
«Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
Нічого не віщувало біди
Галина Михайлик працює у Львівській середній загальноосвітній школі №96 з 2001 року. Вона розповідає, що спочатку була вчителькою, відтак заступницею директора з навчально-виховної роботи. Останні два роки працювала директоркою. Галина Михайлик наголошує, що за період її керівництва кількість учнів у школі збільшилася з 850-ти до 950-ти.
“Про мою діяльність свідчить щомісячна винагорода у розмірі 200%. За весь період роботи я не отримувала жодних зауважень чи стягнень. У грудні минулого року 30 молодих директорів звітували перед депутатською комісією ЛМР про свою роботу за ці два роки. Жодних зауважень я не отримувала. Але з нового року пан Закалюк (Андрій Закалюк – начальник управління освіти ЛМР – Ред.) почав виявляти особисту неприязнь до мене, залякувати і погрожувати. 17 січня в соцмережах з'явився меседж “йорданська вода не допомогла – директорку звільнено”. Тоді мало хто знав, що мене звільнятимуть. У лютому в деяких групах писали, що я нібито закликаю на мітинги дітей. Через це я подала заяву в кіберполіцію, щоб там знайшли причетних і винних”, – розповіла під час пресконференції Галина Михайлик.
Притім вона запевняє, що її змушували йти на новий конкурс, гарантуючи, що все буде добре. Начальник управління освіти, з її слів, радив змиритися, а з її заступниками мали приватну розмову, щоби вони прийняли нову директорку.
“Мене незаконно звільнили, провели конкурс із порушенням, а на самому конкурсі мені занизили бали… Видається, що у конкурсах перемагають тільки за попередньою домовленістю. Дуже прикро, що директори розуміють, про що я кажу, але бояться висловлюватися, бо вчителів залякують переатестацією та звільненням”, – апелює Галина Михайлик.
Що пішло не так
У Львові вже понад два роки призначення на посаду директора відбуваються винятково на конкурсній основі. Для цього створені три конкурсні комісії, які, власне, й обирають директорів. За цей час призначили понад 50 керівників шкіл, фактично половину, зазначає в коментарі Tvoemisto.tv начальник управління освіти ЛМР Андрій Закалюк.
Після того, як відбувся конкурс, із директором укладають дворічний контракт. Відтак законодавець залишає право за управлінням освіти продовжувати цей контракт на чотири роки або не продовжувати, якщо директор не справляється зі своїми обов'язками.
“Так сталося й тут: контракт закінчився, і ми не продовжили його. Тому коли з уст звучить «мене звільнили незаконно», то такого поняття не існує, тому що “звільнили” і “закінчився термін трудового строкового договору” – це різні речі. Пані Галину ніхто не звільняв. Контракт закінчився 3 лютого. Її попередили за кілька тижнів до цього і назвали причини. Проте вона зібрала трудовий колектив, батьків і сказала, що їй не назвали причин, хоча це неправда”, – виправдовується чиновник.
Читайте також: Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
Тоді оголосили конкурс на посаду нового директора. Зі слів начальника управління освіти, Галина Михайлик могла в 30-денний термін подати до суду і оскаржити підстави, через які з нею не продовжили контракт, але вона цього не зробила.
“Вона подала документи на конкурс, взяла в ньому участь, не маючи жодної скарги чи зауваження, що комісія «не така» чи конкурс «не такий». І лише на самому конкурсі пані Михайлик відмовилася підписувати протокол про результати”, – пояснює Андрій Закалюк.
І веде далі: після того, як 8 березня відбувся конкурс, наступного дня в школі пані Галина як звичайна вчителька написала заяву, щоб її призначили заступницею директора.
Читайте також: Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
За результатами конкурсу і рекомендаціями комісії Ярину Нечепурну призначили директоркою школи, але фізично не допускали до робочого місця через спротив частини батьків і трудового колективу.
“Ми мали кілька робочих груп, але все відбувалося, як правило, через крик. Школа – це складний юридичний і фінансовий механізм. Для того, щоб він функціонував, потрібен директор, щоб учителі та працівники отримували зарплату, а дітей приймали в школу. Значна частина колективу стала заручницею такої ситуації. Коли ми пропонували, щоб усе відбувалося в юридичній площині, то почули: “Я – директорка!”, “Це моя школа!», «Я її нікому не віддам!” – розповідає чиновник.
Аби вирішити конфліктну ситуацію в школі, у місті організували зустріч директорів шкіл, на якій створили робочу групу, яка допомагає врегулювати всі моменти. “Ця ситуація стосується не тільки однієї школи, а загалом освіти в місті, бо ще не було такого прецеденту, щоб фізично захопили школу. Я приходив туди із заступником міського голови, з директором юридичного департаменту ЛМР, і нас просто не впустили… А вже коли під загрозою опинилася виплата заробітної плати, ми почали комунікувати із заступниками, головним бухгалтером, ці люди погодилися на комунікацію”, – стверджує Андрій Закалюк.
І називає три причини, які стали для управління освіти підставою, щоб не продовжувати Галині Михайлик контракт:
“По-перше, не можна укладати прямі угоди більш ніж на 200 тисяч. Якщо директор отримує на рахунок 500 тисяч гривень на поточний ремонт, то мусить провести торги, а директорка укладала прямі угоди з підрядниками. Це грубе порушення! По-друге, пані Михайлик призначила на роботу маму вчителькою початкових класів, хоча вона мала написати лист на ім’я керівника відділу освіти, що виник такий конфлікт інтересів. Також виплачувала премії, які мала погоджувати з керівництвом. По-третє, з жовтня минулого року всі закупівлі у Львові мають пройти погодження заступника міського голови на предмет доцільності закупівлі під час воєнного стану. В кінці року пані Михайлик здійснила закупівлі без погодження”.
Як каже Андрій Закалюк, коли пані Галина дізналася, що не перемогла, то її мама написала заяву про звільнення, заступника директора перевели на посаду вчителя і таким чином звільнили посаду заступника для Галини Михайлик.
Сама Галина Михайлик ці звинувачення відкидає. Каже, що всі закупівлі контролюють Аудитслужба, Антимонопольний комітет та Рахункова палата. Також погодження двох закупівель не відбулося, оскільки документи про поточний ремонт були на перевірці в управлінні фінансового контролю ЛМР із 9 по 22 грудня, а останній день оплати в казначейській службі – 26 грудня. Ба більше, оскільки погодження з профільним заступником міського голови триває три-чотири дні, то ухвалили рішення здійснити оплату за виконану роботу, щоб не боргувати гроші перед постачальником. Також Галина Михайлик каже, що працевлаштування її матері в школу, як і преміювання, було колегіальним рішенням.
Чому не чують думки колективу
Вчителька математики, яка працює в згаданій школі, Марія Петрук, каже, що колектив був здивований, коли контракт Галині Михайлик не продовжили, оскільки жодних скарг чи зауважень щодо її роботи не було. Навпаки, школа не припиняла навчального процесу в складний час війни.
“Нас збурила байдужість і зверхнє ставлення до нас – простих людей… Ще 16 січня колектив надіслав колективне звернення з проханням прийти до школи, зустрітися і пояснити причини відмови в продовженні контракту. Адже школа впоралася з відновленням укриття, працювала онлайн, скарг від батьків не було. Щоправда, в грудні було зауваження, навіщо зробили під час війни відносно дорогий ремонт у фоє школи, бо не таке воно вже й велике. На інші школи виділяли й по 10 мільйонів, наприкінці року давали по 1,5-2 мільйони на ремонт спортзалу, а тут зробили ремонт у фоє, школа “посвіжішала”, сюди приємно зайти. Але… від 16 січня із колективом ніхто не зустрічався. Зустріч відбулася 20 березня, вже коли колектив навідріз відмовився приймати новопризначену директорку… Може, ми емоційні, але хіба треба було йти таким шляхом, доводити колектив?” – обурюється вчителька.
Представниця батьків Тетяна Куцир каже, що Галина Михайлик змогла створити дружню і здорову атмосферу для дітей, тому рішення управління освіти їй незрозуміле:
“Ми зіткнулися з управлінською системою. Батьківський комітет надіслав міському голові звернення, але не отримав відповіді. Ми писали листи в МОН, до освітнього омбудсмена, в яких вимагаємо скасувати результати конкурсу. Ця ситуація стосується нас, але вона також порушила чимало питань. Робочі комісії на базі школи зводилися до одного: запускайте нову директорку і подавайте до суду! Але питання, чи здатна система до перегляду своїх рішень, чому рішення полягає тільки в подаванні до суду, якщо є цілий управлінський апарат, який фінансується з наших податків, чому він не реагує на звернення громадськості”, – дивується Тетяна Куцир.
Освіта чи «болото»
Батьківський колектив звернувся до міського голови Львова з вимогою провести службове розслідування ситуації та призначити новий конкурс. Зі слів адвоката пані Галини Андрія Петришина, вони подали до Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов з вимогою визнати рішення конкурсу незаконним. А представник батьківського колективу Андрій Сивак каже, що якщо влада не дослухається до батьків і не піде на компроміс, то батьки вийдуть на акцію протесту.
“Так, зараз воєнний стан, ми не можемо проводити масових заходів, але на індивідуальне виявлення незгоди маємо право”, – заявив він під час пресконференції.
Читайте також: «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон
“Мені дуже шкода, що освіта Львова перетворюється на «болото». Ми створюємо гарні картинки у фейсбуці, не наповнені змістом. Все робиться для піару. Ми живемо у європейському демократичному місті, де кожен може висловити свою позицію, вчимо дітей справедливості, доброчесності, а що ми маємо в освіті натомість? Свавілля, несправедливість і брехню!” – вважає Галина Михайлик.
Тим часом Ярина Нечепурна, яка згідно з наказом управління освіти призначена директоркою школи з 15 березня 2024 року, потрапити до свого кабінету змогла аж 12 квітня. Каже, що тепер намагається максимально надолужити втрачений час, працює з документацією, ознайомлюється з усіма аспектами роботи.
“Поки що я не мала зустрічі з усім педагогічним колективом. Зі мною спілкуються по-різному: дехто навіть не вітається, дехто, навпаки, поводиться привітно. Є категорія людей, які беззаперечно виконують свою роботу. Розумію певну тривогу через зміну керівництва, але я зі свого боку намагаюся подолати цю тривожність. Будемо планувати батьківську зустріч. З часом люди пізнають мене краще, пересвідчаться в словах та вчинках, тому, думаю, все має вирішитися мирно. Час розставить усі крапки над “і”, – коментує Тvoemisto.tv Ярина Нечепурна.
Наталія Вареник
Повна републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
__________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська