Фото: ФБ/Людмила Білик
«Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
Місія – врятувати чиєсь життя
Перші евакуації постраждалих у Польщу фельдшерка екстреної медичної допомоги «Буськ» Людмила Білик разом із колегами бригади здійснила на початку травня. Відтоді їх було кілька. За одну поїздку могли переправляти по кілька осіб – як військових, так і цивільних, які були поранені внаслідок повномасштабної війни з росією.
Читайте також: До Львова реанімобілями транспортували двох дітей, які стали жертвами ракетного удару по Одещині
«Від початку теперішньої війни буська бригада екстреної медичної допомоги регулярно перевозить пацієнтів до Польщі, а відтак передає їх іноземним колегам, щоб вони доправили хворих на подальше лікування. У травні-червні поїздки були досить інтенсивні – двічі на тиждень. Зараз таких виїздів поменшало. Загалом поїздок лише з Буська було не менш ніж 12. Я особисто їздила вже тричі – у Краків та Жешув. Також доводилося доїжджати лише до кордону і передавати пацієнтів іншим медикам», – розповідає Людмила Білик.
Фельдшерка запевняє, що ані вона, ані інші медики з її бригади ніколи не відмовлялися виїздити на такі виклики, бо розуміли, що мовиться про порятунок життя. Часто в позаробочий час. Їм ще звечора могли телефонувати, що наступного дня потрібно транспортувати пацієнтів, і додавали конкретний опис, звідки їх належить забрати, коли саме, хто пацієнт, який у нього стан і куди везти. Уже на місці доводилося формували бригаду. Зголошувалися медики і водій, внесений у систему «Вільний шлях», який має право перетинати кордон.
У львівській лікарні вони мали бути, як правило, вранці, тому робочий день у медиків починався задовго до цього.
Читайте також: Близько пів сотні поранених доправили «літаючим шпиталем» зі Львова за кордон
«Якщо у Львові треба було бути вже о восьмій годині ранку, то мені доводилося прокидатися о третій-четвертій ночі, аби встигнути зібратися, доїхати до своєї станції в Буську, там пересісти в карету швидкої допомоги і мчати до Львова. Інколи було важко. Кожен із нас чимось жертвував – собою, своїм вільним часом, сном, сім’єю, але це нічого порівняно з травмами і відчуттями людей. Ми добре розуміємо, що треба встигнути надати їм адекватну допомогу і вчасно доправити до місця призначення. А хто, як не ми?» – каже Людмила Білик.
Довозили найважчих
Лікарям екстреної медичної допомоги доводилося доправляти за кордон найважчих пацієнтів із мінно-вибуховими травмами, ампутованими кінцівками. Це були цивільні особи – діти та дорослі з Бучі, Маріуполя, українські військові, які зазнали важких травм під час бойових дій.
Фельдшерка вважає, що в таких поїздках завжди присутнє занепокоєння. Головне з них – як переживе пацієнт дорогу і чи виживе взагалі. В дорозі пацієнтам часто доводилося знімати больовий синдром, знижувати тиск. Найважче переправляти непритомних. Для прикладу, один із пацієнтів, яких везли, перебував під апаратом штучної вентиляції легень. Його доправляли до Жешува, де на нього чекав медичний гелікоптер для подальшого транспортування.
Читайте також: Як змінилася робота лікарень Львова та області під час війни
Із трьох поїздок за кордон Людмилі Білик найбільше запам’яталася остання, коли перевозили двох іноземців-військових, громадян Великої Британії. Через те, що Людмила майже не знає англійської, дуже переймалася тим, що не зможе з ними порозумітися в дорозі, запитати про потреби й оцінити стан. Зрештою, жінка почала говорити французькою. Як на те, один із пацієнтів виявився французом, який жив у Великій Британії.
«Дуже вражає те, що люди, зазнавши важких, часто непоправних втрат, все одно сильні духом. Дивишся на них і думаєш, що вони набагато сильніші за нас, що на них треба рівнятися. Люди віддають своє здоров’я і життя, жертвують собою заради нас», – веде далі Людмила Білик.
Життя до війни і після
Війна, зі слів фельдшерки, повинна навчити кожного з нас цінувати життя, здоров’я, дім, у якому живеш.
У неї була можливість ще на початку війни виїхати разом із двома дітьми за кордон, проте вона не захотіла, бо знала, що тут потрібна більше.
Читайте також: Бригада львівських медиків допомогла транспортувати до кордону важко пораненого юнака з Маріуполя
«Ми мешкаємо неподалік вертолітної частини. Чули, як у ніч на 24 лютого часто літали гелікоптери, бачили світло прожекторів. Уже тоді я зрозуміла, що має статися щось недобре, але до кінця не хотілося в це вірити. Вранці батьки запропонували нам виїхати або вивезти за кордон дітей, але ми з чоловіком це питання навіть не обговорювали: розуміли, що не маємо права здаватися», – каже Людмила Білик і додає, що її чоловік уже звик, що вона, як кажуть, живе на роботі, і завжди підтримує її.
Жінка признається, що найбільше, чим їй довелося жертвувати, це сном.
Читайте також: Як зі Львова евакуюють онкохворих дітей до Польщі. Фоторепортаж
Ще до війни в професійній практиці Людмили Білик був випадок, коли доводилося перевозити травмованого хлопчика, який був однолітком її сина. У дитини була відкрита черепно-мозкова травма, важкий випадок. Тоді вона собі постановила: якщо довезуть цю дитину до львівської дитячої лікарні, то вона обов’язково вивчить 90 псалом. Хлопчика довезли, і фельдшерка виконала задумане.
«Немає нічого кращого, аніж усвідомлення того, що ти в чиємусь житті не просто випадкова людина, а можеш допомогти урятувати життя», – переконана вона.
Фельдшерка радить усім людям не звикати до війни, а навпаки – робити все, аби ця війна одного дня не прийшла до нашої хати:
«Нам треба бути пильними і дякувати Богу за те, що є. Цінувати одне одного, дбати про своє здоров’я, зібратися на силі й прямувати далі, до перемоги. Ми однозначно переможемо, адже ми сильні духом. Інших варіантів, аніж перемогти, у нас просто немає», – наголошує співрозмовниця.
Українців, які постраждали через війну, сьогодні лікують у Польщі, Німеччині, Іспанії та ще кількох країнах. І справжнім хабом, який займається переправленням пацієнтів за кордон, стало місто Лева. Працівники Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф зустріли вже понад 900 людей, які прибули евакуаційними потягами в супроводі «Лікарів без кордонів». Частину з них медики доправили на лікування в медзаклади міста та області, ще частину супроводжували до самого кордону або до Польщі, аж до трапа літака, аби передати їх інтернаціональній команді медиків, які довозять пацієнтів до спеціалізованих клінік інших країн.
Згідно зі списком МОЗу, на лікування за кордон Україна відправила близько 700 осіб. Левова частка цієї роботи лягла на плечі саме львівських медиків – із лінійних бригад «103» та карет швидкої медичної допомоги підрозділів медицини катастроф.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну