Фото: Дмитро Тарадайка

Фото: Дмитро Тарадайка

Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику

3457 0
«Із другого боку вулиці височіє неоготична вежа, яка нагадує середньовічний замок. Цікаво, що з боку міста вежа має глуху обшарпану стіну, а усе її «лицарське» оздоблення повернуту в бік гостинця, перетворюючи цю будівлю у своєрідну візитівку Львова. А збудовано цей «замок» на початку ХХ ст. для фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків «Й. Корнік і син», – так писав колись про фабрику львовознавець Ігор Мельник.

Після восьми років ревіталізації у Львові врешті відкриють, мабуть, найбільший в місті центр сучасного мистецтва. Чи не кожен львів’янин чув про «Фабрику повидла» на Підзамчі – це саме те приміщення, де запрацює новітній Jam Factory Art Center. Проте ревіталізація будівлі є одним з прикладів збереження пам’ятки місцевого значення, частина якої була зведена ще наприкінці ХІХ століття. Tvoemisto.tv розповідає, як тут від виготовлення спиртних напоїв, а потім повидла перейшли до мистецьких виставок, кінопоказів і вистав. 

Вул. Хмельницького у 1894 році. З правого боку видно фабрику Бачевських, а у перспективі видно будівлі фабрики Кроніка. Вони ще без вежі і неоготичного дизайну / Фото Францішека Рихновського 

«Кронік і син» 

Будівля, що на вулиці Хмельницького, розташована за так званою Жовківською рогаткою, на колишніх землях села Знесіння, у північно-східному передмісті Львова. Фабрика є комплексом будівель, серед яких є три основні. Двоповерховий корпус вздовж вулиці Хмельницького, що фігурує на першому кадастровому плані Знесіння з 1850 року, другий корпус зафіксований робочим журналом змін до кадастру 1872 року (вздовж вулиці Механічної), та третій який, вочевидь, з'явився ще пізніше. Найпомітніша будівля комплексу має статус пам'ятки місцевого значення та має яскравий архітектурний образ у стилі неоготики. 

Фото з видом на фабрику Кроніка і Бачевського. Видно будівлі до перебудови у стилі неоготики, також на сусідній ділянці видно синагогу / Фотографії з колекції Танаса Никифорука 

На початку ХІХ століття корчмар Мозес Кронік купив ділянку під призовом №90. Вже у 1850-хх роках він отримав дозвіл від Францішки Ляшовської, власниці села Знесіння, виробляти та продавати алкоголь на цій ділянці. Також у Мозеса була можливість передавати ці права своїм спадкоємцям. Про це пишуть і на сайті теперішньої Jam Factory Art Centre, і в Центрі міської історії.  

Лейб Кронік, син Мозеса, через понад десяток років, у 1871 році, приєднався до місцевих підприємців, оскільки хотів придбати сусідню земельну ділянку. Там він планував звести синагогу для зростаючої єврейської громади. Через рік, у 1872-му, Йозеф Кронік, син Лейба, заснував фабрику під своїм іменем, а ще через три роки він офіційно отримав ліцензію на виробництво рому та розоліо.

Реклама фабрики у газеті. 1938 р.

На жаль, у 1908 році пожежа знищила частину будівель цієї фабрики, але це не зупинило виробництво і через рік Йозефу Кроніку у Відні присвоїли престижне звання придворного постачальника (k.u.k. Hoflieferant). 

Також зауважимо, що Кроніки були активними членами єврейської громади Знесіння. 1864 року Мозес Кронік передав половину своєї ділянки, включно з відповідною часткою доходу, єврейському шпиталю, а у 1866 році пожертвував кошти Центральному єврейському патріотичному комітету.

У 1912 році акціонером компанії став син Йозефа Моріц Кронік. Тоді її перейменували на «Йозеф Кронік і Син». Проте  вже скоро, у 1914-му, усі члени родини Кронік змушені були втекти до Відня через російську окупацію Галичини. Згодом у Відні вони і оселилися, але фірму відновили через сім років у Польській Республіці. Після смерті Йозефа його син Моріц повернувся з Відня і став головою компанії. У 1930-хх роках фабрика спеціалізувалася на кошерних алкогольних напоях і розповсюдженні вин з Палестини. 

За радянської та німецької окупацій будівля збереглася, та більшість членів родини загинула під час Голокосту. 

Фабрика після Другої світової війни 

Як пишуть в Центрі міської історії, Друга світова війна обірвала життя членів династії Кроніків. Підприємство націоналізувала радянська влада, у документах з 1941 року воно згадується як Львівська алкогольна фабрика №5, де працювали 74 робітники. Хоч і фабрика фігурує у складених нацистами переліках «колишніх єврейських маєтностей», та джерел про діяльність фабрики в період нацистської окупації досі немає. 

Після війни будівлі фабрики перейшли у підпорядкування тресту «Укрголоввино» і діяли як місце розливу імпортованих вин з Молдови та Алжиру. У 1970-х роках будівлі використовувалися як цех переробки овочів львівського відділення Управління по заготівлі, оптовій та роздрібній торгівлі овочами, картоплею і фруктами Міністерства торгівлі УРСР («Плодоовочеторг»). Тут випускали овочеві консерви, повидло, мед і гриби, які можна було купити також у маленькій крамниці поруч. Порівняно з великими заводами і фабриками, які розвивались у межах радянської індустріалізації Львова і яких було особливо багато на Підзамчі, база переробки овочів була крихітним підприємством із кількістю постійних працівників близько 25 осіб. Продукція звідси потрапляла до багатьох куточків срср.

 У 1980-х роках підприємство пройшло технічне оновлення із встановленням вакуумних установок для виготовлення повидла та томатної пасти

Із 1991 року розпочалася економічна реструктуризація, а 1998 року фабрику реорганізували у ТЗОВ «Вітаконс», яке продовжувало виробляти повидло і овочеві консерви. У 2008 році виробництво тут зупинилось, а будівлю продали львівському бізнесмену Олексію Курилишину. Будівлі хотіли переробити під готель чи іншу комерцію, але через кризу 2008-го цього не зробили.

Ревіталізація

У 2015 році фабрику придбав історик та промотор культури з Відня Гаральд Біндер. Завдяки своїй організації «Harald Binder Cultural Enterprises» (HBCE) він ініціював ревіталізацію. За результатами міжнародного архітектурного конкурсу 2015 року був обраний проєкт бюро Штефана Ріндлера (Stefan Rindler) з Відня. Після цього генпідрядником проєкту стала компанія AVR Development, яка й адаптувала віденський проєкт під українські норми.  

Будинки фабрики під час початку будівельних робіт у 2020 р. / Фото Ольги Заречнюк

У 2020 році тут розпочали будівельні роботи. Фабрику перетворили на некомерційний культурно-мистецький центр із галереєю, театром, внутрішнім двориком, кафе та іншими громадськими приміщеннями. Виставковий простір за задумом повинен був мати рухомі стіни. В блоці для театральних та музичних виступів передбачили репетиційні зали та повністю оснащені гримерки, приміщення для зберігання техніки й елементів сценографії. 

Також звели нові простори з сучасним чорним кубом, який слугує репетиційною залою, авдиторіумом, Jam Cafe, укриттям й офісом. Комплекс складається з шести окремих просторів, спроєктованих для перформативних, виставкових, музичних та дискусійних проєктів. Навколо облаштована публічна зона для прогулянок і відпочинку. Вхід на територію комплексу вільний, винятками є окремі події та виставки. 

Команду Jam Factory Art Center, що складається з 17 співробітників, очолили програмно-виконавча директорка Божена Пеленська та операційно-виконавча директорка Тетяна Федорук. До наглядової ради артцентру входять Гаральд Біндер (голова); Василь Косів, керівник Академії мистецтв у Львові; Олеся Хромейчук, директорка Українського інституту у Лондоні.

Вже за кілька днів почнеться нова історія цієї давньої пам'ятки, яка зазнавала багатьох змін. 18 листопада відбудеться відкриття Jam Factory Art Center, що поєднав у собі історичне з сучасним і тепер слугуватиме місцем для зібрання мешканців. 

Софія Шавранська

Фото Центру міської історії, Jam Factory Art Centre y Facebook 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

____________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми  про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!