
«Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
Пане Андрію, будемо мати кількаблокову розмову. Почнемо з того, чи впливає ситуація зі знеструмленням на роботу митниці?
Наразі митниця працює в стандартному режимі. У нас кожен пункт пропуску забезпечений генераторами, п’ять-десять хвилин витрачається на те, щоби перемкнутися на іншу лінію чи генератор.
Чи повністю укомплектований штат працівників?
Торік, коли я прийшов, у нас було до 140 вакансій. Тепер до 20-ти, притому що чимало людей було звільнено. Підбираємо молодих і перспективних, які закінчили виші, мають бакалаврат. Уже 30 таких узяли, ще 15 на розгляді кадрової комісії.
Чи велика кількість охочих працювати на митниці?
Бачу, що доволі велика. Що більше популяризуємо цю роботу, то більше людей ідуть до нас в команду. Однак є різні ситуації. Ми створили кадрову комісію, щоби підбирати людей, поспілкуватися з ними і зрозуміти, наскільки вони знаються на митному законодавстві. Для прикладу, приходить дівчина з червоним дипломом після закінчення університету, яка вивчала митну справу, і каже, що хотіла б спробувати. Я запитую, де вона працює. Каже, брокеркою, зарплатня – 35 тисяч гривень. Кажу, якщо ви до нас прийдете, то матимете 17-19 тисяч гривень, на що вона відповіла: «Дякую, я пішла».
А яка середня зарплата митників?
У нас є ставка, умовно кажучи, посадовий оклад. І з посадового окладу вже дають надбавки за вислугу років, звання, стаж. Середня зарплата в нас тепер – 29 тисяч гривень.
Чи передбачена ще якась бонусна система за виявлені контрабандні вантажі?
На жаль, ні. Це, мабуть, було б цікавим стимулом для того, щоб ще інтенсивніше це робити. Є просто надбавки за роботу. Їх можуть знімати за те, що хтось погано працює. Кожен керівник розподіляє суму преміювання серед свого підрозділу.
Чи передбачене бронювання для працівників митниць?
Згідно з постановою про бронювання, яка була, і новою в нас заброньовані 50% працівників: з майже 500 військовозобов'язних 250 осіб. Ще 250, зрозуміло, в «зоні ризику», що їх можуть мобілізувати, 50 наших працівників воюють.
А яким чином визначають, кого бронювати?
Керівники підрозділів подають на бронювання осіб, які потрібні і вважаються такими. Відповідно до попередньої постанови заброньованим був керівний склад, категорія Б, а також 50% інспекторського складу, категорія В. Тепер, згідно з новою постановою, в нас тих і тих бронюють лише 50%.
Чи немає конфліктів через це?
Є не те щоби погрози, просто люди хочуть звільнятися. І це досвідчені працівники, через яких може зупинитися робота. Нам щодня приходять листи з ТЦК, ТСП, щоб забезпечити явку. Ми її забезпечуємо, видаємо наказ про прибуття до ТЦК, ТСП для звірення даних. Тобто щодня ця робота триває, співробітники митниці постійно відвідують ЦК, оновлюють дані, когось мобілізують.
Що тепер переважає на митниці – експорт чи імпорт?
Зрозуміло, що імпорт, майже в два з половиною рази. Найбільше ввозять товарів із Польщі. Це корми, була тютюнова продукція, поки компанія «Філіп Морріс» не відкрила тут завод. На першому місці все-таки імпорт транспортних засобів.
Читате також. На Львівщині відкрили тютюнову фабрику «Філіп Морріс»
А як щодо контрабанди? Якою є статистика? Її більше намагаються ввезти чи вивезти?
У нас цього року склали 660 протоколів про порушення митних правил на загальну суму 115 мільйонів гривень. Із них реально вилучених предметів на 52 мільйони. Є предмети, які перебували в якійсь схемі, її виявили, відправили, наприклад, запит за кордон, прийшло, що воно не так, як мало б бути, аж тоді складають протокол. За цим протоколом сума є, але самого вилучення товару немає. Воно буде вже забезпечене потім, через суд.
Чи будуть на митниці якісь нововведення? Чи треба готуватися людям, які збираються щось ввозити або вивозити, до якихось нових правил?
Знаю, що мала б бути постанова, якою звільняли б від сплати податків на енергетичні товари, оскільки вони зараз дуже потрібні в Україні. Це єдине, що обговорюється і що мало б бути.
Багато обговорювали ситуацію із ввезенням гуманітарних вантажів, як зараз? (Раніше, щоби ввезти гуманітарний вантаж, доводилося стояти в черзі. – Ред.)
Зараз нам трохи полегшили роботу. 1 квітня була прийнята постанова №953, є електронне декларування. Тобто будь-який суб'єкт, який хоче завезти гуманітарну допомогу, має бути зареєстрований в єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. Заповнити там декларацію і приїхати з унікальним кодом цієї декларації на кордон. Наш співробітник знайде її в базі, звірить, і гуманітарна допомога може заїжджати.
Від великих волонтерських фондів була інформація про те, що в Україну ввозили продукцію з коротким терміном реалізації. Воно фактично заїжджає на митницю, а за документами залишається тиждень терміну придатності. Чи були у вас такі випадки?
Такі випадки можуть бути. Якщо це продукти харчування, то це питання радше до Держпродспоживслужби. Там мають подивитися, чи потрібно це завозити. В іншому випадку, якщо це завозять і роздають людям, то вона звітує перед Міністерством соціальної політики.
Нам тепер полегшили ситуацію. За завезений товар отримувач гуманітарної допомоги має прозвітувати перед Міністерством соціальної політики впродовж 90 днів. І далі це міністерство дивиться, куди що передали. І вже у разі порушення інформувати правоохоронні органи.
Не секрет, що з митниці не раз жартували, часто небезпідставно. Наскільки прозорою є її робота, наскільки можна порівнювати роботу різних митниць? Мовиться, наприклад, про те, що один товар має різну митну вартість на різних митницях.
Такі випадки іноді стаються, але є контроль над нами нашого центрального апарату, який виявляє такі випадки. І ми притягаємо до дисциплінарної відповідальності людей, коли є, умовно кажучи, непрямий контракт і прямий контракт. Прямий контракт – більша вартість, непрямий – менша. Співробітник мав ухвалити рішення і підтягнути вартість до прямого контракту. Буває таке.
Тобто переважають дисциплінарні заходи за заниження ціни?
Якщо не здійснив усіх заходів з метою перевірки митної вартості, то, можливо, й так.
А бувають випадки завищення ціни внаслідок перевірки?
Ці платежі йдуть державі. Далі суб'єкт звертається до суду, і вже в судовому порядку з'ясовується митна вартість, скасовується, наприклад, рішення про коригування митних вартостей, і ми повертаємо кошти.
Але, як я розумію, дуже часто це людський фактор, рішення ухвалює персонально працівник, який цим займається.
У Митному кодексі зазначено, що це одноосібне митне оформлення. Тобто за це відповідає особа, яка оформляє декларацію. Іноді, коли це пояснюєш нашим кандидатам на роботу, в них зникає запитання, чи хочуть вони йти до нас працювати. Перший заступник завжди пояснює їм: «Розумієте, відповідальність починається з того моменту, як ви поставили печатку на документах чи оформили декларацію». У нас одноосібне митне оформлення, де є різні етапи і спеціалізовані підрозділи, які за це відповідають. А коли є одноосібне митне оформлення і співробітник сам оформляє вантаж, то потім будуть наслідки. І вони є, іноді для мене нелогічні. Наприклад, притягати й передавати матеріали в правоохоронні органи щодо осіб, які під час війни оформили аптечки під пільгу, бо закон був, але не було постанови Кабміну, яка роз'яснювала цей закон. І ось приходять наші органи контролю, забирають матеріали і кажуть, що суб'єкт мав заплатити гроші. А це аптечки, турнікети!
Ви говорите про конкретні випадки?
Так.
І чим вони закінчилися?
Поки що нічим, слідство триває.
А ви писали пояснення на захист таких дій чи це просто публічний виступ?
На нарадах кажу: «Давайте розберемося, не будемо відразу «діставати шашку», хоча можна й так зробити. Вже є висновок, є умовні збитки. Ми «дістали шашку», випустили підозру, вручили підозру особі. А це був червень-липень 2022 року, тоді везли турнікети, аптечки.
Прозорість має ще одну складову. Мовиться про особу митника, на яку суспільство дивиться по-своєму, особливо гостро в часі війни. Чи перевіряють працівників митниці на прозорість їхнього життя, на чесність?
У нас є підрозділ, який запобігає корупції. В його функціонал входить те, щоб усі вчасно подали декларації. І в разі надходження тих чи інших заяв або повідомлень має перевірити декларацію, опитати особу. Наприклад, нещодавно було таке відео, де нібито наш співробітник купив квартиру в Арабських Еміратах. Ми його опитали, і він сказав, що в нього немає квартири в Арабських Еміратах. Ми підготували запит у НАЗК і відправили його. На цьому наші повноваження, на жаль, закінчилися.
Але все одно є розуміння, етичний кодекс чи ні? Наприклад, що треба відповідати тим нормам, які існують в суспільстві.
Ми з ними про це говоримо, говоримо про ті самі брендові речі. Я розумію, що деякі наші працівники заможні не тому, що працюють на митниці, просто у них є сім'я, яка має гроші. Але показувати це всім… Наприклад, був випадок із тією Юлею.
Ви маєте на увазі Юлію Дригу?
Так.
Якщо хтось не бачив, працівниця митниці потрапила на відео блогера і похизувалася своїм дорогим вбранням. Мовилося про майже вісім тисяч доларів. Більшість не зрозуміла або не почула пояснення, звідки в неї такі гроші. В підсумку вона звільнилася. Це було її особисте рішення чи це сталося після розмови з вами?
Більше її, мабуть, бажання було. Але прийшли ми до того разом. Бо важко пояснити людям, що це інспекторка, яка пропрацювала вісім місяців в адміністративно-господарському управлінні. Важко пояснити, що це все у неї було до приходу на митницю. У нас вона така не одна, є ще співробітники, чиї сім'ї мають гроші, тож вони можуть собі це дозволити…. Ми маємо з ними бесіди, що варто бути скромнішими, що виникає соціальна напруга з того приводу, а вони виглядають так, наче в нас в усіх удома золоті унітази, як у Пшонки (колишній генеральний прокурор Віктор Пшонка у своєму маєтку мав позолочені розетки, розмальовані золотом стіни. – Ред.)
Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника, ми вже рік намагаємося пояснити, що такого нема. Так, деякі особи залишились, але їх щораз менше.
Наприклад, у сюжеті ТСН, що вийшов недавно, де я також фігурував, згадуються двоє осіб, яких звільнив я. У третього закінчується контракт, і він теж буде звільнений.
Ви зараз на досить високій посаді, живете, можна сказати, як у скляній вежі. За вами люди дивитимуться, і це нормально, особливо під час війни. Суспільство стежить за деклараціями державних чиновників, особливо тепер, коли волонтери збирають гроші і постає питання, як працює наша влада. У сюжеті ТСН до вас також були запитання. Там згадується декларація за 2021 рік. Ваша сім'я загалом задекларувала 4 мільйони 257 тисяч, користується трьома автівками. Крім того, вам належить чорний наплічник Louis Vuitton і швейцарський годинник Montblanc. Цінні речі, згідно з декларацією, коштують 100 тисяч гривень кожна. Це були подарунки вашої родини вам?
Так, це подарунки на ювілей – 35 років. Дивіться, рюкзак Louis Vuitton може коштувати як три тисячі доларів умовно, так і шість. Тому я краще його задекларую та зможу із ним спокійно ходити.
Ви дуже добре зробили, що задекларували. Але в чому сенс цих подарунків?
Дивіться, 100 тисяч гривень – це досить умовна історія. Я ж не буду питати, за скільки ви купили мені подарунок на день народження, правда?
Знову ж таки при декларуванні рюкзак може коштувати як три тисячі доларів і не підлягати декларуванню, так і шість тисяч доларів. Це один і той самий рюкзак, дивлячись, де ви його купували. Тому краще його задекларувати, показати і спокійно спати. Така сама історія з годинником.
Цей рюкзак дійсно коштує 100 тисяч гривень чи ви собі так просто в декларації вказали?
Я спитав, і мені приблизно сказали. Я можу поставити вартість таку, а можу поставити вартість таку. Я не знаю, скільки він коштує, але він може коштувати й дорожче. Ви ж розумієте, як засоби масової інформації його покажуть.
Вони його покажуть так, як ви записали, тобто тут же ж немає якихось спотворень. Ви, коли заповнювали декларацію, напевно розуміли, як це виглядатиме через оте «скло», про яке говорили?
А я не був тоді співробітником митниці.
Ви тоді були ще співробітником Служби безпеки.
На той час так, але звільнився через місяць після того, як мені подарували. Я вже планував звільнення, тому мені не було що приховувати. І пів року я був безробітним.
Очевидно, ви мусили мати розмову з родиною на цю тему, як ви казали, що проводите наради з митниками. Чи в вас була розмова, що такі подарунки в часі війни недоречні?
Ви ж самі сказали, що це 2021 рік. Війни (повномасштабної. – Ред.) ще не було. У мене був ювілей, 35 років. Мені подарували, я задекларував.
Не думали його продати?
Нема сенсу його продавати. Можна продати і за ті гроші щось для армії купити. Можливо, це по-іншому сприйметься. Тут питання не в тому, що я продам. Навіть якщо зараз я продам рюкзак і годинник, то за ці гроші дрон не куплю.
Воно так знизилося в ціні?
Так, кому воно зараз потрібне?
Щоб завершити тему із розслідуванням, було ще запитання про земельні ділянки в Буковелі. Журналісти розіслали запити всім, про кого згадували, зокрема й вам. (У декларації вказано, що дружина Антоніна Кузнік має земельні ділянки в селі Яблуниця поблизу Буковелю, які обійшлися в 32 тисячі гривень, по 914 гривень за сотку. – Ред.)
Ні. От якраз мені запит вони не надсилали.
У матеріалі мовиться, що вони отримали від вас відповідь.
Вони мені написали в месенджер перелік запитань, на які хочуть мати відповіді під час інтерв'ю. Я дав 30-секундний коментар, і фраза там була про те, що «передувала придбанню даних ділянок оцінка ринкової вартості цих ділянок», але чомусь колеги викреслили його, взяли початок і кінець.
Вони сказали, що отримали вашу відповідь. Єдине, чого їм забракло, чому така низька ціна.
Це, напевно, питання до тих, що оцінювали. Не думаю, що можна якось на них вплинути.
Я можу порівнювати тільки з тим, що ми ще знаємо. А ми знаємо, що з Буковелем постійно пов'язані історії з грошовими оцінками, починаючи від того, як його будували. Була й гучна справа, коли за ділянки, які викуповували під готель, потім люди сіли в тюрму, тому що неправильно була проведена оцінка землі: виявилася заниженою. Але в цьому випадку, як я розумію з вашої відповіді, плата за ділянки відбувалася на основі проведеної грошової оцінки, саме стільки коштували ці ділянки.
У договорі зазначено, що, згідно з оцінкою, ринкова вартість становить 9 тисяч гривень.
Ви говорили про ще двох працівників, згаданих у матеріалі, і про те, що їх звільнили. Ще з кимось будете розривати контракт і чому?
Тут питання звільнення як дисциплінарного проступку – це одне. Вони потім ідуть у суд.
Дисциплінарний проступок – це той, що стосується безпосередньої роботи на митниці?
Так. Одного я дійсно звільнив у тому році. І він уже, на жаль, виграв вищу інстанцію – Верховний Суд – з приводу поновлення. Але поки що не йде поновлюватися. У ще одного закінчився контракт, який ми не продовжуємо. Із третім така сама історія – закінчиться контракт, але ми його не продовжимо.
На основі чого ви ухвалюєте рішення – тому що не пасує чи тому що були виявлені якісь порушення?
Деякі просто не працюють. Це фактаж. Ми дали два місяці контракту, за два місяці місяць на лікарняному, місяць у відпустці, нащо мені такий співробітник? Ну не хоче працювати людина.
І чи багато таких випадків?
Взагалі-то небагато. Зрозуміло, що в кожного є KPI, кожен має звітувати безпосередньому керівнику про те, що він зробив. І кожен квартал, якщо не помиляюся, вони подають свої звіти. Дивлячись, як це прописано в контракті.
Розмовляв Сергій Смірнов.
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська