
Фото: Deep3dstudio
Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
Схована в одній із будівель на вул. Городоцька, неподалік цирку, студія закінчує зйомки клієнта, який зголосився перемістити свою зовнішність у цифровий світ. Для цього тут використовують сканер із 86 фотоапаратів Canon, які роблять одночасні кадри з усіх ракурсів, фокусуючи кожен із них вручну, щоб виділити найдрібніші деталі.
При вході нас із оператором зустрічає продакшн-менеджер Анастасія і просить почекати кілька хвилин у холі, де колір стін наче розділяє відкритість до зовнішнього світу і таємничість того, що відбувається всередині. Поки ми розглядали мінімалістичні деталі інтер’єру, з технологічного приміщення вийшов Андрій Компанієць, креативний директор deep3dstudio. Другий співрозмовник, бренд-менеджер Станіслав Онопрієнко, приєднався до нас онлайн із Києва.
deep3dstudio з’явилась у 2019 році як спільний бізнес трьох братів, які вирішили долучитися до сфери 3D-сканерів, поширених тепер у всіх великих містах світу. Київський стартап починав свою діяльність на західному ринку через онлайн-платформи для продажу 3D-моделей і за цей час встиг сформувати тісні контакти з Лондоном та Лос-Анджелесом.
«Ми починали з цифрових стоків – близько п’яти платформ, де можна викладати 3D-моделі і продавати їх. Виготовили базу з 500 таких моделей: медиків, фармацевтів, будівельників – всього, чого потребував ринок для архітектурних візуалізацій та різних подій», – розповідає Андрій Компанієць.
Згодом deep3dstudio змістила фокус на постпродакшн, тобто підготовку відсканованих моделей для їхнього використання у візуальному контенті. Зокрема, студія долучилася до створення першої офіційної реклами PUMA в Україні, музичних кліпів та інтерактивного онлайн-театру.
Перша стадія створення контенту, оцифрування людей, відбувається у затемненій кімнаті зі сканером. Там нас зустрічає другий брат-співзасновник Євген Шестаков, який безпосередньо займається технічною частиною.
Він розповідає, що останнім часом студія змістила фокус на оцифрування обличчя, де якраз потрібна найбільша деталізація.
«Сканери за розміром можуть сягати й 200 камер, але для обличчя використовують від 80 до 120. Що більше, то краще, звісно, але бюджет тут не головне. Навіть якщо використовувати найкращі камери, то cпроцесувати ці дані навряд чи можливо. В гру ти його ніколи не вставиш, хіба що в кіно, та й не кожна людина вміє працювати з таким матеріалом, щоби не втратити усі ці деталі», – пояснює Євген.
У передчутті війни
Співрозмовники згадують, що в перші дні теперішньої війни хотілося більше вкладатися в роботу, щоб не перейматися невідомістю. Станіслав Онопрієнко, крім роботи в deep, викладає у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка, тож був готовий до такого розвитку подій. Крім того, обставини змусили студію відмовитися від участі в конференції SXSW у Остіні (Техас), куди її обрали одним із шести фіналістів з України.
Щоб захистити обладнання, deep3dstudio вирішила перевезти його до Львова, що зайняло близько місяця через кілька міст заходу України. Але попри певні фінансові збитки та невизначеність їм вдалося зберегти команду, зарплати, а також клієнтську базу. Поки що хлопці планують залишитись тут на пів року. І хоч у столиці стало відносно безпечніше, кастинги для моделей все ж вирішили проводити у Львові.
Touch The War in Ukraine/ Торкнись війни в Україні
Окупанти залишили на нашій території тисячі одиниць техніки різних зразків – знищених, пошкоджених, «затрофеєних», які впродовж останніх двох місяців опинились у більшому доступі через масовий відхід російських військ від Миколаєва, Харкова та півночі України. Хлопці з deep із самого початку стали замислюватися над тим, як конвертувати цей ресурс для допомоги нашим збройним силам. Саме так з’явилася ідея Touch The War in Ukraine – проєкту з оцифрування підбитої ворожої техніки.
«У кожного батальйону є трофеї. І бійці змагаються в тому, скільки техніки знищили, особливо якоїсь рідкісної. Ми це перетворили на діджитал-трофеї, які фотографи можуть знімати. Пакуємо їх у дуже інформативну «обгортку», де вказана назва техніки, місце, де вона була знешкоджена, і продаємо NFT-колекцію. Усі кошти переказуємо цільовим фондам, які займаються гуманітарною допомогою та допомогою військовим», – каже Станіслав.
Метою є створити колекцію детальних цифрових копій цієї техніки у форматі NFT (Non-Fungible Token – унікальний цифровий елемент, який передається через систему блокчейн і не може бути замінений жодним подібним, на відміну від криптовалют, де кожна віртуальна монета є взаємозамінною – Ред.), які згодом планують продати з аукціону, а вторговані кошти спрямують на потреби військових. Відповідно до задуму в лінійку входитимуть 10 «діджитал-трофеїв», зазначає Андрій.
«Із техніки у нас два підбиті КамАЗи, один танк (зараз очікуємо ще одного), дві БМП, два БТРи, броньований транспортер-тягач. Хотіли ще підбитий «Град» або «Солнцепек», але ще чекаємо. Маємо намір ці 10 запустити, а далі побачимо», – говорять хлопці.
Співрозмовники додають, що серед їхніх моделей є техніка з Ірпеня, Охтирки, Сумської та Миколаївської областей. Окрім того, команда чекає на можливість сканувати затонулий крейсер «Москва», використовуючи метод зйомок фільму «Аватар 2», які відбувалися переважно під водою.
Позаяк використати сканер для оцифрування техніки нема можливості, процес відбувається з допомогою фотоапарата безпосередньо на місці, де її підбили. Для цього хлопці співпрацюють із військовими фотографами, адже для цивільних таке завдання може бути надто небезпечним.
«Там можуть бути якісь міни, розтяжки, тож наражати цивільного фотографа на такий ризик, а відтак відповідати за це нам би не дуже хотілося. Тому Стас шукав саме військових фотографів, щоб знімати якусь підбиту одиницю, яку вже перевірили військові, навколо якої можна ходити і не так часто дивитися під ноги», – пояснює Андрій.
Креативний директор також розповідає, що для якісної моделі потрібні 200 фотографій з усіх ракурсів та зблизька, щоби точно відтворити деталі. Після цього команда художників працює два-три дні над обробкою цих зображень і конструюванням цифрових трофеїв.
«Ми одразу ж створили відеоінструкцію, 200 фотографій вистачить. Хоча щоби створити дуже якісну модель,знадобиться тисяча фото навколо об’єкта і його деталей зблизька. Знімати краще в похмуру погоду, бо якщо світить сонце, то воно відбивається на текстурі, а світити має там, де стоятиме віртуальне освітлення. У похмуру погоду світло розсіяне, тож текстура передається найкраще. Неважливою є перспектива чи художній зміст кожного фото, головне, щоб одиниця техніки повністю була в кадрі, зроблена під різним кутом і з максимальним покриттям поверхні. Складність у тому, що деякі одиниці високі, і піднімати руки з камерою важкувато».
До речі, deep3dstudio вже отримала пропозицію від іншого подібного проєкту зі створення глобального інтерактивного музею російської війни в Україні. Проте на цей час команда вирішила не розпорошуватись і зосередитись на колекції NFT, щоб зберегти її унікальність.
«Якщо ми цю техніку виставимо і в NFT, і віддамо в розробку ігор, і ще на якусь ініціативу, то втратиться унікальність саме цього продукту, цієї одиниці. Це було б несправедливо щодо фотографа, який це знімав і допомагав нам, щодо тієї людини, яка вирішить допомогти армії і купити цю одиницю. Хтось зніме по-іншому, система по-іншому це збере, і це вже буде зовсім інший продукт. Отож ми це перенесли, і весь цей ланцюжок має ось таку цінність у колекції», – каже Андрій Компанієць.
Варто було б оцифрувати пам'ятки архітектури
8 квітня МВС України спільно з компанією Google запустили проєкт із оцифрування зруйнованих окупантами українських міст. На запитання про те, чи планує deep долучитися до таких проєктів, співрозмовники пояснили, що поки не починають співпраці з державними структурами.
«В проєкті Touch The War in Ukraine воліємо залишити за собою право вирішувати, кому ці кошти передати. Є Сергій Притула з фондом «Повернись живим», є та ж 93-тя бригада, і краще ми їм купимо дрон та покажемо чек. Ми не дуже хочемо зв’язуватися напряму з «Оборонпромом» чи з людьми, яких особисто поки що погано знаємо. Може, вони і класні, але не хотілося б, щоби після війни ми виявилися спонсорами когось не того», – висловлює свою думку Андрій.
Стас погоджується з ним і додає, що ініціатива з Google-картами дуже актуальна, адже дозволяє іноземцям уже зараз «подорожувати» зруйнованими містами і бачити наслідки вторгнення, проте в цьому випадку не використовуються 3D-моделі.
Також важливою ідеєю, на думку співрозмовників, є якісне 3D-оцифрування всіх пам’яток архітектури, особливо тих, які ще не постраждали, адже це дасть змогу в разі пошкодження точно їх відтворити. Доброю аналогією для цього є випадок із собором Нотр-Дам, дах якого зазнав серйозних пошкоджень через пожежу в квітні 2019 року. Відновити його допомагає, зокрема, детальна 3D-модель, яку колись створили для гри Assassin Creed. Тому хлопці з deep вважають, що держава повинна ініціювати подібне сканування українських пам’яток.
Водночас, точні копії підбитої техніки могли б наочно показати ефективність зброї, яку дає нам Захід, зокрема Javelin, що могло б допомогти у її дослідженнях та вдосконаленні. В цьому аспекті deep3dstudio готова до потенційної співпраці з тими, що звернуться до неї з окремим проєктом. «Цікава ідея. Але це вже нові скани, нова техніка, не ті одиниці, які ми використовуємо у NFT-колекції», – зазначає Андрій.
Станіслав Онопрієнко доповнює, що в них є потужна юридична команда, яка контролює весь процес. Студія купує IP-права моделей, їхню зовнішність, після чого продукт передається клієнтам.
«Звісно, ми розуміємо, що є ринок deep fake і подібного штучного контенту, який може бути використаний з різною метою. Зараз є багато відео і з президентом Зеленським, де він говорить про капітуляцію, і такі ж відео з путіним, де він каже, що зупиняє війну. Тобто ми розуміємо, що всі сторони використовують нові технічні можливості для того, аби впливати на ситуацію», – завершує розмову Станіслав Онопрієнко.
Віталій Голіч
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни