На початку травня у львівському пологовому будинку Галина Цебак народила одинадцяту дитину. Ця новина розлетілась місцевими медіа та викликала жваве обговорення - хтось висловлював захоплення, хтось відгукувався зневажливо.

Журналістка Тvoemisto.tv розповідає історію цієї сім’ї насамперед для того, щоб показати, як живе родина та про що мріє жінка, яка виносила та народила вісьмох доньок та трьох синів. 

Галина Цебак народила одинадцяту дитину 10 травня в пологовому у Львові. Хлопчик, який є третім сином у сім’ї, з’явився на світ з вагою трохи більше чотирьох кілограмів. Життя матері – мало не цілодобовий догляд, опіка, де діти бігають, стрибають, просяться на ручки і ставлять сотні питань. А ще чимала господарка, яку щодня треба обходити. Часу на себе, звісно, не вистачає. 

Мар'яна, Леся, Оля, Світлана, Анна, Андрій, Іван, Анастасія, Марія, Вікторія, Микола. Найстаршій доньці у серпні виповниться 20 років, найменшому синочку немає і місяця від народження. Поміж ними ще є сестри і брати, яким 18, 16, 14, 12, 11, 9, 7, 6, 4 років. Усе це велика сім’я Цебаків, які живуть у селі Вовче, що у Турківській громаді на Самбірщині.

«Я – багатодітна мама, щаслива дружина люблячого чоловіка, з яким у нас одинадцятеро дітей», – починає розмову 40-річна Галина Цебак, додаючи при тому, що хоч так трохи відволічеться від роботи, а то й ніколи сісти.

Жінка саме повернулась із Турки. Прописувала найменшого сина і подавала необхідні документи для оформлення матеріальної допомоги. 

Із чоловіком Богданом, якому майже 44 роки, вони одружені 20 років. Познайомились, коли приїжджав до клубу, що в сусідньому селі Лімна.

Про те, що матимуть стількох дітей точно не думали, не мріяли і навіть не уявляли, що це можливо. Хоча у самої Галини ще є три рідні брати, а в чоловіка – два брати.

«Ми – найбагатодітніша сім’я в селі. Ще є родини, де підростає п’ятеро і шестеро дітей», – каже співрозмовниця.

Народження найменшого синочка, якого назвали Миколка, було заплановане. Дітям новину повідомили, коли жінка була на п’ятому місяці вагітності. Найстарша донька, дізнавшись про вагітність, зраділа. А ось 18-річна Леся не дуже. Спочатку була сумна, трохи шокована, потім, як каже Галина, змирилась. 

«Дочка запропонувала мені разом поїхати в Польщу на сезонну роботу. Я ж відповіла, що це неможливо, бо вагітна. Тому так болісно все сприйняла», – пояснює вона.

Свого найменшого сина жінка народжувала у Львівській обласній клінічній лікарні. Два роки тому вона перенесла операцію, має пупкову грижу. Усі переживали, аби з обома – і дитиною, і мамою все було гаразд.

Наймолодшого Миколку виношувала і народжувала досить важко: сильно боліли ноги, спина, поперек. Зараз стан дещо нормалізувався, хоча втома досі присутня. Часу на відпочинок катастрофічно не вистачає.

День у Галини починається о п’ятій-шостій ранку. Спочатку разом з чоловіком обходить господарку, а вона в родині Цебак велика: дві корови, теля, три свині, кури. Далі береться за приготування сніданку, будить і збирає дітей до школи.

Найбільше діти люблять мамин борщ. Його зазвичай жінка варить в шестилітровій каструлі. Усю страву переважно з’їдають за раз, інколи ще трохи залишається. Менше дітям смакує рис, більше картопля, макарони, гречка. Наприклад, для одного прийому їжі варить кілограмову пачку крупи. М’ясо та сало мають домашнє.

«У неділю, 26 травня, ми охрестили сина. То наварили всього, що їжі вистачило на два дні. Можна було хоч трохи з тим відпочити і нічого не варити, – розповідає жінка. – Обід на хрестини робили у саду біля будинку».

За хрещеного батька взяли колегу чоловіка, а за хрещену мати – дружину старшого кума.

«У нас в селі майже всі мешканці є нашими кумами, вже немає й кого брати (сміється). Є навіть подвійні, тобто одну дитину спочатку хрестив чоловік, а потім іншу дитину вже йшла його дружина. Бувало й таке, що довго думали і шукали по селі, хто може стати для наших дітей хресними батьками», – пояснює вона.

За освітою Галина – медик. Жінка раніше працювала молодшою медсестрою у лікарні, що в с. Лімна. Не так давно потрапила під скорочення, хоча, каже, що звільняти її не мали права, бо законно перебувала у декретній відпустці.

«Коли попередній доньці минуло три роки, то планувала вийти на роботу, але мені повідомили, що скоротили. Просилась назад, але місця для мене немає. Також питала за роботу у Турківській районній лікарні, але й там нічого», – пояснює жінка.

Чоловік Галини Богдан веде домашнє господарство. На час спілкування саме перебував у полі. Оскільки господарки багато, то і роботи біля всього чимало. Картоплі посадили тридцять п’ятдесятикілограмових мішків, а ще буряк, моркву, іншу городину.

З доходу у сім’ї – лише державні виплати на дітей. У місяць це трохи більше 45 тис. гривень. Але і витрати чималі: велика частка йде на продукти харчування, одяг для дітей, інші побутові речі.

«Коштів завжди не вистачає. Дохід на всіх у нас не такий великий, а витрати постійні. Бувало, що й проблеми були фінансові, усе розраховували впритик. Доводилось економити. Рідко, але буває й таке, що можу навіть трохи відкласти», – веде далі жінка.

Ані нагород, ані відзнаки «Мати-героїня» (присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку 5-ох і більше дітей. – Ред.) жінка не має. Каже, що планує збирати і подавати документи. Зробить це, як тільки матиме трохи вільного часу.

Уся родина: Галина з чоловіком, їхні 11 дітей, а також мати і рідний брат батька сімейства живуть у невеликому будинку, де є чотири кімнати і веранда. Зокрема, у батьківській кімнаті ще тісниться найменший хлопчик у колясці і донечка у ліжечку. У інших кімнатах діти сплять по двоє або по троє (якщо широке ліжко).

«Та всі поміщаємося… Коштів розбудуватись у нас не вистачає. Помочі від держави ніякої, але якось помалу та й буде», – додає чоловік Богдан.

Мрія Галини – це не час на себе, відвідування косметолога, відпочинок біля моря чи сімейна фотосесія. Для неї це жіночі забаганки, на які ніколи не вистачає часу. Найзаповітнішою мрією є великий двоповерховий будинок хоча б на вісім кімнат, де діти могли б зручно розміститись і перебувати у кімнаті по двоє.

«Часу на себе чи відпочинок у мене взагалі не залишається. Але в мене є чудові діти і це тішить. Задля них дуже хочу поїхати за кордон, заробити багато грошей і купити будинок. Думаю, що колись мені таки все вдасться», – каже Галина.

Більше народжувати Галина не планує. Каже, що це спільне рішення із чоловіком Богданом. Наразі вони роститимуть своїх діток і згодом чекатимуть вже на онуків. Жінка хоче відпочити, зробити обстеження організму і переконатись, що зі здоров’ям все гаразд.

«Більше дітей народжувати ми не плануємо. Досить. Як сказав у пологовому лікар: є футбольна команда і є воротар, то вже досить. Так і буде», – каже її чоловік Богдан.

Галина розповідає, що односельці до її сім’ї ставляться по-різному. Дехто не надто товариський і засуджує. У слід чи відверто в обличчя може чути: «нащо вам стільки дітей?», «не треба було народжувати» тощо.

«Я багато чого чую, тільки увагу на це не звертаю, – каже на те багатодітна мама. – Вважаю, що більше дітей, то швидше вони ростуть. Одне друге вибавить!»

P.S. На запитання журналістки, чи потрібна родині допомога, Галина Цебак скромно відповідає, що «у них все є», бракує лише місця у домі. 

Ольга Шведа

Фото надала Галина Цебак

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав. 

__________________________________________________________________________________________________________________________________