У Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні зараз перебувають 790 пацієнтів, серед яких є військові, ВПО, а також резиденти, які тривалий час були на лікуванні, а тепер їх вчать різних соціальних навичок. Лікують тут військових із ПТСР, депресією та іншими психічними розладами, що загострилися через екстремальні умови. Найбільшою проблемою, каже директор лікарні, є фінансування, бо інфраструктурно вона в занедбаному стані.

Богдан Чечотка очолює Львівську обласну клінічну психіатричну лікарню з 2019-го. В травні термін його перебування на ці посаді спливає, проте він налаштований завершити початі роботи: «Хочу продовжити все, щоби вийти на лад, зробити зміни незворотними, бо тут має бути сучасна психіатрична клініка світового зразка».

Контактний зоопарк і арттерапія, або Про реабілітацію пацієнтів

У психіатричній лікарні зараз розвивають напрямки реабілітації, яка раніше була досить слабкою. Уже почали проводити арттерапію, майже всі картини малюють пацієнти з хронічними захворюваннями, які живуть удома. Також тут проводитимуть кулінарні тренінги, уже запрацював спортзал. Офіційне відкриття планують незабаром, 10 квітня.

«У психіатрії реабілітація – це те саме, що в соматичній лікарні пересадка печінки або серця», – каже Богдан Чечотка.

При вході у цю зону невдовзі відкриють крамничку. Там пектимуть «Кульпарківський» хліб, булочки, готуватимуть каву, і все це продаватимуть пацієнти. Будуть цінники, але оплату братимуть як пожертву. Сенс такої практики в тому, щоби хворі працювали з цифрами і здобували соціальні навички.

Позаду крамнички – столярна майстерня, в якій із піддонів роблять меблі, підставки для взуття тощо.

Ще далі – невеликий контактний зоопарк з овечками, козликами, мініатюрними свинками. Незабаром привезуть павичів.

Створили цю зону реабілітації, яка обійшлася в 9 млн грн, за підтримки уряду Швейцарії та в партнерстві з учасниками проєкту «Психічне здоров’я для України».

«У зоопарк приходять військові, щоб заспокоїтися. Це така фішка, якої ще немає в жодній лікарні України. Військових та цивільних впускають окремо. Так само вони займаються в спортзалі».  

До слова, навпроти нових місць для реабілітації розташований Центр підтриманого проживання. Тут відновлюють навички пацієнтам, яких вважали безнадійними. Проєкт, який також реалізовували разом зі Швейцарією (50 на 50), обійшовся у 2,4 млн грн.

Мешкати тут можуть по троє людей, яких називають резидентами. Один із них – Руслан – проживає в закладі вже понад 10 років. У Центрі підтриманого проживання людей вчать давати собі раду, тобто прибирати, готувати. А ще вони годують тварин у зоопарку, відвідують різні активності.

Після трьох місяців резидентів або відправляють додому, або, якщо дому в них нема, планують розподіляти по Центрах підтриманого проживання. Зараз на Львівщині такі створюють у 14 громадах.

«Такий центр є заміною інтернатів, бо ніхто не каже, що якимось пунктом приймання в Євросоюз є таке слово, як «деінституалізація», тобто ми маємо розпустити інтернати, а в Європі такого нема. Люди повинні жити в соціумі, в таких центрах підтриманого проживання», – пояснює Богдан Чечотка.

Діагнози у військових: на першому місці ПТСР

Про те, скільки військових перебувають на лікуванні в психіатричній лікарні, сказати не можуть, проте співрозмовник додає: «В нас є квота Міноборони – 100 ліжок. Ми маємо більше і ніколи в цю квоту не вписувалися».

Найчастіше у військових діагностують ПТСР, депресії, інші розлади психіки, які загострилися через екстремальні умови. Також є військові з шизофренією, біполярними розладами. «Десь були латентні, десь недіагностовані, а в окопах воно все «полізло», – веде далі директор медзакладу.

Для військових у психіатричній лікарні є чотири відділення. Два з них відкритого типу (там, як правило, перебувають люди з розладами адаптації, тривожним розладами, порушенням сну, астенічним синдромом, який супроводжується загальною слабкістю та небажання жити) і два закритого типу. В одному з них люди з нав’язливими суїцидальними думками, в другому – алко- і наркозалежні.

Після лікування є три варіанти, куди можуть скерувати військових. Передусім варто зауважити, що законодавство дозволяє лікарні проводити військово-лікарську комісію. Богдан Чечотка каже, що вони – єдина лікарня, яка робить це в повному циклі: з висновком, списанням, встановленням статусу «обмежено придатний» або з дозволом на відправлення у місячну відпустку.

«Маємо проблему, бо вартість пролікованого випадку має так зване вікно рентабельності, тобто 20 днів. Після цього терміну в нас випадок збитковий, але за цей час військового з ПТСР чи депресією дуже складно вилікувати, бо немає сталої дози препаратів, мусимо робити підбір, а це займає від трьох до семи днів. Потім знадобляться бодай два тижні на лікування, відтак вихід на загальну терапевтичну підтримувальну дозу і аж тоді можна відправляти на фронт», – розповідає він.

Найдовше на лікуванні військові тут перебували три місяці, але це на початку вторгнення. Богдан Чечотка каже, що бувають дуже складні випадки, коли в людини комбінована патологія: є підозра на онкологію і тяжка депресія.

«Зараз Україна, на жаль, стала полігоном для досліджень і вивчень різних патологій. Ми зацікавлені, щоби тривалість лікування була якнайкоротшою, але в нас домінує якість надання допомоги. Були випадки, коли ми хотіли вписатися у рекомендації того самого Генштабу або вищого військового керівництва, але тоді командири казали «навіщо нам недолікований боєць?». Тому зупинилися на тому, що якщо стан дозволяє воювати – нехай воюють, а якщо ні, то або ВЛК, або відпустка».

За останні два роки у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні провели найбільше ВЛК в Україні – близько 800. Для порівняння: в Києві близько 200.

Орієнтовно п’яту частину військових, які пройшли ВЛК у лікарні, визнали непридатними для служби. Це здебільшого люди з тяжкими розладами. В них може бути і ПТСР, і тривала рецидивувальна депресія із суїцидальними думками, порушенням сну. А може бути недіагностована шизофренія або маніакально-депресивний психоз, які «вилізли» в екстремальних ситуаціях: «Ті пацієнти дістають таку манію і приходять самі у військкомат, самі записуються. Таких небагато – один на тисячу, але вони є», – зазначає співрозмовник.

Є й обмежено придатні, яку продовжують службу в тилу або не мають права носити зброю.

«Лікарів достатньо, але робота дуже складна»

У психіатричній лікарні працюють 86 лікарів-психіатрів. Разом із лікарями-консультантами – 120. Наразі їх достатньо, але відтік кадрів є, бо робота складна, каже Богдан Чечотка.

Лікарі отримують зарплату 20 тис. грн, але поки що немає дієвих механізмів для її диференціації. Це намагаються коригувати преміями, надбавками за складність і напруженість у роботі. Тобто якщо, наприклад, лікар отримує премію в розмірі одного окладу, то сам оклад становить близько 10 тис. грн.

Тепер думають, як проводити реабілітаційний процес для працівників, адже швидко знайти нову людину, яка вміє працювати з тими самими військовими, дуже важко.

Директор розповідає, що в 2019 році у лікарні було велике навантаження на штат – 1600 людей на 1200 ліжок. 80% із них були соціальними пацієнтами, які отримували по пів таблетки азапіну, хоча це можна було робити й удома під контролем психіатра. Зараз таких пацієнтів дуже мало, але є 22 пацієнти, які мають протипоказання до перебування в соціумі. Раніше їх було 350. Таких людей не можуть скерувати ні в інтернат, ні додому.

Богдан Чечотка пояснює, що НСЗУ змінила «правила гри»: оплату здійснює лише за пролікований випадок. Не має значення, скільки триває лікування, 12 і більше годин чи цілий рік, все одно на одного пацієнта виділяють 12 тис. грн.

«Бачите, маємо трохи складні стосунки з НСЗУ, десь цей соціальний компонент не цілком врахований. Ми мали пацієнтів, які прибували з Херсона, Бахмута, Харкова, вони перебували в нас і по три місяці, і по пів року. Це були проліковані випадки. Про якусь рентабельність тут годі говорити. Коефіцієнта ВПО чи коефіцієнта евакуації також немає. Що стосується військових, то ми на рентабельність не зважаємо, бо це наш внесок у перемогу», – запевняє співрозмовник. 

«Фінансування бракує, але нам ще пощастило»

У 2023 році психіатрична лікарня за укладеним договором із НСЗУ отримала 186 млн грн (у 2022 році було 165 млн грн). 

«Торік за перші п’ять місяців ми вже, як кажуть, розправили крила, бо мали по 2 мільйони гривень на розвиток щомісяця. Згодом контракт переглянули і цю суму урізали. Офіційного пояснення я не одержав. Сказали, що десь у нас була «просадка» порівняно з 2022 роком, але ж у першому кварталі 2022-го були якраз евакуаційні рейси, тому й почалися оті стрибки, і ми не могли цього повторити», – обурюється Богдан Чечотка.

Що стосується фінансування з обласного бюджету, то, зі слів директора, лікарні ще пощастило, бо вона друга в області за пріоритетністю. На першому місці Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих імені Юрія Липи: «На ті задумки, які ми почали реалізовувати в 2023 році, цього року маємо певну суму на приймально-діагностичне відділення. Воно в пріоритеті, хочемо в цьому році завершити його».

Як змінюється лікарня

Пріоритетне приймально-діагностичне відділення планують перенести в головний корпус лікарні. Для цього працюють зі Світовим банком щодо виділення коштів. Реконструкцію всього головного корпусу розбили на три черги: перша – коштом обласного бюджету, друга – коштом Світового банку, а щодо третьої триває експертиза. Коли її закінчать, шукатимуть донорів.

Тепер у лікарні ремонтують реанімаційне відділення, роботи почали торішньої осені. Тут буде рецепція, дві оглядові кімнати з лікарями, а також ліфт, УЗД, енцефалографія тощо. Хворого тут обстежуватимуть повністю, і якщо буде потреба, госпіталізують. Закінчити ремонт планують у липні.

Наступне, що хочуть зробити, це облаштувати стерилізаційну і харчоблок №3 з пральнею. Після цього візьмуться за інфраструктуру, адже бруківка, загалом дороги на території лікарні вкрай занедбані.

«Питання у тому, що водопровідні труби згнили. Потрібне стовідсоткове зношення. Спочатку мусимо з цим навести лад, аж тоді кластимемо бруківку. Уже маємо проєктно-кошторисну документацію, яку виготовили торік. Однак не вдалося реалізувати її, замінити третину комунікацій, а це коштувало минулого року близько 6 мільйонів гривень. Теоретично за майже 10 мільйонів ми змогли б замінити всі підземні труби, а далі почали б робити газони, класти асфальт, бруківку. До речі, один підприємець подарував нам вібраційний прес, все обладнання для виготовлення бруківки. Надіюся, що в нас добре піде реабілітація, що ми збудуємо цех, де виготовлятимемо свою бруківку і замощуватимемо потихеньку нею доріжки», – ділиться планами співрозмовник. 

Крім того, на території лікарні хочуть створити ландшафтний парк місцевого значення. Богдан Чечотка каже, що залишився останній крок – за це має проголосувати Львівська облрада, тоді лікарня через погодження з Міністерством екології зможе використовувати кошти з природоохоронного фонду на благоустрій своєї території.  

Загалом ремонт і реставрація тут ускладнені, бо будівля лікарні належить до пам’яток архітектури. Щодо головного корпусу залучали експертів, які змогли б відновити первинні кольори. Реставрацію фасаду планують зробити цього літа, чекають на акцептування від Світового банку.

«Із боку головного корпусу маємо два гектари території. Хочемо там посадити лаванду або медичні коноплі», – каже Богдан Чечотка. 

Без ґрат на вікнах і з мобільними телефонами

Нещодавно Міністерство охорони здоров’я ухвалило нові зміни щодо тримання людей у психіатричних лікарнях, щоби позбутися методів «каральної психіатрії» радянського зразка. Тепер у лікарнях мають дозволити, зокрема, телефонні розмови, користування інтернетом, не замикатимуть вхідні двері до приміщень і палат і не ставитимуть ґрати на вікнах.

Директор психіатричної лікарні запевняє, що в ній уже давно дозволяють користуватися телефонами тим, що не мають медичних протипоказань. Також є доступ до інтернету, але, наприклад, у відділенні примусових заходів медичного характеру умови жорсткіші, бо там перебувають люди, які скоїли злочини і мають розлади психіки: «У них телефонів немає, але є спеціальна кімната з комп’ютерами, тож вони можуть вийти в інтернет, подивитися новини тощо. У супроводі медичного працівника можуть у певний час зв’язатися з рідними, тобто телефон їм також видають».

У інших відділеннях таких жорстких обмежень немає. Як правило, усі військові мають телефони. А щодо ґрат на вікнах, то в частині відділень планують замінити їх броньованою плівкою.

Крім цього, каже Богдан Чечотка, в лікарнях потрібно комплексно змінювати освітні процеси, для чого знадобиться  мультидисциплінарне навчання:

«Має бути мультидисциплінарна команда, робота якої стосується не лише того, що контрактує НСЗУ, тобто психіатр, психолог, психотерапевт. Має бути й молодша медсестра, яка повинна знати, як поводитися з пацієнтом, середній медичний персонал, лікар, реабілітолог, психотерапевт. Ми зараз це тільки починаємо, але все змінюється. Щоби повністю перевчити людей, знадобиться досить багато часу».

На питання про те, що варто змінити загалом у психіатрії, директор називає реабілітацію та соціалізацію, адже ці речі поки що не дуже враховані.

Лікарня після війни

«Чи буде готова лікарня до більшої кількості пацієнтів після війни? Все залежить від того, як буде розбудована позалікарняна мережа, бо це дуже взаємопов’язані процеси», – вважає Богдан Чечотка.

Починаючи від ініціативи «Ти як» і закінчуючи центрами психічного здоров’я, які зараз облаштовують у кластерних лікарнях, від цієї психологічно-психіатричної мережі залежить ефективність роботи.

У планах зробити локацію для людей похилого віку, куди б їх привозили на день. Ця послуга буде платною, але це вже не геріатричний пансіонат.

Крім того, є думка відкрити центр анорексій, адже тепер таких пацієнтів лікують частково у Першому ТМО, частково в ЗУСДМЦ і частково у Психоневрологічному диспансері КНП ЛОР.

«Реабілітація і зайнятість – ключ до всього. Головне – це однодумці, команда, дух. Тоді можна вирішувати питання другої складності. Ми почали всі ці речі, то якось їх треба завершити. Я налаштований на продовження роботи, щоб вийти на лад, зробити зміни незворотними, щоб тут була сучасна психіатрична клініка світового зразка. Ми маємо перлину архітектури, яка тішитиме око. Тут має бути такий відкритий простір, де гулятимуть мами з візочками, люди з песиками. Лікарня має бути інтегрована в соціум, без парканів!»

Софія Шавранська

Фото: Твоє місто / Володимир Барчук

Повна републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.