
«Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
Із Анною Гін, письменницею та волонтеркою з Харкова, ми змогли зв’язатися по телефону лише опівночі, коли в її будинку на кілька годин включили електроенергію. Харків – величезне місто неподалік від кордону з росією. Воно постійно перебуває під обстрілами з боку рф, але ситуація вкрай загострилася після 22 березня цього року. Тоді росія майже повністю знищила електропідстанції в місті, де майже мільйон жителів. Водночас із російського боку розгорнулася масштабна інформаційна кампанія про те, що росія начебто готує наступ на Харків, щоб захопити його. Російський пропагандист Володимир Соловйов прямо закликав «стерти Харків з лиця землі». Анна Гін в Україні стала одним із голосів свого міста. Її пости в соцмережах, де вона саркастично, щемливо і навіть з гумором описує життя у воєнному Харкові, збирають тисячі реакцій. Далі пряма мова:
Теперішня ситуація в Харкові відрізняється від тієї, що була до 22 березня: ми живемо майже без світла, бо росія щодня запускає на місто або ракети, або дрони-камікадзе Shahed. Настрій трохи пригнічений. Утім немає паніки, ніхто не закликає до миру на будь-яких умовах і не піддається кремлівським наративам.
Але пригніченість справді є. Я, наприклад, живу на 17 поверсі. Коли росія щоночі запускає по 30-40 «шахедів», я все це бачу з вікна і мені максимально неприємно. Крім того, я маю великого собаку породи доберман і змушена щодня тричі спускатися та підніматися, щоб його вигуляти. Це фізично дуже тяжко.
Тварини надзвичайно важко переживають вибухи. Якщо ми гуляємо, то від вибухів собака біжить бозна-куди, а вдома ховається під ванну. Крім того, в мене живе великий африканський папуга, який у стресі від обстрілів починає виривати собі пір'я. Не повірите, але я маю антидепресанти і для птаха, і для собаки.
Також пригнічує поганий зв'язок: коли в місті щось вибухає, ми не одразу розуміємо, де це сталося і кому потрібна допомога.
Але наші емоції в жодному разі не можна назвати розпачем. Я не бачу людей, які виїжджають із валізами, як це було в березні 2022 року. На початку повномасштабної війни місто майже спорожніло, а тепер після 18:00 на паркувальному майданчику біля будинку немає вільних місць.
Певною мірою ця ситуація мене навіть надихає, бо харків'яни дуже підтримують одні одних. Дуже багато бізнесів перейшли на генератори, в магазинах і аптеках все можна купити. В усіх нас живе віра в перемогу, в нашу армію, в міжнародних партнерів і одне одного.
Чому я не виїхала з Харкова на початку війни? Як би пафосно це не звучало, хтось же має бути в місті. Коли щось вибухає і в людей руйнується будинок, то хтось же має везти теплий чай та бутерброди, теплі речі, допомагати розбирати завали, прибирати скло. Я так роблю, бо шалено люблю своє місто.
Також я як волонтерка допомагаю військовому шпиталю. Все почалося спонтанно. Спочатку госпіталь попросив допомогти придбати телевізор для наших поранених захисників, які хотіли дивитися футбол. У підсумку з допомогою моїх читачів вдалося купити 80 телевізорів, зокрема й для потреб операційної. Мене навіть почали називати «Аня Телевізор». Тепер я щотижня їжджу до шпиталю і постійно щось туди привожу.
До речі, не бачу зараз у місті худих і голодних безпритульних собак. На початку війни в нас з'явилася величезна їх кількість. Тепер всі вони нагодовані, бо власники собак беруть зі собою на прогулянку окремі пакети з кормом. Харків'яни навіть стерилізували цих безпритульних тварин, обробили від бліх та кліщів.
Мені здається, що в Харкові зараз усі волонтери. Одна моя подруга взяла на себе обов’язок закривати фанерою розбите скло. Ще один друг возить їжу та ліки самотнім старим людям. Маю друзів, які допомагають багатодітним сім'ям. Безліч людей допомагають нашим військовим на фронті.
Те, що російська пропаганда говорить про наступ на Харків, це все маячня. Ми сміємося з брехливих російських повідомлень. Вони не могли пів року взяти місто Авдіївку, площа якого у 12 разів менша за Харків. Будь-який населений пункт, у якому три тисячі жителів, вони беруть за кілька місяців або й рік. Який Харків? Ні, ніхто в це не вірить.
Мені здається, що в місті до цих наративів ставляться з гумором і сарказмом. Навіть після 22 березня, коли ситуація стала дуже некомфортною, я жодного разу не чула істеричних вигуків, що треба тікати з міста. Вони ніколи не візьмуть Харків. Якщо доведеться, ми голими руками захищатимемо своє місто!
Найбільша наша проблема – це, звісно, незахищене небо. Нам терміново потрібні додаткові системи протиповітряної оборони.
Люди за кордоном не дуже розуміють, що в нас відбувається, і шукають причини, чому путін напав на Україну. Всі ці міркування у Харкові мають дещо кумедний вигляд. Ми хочемо сказати: «путін ненавидить українців, як Гітлер ненавидів євреїв. Гітлер спалював євреїв у газових камерах, а путін знищує нас ракетами». Не треба шукати жодних причин для цього. Ви ж пам'ятаєте, що сталося 11 вересня в Нью-Йорку? Тож знайте, що в Україні 11 вересня щодня! Щодня росіяни здійснюють у нас теракти.
Хтось дивувався, чому ми не співчували росіянам, які постраждали внаслідок теракту в Crocus City Hall. А в нас такий Crocus City Hall щодня! Це вбивства без причини, це невмотивована війна.
Нам дуже потрібна допомога. Ми самотужки не зможемо впоратися. Вважайте, що це сигнал SOS із Харкова.
Вибір Твого міста
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні