
Фото: REUTERS
Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
Яворівська трагедія
Незадовго після початку повномасштабного вторгнення, а саме 13 березня, війська рф здійснили обстріл Міжнародного центру миротворчості та безпеки, який розташовувався на Яворівському полігоні, що за 20 кілометрів від польського кордону. Тоді окупанти загалом випустили понад 30 ракет, і хоча частину їх українська ППО збила на льоту, за попередніми даними внаслідок атаки загинуло 35 військових, понад 100 залишились пораненими, а безліч оголосили безвісти зниклими. Кількість загиблих із часом лише збільшувалась: за останніми даними, оприлюдненими на судовому засіданні, наразі до 64 осіб.
Культурний центр ім. Пушкіна та похід по гриби
Наразі єдиним обвинуваченим у справі щодо обстрілу Яворівського полігону є 73-річний Олександр Косторний, якому інкримінують ч.1 ст. 111 (державна зрада). Сам підсудний є корінним львів’янином. Раніше служив у Комітеті державної безпеки CРCР, а також залишається керівником громадської організації «Російське товариство імені О. Пушкіна», яке, згідно з аналітичною платформою YouControl, діє дотепер. Це так зване товариство функціонує з 1994 року.
Дислокувалося «Російське товариство імені О. Пушкіна», на вул. Короленка, 1а (наразі вул. Тараса Бобанича) у Львові. Як з’ясувала спеціальна комісія Львівської облради, жодних підстав щодо перебування там це товариство не мало. Після судових процесів та апеляцій «Російське товариство імені О. Пушкіна» в травні 2017 року таки виселили звідти, будівлю відреставрували і відкрили в ній «Будинок воїна».
Також додамо, що у сусідстві з вказаною будівлею був розташований Святогеоргіївський катедральний собор. Тепер він перейшов із УПЦ МП до ПЦУ (докладніше про цей храм і те, за кого там молились, Tvoemisto.tv вже розповідало).
Саме діяльність цього центру та служба Косторного у КДБ СРСР привернула увагу правоохоронців, як розповів Tvoemisto.tv прокурор Андрій Никеруй, що веде цю справу в суді: «Є матеріали оперативного підрозділу. Ми ж знаємо, що він був очільником місцевого Товариства імені Пушкіна. Це певний елемент російської присутності. Та ще й колишній працівник КДБ. Були підстави вважати, що він може бути причетний і, скажімо так, попали пальцем у небо, але попали».
Згідно з даними розслідування у його телефоні слідчі знайшли шість контактів із російськими номерами: це Алєксандр Свистунов, Віктор Барановський, «Лидия», «Ольга продюсер россия», Юлія Акчуріна та ще один невстановлений контакт. Наразі, окрім пропагандистки Акчуріної та проросійського політика Свистунова, ці особи залишаються анонімними.
Останній із 2014 року проживає в анексованому Криму, а також заснував дві заборонені в Україні партії – «Русский блок» та «Руський рух України».
На персональному комп’ютері Косторного також знайшли файли із записами розмов, датованими ще 2015 роком, з ініціалами Свистунова «А.Г.». Згідно з ними Косторний отримував завдання з проведення мітингів на заході України. Також підсудний 4 березня надіслав знімки вже згаданому Свистунову, які зробив у 2021 році в рибальському господарстві на Яворівщині, на них зображена карта території полігону.
Окрім цього, Косторний спілкувався з таким собі Ігорем Водолазовим. Від нього 4 березня 2022 року на телефон підсудного надійшли три вхідні дзвінки, відтак текстове повідомлення в месенджері Telegram від «Водолазова И» з наступним текстом: «А.Г.».
Згодом слідчі зʼясували, що Ігор Водолазов є уродженцем Казахстану та громадянином рф, якого насправді звуть Юрій Водолазький. За даними слідства він служить оперативним співробітником дев’ятого управління Департаменту оперативної інформації П’ятої служби фсб рф.
Також Косторний відправив Водолазову карту Яворівського військового полігону, на якій видно місце розташування військових містечок «Гвардійське», «Інженерне», «Наметове містечко» позначене як табір.
До того ж Косторний сприяв російським пропагандистам у створенні матеріалів, у яких негативно висвітлювали Україну. Зокрема, в 2015 році активно листувався з пропагандисткою «Россия-1» Юлією Акчуріною.
Крім цього, згідно з інформацією ресурсу «Чесно», Косторний тричі намагався отримати мандат депутата: балотувався до Верховної Ради України у 2002 році від Комуністичної партії України у 127-му окрузі, але обраний не був; балотувався до Верховної Ради України та Львівської міськради у 2006 році від партії «Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція», але обраний не був; балотувався до Львівської міськради у 2010 році від Прогресивної соціалістичної партії України, але обраний не був.
Додамо, що дружина Косторного, Наталія, викладала російську мову у Львівському ліцеї №52.
Судові засідання, сторони процесу та думки щодо обвинувачення
Судові засідання в справі Олександра Косторного тривають із 29 вересня 2022 року. Важливо зазначити, що підсудному інкримінують саме ч.1 ст. 111 (державна зрада, вчинена не в період воєнного стану) Кримінального кодексу України, адже він мав згадані листування ще в березні 2022 року, тобто до нової редакції цієї статті, яка виділяє вчинення цього злочину під час воєнного стану як обтяжувальну обставину.
Щодо обвинувального акта, то у коментарі Tvoemisto.tv прокурор Андрій Никеруй зазначає, що держава не вважає Косторного винним у смерті людей на полігоні, мовиться саме про державну зраду.
«По-перше, в обвинуваченні Косторного немає жодного слова, що через його дії відбулися обстріли і через його дії хтось загинув. Адже його здійснює якийсь командувач, якийсь відповідальний за це керівник дальньої авіації рф. Саме він відповідальний за те, що натискаються кнопки, віддаються накази, здійснюються пуски – це інша відповідальність. Для прикладу, ст. 437 (планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни) ККУ, ст. 438 (порушення законів і звичаїв війни) ККУ – це статті щодо тих, які відповідальні за пуски ракет та смерті людей».
Проте вина підсудного у цій справі, за словами прокурора, проявляється у іншому.
«А є інша відповідальність – державна зрада (ст. 111, яку й інкримінують Косторному). Вона проявляється в кількох формах, як-от надання допомоги державі-агресору в проведенні підривної роботи проти України. Він якраз тим, що надав карту і позначив на ній місця, де є скупчення військовослужбовців на полігоні та де розташовані казарми, допоміг державі-агресору чи її представникам. А от чи була ця інформація корисна і чи використав ворог тільки її, чи поєднував її з космічними знімками, чи, можливо, були інші інформатори, ми ж того не знаємо. Він надав допомогу, і навіть якби обстрілу не було, він все одно був би зрадником, адже виявив бажання надати допомогу, що й зробив. І саме в цьому його обвинувачують», – пояснює прокурор.
Також Андрій Никеруй розповідає, що в цій справі прокуратура не шукає причинно-наслідкових зв'язків між тим, що вчинив підсудний, і смертю людей. Натомість позиція адвоката, зі слів прокурора, полягає в тому, що підсудний у смерті тих людей не винен, а отже, зрадником не є, що неправильно, бо зрада проявляється саме в допомозі у організації підривної діяльності.
Сам Косторний свою вину повністю відкидає та не визнає жодних неправомірних дій, а також регулярно скаржиться на стан здоров’я.
«Я думаю, що його стан абсолютно не змінився, хоча він постійно скаржиться на здоров'я. Звісно, певні заходи реагування були. Все, що можна було зробити, зробили. Він завжди маніпулює, що нічого не бачить і не чує, що він у дуже поганому стані. Але це йому чомусь не заважає дуже жваво реагувати на процеси, які відбуваються в суді. Також завжди дає коментарі для преси і так далі, у яких взагалі не визнає, що робив щось неправомірне. Тобто, незважаючи на свій вік і стан здоров'я, дуже активно пояснює і дуже добре все розуміє, усвідомлює. В розмові такий живчик…» – коментував раніше прокурор.
Що ж до захисту Косторного, то спочатку його представляв Ярослав Гандзюлевич, якого згодом затримали правоохоронці. Правника обвинувачують в отриманні неправомірної вигоди за вплив на рішення суду. Після цього на одному із судових засідань, на якому побував журналіст Tvoemisto.tv, Косторному обрали нового адвоката. Тоді підсудний ще не був поінформований про обвинувачення та подальше розірвання договору, тому суддя призначив йому громадського захисника. Проте вже згодом, на наступному засіданні, Косторний уклав договір із Юрієм Палєєм із адвокатського об’єднання «Палєй і Партнери».
Сам Палєй зазначив Tvoemisto.tv, що його підзахисний опинився на лаві підсудних помилково: «Я в матеріалах справи бачу, що у цьому випадку є певна помилка, що мій підзахисний перебуває на лаві підсудних. Прокурор сьогодні подає відповідні докази, у яких особисто захист вбачає, що вони не доводять вини мого підзахисного».
Чому суд триває майже півтора року
Сторони судового процесу, як і ті, що безпосередньої участі в ньому не беруть, а саме дружини загиблих, вказують на різні причини такої тривалості судових засідань.
Зокрема, прокурор пояснює, що все пов’язане із завантаженістю працівників суду, натомість йому особисто багато часу не знадобиться, що справу він міг би закінчити вже давно: «Здавалось би, сіли й закінчили справу, але суд завантажений, немає часу довго слухати її, це відбувається по 15-20 хвилин щоразу. Ми сіли б на пів дня і за два-три рази її заслухали. То затримка з доставкою конвою, то адвокат змінився, то клопотання на відкладення, то клопотання від захисту. Останнього разу була тривога, а передостаннього ми «добили» всі розглянуті матеріали. Минулого разу я готовий був закінчувати справу, але знову почалася тривога. Отже, є об'єктивні причини, на які я, на жаль, вплинути не можу».
Зазначимо, що з п’яти засідань, які вдалося відвідати журналісту Tvoemisto.tv, два завершили достроково через повітряну тривогу. Зокрема, так закінчилося й засідання, яке проводили 11 січня.
Натомість адвокат вказує на те, що суд лише намагається ретельно досліджувати справу, щоб уникнути процесуальних помилок: «Там переважають очевидні причини. Тобто є підстави для відкладення. Засідання не відкладають просто так, матеріали досліджують. Я не заперечую проти таких перерв, адже суду треба належним чином цю справу організувати, щоб не було процесуальних порушень, бо це може стати підставою для апеляції від будь-якої сторони. Ось і в сьогоднішньому засіданні перерва була обґрунтована (засідання 11 січня, яке перервали через повітряну тривогу – Ред.)».
Дружини загиблих на полігоні Олена Ящишина і Надія Гавришина, які відвідують усі засідання, вважають, що суд лише намагається докопатися до коріння агентурної мережі, яка діяла і діє в Україні та пов’язана з Косторним.
«Це людина, яка все своє свідоме життя діяла проти України, все робила проти держави. Здобуття Україною незалежності для нього стало шоком, і він увесь час тягнув свою лінію, свою політику, його діяння були антиукраїнськими. Тому й суд триває так довго, бо ж треба дізнатися, звідки почалася зрада. Ви ж подумайте, навіщо 70-річному діду коригувати вогонь – це ж неспроста. Треба підняти все і викрити ту мережу. Він не сам, є зв'язки», – кажуть жінки.
Зазначимо, що ст. 111 Кримінального кодексу передбачає покарання винного у вигляді позбавлення волі терміном від 12 до 15 років. Наразі в судах Львівщини та України розглядають десятки справ за цією статтею. Зокрема, судять або вже засудили: львів’янина Андрія Івасенка, якого обвинувачують в адмініструванні проросійських груп та зборі коштів на підтримку бойовиків «ЛНР/ДНР»; жительку Кіровоградщини засудили за передачу даних окупантам про оборонні підприємства (отримала довічне ув’язнення); одесита засудили за збір розвідданих щодо сил і засобів ЗСУ, розташованих на території Одеси та області (розвіддані агент передавав своєму кураторові – майору «міністерства державної безпеки ПМР (Придністровська Молдавська республіка)», отримав вирок у вигляді 15 років позбавлення волі).
Tvoemisto.tv розповість про перебіг і результати наступного судового засідання і можливих подальших.
Володимир Федорович
Фото автора та Reuters
Повна републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. Частковий передрук тексту дозволений за умови посилання на сайт, де його розміщено.
___________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Війна і наступ Росії
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни