Як цигарки і алкоголь можуть допомогти розвитку львівської культури, чи потрібні місту нові заклади культури і чи відкриється у Львові центр науки – у розмові з депутаткою Львівської міської ради від фракції «Самопоміч» Юлією Хомчин.

Про Інститут стратегії культури та його завдання

Юлія Хомчин давно в усіх асоціюється з сучасною культурою. Чому в певний момент життя цього виявилось замало і ти зініціювала створення Інституту стратегії культури?

Насправді найбільше цю асоціацію творить моя тривала співпраця із «Дзигою» – мистецьким об’єднанням із 25-літньою історією. Я пропрацювала там менеджером проектів понад 10 років. Брала участь у створенні і організації багатьох міжнародних фестивалів – Jazz Bez, «Флюгери Львова», «Фортмісія» і інші.

Три роки тому мені запропонували балотуватись в депутати, власне, від культурного осередка міста. Коли ти приймаєш такий вибір, відчуття відповідальності за речі, які ти плануєш робити, автоматично збільшується в рази. Йдучи в депутати, я мала конкретні наміри і плани, що буду там робити у галузі культури. І створення Інституту стратегії культури і передовсім сама стратегія були моїми основними завданнями.

Як бачиш в ідеалі майбутнє цього Інституту?

Першочергові прості побажання – якомога швидше стати на ноги, зайняти місце сильного гравця у великому культурному полі з добрими партнерами, доброю репутацією і добрими ідеями. І якщо оцінювати за тими справами, які ми вже зробили, – усі шанси на це є.

Нещодавно з’явилось нове поняття – Фонд культури. Хіба раніше не було жодного фонду?

Не важливо, були чи не були фонди до цього. Йдеться про створення у Львові свого муніципального фонду, який би міг дофінансовувати культуру в її потребах. Створення Фонду культури – один із напрямків роботи Інституту. Ми створюємо фонд на фіксованій відсотковій ставці певного виду податків, які б стали основним джерелом надходження. Мова про податок в місті від продажу алкоголю і тютюну.  

Нещодавно міська рада прийняла бюджетну резолюцію, в якій вказано, що всі надходження від цього акцизу йтимуть на підтримку культурної, молодіжної та спортивної галузей. Тому цей фонд також зможе чітко показувати цільовість використання податків. Це також дуже важливо, адже ми все ще мало знаємо про формування бюджету, його розподіл, а тут – все прозоро і зрозуміло.

Про культуру Львова

Як ти загалом оцінюєш стан культури у Львові на сьогодні? 

Вирішальним є випрацювання стратегії розвитку для кожного закладу культури нашого міста. Чи мова йде про центр «Супутник» на Левандівці, чи Народний Дім на Збоїщах і Брюховичах, чи «Довженка» на Сихові – кожен планує своє життя по-іншому, має своє бачення розвитку, немає уніфікованої програми для всіх. Вони стають магнетичними центрами для людей, котрі поруч живуть, і їм потрібно відображати потреби цих людей: відповідні гуртки, кіно, музика, літературні вечори, різноманітні заходи і свята.

Місійне і візійне бачення – основне. З’явилось багато нових керівників з новим баченням – чим є установа і чим хоче та планує стати. Тепер вони не отримують вказіки зверху, а мають змогу обирати найкращий шлях для свого розвитку і конкурувати між собою.

Чи планується створення нових?

Як на мене, у Львові достатньо закладів культури. Не слід забувати про приватні установи – галереї, арт-центри, альтернативні музичні школи. Вони також творять культурне обличчя Львова. Не кількість закладів демонструє культурний потенціал. Важливо, щоб вони були в кожному районі, важливо, щоб в них на чолі стояли лідери, які розуміють потреби і вимоги сучасного культурного життя в далекоглядній перспективі.

Про перемоги та поразки

Що і як тобі вдалося зреалізувати у 2018 році? Хто чи що допомагає?

По-перше, у Львові створений Інститут стратегії культури – комунальна неприбуткова інституція для реалізації стратегії культури. А це вже збір даних та дослідження актуальних культурних процесів у культурі, моніторинг виконання Стратегії розвитку культури. Також діяльність Інституту передбачає створення та адміністрування муніципального Фонду культури і проведення Форуму культури – професійної дискусійної платформи для обміну досвідом та збору інформації. А ще – створення та подання заявки на титул Європейської Столиці Культури і ще багато іншого.

Ми вже сформували команду установи, створили Наглядова рада Інституту, розпочали створення Фонду культури, розробили методологію дослідження інституційного ландшафту у сфері культурі, напрацювали меморандуми про співпрацю з партнерами з Дебрецена, Вроцлава, Кракова. Практично готовий до відкриття офіс установи, який працюватиме як відкритий простір і майданчик комунікації людей культури, громадських організацій та установ.

Крім того, забрали МАФ, який незаконно продавав тютюнові вироби і алкоголь у Левандівському парку. Ще почали створювати музей Левандівки, створили робочу групу для напрацювання програми покращення стану пожежної безпеки в установах культури. І у Львові запрацювала мобільна наукова виставка.

Загалом, віра в можливості освіти і культури допомагає мені втілювати власні задуми. Багато залежить від бажання зробити ту чи іншу справу. Від підтримки в середовищі, від команди та здатності консолідувати зусилля ти розумієш, для чого ти все це робиш. Допомагають однодумці у фракції, партнери та активні мешканці округу.

А що не вдалося і чому? Хто чи що заважає?

Я досі мрію про Центр науки у Львові. З ініціативою створення такого центру я виступила на пленарному засіданні ради ще в грудні 2016. На мою думку, немає політичної волі на реалізацію такої амбіції, а все інше є. Львів – найпотужніший в Україні осередок культури, науки та освіти. Для цього в місті достатньо навчальних закладів, середовища науковців, великий прошарок працівників ІТ, які є суспільно активними, а наші учні, студенти та молоді науковці здобувають перші місця у всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Якщо змогти поєднати ці потенціали та ресурси, Львів стане не тільки містом минулого, але і містом майбутнього.

Розвиток міста – це не тільки прокладання доріг і збереження архітектурних пам’яток, це ще й інвестиції в життя людей. Віра в себе, у своє майбутнє і в майбутнє своїх дітей може робити зрушення в економіці не менші, ніж відкриття заводів. Сподіваюсь, мобільна наукова виставка, яка вже відкрилась, продемонструє високий запит та інтерес до науки, а відтак і затребуваність власного стаціонарного центру науки.

Чим  найбільше пишаєшся у 2018 році? Що зробило тебе щасливою?

У першу чергу, я – щаслива мама 10-літнього хлопчика, який є моїм найближчим другом, порадником і навіть вчителем. Це мій найбільший мотиватор. Багато всього хочеться змінити навколо себе, аби світ, в якому ростуть наші діти, був гіднішим, привітнішим та відкритішим. Не певна, що ці зміни остаточно відбудуться вже за нашої участі, але ми їх розпочнемо.

Щасливою мене робить розуміння того, що поруч мене в команді «Самопомочі» є гідні, достойні та фахові люди, з якими можна втілювати найсміливіші задуми. Я щаслива, бо можу довіряти їм, генерувати ідеї, мріяти, шукати виходи зі складних ситуацій, вчитися на своїх помилках, мандрувати, пізнавати та змінювати.

А що найважливіше потрібно зробити у 2019?

Не збавити обертів, втілювати Стратегію культури, розвивати Інститут, утверджувати його як впливову та сильну структуру на рівні міста та країни. Продовжити роботу над створенням Центру науки, реалізувати другу частину мандрівної виставки Art&Science, відновити межі парку Левандівський, відремонтувати вулицю Параджанова. І я вірю, що Львів може у майбутньому претендувати на звання Європейської Столиці Культури. Він має для цього усе необхідне: традиції, досвід, людей, напрацювання, освітні проекти. Усе в наших руках.  

Марта Більська

Матеріал підготовлено в рамках програми висвітлення депутатської діяльності Львівської міської ради.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав