Твого Міста». Галина Крук про Львів, поезію та розмову з Богом
- На передовій науки. Як Оксана Заячківська представляє Львів світу
- «Його світ був великим». Львів'яни прощаються з Іваном Вакарчуком
- Як успішно змінити професію. Розмова із IT-шницею EПAMу
- «Я хотів розірвати шаблон уяви про Шевченка», – режисер про фільм «Тарас. Повернення»
- Люди Твого міста. Роксолана Богуцька про моду, автентику та львів’янок
- Люди Твого міста. Микола Петренко про концтабір, ЛТБ та черги за книжками
- Тілько ві Львові. Віктор Морозов про батярів, Гаррі Поттера та місто як пуп землі
- Люди Твого міста: Вікторія Бриндза про свої досвіди та досліди
- Люди Твого міста. Юрій Кох про Львів, сни та найбільший облом в житті
- Юліан Чаплінський про еміграцію, Львів за 20 років та двори без машин. Частина друга
- Люди Твого Міста: Ярема Возниця про дитячі хвороби, вакцинацію та вибір лікаря
- Люди Твого міста. Тарас Возняк про скандали, «газ щастя» і дух міста
- Магда й барви. Як розмова Ірини Мориквас із сином стала дитячою книжкою
- Акварель не терпить вагань. Люди і квіти художниці Тетяни Гамрищак
- Бути чесним із музикою. Антоній Баришевський зіграє у Львові «Людкейджа»
- Дзвінкі каблуки. Як у Львові навчають ірландських танців
- Бах на Пекарській. Звідки взявся електричний оргáн у львівській квартирі
- Оксана Линів: Українська музична освіта значно краща за західноєвропейську
- Оксана Кісь: Львів завжди мав жіноче обличчя
- Олександра Сербенська: Не достатньо знати, що українська – солов’їна
- Люди Твого міста. Мирослав Скорик: Мій абсолютний слух виявила Крушельницька
- Люди Твого міста. Отець Богдан Прах: Як не боятися бажати великого
- Андрій Павлишин: Львів став культурною столицею не від доброго життя
- Люди Твого міста: Ігор Балинський про Львів медійний і Львів релігійний
- Люди Твого міста: Ігор Копчик про Ван Гога та урвища Львова
- Люди Твого міста: Оксана Муха про зцілення піснею та дух Львова
- Люди Твого міста: Маріанна Кіяновська про мистецтво, що творить Львів
- Люди Твого міста: Оксана Караванська про моду та не галицький Львів
- Люди Твого міста: Ярослав Грицак про Львів як Нью-Йорк Східної Європи
- Люди Твого Міста: Батяри Радковці про Львів-Вавилон
- Люди Твого міста: Уляна Явна про старовинні українські строї
- Люди Твого міста. Владика Борис Ґудзяк про Львів та недовіру
- Люди Твого Міста: Олег Цьона про Львів як дім
- Люди Твого міста: Павло Шеремета про Львів як центр ідей
- Люди Твого міста: майстриня етноодягу про тренди серед вишиванок
- Люди Твого міста. Митрополит Мокшицький про відповідальність за Львів
- Як змінити бізнес в Україні? 7 важливих тез Софії Опацької
- Люди Твого Міста: Богдан Новосядлий про Бога, космос та інтернет
- Люди Твого Міста: Влодко Кауфман про місця спокою у Львові
- Люди Твого міста: Ігор Лильо про душу Львова
- Люди Твого міста: Олександр Фільц про сильну і слабку сторони Львова
- Люди Твого міста: Лев Скоп
- Люди Твого міста: Андрій Великий
- Люди Твого міста: Мирослав Маринович
- Люди Твого міста: Олександра Коваль
- Люди Твого міста: Ярослав Рущишин
- Люди Твого міста: Ілько Лемко
- Люди Твого міста: Олеся Саноцька
- Люди Твого міста: Марк Зархін
- Люди Твого міста: Мар'яна Савка