«Немає ні могили, яку можна було б відвідувати, ні навіть впевненості у тому, де він може перебувати. Іноді уявляю, як трава росте через нього, а волосся розносить вітер. Щодо можливості, що він може бути у полоні, шанси на це дуже малі, і це не полегшує мої страхи та тривоги. Я не знаю нічого, але побратими стверджують, що він загинув», – каже мама зниклого безвісти 27-річного львів’янина Михайла з позивним «Лемберг».

Сьогодні, в День Героїв, розповідаємо історію зниклого безвісти 27-річного Михайла «Лемберга». Його мама Олена Чернінька – львів’янка, українська письменниця та журналістка – написала і видала книгу, присвячену синові, який зник безвісти з 19 на 20 травня 2023 року.

«Якби я не написала цю книгу, то почувалася б іще гірше, ніж зараз. Принаймні зараз я знаю, що про мого сина є деяка інформація. Я не уявляю, яке жахливе горе переживають матері, коли їхні сини просто зникають, гинуть, стають зниклими безвісти. Немає дитини, і ніхто нічого не знає про неї. Для матері немає нічого жахливішого, ніж втрата дитини», – вважає вона.

Михайло до початку повномасштабного вторгнення працював бізнес-аналітиком в американській компанії банківської сфери. Одружився за чотири місяці перед великою війною.

«Він мріяв стати пілотом, вступити до авіаційного інституту, але через поганий зір ця мрія не здійснилася. Під час вступу до Львівської політехніки він обрав найскладніший напрямок – IT. Жінка, яка приймала документи, попередила його про складнощі в навчанні, проте він завжди обирав найважчі шляхи і ставив перед собою високі цілі. Михайло був дуже амбітний, вважав, що найскладніший напрямок буде найперспективнішим, оскільки інші можуть втратити з часом актуальність», – веде далі Олена Чернінька.

Із перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну 27-річний львів’янин став на захист України, постійно перебував у найгарячіших точках, ризикував життям, рятував товаришів. Разом із побратимами боронив Бахмут. За два тижні до того, як зник безвісти, його відпустили на п'ять днів до Львова. І за цей приїзд, каже Олена Чернінька, вона бачила його лише двічі: 

«У перший день він запросив усіх до себе додому, але був дуже змучений і скоро заснув. Я довго стояла біля його ліжка на колінах, дивилася на нього з годину. Потім поцілувала і пішла. Через два дні він завітав до нас у гості і розповідав історії з поля бою. Перед виходом ми зробили спільну фотографію, і він пішов. Я пам'ятаю, як він ішов: спочатку я виходила на сходовий майданчик і дивилася вниз, махала, хрестила. А потім, поки вони виходили із дружиною із брами, бігла до вікна, відчиняла його і дивилася їм услід. Так було щоразу. Тепер не маю за ким визирати у вікно…»

«Ніщо не віщувало біди»

Письменниця згадує, що у той день операція в Бахмуті закінчувалася. Військових мали вже ось-ось виводити, і жінка була певна, що все буде добре. Про загибель Михайла Олену повідомили 20 травня 2023 року: 

«Я пам'ятаю цей день. Ніщо не віщувало біди. Раніше я завжди дивилася на зелений ліхтарик біля його месенджера, але того дня навіть не глянула, була абсолютно спокійна. О 6-й вечора пролунав дзвінок від побратима, який сказав: «Є важлива новина». Я одразу подумала про поранення, не могла уявити нічого іншого. Але ту фразу я запам'ятала: «На жаль, загинув»…

Зі слів Олени Чернінької, це був останній день у Бахмуті.

«Там уже не було що тримати, не було що брати, не було куди відправляти. По суті, найкращих командирів, найкращих розвідників і два фланги піхоти відправили просто у лігво «вагнерівців». Можливо, не перевірили, аеророзвідки не було або просто допустили халатність. Цього не мало статися. Він загинув, але офіційно вважається зниклим безвісти, оскільки тіло неможливо дістати», – пояснює вона.

«Букварик виживання під час війни»

Книга Олени Чернінької «Лемберґ: мамцю, ну не плач» присвячена єдиному сину, який зник безвісти, боронячи Бахмут. Спочатку жінка робила дописи у фейсбуці з гештегом #ЛембергМамцюНуНеПлач, щоби спілкуватись із сином через листування, згадуючи історії з їхнього життя.

«Як тільки я дізналася про зникнення Михайла, то почала писати пости у фейсбуці, а потім склала їх у книгу. Сам процес тривав кілька місяців. У цій книзі я описую Михайла: яким він був у дитинстві, його комунікації, наші спільні історії, його особисті історії, мої рефлексії, мої пошуки сенсу після його зникнення і мій порятунок як мами», – каже жінка та додає, що цю книжку вже назвали «буквариком виживання під час війни». 

Олена Чернінька із сином Михайлом

Кожен розділ – окрема історія з елементами болю і гумору, що робить книжку захопливою: «Багато людей, які зіткнулися з війною, читають цю книжку. Вона стає для них помічною, як колись книжка Віктора Франкла «У пошуках справжнього сенсу» після Другої світової війни. І я, коли писала цю книжку, відштовхувалася від творів цього письменника. Зрештою, для нас це третя світова війна, і я думаю, що багато людей читатимуть цю книжку як щось важливе».

Презентація книги вже відбулася у різних містах України.

Також її отримав колишній Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.

Книгу можна придбати у «Видавництві Старого Лева».

Військовий зник безвісти за особливих обставин: куди звертатися

У разі зникнення військового варто звертатися до всіх органів, що займаються пошуком зниклих, та зберігати всі документи, отримані від них.

Куди варто звертатися родичам зниклого захисника, нагадали, зокрема, в Міністерстві юстиції України:

• ТЦК, СП та військова частина, звідки людину мобілізували (там мають повідомити вас про статус близької людини: полонений чи зниклий безвісти, також тут можна дізнатися останнє місцеперебування військового, обставини зникнення, координати місця зникнення, за якими координатами він був скерований на завдання тощо).

• Нацполіція (варто написати заяву про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подати її може будь-яка особа, необов’язково родич).

• Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.

• Об’єднаний центр з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі.

• Національне інформаційне бюро (тут збирають та обробляють інформацію про осіб, зниклих безвісти, незаконно переміщених, полонених та загиблих).

• Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

• Гаряча лінія Червоного Хреста: 0 800 332 656.

Про те, які відомості про зниклого безвісти треба підготувати, а також контакти відповідних органів, центрів і штабів можна дізнатися тут.

Письменниця Олена Чернінька запевняє, що пройшла необхідні процедури, зверталася до всіх:

«Після того, як я відправила всі документи, не було жодної комунікації, адже територія перебуває під окупацією, а москалі не виходять на переговори. Немає жодних офіційних списків або даних від держави чи правоохоронних органів. Якщо ми отримуємо якусь інформацію, то зазвичай через приватні телеграм-канали, де поширюють фотографії для ідентифікації або відео, які потребують аналізу. Однак це лише обмежена кількість інформації, іноді з'являються списки, але це виняток. В нашій країні ще дуже багато залишилося від спадщини радянських часів, і ця спадщина часто проявляється, намагаючись вплинути на нас із різних боків».

Антоніна Костик

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

___________________________________________________________________________________________________