Сьогодні, 20 серпня, депутати Верховної Ради підтримали законопроєкт про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що пов'язані з росією. Таким документом може бути припинена діяльність УПЦ МП.

Ще у квітні 2023 року у Львові частина громади Святогеоргіївського кафедрального собору Львівської єпархії Російської православної церкви (РПЦ) більш ніж через рік після повномасштабного вторгнення росії в Україну ухвалила рішення про перехід до Православної церкви України (ПЦУ). В храмі звершили богослужіння не старослов’янською, а українською мовою. Tvoemisto.tv пропонує згадати, як розгорталися події в головному храмі РПЦ у Львові та в храмі на вул. Антоновича, хто очолює російську церкву на Львівщині, чому він не підтримав громаду і чи взагалі мав зв’язок із росією.

Цей день в історії, або Як все було?

Запам’ятайте цей день. Уранці до церкви на вул. Бобанича (колишня Короленка) сходяться люди, обласна влада, поліція. Усе починається мирно. Присутні ініціюють перехід громади до української церкви. Влада вітає цю ініціативу, рапортує, що тепер це буде гарнізонний (військовий) храм ПЦУ, названий на честь Юрія Переможця. Вулиця отримала назву Тараса Бобанича нещодавно. Це львів’янин, військовий, який загинув на теперішній війні з росією. Неподалік розташований Будинок воїна. Отож у центрі Львова має з’явитися новий осередок, який нагадуватиме, як Україна відбивалася від російських загарбників. 

Перед 12:00 до храму підходять люди, зокрема група молодих чоловіків. Називають себе парафіянами російської церкви. Кажуть, їх не питали про згоду. На подвір’я заходить митрополит УПЦ МП Філарет, говорить про любов і про те, що відмовляється переходити до ПЦУ. Біля будівлі сварки і штовханина, але поліція спостерігає і контролює ситуацію.

Хто очолює російську церкву у Львові, або Хто такий Філарет

За декілька днів до повномасштабного вторгнення росії в Україну Tvoemisto.tv опублікувало матеріал про тих, що очолювали російську церкву у Львові та області. За весь час її існування тут було четверо очільників. Із 2013 року й донині російську церкву розбудовував митрополит Львівський і Галицький УПЦ МП Філарет Кучеров. 

Спершу він навчався в медичному училищі, московській духовній семінарії та Київській духовній академії. Його священнича кар’єра почалася ще у Москві. Там він був іподияконом (прислужником) у московського патріарха Алексія II, який очолював РПЦ до Кіріла. Потрапити в таке оточення доволі непросто – людину мають рекомендувати або в семінарії, або близькі до архиєрея священники. 

Пізніше Філарет перебував у Києво-Печерській лаврі, де коштом спонсорів спорудив дворівневу церкву Сергія Радонезького і Олександра Невського. Це особливо шановані святі у Російській православній церкві, які є підкреслено «російськими». Їхні імена найчастіше фігурували в комунікації великоросійських наративів у проповідях УПЦ (МП) та РПЦ.

5 квітня 2023 року, коли громада церкви на вул. Бобанича вирішила перейти до ПЦУ, Філарет заявив, що не підтримує таке рішення. 

Читайте також: Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв'ю з митрополитом Філаретом

Нагадаємо, що до 24 лютого 2022 року до новоствореної ПЦУ перейшло близько 30 парафій УПЦ (МП) на Львівщині. Як розповідали отці, Філарет критикував такі рішення і чинив тиск: більш ніж десять священників, які перейшли з УПЦ (МП) до ПЦУ, отримали від нього заборону на звершення служіння. Це один із жорстких заходів у релігійній сфері. 

Зараз на Львівщині офіційно залишилося 48 парафій російської церкви, декілька з них у Львові, зокрема самовільно встановлена будівля на Сихові та храм на Антоновича.

Джерела, наближені до редакції, ще до повномасштабного вторгнення стверджували, що російська церква у Львові намагалася впливати на українських військових. У Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові кажуть, що УПЦ (МП) опікувалася майже 70% каплиць на території військових частин та підтримувала перенесення академії зі Львова до Одеси. 

Крім того, Філарет підтримував колишнього генконсула рф у Львові Євгена Гузєєва, який заявляв, що українську мову завезли до Львова більшовики у 40-их роках ХХ століття, а «проєкт «Україна» був створений Австрією, щоб відділити Україну від росії.

Що далі?

Колишній радник із релігійних питань ЛОДА Тарас Гринчишин пояснює, що, згідно з державним законодавством, громада самостійно може вирішувати свою долю. Для цього скликають парафіяльні збори чи збори релігійної громади, де певною кількістю голосів можуть ухвалити певне рішення, що сьогодні й відбулося. І якщо говорити про необхідну кількість голосів, то варто розуміти, що не завжди є підрахунок точної кількості осіб – членів церковної громади. Наприклад, у греко-католиків членами парафії є ті, що проживають на її території, проте територія Львова подекуди розділена на декілька квадратів. У римо-католиків є поділ по вулицях, а в православних, які належать до Російської православної церкви, яка колись називалалсь УПЦ МП, у Львові було три громади: на колишній вулиці Короленка, на вулиці Антоновича та на Сихові. 

Читайте також: Львівський митрополит УПЦ МП відмовився переходити до ПЦУ

До речі, сьогодні відбулася ще одна знакова подія. Власниця приміщень, які використовувала релігійна громада російської церкви на Антоновича, вирішила розірвати угоду про користування. Там була церква Святої Трійці. 

Щодо храму на Сихові міський голова Львова учора заявив, що це незаконний самобуд, який, імовірно, знесуть.

Чому катедральний собор УПЦ МП перейшов саме до ПЦУ 

Зі слів Тараса Гринчишина, якби громада переходила в Греко-католицьку, Римо-католицьку або протестантську церкву, то це було б зміною віровизнання. Натомість усі православні отці однієї віри і за бажанням можуть служити за одним престолом. 

Громада складе протокол зборів, який повинен відповідати чинному статуту. Статут храму на вул. Бобанича був прийнятий у 1991 році (в 2007-ому до нього внесли зміни): скільки людей голосувало, яка була квота голосів, хто ухвалив рішення і брав участь. Тобто має бути протокол, у якому громада зазначає про рішення перейти в іншу юрисдикцію та обирає собі керівника. 

«Із протоколом і новим статутом громада повинна звернутися до Обласної державної (тепер військової) адміністрації, у відділ релігій та національностей. Тоді ж має вийти розпорядження голови адміністрації про те, що вона затверджує та реєструє статут у новій редакції. Відтак ці відомості потрапляють у Єдиний державний реєстр юридичних осіб. І тільки тоді це рішення набуває законної сили – громада стає повноцінною у складі ПЦУ», – пояснює Тарас Гринчишин.  

Трохи історії

Храм, що на вул. Бобанича, збудований у візантійсько-романському стилі в 1897 – 1901 роках для православних, які проживали в Галичині у складі Австро-Угорської імперії. В міжвоєнний період храм деякий час належав Польській православній церкві, опісля перейшов до московського патріархату. 

Відповідно до розпорядження голови Львівської ОВА Максима Козицького, організація «Релігійна громада УПЦ святого великомученика Георгія у Львові» здобула статус «Православна церква України, парафія Великомученика Юрія Переможця». 

До речі, ця назва доволі символічна: святий Юрій відомий тим, що списом пробив пащу розпластаного під ним дракона, що уособлює символічну боротьбу Добра і Зла. Як співається в пісні, «нам поможе святий Юрій ще й Пречиста Мати лихо звоювати!» 

P.S. Звісно, й у Львові можуть знайтися ті, що не розуміють, чому події розгортаються саме так. Проте їм варто запитати себе, чи може в Україні існувати ворожа церква, церква країни, яка напала і вбиває мирне населення…

Антоніна Костик

Фото: Іван Станіславський/Твоє місто