
На фото: Американський солдат обіймає свою дівчину, лежачи на траві в парку, 1945 рік
«Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
Бракує дуже емоцій
Львів’янка Зоряна разом зі своїми дітьми – 5 і 7 років – на початку березня поїхали до родичів у Польщу. Постійні повітряні тривоги, негативна інформація про можливий напад та вибухи дуже лякали дітей. Чоловік, звісно, залишився тут, удома.
За її словами, найбільше їм із чоловіком не вистачає особистого спілкування. «По телефону вирішуємо хіба що якісь справи. А ось емоцій дуже бракує», – додає вона.
Щоб розлука не була такою тривалою, Зоряна разом із дітьми вже чотири рази приїжджала до Львова.
«У Польщі тимчасово мешкаємо аж у місті Легніца, що за сто кілометрів від німецького Берліна. Щоб приїхати до Львова, затрачаємо цілу добу. Але нас це не зупиняє», – каже жінка.
У Польщі вони мають де мешкати, облаштували свій побут, діти ходять у садок та школу, все ж вдома краще, тому найближчим часом родина знову об’єднається.
«Те, що на якийсь час сім’я не може бачитися, не впливає на наші стосунки. Так, ми сумуємо один за одним, діти часто плачуть, що хочуть до тата, але розуміємо, що все тимчасове і скоро будемо знову всі разом», – додала вона.
Маємо велику кризу
Війна поставила під загрозу деякі стосунки, але коли постає питання життя і смерті, то люди все частіше задумуються про те, щоб продовжити рід.
«Зараз, у зв’язку з війною, маємо дуже велику кризу. Досить велика кількість пар все-таки будуть під загрозою, адже у них є більше причин, аби розійтися. Але так є при будь-якій кризі, ось, наприклад, при коронавірусі також зросла кількість розлучень. Щодо народжуваності, то сказати важко – спаде вона чи ні.
Коли постає питання життя і смерті, то крім смерті все ж не забувають і про народжуваність. Люди частіше задумуються про те, що хочуть продовжити рід. Не дарма існує термін «діти війни». Тому багато пар, які сумнівались, чи мати дітей, тепер задумуються про це», – каже психологиня, засновниця психологічної студії «Сенс» Мар'яна Франко.
За її словами, під час І та ІІ світових воєн пари також справлялися із розлукою. Щоправда, тоді люди більше листувалися, тобто, по-іншому підтримували стосунки на відстані.
На фото: Листівка українського художника, очільника мистецького відділу Пресової квартири Легіону Українських січових стрільців Осипа Куриласа
Зараз, навіть коли хтось один поїхав – чоловік на війну чи дружина за кордон – Мар’яна Франко радить не втрачати зֹв’язок, підтримувати його, тоді особливо зростатиме його цінність.
«Коли партнери почнуть показувати ігнорування, холодність, це може призвести до труднощів. Людина може почати замінювати цей стосунок чимось або кимось іншим – у чоловіків часто бувають труднощі з алкоголем, а в жінок – з депресією».
Як зазначила психологиня Мар'яна Франко, парам варто робити щоденні ритуали – це може бути телефонний дзвінок, маленьке повідомлення. Ще краще – відеозв’ְязок, що додає ефекту присутності. Якщо це робити регулярно, щодня, то психіка символічно реагуватиме, даватиме відчуття, що ви не самі.
«Нам усім варто навчитися говорити на тему сексуальності. Це додає життя, більше барв, комфорту і безпеки. Адже сексуальність – це не лише продовження роду, а й певне спілкування між людьми. Тому треба більше спілкуватися, говорити, переписуватися», – каже співрозмовниця.
Труднощі у стосунках, за словами Мар’яни Франко, часто виникають через те, що один з подружжя може думати, що інші воюють, страждають, а ми тут насолоджуємося. Також на подружнє життя впливають новини.
Але дуже важливо завжди мріяти і обов’язково все проговорювати, наголошує психологиня.
Звісно, на початку повномасштабної війни при гострих стресах сексуальність відійшла на другий план. Особливо після новин з Бучі, Гостомеля, де багато розповідали про звірства росіян і згвалтування. Власне, ці новини про згвалтування негативно впливали на жінок, які через це відмовлялися від сексуального життя.
Зараз, коли усі перейшли до стадії хронічного стресу, дещо адаптувались і зрозуміли, що життя триває, люди знову почали більше замислюватися про близькість, задоволення своїх бажань і потреб.

Стрес та сексуальне бажання
Негативна інформація через війну, стреси, а на фоні цього відсутність статевого життя у парах, коли жінка виїхала за кордон, а чоловік залишився тут, або ж чоловік поїхав на війну, а жінка залишилася вдома, можуть призвести до гормональних збоїв, каже сексолог, андролог Львівського обласного перинатального центру Василь Черепанин.
«Через постійні стреси, переживання, а також відсутність статевого життя у чоловіка та жінки може відбутися гормональний збій, у жінок – проблеми із менструацією, у чоловіків – із ерекцією. Також у тих чоловіків, які на війні, можуть виникнути застійні явища та запальні процеси. Останнє може бути пов’язане із перепадами температур (перегрів чи переохолодження), довгим перебуванням у землянках і окопах. На фоні відсутності статевого життя та гігієни проблеми можуть ускладнитися», – каже лікар.
За словами завідувачки консультативно-діагностичного відділення Львівського обласного перинатального центру Олени Свищо, медики уже помічають спад народжуваності невеликими темпами. Війна цю проблему може загострити ще більше. Завідувачка каже, що із року в рік все більше з’являється пар з непліддям, де присутній і жіночий, і чоловічий фактор. Але пройшло ще не так багато часу, щоби робити точні висновки.
Проблеми у стосунках, за словами Василя Черепанина, можуть виникати не лише у тих парах, яких розлучила війна, а й тих, які нікуди не виїхали та живуть разом. Часто, відмовляючись від близькості з партнером, від одного з них можна почути: «яке там статеве життя, коли в країні війна», «давай пізніше, зараз буде повітряна тривога», «мені зараз не до того».
«Коли всі думки чоловіка чи жінки зосереджені лише на новинах, негативній інформації, у пари може зменшитися або взагалі бути відсутнім сексуальне бажання. Відтак, усе вищеперелічене впливає на якість сімейного інтимного життя та народжуваність. Вже через 6-7 місяців спостерігатимемо його падіння», – каже Василь Черепанин.
Для цього, як зазначив сексолог, є всі фактори – крім того, що пари розділені війною, багато з них планову вагітність відкладають на майбутнє. Серед причин – стривоженість війною, невизначеність та невідомість. Люди частіше задумуються, де опиняться вже завтра, чи буде фінансова стабільність у майбутньому.
«Близько 20% пар, які мали певні ускладнення і вже були у програмі лікування від непліддя, з початку повномасштабної війни призупинили призначене лікування. Дзвонять, пишуть або приходять і кажуть, що оскільки лікування є тривалим, наразі медикаменти не прийматимуть. Аргументують просто – бо такий час. При тому, проблеми далеко не у фінансах, а, власне, невідомості та нестабільності. Чоловіки думають: а що, коли завтра дружина завагітніє, а мене заберуть на війну і загину. Жінки ж думають про те, як складеться у них із вагітністю та пологами, чи зможуть вони виносити у такий складний час, чи не виникнуть у них загрози», – додає лікар.
Але бувають випадки, коли війна у партнерів провокує гіперактивність у статевих стосунках. Так, невеликий відсоток пар все ж хочуть залишити по собі потомство і навпаки намагаються завагітніти та народити.
«Рідко, але гіперсексуальність може виникнути тоді, коли чоловік знає, що його скоро можуть призвати. І це є така собі реалізація себе «на запас», – додав лікар.
Не припиняйте мріяти і планувати навіть у час війни
Загалом є два види стресу – гострий (короткочасний) та хронічний (тривалий). На початку війни у більшості був гострий стрес. Люди не могли спати, їсти, більшість робили все на інстинктах. У декого це вже увійшло у звичку і зберігається досі.
Психологиня відділення жіночої консультації Львівського перинатального центру Надія Бартновська каже, що на час війни знизиться лише планована вагітність, а ось непланована не повинна. «Секс – це природній потяг, тому навіть у стані війни, якщо пари живуть разом, не розлучені, сексу не повинно бути менше», – каже психологиня.
Тому медики радять налаштуватись на позитив, радять планувати та мріяти навіть у час війни.
«Є чимало випадків, коли пари несподівано вирішують одружитися навіть, якщо скоро поїдуть двоє чи хтось один на війну. Люди дають собі установку, що в них буде сім’я, житло, діти, спільне майбутнє і немає значення, коли вони зустрінуться. Навіть вимушена пауза у стосунках, якщо пари це обговорили, ніяк не нашкодить. Рано чи пізно ці події закінчаться...», – каже лікарка.
Експерти наголошують, що регулярні сексуальні стосунки стабілізують ситуацію в сім’ї, дають впевненість у партнері. Жінка відчуває надійне плече, чоловік – визначеність, що є кого захищати.
Парам, які розлучені війною, варто розвивати вербальну чутливість і залучати фантазію, практикувати різні зустрічі. Це може бути як офлайн, наприклад, влаштовуючи різні вікенди (дружина на вихідні може приїхати з-за кордону), так і онлайн (спілкуватися по телефону чи через відеозв’язок). Також можна обмінюватись еротичними повідомленнями, вдаватися до сексу по телефону та самозадоволення. Це нормальна практика для пар, які на даний час розлучені.
Поради, як повернутись до нормального стану та налагодити сімейне життя:
- Менше дивитися телевізор, гортати телеграм-канали та читати новини.
- Не зосереджувати свою увагу лише на темі війни.
- Більше присвячуйте час один одному.
- Подумати, як розв’язати проблему – можливо звернути більше уваги для двох.
- Виконувати дії, що направлені на відчуття безпеки, а також прояви близькості з партнером – відверті розмови. обійми, романтичні вчинки, будь-що, що дає приємні та радісні емоції.
- Якщо пара планувала дітей, варто разом обговорити чи відкласти це, чи все ж ні, зваживши всі за та проти.
- Правильно харчуватися.
- Дозувати фізичне навантаження.
- Мріяти та налаштуватися на позитив.
- Говорити з партнером про те, що відчуваєте.
- Будь-яка реакція на теперішні події – це нормально. Від збільшення бажання до повної його відсутності. Перш за все поважайте право мати саме таку реакцію, яка є. Тому що повага до себе та партнера найважливіші у сексуальних стосунках.
Ольга Шведа
Фото з Фб-сторінки Володимира Зеленського і сайту Ukr.media
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Війна і наступ Росії
- «Ми не можемо просто так загинути», або Три правила Залужного
- «Як можна звикнути до війни?!» – співвласник «Кави Мілітарі» у Львові
- росію лякає не Трамп, а дещо інше. До чого готуватись українцям у 2025 році
- «Я втратила ногу, але є й хороша новина»
- «Війна – це завжди нагода». Якою є Україна майбутнього та чого чекати в наступні роки
- «Мама заховала повістку, а тато сказав». Розвідник, який воює та записує війну на вініли
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни