Для всіх людей це час випробувань: для одних терпіння в хворобі, а для інших – можливість бути корисним у догляді та допомозі ближньому.

На подвір’ї обласної інфекційної лікарні у Львові є маленька капличка. Тут щонеділі проводив службу настоятель громади ПЦУ Личаківського району отець Микола Бобик. На період карантину священник використовує онлайн-технології для богослужінь, бо зараз потрібна підтримка всім, особливо – хворим на Covid-19. Про місію священнослужителів під час пандемії, допомогу лікарням та підтримку Tvoemisto.tv розпитало отця Миколу.

Отче, як Ви почали проводити богослужіння біля інфекційної лікарні? І чи зараз капличка відкрита для лікарів та хворих?

Ця капличка з’явилася п’ять років тому. Вона має ім’я св. Апостола Андрея Первозванного, але побудована в пам’ять митрополита Андрея Шептицького, тому має два імені. Я прийшов туди, як тільки її збудували, там мені запропонували проводити богослужіння по неділях. Капличка – маленька, але сюди приходять лікарі, медичний персонал, львівська громада. Прихожан було багато і це дуже тішить бачити таку велику кількість людей. Добре, що поруч з лікарнею є місце, де можна помолитися та попросити допомоги.

Зараз капличка закрита через коронавірус, однак священники мають іти в ногу з часом, тому церква використовує нові формати. Я зробив групу в WhatsApp, де щовечора читаю проповідь та акафіст. Потім усім розсилаю. Тому я радий, що завдяки технологіям аудиторія церкви збільшується.

Чи змінилася місія священника в такий непростий час? Чи є якась особлива молитва для швидшого виздоровлення?

У церкви нічого не міняється, тому й загалом основна ціль священника не змінилася. Змінився підхід до богослужіння. Тепер священнослужителі мають набагато більше роботи через те, що вони змушені робити все в режимі онлайн. Так само, як і вчителі, наприклад. Але навіть те, що літургія відбувається онлайн, не зменшує сили церкви. Навпаки, у цей час треба більше проводити служінь та спілкуватися з громадою. Господь дозволив, щоб різні інформаційні технології прийшли до нас, значить, ми маємо використати це з користю. А для священника головне, щоб під рясою була душа. У цьому й полягає вся місія.

Я постійно молюся за хворих, зараз кожен священник має так робити. Усі ми маємо окремі молитви, бо все дуже індивідуально. Кожному треба своя молитва: на медперсонал, на удачу, на одужання. Церква виклала це все у вільний доступ. А є загальна молитва проти коронавірусу, затверджена Православною церквою України. 

Запитання від партнера. Знаємо, що ви підтримуєте хворих на Covid-19. Як саме? Якої саме допомоги потребують лікарі та хворі, які перебувають у Львівській інфекційній лікарні?  

Для всіх людей це час випробувань: для одних терпіння в хворобі, а для інших – можливість бути корисним у догляді та допомозі ближньому. Тож нехай кожен старається взяти участь у справі милосердя: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть».

До допомоги інфекційній лікарні я залучаю фонди і приватних осіб. Допомагали громада парафії ікони Пресвятої Богородиці «Скоропослушниці» ПЦУ м. Львів, благодійний фонд «Рідні» та інші фонди. Вони закупили захисні костюми, респіратори, маски, постіль та харчування для медиків. Це дуже надихає. Наприклад, благодійний фонд «Рідні» закупив одноразову постіль для інфекційної лікарні у великій кількості. Але, зрештою, цей фонд вирішив допомогти всім, чим може. Люди з фонду привезли ще костюми, респіратори, захисні окуляри для медиків.

А найціннішим, певно, були привезені малюнки для лікарів, які передали дітки. Ці малюнки з написами: «Ти – мій супергерой».

Як віра та молитва допомагають боротися з пандемією?

Бог зупинив людство перед прірвою. Ми бачили, як напружується ситуація в світі останні роки. А Бог дозволив світу зупинитися. Люди – це найстрашніші паразити: ми забруднюємо землю, воду та повітря. А зараз повернулися до початків людського існування, де треба мити руки та прибирати за собою.

Господу потрібні християни, які будуть йому служити. А ми морально впали, молитва для нас стала формальністю. Кожні 100 років людство зустрічається з тією чи іншою пандемією. А так – сім’ї почали проводити час разом. Господь через хворобу зупиняє людей, як колись зупинив Мойсея в пустелі з ізраїльським народом. Близькість стала для людей лише задоволенням, самих розлучень в Україні понад сотня тисяч за минулий рік.

Молитва може реально очистити, заспокоїти, допомогти досягнути блаженства через спілкування з Богом. Священник не допомагає, допомагає Господь.

Що порадите лікарям, які борються з вірусом? Як їм не втратити віру та берегти сили?

Біблія пише: «Недужого потіште і хворого відвідайте». Так можна отримати Боже благословення. Лікарі мають випробування, вони в кожному хворому мають вбачати Христа. Я можу порекомендувати лікарям кожен день розпочинати з молитви. Тоді медик розуміє, що він захищений Господом. А медичні працівники творять свою справу не лише перед хворим, вони роблять її перед Господом. За таку справу Бог дасть благословення на тисячу родів наперед для родини. Тому не бійтеся, а моліться.

Бог дає нам шанс стати кращими, а для цього ми маємо бути випробувані. «Та хто витримає до кінця, той і буде спасенний», – каже нам Святе Писання. Якщо ми зможемо бути вірними в малому, то Господь поставить над великим. Бог чекає від людей покаяння, нам потрібно змінити себе, а не очікувати, що біля нас зміняться всі. Бо словом можна запалити серце людини, а прикладом повести за собою, що і зробив Христос. Тож пильнуймо час, бо він занадто швидко втікає.

«Я є шлях і істина», – каже Господь. І хто тим шляхом піде – правду знайде. Ідімо шляхом Христа, шляхом самопожертви заради ближнього. І по тому буде видно, що ми діти Божі. Я хочу подякувати всім лікарям та медперсоналу за їхню віддану працю і служіння людям. Дякую меценатам та парафіянам церкви «Скоропослушниці» за підтримку та добрі справи. Закликаю Боже Благословення на всіх нас.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.