Нещодавно Львів отримав історико-архітектурний опорний план, а в грудні минулого року в управлінні охорони історичного середовища змінилася очільниця – нею стала Тетяна Балукова, архітекторка за фахом, яка кілька років працювала в проєкті «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова» GIZ GmbH та з 2018 до 2019 року очолювала ЛКП «Археологічно-архітектурна служба м.Львова» у потім у ЛКП «Бюро спадщини», згодом – у Німеччині.

Tvoemisto.tv поспілкувалося з нею про стратегію збереження історичного середовища, європейський досвід в Україні, відповідальність кожного за стан пам’яток архітектури, відновлення мозаїк, проблему реставрації будівель та інтеграцію сучасного в старовину.

Загарбницька війна росії проти України завдає величезних втрат, зокрема в площині історичних пам’яток. Львів вважають культурним центром України. Якою є стратегія збереження історичної спадщини Львова в очолюваному вами управлінні? Які ваші головні пріоритети? 

Ви дуже слушно наголосили, що Львів є культурним центром України. Це місто, яке дає приклад іншим, як працювати з історичним середовищем. Ще в 1998 році нам вдалося набути членства в Спадщині ЮНЕСКО, тож мусимо тримати відповідний рівень. Найперше, що я намагаюся тут упроваджувати, це доносити до львів’ян, що історичне середовище – наша спільна власність та відповідальність. Так, як за радянського союзу чекали, щоб хтось замінив у під’їзді лампочку, вже не може бути. Мусимо спільно відповідати за культурне надбання, яке отримали від попередників. На балансі управління охорони історичного середовища 30 споруд. Переважно церкви і палац Потоцьких. Тому стан цих будівель – наша відповідальність, а стан будинків – їхніх мешканців. Львів’яни мають зрозуміти, що не можна перекладати свою відповідальність на інших. Для допомоги їм функціонує програма співфінансування реставрації брам і вікон, що насправді є унікальною. Подібна діє тільки в Чернівцях та Івано-Франківську. 

Відновлені історичні двері у будинку на вулиці С. Єфремова, 38/Бюро спадщини

Ви повернулися до Львова після чотирьох років роботи з німецькою архітектурою. Що, на вашу думку, ми могли б узяти з німецького досвіду збереження історичного середовища? Зважаючи на іншу культурну площину, законодавство, що реально імплементувати в Україні?

Я проживала в Лейпцигу. Коли об’єдналася Східна і Західна Німеччина, місто було зруйноване і страшенно брудне, люди втратили роботу, закривався бізнес. Тоді німецькі компанії за дуже малі гроші викуповували занедбані будівлі, однак зобов'язалися їх реставрувати. І держава цьому сприяла: підприємець міг сплачувати менші податки, під менші відсотки брати кредит у банку саме на реставрацію, тому це було вигідно. Німецькі підприємці це виконували, бо додержували законодавства, боялися величезного штрафу. В Німеччині поважають закон. Українцям нарешті треба зрозуміти: якщо ми хочемо в Євросоюз, то мусимо дотримуватися чинного законодавства. І починати треба з себе. Це те, що нам необхідно перейняти насамперед.

Так, має бути відповідальність бізнесменів. А в нас у найстарішій будівлі на Січових Стрільців, 2, до якої має стосунок львівський бізнесмен Григорій Козловський, тривають незаконні ремонтні роботи. Яка там ситуація тепер і як може вплинути на порушників очолюване вами управління?

Це всім відомий бізнесмен, який не дотримується жодного законодавства щодо історичних пам’яток. Там відбувається жахіття. Ще моя попередниця Лілія Сергіївна Онищенко мала з ним прецедент. Цей бізнесмен погрожував їй, були судові справи. На жаль, вони скасовані, і там досі тривають роботи. Ми написали купу листів від управління, кілька разів зверталися до суду щодо припинення будівельних робіт, але рішення ухвалили не на нашу користь. Ми зробили все. Однак тепер можемо оперувати обмеженнями історико-архітектурного опорного плану і ще раз писати заяву до Міністерства культури України. Але знову ж таки розуміємо, що цей бізнесмен має можливість вплинути на суд і обійти санкції. 

Надбудова будинку на вул. Січових Стрільців, 2/Твоє місто

Читайте також: Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»

На вулиці Дорошенка також надбудували кілька поверхів, тому тенденція зберігається. Особливо привабливим для комерції є середмістя. Як не втратити баланс між новою забудовою та збереженням архітектурних пам’яток?

У цьому нам велику послугу зробить історико-архітектурний опорний план, який обмежує висотну забудову в історичній частині міста. Згідно з ним тепер ми зможемо зупиняти недоречні добудови. Загалом у Львові є багато будинків, які потребують реставрації. Якщо знайти інвестора і правильно подати вже готовий проєкт, пояснити ,чому реставрація важлива та вигідна, це може змінити ситуацію. Чимало іноземних інвесторів не хочуть євроремонту, а старовинного паркету, брами, що є особливістю львівських історичних споруд. Гостям міста приємно усвідомлювати, що вони перебувають в бароковій чи ренесансній будівлі, тому це потрібно зберегти. Поза містом є чимало площ для сучасної висотної забудови, а в середмісті й без того тісно. Багатьом старшим людям, можливо, незручно жити в непристосованих будинках, тому можна було б запропонувати їм житло за містом з усіма вигодами. А старе помешкання віддати інвестору, який справді реставрує його. Бачу в цьому комплексний підхід. 

А які ще можливості дає історико-архітектурний опорний план міській владі? Відтепер будь-яке будівництво, реконструкція чи реставрація в межах історичного ареалу вимагатимуть низки додаткових погоджень проєктної документації в іще одній інстанції – Мінкульті. Чи легше буде регулювати забудову в історичному ареалі?

Його дуже довго розробляла київська компанія, яка залучала львівських фахівців. Він ще у жовтні був затверджений Львівською ОВА, а з 22 січня 2024 року – Мінкультом. Цей план дає змогу управлінню охорони історичного середовища та управлінню архітектури здійснювати контроль забудови. Відтепер управління архітектури надає вихідні дані проєктантам щодо опорного плану, а ми – свої висновки. Потім проєктну документацію щодо будівництва в історичному ареалі мусить погодити Мінкульт. Це чіткий регламент. Насправді ми керувалися цим документом ще з 27 жовтня 2023 року, надаючи висновки до проєктної документації нових будівництв. 

Чи може історико-архітектурний опорний план вплинути на подорожчання нерухомості у Львові, адже через обмеження поверховості квадратний метр житла коштуватиме більше? Чи зміниться через це міська архітектура?

Так. Будувати високо ми не можемо, але всі хочуть жити, працювати в центрі міста, тому вартість житла точно зросте. Львів’яни погано сприймають сучасну архітектуру. Якщо глянути згори, то наші кам’яниці мають свій шарм. Сучасна архітектура дуже контрастує з ними, але не через те, що погана, а через пошарпаний стан старих будівель. Якщо приведемо їх до ладу, то цей контраст не буде таким разючим і сприйняття буде кращим. 

Площа Міцкевича/Твоє місто

Однак це не лише проблема України. В Лейпцигу, наприклад, теж думають, що робити із сучасною архітектурою, яка не дуже вписується в історичний ландшафт. Однак там це не так дивно виглядає, бо старі будівлі відреставровані, чистенькі. Тому під час будівництва в історичному ареалі важливо зважати на будинки поруч, на їхній вигляд і стан, тоді ситуація зміниться кардинально. 

Нещодавно на вулиці Шараневича, 9 мешканці самовільно замінили браму, такі  ситуації трапляються часто. Як може вплинути очолюване вами управління, щоб їх було менше? Які покарання, штрафи передбачені за це?

Насправді ми з’ясували, що можемо видати припис і подати позов до суду на мешканців цього будинку. Але штраф, передбачений законом, направду смішний – 51 гривня. Якщо штраф за самовільну заміну одного вікна – 800 з лишком гривень, то п’ятьох – максимум 1700. Єдине, що ми можемо зробити, це повторно накласти штраф за певний період. Від міськради неодноразово надходили листи до вищих інстанцій щодо перегляду законодавства, бо через такі штрафи нічого не зміниться. Заміна історичних дверей і вікон пластиковими відбувається щодня. Тому проводимо бесіди з ЛКП, щоб вони за цим стежили й доповідали нам, бо в нашому управлінні лише 14 працівників. Ми фізично не можемо все проконтролювати. В ідеалі було б добре припиняти ці процеси ще на етапі демонтажу. 

Замінена брама на вул. Шараневича, 9/Бюро спадщини

У Львові на вулиці Коновальця є вілла Кшечуновичів, пам’ятка культурної спадщини. Її почали перебудовувати, бо власник не уклав охоронний договір. Що там насправді відбувається? Чи часто у Львові трапляються такі випадки, коли власники вілл чи інших пам’яток не підписують охоронного договору, який зобов’язує їх берегти будівлю? Як у такому разі може чинити управління?

Там важка ситуація, є два власники, задіяна прокуратура. Вони не хочуть укладати охоронний договір, хоча це необхідно зробити. Я, коли повернулася з Німеччини, теж його уклала, бо мешкаю в пам’ятці архітектури місцевого значення і волію дати приклад. Але багато хто таким не переймається. Охоронний договір треба укладати, щоб дотримуватися законодавства, відновлювати пам’ятку, реставрувати вікна і докладати зусиль до збереження історичного середовища. 

Вілла Кшечуновичів на вул. Коновальця, 100/PHOTO-LVIV

Ще однією занедбаною пам’яткою є палац Бесядецьких, єдина вціліла пам’ятка палацово-садибного типу XVIII століття у Львові. Після проголошення незалежності через аварійний стан цю будівлю передали Франковому вишу, який ще більше занедбав її. Вже нібито знайшли інвестора для відновлення. Що скажете на це?

Там сумна ситуація і дуже довготривала. Будівля перебуває у власності університету, тому була пропозиція передати її місту, щоб отримати гроші на реставрацію. Керівництво університету відмовилося. Була чи не сотня листів до вишу, написана нашим управлінням, з проханням відновити цю пам’ятку. Тому питання до пана Мельника, ректора: як можна було довести палац до такого стану і чому виш відмовився від допомоги?! Просто не цінують того, що отримали в спадок. 

Палац Бесядецьких/Твоє місто

На жаль, у Львові занедбують не лише пам’ятки архітектури, а й інші твори мистецтва, зокрема мозаїки. Цього року було, здається, три подібні випадки. Маю на увазі мозаїку Богдана Сойки на Володимира Великого. Яка ситуація з її відновленням?

Пощастило, що власник приміщення пішов на контакт і зобов’язався відновити мозаїку. Вже визначили місце, куди її перенести. 

На фасаді стадіону СКА «закрили» мозаїчне панно, що спричинило обурення багатьох містян. Чи зможуть відновити цю велику мозаїку?

Із цим навчальним закладом ми ведемо переговори, чи взагалі можливо відновити мозаїку. В цій ситуації мене дивує ставлення будівельних фірм, які виконують такі роботи. Їхні фахівці мусили б мати будівельну освіту і запитати себе, чому немає жодного проєкту… Таке саме питання до всіх тих, що монтують пластикові вікна замість історичних. Кілька років тому всі ці фірми підписали меморандум про те, що змінюватимуть вікна в історичному ареалі лише за згоди управління охорони історичного середовища і лише на дерев’яні. Підписали і розійшлися… 

Мозаїка на фасаді стадіону СКА, яку знищили/UKRAINIAN MODERNISM

Читайте також: «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова

А як цьому зарадити? Можливо, треба частіше проводити роз’яснювальні бесіди чи запровадити відповідні факультативи у школах?

Все знову ж таки зводиться до нерозуміння важливості збереження історичного середовища – ви живете в місті, заснованому ще у 1256 році! Люди навіть не цікавляться цим. У вихідні ми зазвичай ідемо в торгові центри, а не в театр Леся Курбаса чи Марії Заньковецької. Потрібно змінювати сприйняття, і то ще з дитинства. Нам як управлінню пасувало б на рівні шкіл проводити розмови про важливість збереження історії. До речі, спільно із GIZ ми завітали до школи №8 і пояснювали, чому важливо зберегти автентичні вікна і брами в будинках-пам’ятках. Це було у вигляді гри, бо, напевно, тільки так почнемо цінувати історичну спадщину. Загалом ми завжди проводили такі консультації для мешканців, але далеко не всі хочуть нас слухати і чути. 

Чи плануєте відновити такі уроки в школах?

Я залюбки проводила б такі уроки, тільки заберіть від мене всі ці папери (сміється, показуючи на стіс аркушів – Авт.). Я дітей не маю, але обожнюю їх. Дітям дуже легко можна все пояснити у вигляді гри. Сподіваюся, ми повернемо цю практику. Можна було б іще проводити екскурсії, наприклад із Тетяною Казанцевою, показувати, яка в нас неповторна історична спадщина. Потім ці знання закарбуються в пам'яті, і в дорослому житті ці діти розумітимуть, чому важливо зберегти мозаїку чи браму XVIII століття.

Чимало будинків у Львові потребують реставрації. Кажуть, це поняття часто підміняють реконструкцією. В чому різниця і чи вистачає в місті фахових реставраторів?

Реконструкція – це відбудова з перевлаштуванням, як-от добудова поверху. А реставрація – це відновлення колишнього вигляду. Для прикладу, в школі №62, що на вул. Театральній, 15, зробили риштовання, простукали весь фасад, вирішуючи, де його варто оббити, а де не рухати взагалі, щоб не втратити первісного вигляду будівлі. Хотілося б більше фахової реставрації. 

Школа №62/2pos.in

Для Львова це питання дуже болюче, тим паче зараз. Навіть за кордоном є така практика, що ремісничі професії, як правило, чоловічі. Але мусимо їх робити цікавішими для жінок. У тій же Німеччині після війни жінки йшли на фабрики і виконували чоловічу роботу. Зважаючи на нашу теперішню ситуацію, потрібно відкривати ці професії дівчатам. Не всім же бути юристами. Тепер паперову роботу можуть виконувати комп’ютери, але теслярів вони на замінять… 

Чи є у вас улюблена історична пам’ятка у Львові, яку ви вважаєте прикладом доброго збереження або реставрації?

Я під час кожної прогулянки Львовом відкриваю для себе щось нове. Дуже люблю заходити в старі під’їзди і фотографувати цікаву плитку. У захваті від Фабрики повидла, яку реставрував пан Гарольд Біндер. Він є прикладом заможної людини, яка розпоряджається своїми коштами розумно: відновлює спадщину й отримує з того гроші. Також він реставрував Центр міської історії на Богомольця, 6. Раджу туди завітати. Там на першому поверсі розташована кав’ярня. Для мене цей будинок є прикладом вдалої реставрації інтер’єру та екстер’єру водночас. Усередині збережені паркет, пічки, імітація вітражів та сходи до внутрішнього дворика. 

Центр міської історії на вул. Богомольця, 6/Фото Центру

Якщо говорити комплексно про простір, то це львівська цитадель. Я про це місце писала дипломну роботу, дуже люблю цю локацію. У ній особлива атмосфера. Можна було б забрати звідти усю комерцію і відкрити музей, офісні приміщення для міжнародних конференцій. Це була б іще одна родзинка Львова на кшталт Jam Factory.

Оновлений простір Jam Factory/Jam Factory Art Centre y Facebook

Читайте також: Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику

Окрім середмістя, який ще район у Львові потребує найбільшої уваги в збереженні історичної спадщини?

Як на мене, Залізничний. Зокрема, через ситуацію на Шараневича. Коли почалося повномасштабне вторгнення, люди з’їжджалися до залізничного вокзалу, перебували там інколи не одну добу, харчувалися, випорожнялися. Брами в під’їзди не зачинялися. У цьому районі не так багато пам’яток, але це все ж таки історичний ареал. Мені шкода цього району. Там дуже гарна церква Святих Ольги та Єлизавети.

Храм Ольги і Єлизавети/Iurii Dzivinskyi

«Твоє місто» торік писало про інклюзивність у Львові. Військові з ампутованими кінцівками розповіли нам, що найважче пересуватися середмістям. Чи можна додати якихось інклюзивних елементів у історичному ареалі?

Так, це у нас в пріоритеті. Маломобільні групи населення були й до повномасштабного вторгнення. Тепер, на жаль, їх буде ще більше. Елементи інклюзивності завжди можна інтегрувати в історичний простір. Це питання ми розглядаємо докладніше. Доступність не завадить історичній пам’ятці, маємо чимало вдалих прикладів. Нещодавно головний архітектор Львова Антон Коломєйцев розповідав, як на європейських прикладах можна інтегрувати інклюзивність у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. 

Які програми, заходи за участі іноземних фахівців організовуватимуть у Львові для збереження історичного середовища?

Зараз ми працюємо з Polonika щодо стану Личаківського цвинтаря. Також подаватимемося до них на програму фінансування інших елементів. Залучатимемо німецьких експертів до фінансування програми реставрації вікон і брам. Не певна, чи це вже можна анонсувати, але є доручення міського голови провести форум задля збереження культурної спадщини. Між собою ми назвали його «Зберігай і розвивай». Там будуть дискусії з європейськими експертами, почуємо їхні думки і напрацюємо спільні рішення. 

Наталія Вареник

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

___________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.