
Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
Усі підуть воювати?
25 грудня 2023 року Кабмін вніс до Верховної Ради України новий законопроєкт про мобілізацію. За декілька днів до цього текст майбутнього документа з’явився у соцмережі. Експерти наголошували, що таким чином влада тестує реакцію суспільства на те, що пропонують змінити: знизити вік мобілізації з 27 до 25 років; створити електронний кабінет призовника, через який вручатимуть повістки; скасувати відстрочку аспірантам, які вчаться на контрактній основі, або ж здобувачам другої вищої освіти, якщо вона не є вищою за попередню. Докладніше про те, що зміниться в процесі мобілізації, читайте в матеріалі.
За місяць до цього міністр оборони Рустам Умєров анонсував, що в армії змінять підхід до набору військових. Ключовою в Концепції військової кадрової політики Міноборони на п’ять років стала ідея запуску системи рекрутингу ЗСУ професійним і вмотивованим особовим складом. На практиці це мало б означати, що чоловіків не забиратимуть із вулиць, а найматимуть на роботу зі зрозумілими умовами та вакансіями. До справи залучили рекрутингові компанії. В інформаційному просторі почали з’являтися заяви, що мобілізація нікого не омине. «Всі підуть воювати і я також», – заявив у інтерв’ю Tvoemisto.tv міський голова Львова Андрій Садовий.
Попри скандальні випадки з некоректним врученням повісток та ухилянтами, реформа зачепить насамперед тих, що впродовж двох років повномаштабної війни вагалися та все ж припускали, що доведеться служити в лавах ЗСУ. Якщо хочете мати команду, спершу створіть ядро з тих, хто за, а відтак працюйте з тими, хто проти, вчать у бізнес-школах.
Історія Богдана
«Я зрозумів, що вже не можу збирати достатньо коштів, щоб допомагати хлопцям», – розповідає Богдан (27 років), тренер одного зі спортклубів Львова. З лютого 2022 року йому вдалося зібрати 7 мільйонів гривень на купівлю необхідного спорядження для військових. Тепер багато грошей не збереш, хоча всі логістичні зв’язки з бригадами, яким він допомагав, налагоджені, є через кого замовляти, купувати, передавати.
Богдан Гаргай у "минулому" житті...
Він заперечує, що на його рішення піти в армію вплинула інформація про новий законопроєкт. Вважає, що це зачепить насамперед солдатів. Богдан є офіцером запасу. Із такими складніше, їх одразу командирами не призначиш. «Я закінчив військову кафедру вісім років тому. Багато знань не здобув. Якби мені зараз дали командувати 25 людьми, щоби я з ними робив?» – питає себе майбутній військовий.
Ще до заяви Умєрова про рекрутинг у армії Богдан шукав собі місце: “Я завжди хотів у “Азов”. З грудня минулого року в спортзалі поменшало відвідувачів. Хтось перестав приходити – боявся, щоб не вручили повістку на вулиці, хтось не приходив на тренування, але не переставав донатити для військових. «Серед них айтівець, якого я давно не бачив, але він може переказати 30 тисяч гривень за раз», – веде далі співрозмовник.
Богдан закінчив Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, вчився на реабілітолога, вісім років займався боксом. Ще п’ять років тренував відвідувачів спортзалу, готував спортсменів до змагань. Він добре знає, що ключовою в спорті є дисципліна. А також план. Отож, першим пунктом перед армією стало піклування про своє здоров’я: «Я давно планував піти на операцію, видалити дві доброякісні пухлини. До речі, хірург мене застеріг, що передасть мої дані у військкомат, бо такі тепер правила».
Поки гоїлися рубці, Богдан знайшов собі місце, йшов до тих, кому допомагав ці два роки. На запитання в ТЦК «як ти до нас потрапив», Богдан відповів, що прийшов сам, ногами. Спершу його прийняли за студента (здобувачі вищої освіти наразі мають відстрочку від мобілізації – Ред.). Богдан не скаржиться на ТЦК, навпаки: «Не знаю, чи всюди так, але в офіцерському кабінеті Галицько-Франківського ТЦК працюють чудові люди. Підказали, які саме документи потрібні. Коли я не встигав пройти ВЛК, дали відстрочку».
Військово-лікарську комісію Богдан проходив у 2-й міській поліклініці на вул. Симоненка. Каже, кабінети поруч, є можливість швидко пройти всіх лікарів. Через стан здоров’я його скеровували на додаткове обстеження, але він відмовився.
Із позначкою «придатний» Богдан записався до стоматолога. Полікував зуби, готується до так званого нульового дня в “Азові”. Це одноденний жорсткий відбір із багатьма випробуваннями. Хто не пройшов – вилітає. Богдан сподівається, що попри операцію колишня спортивна підготовка не підведе і він зможе у відведений час тягти напарника, присідати з амуніцією, бігати, повзти і стрибати з навантаженням.
Чоловік заперечує те, що вирішив усі питання в цивільному житті перед тим, як піде воювати, однак його розповідь звучить як покрокова інструкція.
Він, зокрема, подбав про відкриття масажного кабінету для дружини, навчився керувати дронами (спершу вчився літати сам, згодом пройшов безкоштовні курси від «Батярів»).
«Я тричі купував собі спорядження, проте коли хтось просив або хлопці поверталися після поранення чи полону, то віддавав їм усе потрібне з того, що мав, якщо на волонтерських рахунках не було коштів і не було змоги купити», – каже чоловік.
Так Богдан виглядає сьогодні
У той момент, коли Богдан дізнався, що є можливість потрапити туди, куди він хоче, з амуніції залишились лише дві бронеплити. Він, у минулому волонтер, був змушений оголосити збір у соцмережі, щоб було за що придбати спорядження для себе. Адже усе, що колись мав, передавав на фронт. Зате у нього є акумулятори, зарядні пристрої, три дрони і пульт керування.
«Я довго готував дружину, весь час їй повторював, що рано чи пізно піду на війну. Зараз вона сприймає це спокійно, але, думаю, важче стане, коли поїду», – признається співрозмовник. У подружжя є син, йому три з половиною роки. «Малий називає себе Буданович (Богданович – Ред.), щодня чекає на мене з роботи», – каже майбутній військовий. Додає, дружина в нього сильна, вірить, що дасть собі раду сама: «Юліана іноді обійме мене, розплачеться, а іноді кидає в мене шкарпетками і жартує: «Вважай! Граната полетіла».
Богдан і його дружина Юліана. Джерело - Instagram
Богдан розуміє, що йде в ЗСУ на невизначений час. Каже, що в армії чимало його друзів і колег, які своїм прикладом мотивують найбільше. Тим, що теж мають намір туди піти, він як досвідчений спортсмен радить тренувати витривалість і нарощувати силові показники. Передусім рекомендує збільшити циклічні навантаження, зайнятися бігом або плаванням на довгі дистанції, додати базових силових вправ – присідання, жим, підтягування, відтискання, тобто те, що задіюватиме велику кількість м’язів: «Нарощуйте силові показники щоразу, коли досягаєте мети, збільшуйте навантаження або щодо кількості повторень, або щодо збільшення робочої ваги».
Львів як центр рекрутингу
У ТЦК не надають цифр, скільки людей заголосилося йти на війну зі Львова та області. Проте, зі слів міського голови Львова, на передовій перебувають 30 тисяч львів’ян. Водночас наше тилове місто перетворюється на своєрідний рекрутинговий центр. Торік улітку такий центр відкрив «Азов». Боєць Кшиштоф Мушак, який став головним рекрутером підрозділу у Львові, в інтерв’ю Тvoemisto.tv наголошував: «Скажу просто: або ти йдеш у нормальний підрозділ, вчишся і воюєш з нормальними пацанами, або тебе зловить воєнком, запакує в «пазік» і відвезе бозна-куди».
Також віднедавна у Львові на площі Ангелів почав діяти рекрутинговий центр батальйону «Вовки Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла. «У Львові, на заході України важливо створити саме такий центр, ми впевнені, що він дасть нам тих мотивованих бійців, які нам потрібні. Якщо ми хочемо перемоги, всі мають розуміти, що внесок кожного дуже важливий! Нашому батальйону потрібні діловоди, юристи, водії, піхота,артилеристи. Тобто вакансії є, кожен зможе знайти себе в чомусь», – наголосив заступник начальника з розвідки батальйону «Вовки Да Вінчі» Сергій Філімонов під час відкриття центру.
А вже 12 лютого Міністерство оборони спільно з Львівською міськрадою відкрило перший в Україні центр рекрутингу української армії. Це пілотний проєкт, згодом такі центри мають з’явитися в інших містах України. Зі слів координатора рекрутингу Міноборони Олексія Бежевцева, кожна бригада надала рекрутинговому центру список вакансій, які зможуть обирати добровольці. Чиновник запевнив, що TЦК зробить усе можливе для того, щоб оформити такого добровольця на службу у відповідну військову частину.
«Має бути розуміння, що ця історія затягнеться надовго, що ми будемо воювати не місяць, не два і не три. Майже кожному чоловікові так чи інакше доведеться через це пройти, хто би як не ховався, не тікав, не думав, що його це омине. Такі реалії», – наголошував раніше в розмові з >;Tvoemisto.tv «азовець» Святослав Сірий.
Рекрутинг, який активно розгорнули у Львові, сподіваючись знайти тут вмотивованих військових, не замінить призову. Проте після ухвалення закону про мобілізацію варто очікувати на нові зміни найближчим часом. І кожному готувати свій план, як це зробив Богдан.
Софія Вітовська
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Війна і наступ Росії
- «Усіх не беремо». Усе про контракт «18-24» та кому можуть відмовити
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни