Міністерка соціальної політики України Марина Лазебна розповіла в інтерв'ю Тvoemisto.tv про те, за яких умов українці зможуть отримувати гідну пенсію, коли нам варто чекати покращення в соціальній сфері, а також що відбувається із пакунками малюка та субсидіями в країні.

Питання пенсій сьогодні стосується не лише тих, хто їх отримує, а й більш молодших, адже вже кілька років говорять про впровадження добровільного пенсійного забезпечення. Розкажіть про три рівні пенсійної системи – які з них діють, а які у планах?

В Україні діють 3 пенсійні системи, які прописані в законі.

Перша система – солідарна і вона вже існує давно. Система полягає в тому, що всі, хто офіційно працюють, сплачують до пенсійного фонду, а потім з цих коштів пенсіонери отримують пенсії. Важливо те, що чим більше працюючих людей, чим більші в них зарплати, тим швидше наповнюється пенсійний фонд і тим більше у держави є можливість платити пенсії. Тут також багато що залежить від демографії – менше людей народжується, а потім виходить на ринок праці, відтак, зменшується ресурс в держави.

Друга система – обов’язкова накопичувальна пенсія. Законом вона прописана вже 16 років, але в Україні так і не введена. Сьогодні ми над цим працюємо, адже вона балансує солідарну систему і дає додаткові можливості людині мати гідну пенсію в старості. Фактично додаткову другу пенсію.

Обов’язкова накопичувальна система прямо не впливатиме на солідарну пенсію, а лише опосередковано. Якщо пенсійні накопичення вкладатимуть в економіку людей, то будуть створюватися робочі місця, наповнюватися пенсійний фонд і солідарні пенсії також можуть бути більшими.

Третя пенсійна система – добровільне недержавне пенсійне забезпечення. В країні воно вже також існує приблизно 16 років. Тому, ті, хто хочуть, вже вкладають свої кошти у добровільні фонди.

Власний накопичувальний пенсійний рахунок вже є у близько 900 тисяч українців. Вони не лише мають відкритий рахунок і вкладають гроші, а їм нараховується інвестиційний дохід. Більше того, люди вже отримали мільярд гривень накопичувальних пенсій. Коли людина виходить на пенсію, буде чималий додаток до державної пенсії.

Загалом в Україні є 66 недержавних пенсійних фонди, хоча з них реально працюють, тобто, де точно відомо, що гроші не знеціняться, де є хороші сервіси, близько 15-20 фондів. У них накопичено ресурс у 2,56 млрд гривень.

Моє завдання як міністра – щоб в Україні повноцінно запрацювали всі рівні, а в солідарної системи і пенсійного фонду з’явились можливості підвищувати пенсії.

З Ваших слів, пенсійні системи діють вже багато років. Чому тоді ця друга пенсійна система – мало зрозуміла, а третя – не популярна?

Другий рівень не впроваджується лише тому, що не має політичної волі. Ніхто не хоче брати на себе відповідальності.

А третя не популярна, бо її не просуває і не популяризує держава. Тим не менше, є 20 фондів, і є майже мільйон людей.

…але переважно вони по великих містах.

Зовсім ні. Хто знає про добровільне недержавне пенсійне забезпечення, той кошти вкладає. Фонди ж не можуть використовувати кошти людей на свою рекламу, тому це все не таке розрекламоване. Зараз наше завдання – показати, як це працює, як можна доєднатися до тих систем, а тоді люди вже самі все контролюватимуть.

Сьогодні у нас діє солідарна система. Коли у 2016 році приймали рішення про зменшення єдиного соціального внеску вдвічі, то у стільки ж зменшили ресурсну базу пенсійного фонду.

У країні нараховується 11 мільйонів пенсіонерів, з них більше 4 мільйонів отримують від 2 до 3 тисяч гривень пенсії. Тому ми постійно працюємо над підвищенням пенсій, їх індексацією, робимо все для того, щоб було гідне життя і старість.

З чого почати, аби накопичувати на пенсію?

Насамперед, зайти на сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які регулюють ринок недержавних пенсійних фондів. Там можна подивитись, які є недержавні пенсійні фонди, обрати собі фонд та укласти з ним пенсійний контракт у адміністратора цього фонду. Важливо, що людина сама визначає, як часто вона хоче робити внески, може припиняти їх робити протягом життя, відновлювати, може перевести свої накопичення в будь-який момент до іншого фонду без жодних штрафів.

Скільки вкладати – залежить від кожної людини?

Так, бо це добровільна система.

Читайте також: Що зміниться для львів'ян із 1 липня

В яких країнах добровільне пенсійне забезпечення вже працює?

У дуже багатьох країнах світу. Лише регулярні дослідження є щодо 77 країн, де працюють такі системи. Більше того, у восьми з них накопичення людей перевищують ВВП країни. Це Данія, Нідерланди, Ісландія, Канада, Швейцарія, США, Австралія, Великобританія.

Щодо України, то ми на передостанньому місці. Після нас хіба що Пакистан.

Тим не менше, дуже хотілося б, щоб система запрацювала в Україні. Для цього її треба внормувати та об’єднатися різним силам. Нам усім треба розуміти одне – спільна робота солідарної, добровільної та обов’язкової накопичувальних пенсійних систем – чи не єдиний шлях сьогодні людям гарантувати хороші пенсії в старості.

Які є гарантії, що «відкладені» на старість гроші не зникнуть або знеціняться. І взагалі – як, вийшовши на пенсію, користуватися своїми коштами?

Системою не керує хтось одноосібно – у фонді є кілька обслуговуючих компаній, які контролюють дію одна одної, не можуть на власний розсуд підвищувати свої видатки за рахунок пенсійних накопичень людей, мають щоденно звітувати, проходити зовнішній аудит. Там усе в комплексі.

Щодо знецінення – то накопичені кошти розкладають по різних кошиках: у державні цінні папери, акції та облігації підприємств, депозити, золото, нерухомість тощо. У тому числі, в різних валютах.

При настанні пенсійного віку, розпорядником коштів є лише сама людина, яка накопичувала.

Є кілька видів виплат: гроші можна забрати одноразово, тобто зняти всі. Наприклад, у разі хвороби. Також гроші можна буде «розбити» на певний термін і забирати частинами. Якщо ж людина, яка за життя відкладала на пенсію, помре – накопичені гроші та інвестиційний дохід залишаться спадкоємцеві.

До речі, усі варіанти виплат відбуватимуться паралельно із солідарною пенсійною системою.

То які ризики?

Це найбільш захищена система, бо на все виставлений контроль. Система убезпечує в різних випадках.

Сьогодні потрібно подолати три великі проблеми.

Перша – потрібен регулятор, який буде відслідковувати ринок. Це Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Вони повинні мати повноваження і слідкувати за цими фондами.

Друга – потрібно розширювати наявність надійних фінансових інструментів, в які фонди можуть інвестувати пенсійні накопичення та які будуть одночасно розвивати економіку.

Третя – якщо пенсійні накопичення вклали в підприємство або банк і вони стають банкрутами, треба гарантувати, що кошти будуть повернуті людям.

Якщо дані ризики врегулювати, то це дуже посилить довіру людей.

Читайте також: Кому підвищать пенсії у другому півріччі 2021. У Мінсоцполітики показали детальний план

16 років ми зволікали – ресурси зменшувались, коштів не вистачало, плюс погана демографія і старіюча нація. Альтернативи того, щоб людям гарантувати гідне пенсійне забезпечення, аніж ввести обов’язкову накопичувальну систему – немає.

Все ж таки, коли ця комплексна система в нас може запрацювати?

Якщо цього року приймемо закон про обов’язкову пенсійну систему, то за найоптимістичнішими прогнозами внески можуть розпочатись у 2023 році. Бо ж все одно система не може відразу вступити в дію – потрібно щонайменше півтора роки для підготовки системи, людей, показати, як все працює.

Накопичувати можуть ті, кому ще далеко або кілька років до пенсії. Що робити теперішнім пенсіонерам? Як їм виживати?

Для уряду пріоритетне завдання – постійно підвищувати людям пенсії. На цей рік ми запланували 5 програм підвищення. Дві з них залежать від збільшення мінімальної зарплати і це те ж гарантія.

З початку цього року пенсію до розміру 2 400 грн вже підвищили для одного мільйона людей, яким виповнилося 65 років і у кого є повний стаж (у жінок 30 років, а в чоловіків 34 роки). У грудні далі буде підвищення – до 2 600 грн.

У березні для 8 млн пенсіонерів провели індексацію, у липні це ж зробили для ще трохи більше мільйона людей. Загалом станом на липень програмою індексації охоплено 10,5 млн пенсіонерів.

Також розробили програми доплат до пенсій. Йдеться про доплати для 80-річних (по 500 грн) та для 75-річних (по 400 грн). Фактично, кожен другий пенсіонер додатково охоплений пенсійними доплатами.

Читайте також: Пенсіонери отримуватимуть субсидію готівкою разом із пенсіями

Зараз мінімальна пенсія становить 1 854 грн. Але її отримує до одного мільйона людей. Це ті, хто не мають страхового стажу. Ті, хто має повний страховий стаж, платимо мінімум 2 200 грн, потім буде 2 400 грн, а згодом – за віком вони ще матимуть доплати.

Крім пенсій, є ще й інші проблеми із виплатами. Зокрема, лікарняними.

Коронавірус в Україні вплинув на усе. Ресурсна база також не була готова. Якщо раніше лікарняний відкривали на 7-10 днів, то зараз на 15 і більше. Навіть через самоізоляцію, ускладнення, погане самопочуття, через яке люди були змушені залишатися вдома, вимагали оформлення лікарняних листків. У результаті, їхня кількість збільшилася в рази, а відтак, збільшились видатки на оплату лікарняних.

Зараз заборгованість становить 2,4 млрд грн. Вона є строкова, коли термін вже вийшов, а є прострочена. Остання – це коли приходить заявка від роботодавця на фонд соціального страхування, що треба оплатити (відомо, що 5 днів платить роботодавець, решта – фонд). У середньому маємо по 22 дні простроченої заборгованості. Це десь 1,6 млрд грн.

Зараз ми почали отримувати менше заявок на лікарняні. Лише за червень заборгованість погасили на 1 млрд грн. Якщо так і буде надалі – до кінця літа зможемо погасити заборгованість на 30-40%. Головне – не нарощувати.

Не все зрозуміло тепер і з пакунком малюка. Одним дають речами, іншим – грішми. Чому так?

Тому що потреби сімей різні і сім’ям потрібно дати вибір. З 1 липня цього року батьки можуть обирати – отримувати гроші на соціальну картку або пакунки від держави – бейбі-бокси. Картка – це три прожиткових мінімуми (з 1 липня прожитковий мінімум на особу в розрахунку на місяць становить 2 379 грн), а пакунок – в межах 5 тис. грн.

А що обирають батьки?

Думки різні – одні хочуть мати «подарунок» від держави, тобто взяти набором, а другі – саме картку. Особливо картки хочуть отримати ті сім’ї, в яких вже є одна або й дві дитини. Мабуть, багато речей мають зі старших. Також картки обирають ті, хто користується дитячим харчуванням. Воно коштує не дешево, а цією карткою, власне, можна розрахуватися за харчування.

Картку можна отримати і користуватися вже сьогодні. Пакунки у більшості областей є, хоча зараз йде тендерна процедура.

Як у нас зі субсидіями. Їх також призначили не всім.

Субсидії – це, насамперед, про справедливість. Тобто, про тих людей, які не можуть самотужки сплатити за комунальні послуги, тому їм допомагає держава.

Але є критерії отримання і нарахування субсидій – майновий стан, доходи, кількість мешканців. Багато років дані людей не перевірялись. В опалювальний сезон ми зробили верифікацію і зрозуміли, що в певної кількості субсидіянтів є по дві машини, по дві квартири, непогані статки, депозити. Хіба це справедливо, що люди з такими статками отримують субсидії?

Зараз субсидію автоматично перепризначили для 2 млн громадян. Тим, кому не призначили, але хто потребує допомоги, з початку опалювального сезону можуть прийти і звернутися за субсидією.

Розкажіть про плани та наміри Мінсоцполітики на найближчий період?

Моя політика проста – підвищувати доходи людей, які потребують допомоги: пенсіонерам, людям з інвалідністю, багатодітним. Людей треба чути та їм допомагати. Також дуже хотілося б, щоб нарешті було оцифрування соціальної сфери. Нам дуже потрібна така система, щоб люди не їздили по різних службах, не стояли в чергах, а отримували послуги за місцем проживання через «єдине вікно».

Розмовляла Ольга Шведа

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.