
Фото: Іван Станіславський
«У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
Перед війною українці дивились у різних напрямках, зараз – всі єдині, є один вектор – перемогти у війні. При цьому росія, яку вважали монолітною, обов'язково розпадеться і помре як країна. На цьому наголосив дисидент, політв'язень та правозахисник Мирослав Маринович під час ефіру у студії Тvoemisto.tv.
Він вважає, що українська ідентичність була не уніфікованою, а радше мозаїчною та фрагментарною, через це Україні не вдавалося у різні часи створити свою могутню державу. Однак тепер ситуація змінюється.
«Моє розуміння української ідентичності базується на власному життєвому досвіді. Я досвідчив багато періодів української історії і можу сказати, що українська ідентичність не гомогенна, не уніфікована – вона мозаїчна. Це була трагедія українців у минулому, бо коли імперська уніфікованість була в центрі глобальної уваги, ті країни, що мали здатність так уніфікуватись, ставали здатними створити імперії – українці не могли цього зробити через свою фрагментованість, у мозаїчному статусі. Зараз, ситуація повільно змінюється, бо ми живемо в час, коли головним принципом є “єдність у різноманітності», – наголосив Мирослав Маринович.
За його словами, зараз українці можуть створити певну форму єдності, бо здатні зберегти свою розмаїтість і водночас бути об’єднаними.
«І ви зараз бачите націю, що почала знаходити свій modus vivendi на початку 90-х і спостерігаєте, як ми наближаємося до розуміння можелі win-win, намагаючись позбутися моделі win-lose у своєму житті. Бо на початку ми змагалися, хто кращі українці – на Сході чи на Заході. І зараз ми розуміємо, що наближаємось до системи, де всі люди є важливими, і ми за спільним круглим столом можемо продукувати ефект єдності, що збагатить наше суспільство», – пояснює дисидент.
Читайте також: За злочини відповідальний кожен, хто має російський паспорт. Реакція соцмереж на «Бучанську різанину»
У нормальному статусі, каже Мирослав Маринович, дуже складно знайти цю єдність, знайти один вектор спільних дій, тому урядам було досить важко консолідувати націю.
«Цікаво, що зараз під час війни нація є об’єднаною, є певний резонанс. Перед війною люди дивились у різних напрямках, зараз – всі єдині, є один вектор - перемогти у війні. Це дуже дивний але важливий ефект і ми засвідчили цей ефект протягом наших Майданів – Помаранчевої революції 2004 і Революції Гідності 2013-14 років. Знову ж, ми мали ситуацію коли люди, які прибували до Києва, головної Площі, з різних регіонів України, одразу ж знаходили собі роль у спільному завданні. І це було дуже важливо», – переконаний правозахисник.
Українці, каже Мирослав Маринович, завжди об'єднувалися добровільно і вирішували, де їм бути вільними, як було за часів Запорізької Січі. Горизонталь в Україні завжди була набагато сильніша, ніж вертикаль.
«Утворюючи добровільну організацію зі схожою структурою, що складалася з сотень, вони жили своє власне життя, але коли була єдина мета – іти воювати, вони всі були консолідовані. Та сама картина. Зараз ми можемо сказати, що горизонталь в Україні набагато сильніша, ніж вертикаль. І це створює досить цікаву різницю між Україною і Росією. Британський оглядач Джеймс Шер описує це наступним чином: Росія має сильний уряд і слабке громадянське суспільство, Україна – навпаки, слабкий уряд (бо важко консолідувати людей) і сильне громадянське суспільство. І було важко протягом історії досягати успіху, коли ми мали горизонталь замість вертикалі. Але зараз є цікавий ефект», – пояснює дисидент.
Зараз горизонталі важливіші за вертикалі. Ось чому Occupy movement у Нью-Йорку, Umbrella movement у Гонконгу, навіть Мусульманська весна та інші події, включно з українським Майданом, мали цю спільну рису – сильні горизонталі і слабкі вертикалі, наголошує Мирослав Маринович.
Читайте також: «Вони бояться смерті сильніше, ніж ми». Психоаналітик Роман Кечур про путіна і росіян
«Україна почала у 1991 році з тієї ж точки, що й Росія, але країни рухаються у різних напрямках. Росія зміцнює свою вертикаль – ось чому авторитарний режим такий природній для росіян. Для України це навпаки. Мені важко уявити одного автократа, який буде рівною мірою авторитетним для різних регіонів України. Це причина того, що ми наближаємось до іншої цілі, що демократія для нас природна. Звісно, ця демократія не ідеальна, але ми прагнемо її захищати, як зараз», – говорить дисидент.
Як політичний в’язень Мирослав Маринович згадав про свій досвід у таборах і навів паралель, що тоді, в ув'язненні, вони відчували уже смерть Радянського Союзу. Так само він переконаний, що попри останні агонії путіна і його позування зі своєю армією та ядерною зброєю, уже зрозуміло, що ця країна розпадеться.
«Радянський уряд був дуже сильним, це був період Брежнєва, дуже консолідована сила. Вся країна поважала радянський союз. Але ми у в’язниці відчували смерть цієї держави. Ми були впевнені, що вона розвалиться, як це і сталося через кілька років після того, як нас звільнили із ув’язнення. Зараз це дуже схоже. Ми бачимо путіна, який позує зі своєю армією, другим у світі ядерним арсеналом як центр світової сили. Але ми відчуваємо смерть цієї структури, цієї країни. Я впевнений, що росія розпадеться у майбутньому. Зараз ми вважаємо що росіяни єдині, монолітні, але це не так. В певний момент, як це було під час розпаду срср, всі суб'єкти цієї російської федерації скажуть своє слово. Тому це буде схоже. Я не хвилююсь за Україну як державу, як націю. Мені страшно за людей, тому що стільки з них страждало і загинуло. Але як держава, я впевнений, ми візьмемо гору», – підсумував Мирослав Маринович.
Віталій Голіч
Фото: Іван Станіславський
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.Війна і наступ Росії
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни