Ольга зі Львова, Артур із Донецька. Обоє писали Радіодиктант національної єдності у Києві. Він згуртовує людей. Так вони вшановують українську мову, яку століттями намагалася знищити росія. Однією з причин її повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року була та, що росія рятує російськомовних людей в Україні. У співпраці з The Counteroffensive розповідаємо, як цього року Радіодиктант національної єдності писали в Києві, коли почалася ця традиція та чому цей диктант є доказом того, що Україна була, є і буде.

27 жовтня. Яскраво світить сонечко, осінній прохолодний вітерець огортає плечі. В Україні святкують День української писемності та мови. На годиннику 11:00. Саме в цей час має розпочатися Радіодиктант національної єдності. Востаннє я писала його в школі. Тепер усе добровільно, ніхто нікого не змушує. Текст не читає вчителька в класі, його не беруть із книжки, а пишуть завчасно, спеціально до Дня української писемності. До того його ніхто не бачить. Уже традиційно 27 жовтня текст по радіо читає якась відома особа. 

Особливість такого радіодиктанту в тому, що це не кластична перевірка знань, а можливість відчути себе українцем і об’єднатися з іншими співвітчизниками. Саме тому він і має назву «Радіодиктант національної єдності». 

Уперше його писали в 2000 році. Отже, це вже 23-й за ліком. Ще популярнішим він став після вторгнення росії в 2014 році. Тоді значна частина українців воліли відмовитися від усього російського і краще пізнавати своє. Утім піку популярності радіодиктант досяг після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022-го. 

Цього року його писали з бомбосховища через можливі загрози ракетних ударів. Долучитися змогли і військові з передової. Але, де б його не писали, традиції залишилися незмінними. 

Уперше цього року диктант писала і я. На столі – аркуш паперу і ручка. На ноутбуці ввімкнена трансляція з «Українського радіо». Її одночасно дивляться понад 110 тисяч людей. Найімовірніше, всі ці люди теж писали диктант. Спершу під час трансляції розповідають про історію диктанту. Далі український актор Олексій Гнатковський, який зіграв у одній із найпопулярніших прем’єр вітчизняного кінематографу – фільмі «Довбуш», читає текст. 

Цьогорічний текст має назву «Дороги України». У ньому мовиться про різноманіття українських регіонів, які так чи інакше відчули на собі війну. Все тривало не більш ніж пів години.

Ольга Круглій пише радіодиктант удев’яте. Вона з україномовного району на Львівщині, до Києва приїхала давно, спершу на навчання, а потім залишилася тут працювати: «Коли я приїхала до Києва, то відчула, як мало людей спілкуються українською. Це, звісно, з роками змінювалося».

Радіодиктант національної єдності дівчина починала писати ще в школі, потім в університеті. Тепер сама надихає знайомих, друзів і колег долучатися до цього. А оскільки команда розкидана по Україні, то з колегами писала диктант дистанційно, через зум. Торік головна проблема полягала в тому, що через російські обстріли були блекаути. 

«Це було так символічно. Я прийшла в кав'ярню на Подолі, бо вдома не було світла, і побачила, що інші люди теж прийшли писати диктант, – веде далі Ольга. – Мені не важливо, як я напишу. Мені важлива оця спільність, єдність».

У 2022 році твір, який диктували, мав назву «Твій дім». Його слова були дуже щемливими, адже через повномасштабну війну багато українців втратили домівку, хтось вимушено став переселенцем або біженцем, а чиясь домівка опинилася в окупації. 

«Наприкінці я аж розплакалася. Це було дуже емоційно. Мені здається, не знайшлося людини, яка б цього не відчула. Це торкнулося кожного, хто втратив дім», – признається Ольга.

Подібні емоції під час написання торішнього диктанту відчув і Артур. Тоді він писав його вперше. Артур із Донецька. Вже понад 9 років його домівка в окупації: «Це було в саме серденько. Ти починаєш слухати, і чуєш щось про дім. А потім таке відчуття… Що ви зі мною робите, я що, сюди плакати прийшов?»

Артур в Донецьку біля «Донбас Арени»

Хоч Артур із регіону, де значна кількість людей спілкувалися російською, про диктант розповідає українською. Повністю перейшов на неї за кілька днів до початку повномасштабної війни. Каже, не хотів, щоб його прийшли «рятувати» росіяни. Вони часто аргументують своє вторгнення в Україну тим, що дбають про російськомовних людей.

«Я не встиг. Треба було раніше», – каже Артур. 

Саме тому цей радіодиктант важливий, бо не лише згуртовує людей. Це певне вшанування української мови, яку століттями намагалася знищити Російська імперія, видаючи укази про заборону спілкуватися нею. За часів СРСР з нашої мови насміхалися, старалися зробити другосортною. Тепер час її шанувати, плекати і поважати. 

«І поки цей диктант є, наша мова була, є і буде!» – наголошує Артур.

«Важливо пояснювати, що за цю мову вбивали. Цією мовою забороняли говорити», – переконана Ольга. 

Радіодиктант, який щороку пишуть українці, – про любов до мови. Особливо зараз, у час великої війни з росією.

Цьогорічний текст не такий емоційний, як торішній. Він – про різноманіття України і дороги, які об’єднують її. 

«Цей текст був про подорож Україною і таке бажане повернення додому. Якщо торік ти шукав дім, бо в тебе його забрали, то цього року розказують про те, що дім – це те місце, де тебе чекають, куди ти поспішаєш, – вважає Ольга. – Я вже давно хотіла написати радіодиктант, відчути єдність українців: тих, що на фронті, і тих, що тут, у тилу. І це сталося. Для мене цей диктант є доказом того, що Україна була, є і буде!»

Мирослава Танська-Вікулова

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.