
Фото зі сторінки Володимира Зеленського
«Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
Розкажіть, будь ласка, про оборону Сіверодонецька та Лисичанська. Чому відбувся відхід наших військ з цих міст?
Судячи з тактики, яку росія застосовує останні тижні, вона твердо налаштована щонайменше, щоб захопити Луганську і Донецьку області до адміністративних кордонів, утримати позиції на півдні і у районі Харкова. Очевидно, що подальші масштаби окупації, наступальні дії залежатимуть, наскільки ЗСУ зможуть тримати оборону і успішно протистояти агресору, що ми також спостерігаємо упродовж останніх тижнів.
Читайте також: «Удари по Львівщині – це сигнали для Польщі та Європи», – військовий експерт
Втрата Сіверодонецька і Лисичанська – це, звичайно, важка втрата, вона далася Україні великою ціною, ці території зазнали фактично повних руйнувань.
Водночас, якщо розглядати з оперативного погляду, то ці міста не були стратегічно важливими. Бо якщо для України – це був тактичний маневр, аби виснажити російські сили, то для росії ціна, яку вона заплатила, на рівні дивідендів – піару і доповідей про «звільнення» Луганської області, не створила великої перемоги.
Паралельно з великими боями біля Сіверодонецька і Лисичанська, відбувалися інші бої, які мали переломний момент, зокрема за острів Зміїний, бо це стратегічна позиція і важлива точка на Чорному морі – росія не змогла її втримати. Тому фактично це великий успіх України і провал росії.
Читайте також: «Українець зрозумів, що це його держава і іншої не буде». Антипович про ривок під час війни
Також можна відзначити, що внаслідок драматичного відступу нанесли доволі значні удари по російських тилах на окупованій території і на території росії. Вони виконали не тільки військові функції зі знищення боєприпасів чи моста у районі Мелітополя, на рівні російської логістики, але також справили дуже позитивний психологічний ефект на російське населення і на регіональне керівництво, зокрема у Білгородській області. За різними джерелами, ураження житлових об’єктів відбулося внаслідок роботи російських ППО. Хоча не можна виключати, що то була цілеспрямована провокація росіян.
Ви сказали, що бої за Сіверодонецьк і Лисичанськ були важкими. Чи можете більше розказати про приблизний рівень втрат, якщо такі є у публічному доступі?
Якщо говорити далі про відхід ЗСУ із Сіверодонецька і Лисичанська, то можна припускати, що рівень втрат за ці міста був приблизно однаковий з української і російської сторони. Якщо на початку війни була сильна диспропорція на користь України щодо втрат серед російських загарбників, то тепер, у зв’язку зі зміною тактики, із застосуванням авіації, ракетних ударів росією (при тому, що українці перебували в обороні), втрати для нас були важкі і неспівмірні.
Тому однією із головних причин спланованого відходу від Сіверодонецька і Лисичанська було рішення про уникнення цих втрат. Не було військового сенсу іти на такі втрати. Основна місія оборони цих двох міст на Луганщині полягала у максимальному виснаженні російських військ і відтягуванні їх від інших напрямів.
Найбільшою загрозою для нашого угрупованння у районі Сіверодонецька і Лисичанська був ризик оточення, тому що про це говорили як Генеральний штаб, так і незалежні оглядачі. Якщо дивитися на карту, там була доволі небезпечна кишеня, де була загроза оточення. А після того, як виникла серйозна проблема з постачанням, вирішили відійти з позицій без втрат – тому ми не можна порівнювати цей відхід із Дебальцевим та Іловайськом.
Читайте також: «Зараз немає художників та поетів – зараз усі солдати одного українського фронту», – Іванка Димид-Крип'якевич
Як ви думаєте, чи зможуть росіяни розвинути наступальну ініціативу?
Сьогодні російські сили є суттєво обмежені, щоб розвивати широкий наступ. Навіть путін у своїх ремарках говорить про те, що їхнім силам треба перепочити і перегрупуватися. Це свідчить про те, що можна очікувати, що на донецькому напрямку інтенсивність російських атак буде знижена.
Чи буде мати росія наступальний потенціал після короткої перерви, або провести масштабну ескалацію? Вони вже вживають певних заходів, проводять мобілізацію, готують урядові рішення про переведення економіки на військові рейки, але це вимагає певного часу, тому все залежатиме, наскільки росія зможе підтягнути сили і як буде змінюватися наступальна та оборонні дії для України.
Для переломного моменту – переходу у контрнаступ – потрібні зміна балансу і ліквідація суттєвої диспропорції у засобах ураження. Бо за деякими оцінками, була десятикратна перевага росії в артилерії. Тому надходження засобів озброєння і боєприпасів – це навіть не про паритет чи збільшення їхньої кількості, а інша якість озброєння. Ми вже бачимо ефект від протикорабельних ракет, американських систем залпового вогню.
Читайте також: Нам не потрібні пропозиції здатися. Із «Щоденника війни»
Скоріш за все, українське командування ЗСУ буде утримуватися від штурму Херсона, бо там багато цивільних. Прямий штурм небезпечний як для сили, яка наступає, так і для цивільного населення, яке там залишилося. Тому найбільш прийнятний сценарій надалі – створення таких умов, щоб росія відійшла звідси, так як, це відбулося у Київській області.
Чи варто очікувати наступу з Білорусі, оскільки новини звідти постійно загрозливі?
Щодо загрози наступу із білорусі, то можу привести десяток аргументів, що Лукашенко може вступити у цю війну і з десяток, чому він цього робити не буде. У підсумку – потрібно бути готовими, навіть якщо є дані розвідки, політичні оцінки про зворотнє. Білорусь може вступити у війну не тільки як країна-союзник, яка надає плацдарм для російських ударів, але й наступати великим контингентом, цей напрям лишається загрозливим. Хоча Лукашенко без прямої участі у війні своїми заявами та риторикою робить велику послугу путіну, відволікаючи увагу українських сил.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Усіх не беремо». Усе про контракт «18-24» та кому можуть відмовити
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни